Постанова

від 28.06.2024 по справі 280/3403/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 червня 2024 року м. Дніпросправа № 280/3403/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Запорізької митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2023 року в адміністративній справі №280/3403/23 (головуючий суддя першої інстанції Бойченко Ю.П.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УТД ТЕХПРОМ» до Запорізької митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «УТД ТЕХПРОМ» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Запорізької митниці (як відокремлений підрозділ Держмитслужби України), в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА112080/2023/000131, винесену відповідачем;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 15.05.2023 року № UА112000/2023/000003/2, винесене відповідачем.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів від 15.05.2023 року №UА112000/2023/000003/2.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови Запорізької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.05.2023 року №UА112080/2023/000131.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УТД ТЕХПРОМ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 593 (п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто три) гривні 15 копійок (а.с.132-137).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Запорізька митниця подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини у справі, оскільки надані до митної декларації документи містять неповні відомості про митну вартість товарів, у зв`язку з чим неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв`язку з чим і було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УТД ТЕХПРОМ» (далі ТОВ «УТД ТЕХПРОМ»), є суб`єктом господарювання (ЄДРПОУ №44597370), перебуває на податковому обліку в органах ДПС України.

Відповідач - Запорізька митниця є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Митним кодексом України повноваження.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції між TOB «УТД ТЕХПРОМ» (покупець) та компанією TIANJIN NOLITE STEEL CO., LTD, Китай (продавець) укладено контракт купівлі-продажу № NS221018TW006 від 29.12.2022 року, відповідно до пунктів 1.1., 1.2. якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар. Пунктами 2.1., 2.2. Контракту передбачено, що вартість товару визначається окремою Специфікацією, яка є невід`ємною частиною цього Контракту. У вартість товару входять витрати на пакування, маркування та збереження. Як вбачається з п. 3.5. Контракту, умови поставки товару визначаються згідно «Інкотермс-2010».

Вказаний Контракт вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до Специфікації від 29.12.2022 року № 1 позивач придбав товар на загальну суму 10 920,00 доларів США. Також сторонами обумовлено умови поставки товару згідно Інкотермс-2010: FOB TIANJIN, порт завантаження: TIANJIN, Китай, порт розвантаження: Польща, кінцевий пункт призначення: Україна, м. Запоріжжя.

Для здійснення митного оформлення товару 12.05.2023 року митним брокером ТОВ «УТД ТЕХПРОМ» подано до митного органу митну декларацію ІМ 40 ДЕ №23UA112080004996U6, у якій задекларовано товар: « 1. Вироби з недорогоцінних металів, арматура кріплення: Замок 14*50 - 100000шт; виготовлений із оцинкованої сталі; являється невід`ємною частиною будівельних лісів (риштувань), вишки-тури та призначений для кріплення сполучених елементів і їх фіксації. Виробник TIANJIN NOLІTE STEEL CO., LTD. Країна виробництва CN.».

До митного оформлення вказаного товару до митниці разом з ЕМД брокером надіслано скановані копії наступних документів: пакувальний лист від 29.12.2022 року б/н; інвойс від 29.12.2022 року № NS221018TW006-CI; коносамент (Bill of lading) від 07.03.2023 року № WJXG230210309; автомобільна транспортна накладна CMR від 04.05.2023 року № 4003; платіжні документи Swift від 06.02.2023 року № 060223/1704967 та 21.02.2023 року № 210223/1709388; довідка про транспортні витрати від 04.05.2023 року № 4656; специфікація від 29.12.2022 року № 1; договір продажу від 29.12.2022 року № NS221018TW006; договір про організацію перевезення вантажів автотранспортом від 01.09.2022 року № 0109; технічні паспорти від 13.02.2023 року б/н; технічний опис від 13.02.2023 року № 1; копія митної декларації країни відправлення від 03.03.2023 року № 021720230000051418.

Після цього, 12.05.2023 року брокером додатково надіслано засобами електронного зв`язку документи: рахунок-фактуру від 04.05.2023 № 4482770 та інвойс від 29.12.2022 року № NS221018TW006-CI.

У відповідності до статті 337 Митного кодексу України при проведенні перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товарів, митним органом виявлено наступне:

1. У наданому рахунку від 29.12.2022 року № NS221018TW006-CI наявне посилання на контракт № NS221018TW006 без зазначення дати його складання.

2. Відповідно до наданого коносаменту від 07.03.2023 року № WJXG230210309 здійснено транспортування вантажу від порту Tianjin (CN) до Gdansk (PL), натомість відповідно до транспортної накладної від 04.05.2023 року № 4003 місце завантаження товару - Pruszkow (PL), у зв`язку з чим виникає сумнів щодо повноти включення всіх складових митної вартості, зокрема транспортних витрат.

3. Додатково наданий до митного оформлення рахунок на транспортування від 04.05.2023 року № 4482770 містить зокрема інформацію про розмір експедиторської винагороди - 1539,17 грн., але до митної вартості зазначені витрати не включено.

Брокером 15.05.2023 року засобами електронного зв`язку надіслано до митниці повідомлення з додатковими документами для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: рахунок-фактура від 04.05.2023 року № 4482770 (з виправленими даними), інвойс від 29.12.2022 року № NS221018TW006-CI (з виправленими даними), лист ТОВ «УТД ТЕХПРОМ» від 15.05.2023 року № 15/06, лист ТОВ «ТРАНСЛОГІСТИК-ЮА» від 15.05.2023 року № 06. В надісланому до митниці повідомлені також зазначено: «Інші додаткові документи протягом строку визначеного статтею 53 МКУ надаватись не будуть».

За результатом розгляду додатково наданих документів встановлено наступні зауваження.

- Рахунок-фактура від 04.05.2023 року № 4482770 вже надався декларантом 12.05.2023 року за власним бажанням та був врахований під час аналізу документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару. Але у документі, який надано додатково 15.05.2023 року (з тим самим номером та датою), доповнена інформація в частині зазначення місця надання експедиторських витрат.

- Інвойс від 29.12.2022 року № NS221018TW006-CI вже надався декларантом 12.05.2023 року разом з митною декларацією, був врахований під час аналізу документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару. Але у документі, який надано додатково 15.05.2023 року (з тим самими номером та датою), доповнена інформація в частині зазначення дати складення контракту № NS221018TW006.

15.05.2023 року Запорізька митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UА112000/2023/000003/2, яким застосовано другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості товарів. Зазначене рішення обґрунтовано тим, що декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно частини третьої статті 53 Митного кодексу України. У рішенні зазначено, що враховуючи вимоги частини другої статті 64 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних митних вартостей товару з розрахунком 4,08 дол. США/кг для товару № 1 та з розрахунку 3,59 дол. США/кг для товару № 2 у співставних обсягах та комерційних рівнях, час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

У оформленні ЕМД № 23UA112080004996U6 відмовлено та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.05.2023 року № UА112080/2023/000131.

Не погодившись з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару, позивач оскаржив його до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною першою статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно частини першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною першою статті 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у статті VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений частиною другою цієї статті.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Відповідно до рахунку від 29.12.2022 року № NS221018TW006-CI, крім номеру контракту, містяться дані щодо назви та адреси виробника (Продавця) та вантажоотримувача (Покупця), найменування поставленого товару, його вартості, умов поставки та оплати. Тобто, у рахунку наявна вся інформація, яка дозволяє ідентифікувати поставку та дає підстави стверджувати, що вказаний рахунок відноситься саме до контракту від 29.12.2022 року, незважаючи навіть на те, що саму дату укладання контракту у ньому не зазначено.

Що стосується перевезення вантажу за маршрутом Tianjin (CN) Gdansk (PL) Pruszkow (PL) та витрат на таке перевезення суд зауважує, що рахунком-фактурою від 04.05.2023 року № 4482770 підтверджується вартість як морського перевезення вантажу за межами України, так і міжнародного автоперевезення за межами державного кордону України. Разом з тим, з листа ТОВ «ТРАНСЛОГІСТИК-ЮА» від 15.05.2023 року № 06, який надавався додатково митному органу, вбачається, що всі транспорті витрати згідно коносаменту WJXG230210309 по заявці від 22.02.2023 року № 3 включені в рахунок від 04.05.2023 року № 4482770. Також, у листі пояснюється, що контейнер з порту Гданськ був перевезений на склад у Прушков, де було здійснено перевантаження контейнеру в автомобіль, і ці витрати включені в п. 1 транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України

Стосовно експедиторської винагороди суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення. Так, рахунком від 04.05.2023 року № 4482770 підтверджує, що витрати в сумі 1539,17 грн. є витратами на експедиторську винагороду по Україні. При цьому, позивач не позбавлений права надавати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, і та обставина, що у наданому в подальшому рахунку позивач уточнив щодо витрат в сумі 1539,17 грн. не свідчить про надання недостовірних відомостей; доказів зворотного суду не надано.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку що суттєвих недоліків подані до митного органу документи не містили, а відповідно у відповідача не було підстав для витребування додаткових документів, як і для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини третьої статті 53 Митного кодексу України додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено за допомогою належних та допустимих доказів про зазначення позивачем необґрунтованої митної вартості, що у свою чергу надавало б митному органу права на коригування митної вартості товару.

При цьому, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА112080/2023/000131 є похідною від рішення про коригування митної вартості від 15.05.2023 року № UА112000/2023/000003/2.

Оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА112080/2023/000131, то визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправною та скасування картки відмови.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом приписів частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010р. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року в адміністративній справі №280/3403/23 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року в адміністративній справі №280/3403/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Чабаненко