Рішення

від 09.10.2023 по справі 420/17271/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/17271/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Кузьменко В.П.

За участю сторін:

Представника позивача: Корміч С.В.

Представника відповідача: Аветюк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агросток» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агросток» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.09.2021 року №22322/15-32-07-01-22 та від 10.09.2021 року №22313/15-32-07-01-22.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) були винесені податковим органом на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки №7856/15-32-07-01-17 від 19.04.2021 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Агросток», а тому вони є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки з боку позивача відсутні порушення вимог Податкового кодексу України та іншого чинного законодавства при здійсненні підприємством господарської діяльності.

Ухвалою суду від 27.09.2021 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Агросток» до Головного управління ДПС в Одеській області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

19.10.2021 року на електрону пошту суду від представника Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов (т. 2 а.с. 96-105), з якого вбачається, що податковий орган заперечує проти задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Агросток», оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення, за твердженням відповідача, є законними та обґрунтованими, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 29.11.2021 року подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 29.12.2021 року провадження у справі було зупинено та поновлено 03.07.2023 року.

03.07.2023 року у справі було проведено підготовче судове засідання, в якому учасники справи приймали участь, надавали пояснення, відзив на адміністративний позов, відповідь на відзив (т. 2 а.с. 134-139), додаткові письмові докази та викладали свої правові позиції щодо спірних правовідносин.

Також 03.07.2023 року ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові, та просила їх задовольнити.

Представник Головного управління ДПС в Одеській області проти задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Агросток» заперечував з підстав, зазначених у наданому до суду відзиві на адміністративний позов.

Судом у справі встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросток» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та видами діяльності якого є: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основна); 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросток» з 06.08.2002 року є платником податку на додану вартість (т. 1 а.с. 21).

В період з 23.03.2021 року по 12.04.2021 року на підставі плану-графіка проведення документальних виїзних перевірок платника податків на 2021 рік, наказу ГУ ДПС в Одеській області від 02.03.2021 року №1031-п, направлень на перевірку від 22.03.2021 року, посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області було проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Агросток» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства за період з 01.07.2018 року по 31.12.2020 року, а також єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2018 року по 31.12.2020 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено акт №7856/15-32-07-01-17 від 19.04.2021 року (т. 1 а.с. 24-68), у висновках якого зазначено про порушення позивачем:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст.135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 335270, 00 грн. в тому числі: за 3 квартал 2018 року - 18077,00 грн., 4 квартал 2018 року - 69850,00 грн., 1 квартал 2019 року 6436,00 грн., 2 квартал 2019 року 2290,00 грн., 3 квартал 2019 року 12192,00 грн., 4 квартал 2019 року - 109678,00 грн., 1 квартал 2020 року - 2964,00 грн 2 квартал 2020 року- 74145,00 грн., 3 квартал 2020 року - 6897,00 грн., 4 квартал 2020 року - 32741,00 грн.;

- п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем суми податку на додану вартість у загальному розмірі 294244,00 грн. в тому числі: листопад 2018 року - 59468,00 грн., грудень 2018 року - 9163,00 грн., жовтень 2019 року - 89101,00 грн., листопад 2019 року 20775,00 грн., квітень 2020 року - 58675,00 грн., липень 2020 року - 22482,00 грн., листопад 2020 року - 26048,00 грн., грудень 2020 року - 8532,00 грн.

27.04.2021 року товариством з обмеженою відповідальністю «Агросток» було подано до ГУ ДПС в Одеській області заперечення на акт перевірки №7856/15-32-07-01-17 від 19.04.2021 року (т. 1 а.с. 69-89).

13.05.2021 року за результатами розгляду вищезазначених заперечень податковим органом було винесено висновок №3143/КПР/15-32-07-01-10 (т. 1 а.с. 90-97), яким:

- задоволено скаргу позивача в частині спростування висновків акту про заниження іншого операційного доходу на суму 391384 грн., та відповідно, заниження податку на прибуток в сумі 70449 грн.;

- з акту перевірки було виключено п.1.1 розділу 3.1.1.1;

- зазначено п.1.2 розділу 3.1.1.1 вважати п.1.1 розділу 3.1.1.1;

- абзац 4 розділу ІV «Висновок» викладено у наступній редакції: «п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 264821, 00 грн. в тому числі: 4 квартал 2018 року - 61768, 00 грн., 4 квартал 2019 року 98889, 00 грн., 2 квартал 2020 року- 73041, 00 грн., 4 квартал 2020 року - 31122, 00 грн.;

- висновки акту з інших питань заперечення залишено без змін.

18.05.2021 року за результатами вищезазначеної перевірки, враховуючи висновок від 13.05.2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області були винесені (т. 1 а.с. 98-101) наступні податкові повідомлення-рішення (далі ППР):

- №00113640701 (форма Р), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 304 985,00 грн.: в тому числі: за податковим зобов`язанням 264821, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 40164,00 грн.

- №00113650701 (форма Р), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 367 805,00 грн. в тому числі: за податковим зобов`язанням 294244,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 73561,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргою (т. 1 а.с. 102-112) до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України №19670/6199-00-06-01-01-06 (т. 1 а.с. 113-121) скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агросток» було задоволено частково, податкове повідомлення-рішення №00113640701 від 18.05.2021 року було скасовано в частині застосування штрафної санкції у розмірі 13 682,00 грн., а податкове повідомлення-рішення №00113650701 від 18.05.2021 року було скасовано в частині застосування штрафної санкції у розмірі 44 137,00 грн, в іншій частині податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.

На підставі вищезазначеного та враховуючи скасування податкових повідомлень-рішень №00113640701 від 18.05.2021 року та №00113650701 від 18.05.2021 року ГУ ДПС в Одеській області 10.09.2021 року було винесено нові податкові повідомлення рішення (т. 1 а.с. 122-125):

- №22322/15-32-07-01-22 (форма Р), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 291 303,00 грн.: в тому числі: за податковим зобов`язанням 264 821,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 26482,00 грн.

- № 22313/15-32-07-01-22 (форма Р), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 323 668,00 грн. в тому числі: за податковим зобов`язанням 294 244,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 29 424,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзив ГУ ДПС в Одеській області, відповідь на відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини та судову практику, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

В силу п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (пп. 75.1.2).

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп. 134.1.1п. 134.1 ст. 134 ПК України).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України).

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п. 137.1 ст. 137 ПКУ).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами підпункту «а» пункту 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податків у інших платників товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Між тим, згідно приписів пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з вимогами пункту 200.4 «б» розділу V ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому витрати підприємства для цілей оподаткування податком на прибуток, а податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість повинні бути підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом під час розгляду адміністративної справи №420/17271/21 було встановлено, що зазначені в акті перевірки №7856/15-32-07-01-17 від 19.04.2021 року порушення були визначені контролюючим органом товариству з обмеженою відповідальністю «Агросток» через здійснення позивачем господарських відносин з контрагентами: Селянське (фермерське) господарство «Вівєс», фермерське господарство «Олтаюл Агро Плюс».

Так 12.09.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Агросток» (як покупцем) та Селянським (фермерським) господарством «Вівєс» (як продавцем) було укладено договір поставки №24/18 (т. 1 а.с. 129-130).

Відповідно до п. 1.1 Договору №24/18 продавець зобов`язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (далі - Товар) в асортименті, за ціною, якості, кількості і на умовах. викладених у даному договорі і Додаткових угодах до даного Договору.

Згідно п.п. 2.2 2.4 Договору №24/18 за якістю Товар повинен відповідати вимогам ДСТУ, чинним в Україні і зазначеним у Додаткових угодах до цього Договору. У випадку, якщо якість Товару не відповідає параметрам якості, зазначеним у Додаткових угодах до цього Договору, Покупець має право відмовитися від Товару.

У випадку досягнення Сторонами згоди про прийняття Покупцем Товару, якість якого не відповідає параметрам якості, зазначеним у Додаткових угодах до цього Договору, ціна Товару змінюється на суму, що узгоджується Сторонами додатково шляхом оформлення Додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Показники якості Товару, що поставляється Продавцем, визначаються виробничо-технічною лабораторією в пункті вивантаження.

Згідно п.п. 3.1 3.2 Договору №24/18 кількість/вагу поставленого Продавцем Товару є остаточним згідно з даними, отриманими при зважуванні Товару в пункті навантаження. Ціна і вартість Товару визначаються згідно з Додатковими угодами до Договору і дійсні протягом строку поставки, зазначеного у Додаткових угодах.

Пунктом 4.1 Договору №24/18 визначено, що базис поставки Товару визначається у Додаткових угодах до цього Договору.

Так між товариством з обмеженою відповідальністю «Агросток» (як покупцем) та Селянським (фермерським) господарством «Вівєс» відповідно до Договору №24/18 були укладені додаткові угоди, зокрема №2 від 19.11.2018 року, №3 від 25.11.2018 року, №4 від 07.12.2018 року (т. 1 а.с. 131-133), згідно яких вбачається постачання пшениці 5 та 6 класу врожаю 2018 року; якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 3768-2010 «Пшениця.Технічні умови»; базис поставки Товару згідно з правилами ІНКОТЕРМС-2010-ДАР (постачання в місці призначення ) - м.Одеса, вул.Отамана Чепіги, буд.29.

Аналогічні за змістом договори поставки укладено позивачем (як покупцем) з фермерським господарством «Олтаюл Агро Плюс» (як продавцем) №18/19 від 13.06.2019 року та №15/20 від 06.04.2020 року (т. 1 а.с. 206-207, 233-234).

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Агросток» (як покупцем) та фермерським господарством «Олтаюл Агро Плюс» (як продавцем) відповідно до договору №18/19 від 13.06.2019 року були укладені додаткові угоди, зокрема- №11 від 16.10.2019 року, №12 від 16.10.2019 року, №13 від 17.10.2019 року, №14 від 04.11.2019 року (т. 1 а.с. 208-211), згідно яких вбачається постачання пшениці 2-4 класу врожаю 2019 року; якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 3768-2019 «Пшениця.Технічні умови»; місце поставки товару: Одеська область, смт Нові Біляри, склад №1, Грінтермінал.

Також між товариством з обмеженою відповідальністю «Агросток» (як покупцем) та фермерським господарством «Олтаюл Агро Плюс» (як продавцем) відповідно до договору №15/20 від 06.04.2020 року були укладені додаткові угоди (т. 1 а.с. 235-236), зокрема:

- №1 від 07.04.2020 року, згідно якої вбачається постачання пшениці 3 класу врожаю 2019 року; якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 3768-2019 «Пшениця.Технічні умови»; місце поставки товару: м. Одеса, вул.Отамана Чепіги, буд.29.

- №11 від 02.11.2020 року згідно якої вбачається постачання пшениці 2 класу врожаю 2019 року; якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 3768-2019 «Пшениця.Технічні умови»; місце поставки товару: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Сухомлинська, 58, ТОВ «ТрансБалкТермінал».

На підтвердження поставки товару за вищезазначеними договорами №24/18 від 12.09.2018 року, №18/19 від 13.06.2019 року та №15/20 від 06.04.2020 року, позивач надав до суду та контролюючого органу первинні документи, а саме: договори поставок та додатки до них, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, виписки з банківського рахунку (т. 1 а.с. 126-128, 134-145, 202-205, 212-232, 237-248).

Також позивачем було надано та судом досліджено первинну документацію, що свідчить про подальший продаж придбаної товариством з обмеженою відповідальністю «Агросток» пшениці контрагентам-покупцям, а саме ПАТ «ППР Броварський», ТОВ «Грінлайн Трансшипмент», ПРАТ «Рамбус», ТОВ «Атлантик Карго РМБ», ТОВ «Кернел-Трей» (т. 1 а.с. 163-201, т. 2 а.с. 21-86), зокрема, договори поставок, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, довіреності, виписки з банківського рахунку.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про здійснення позивачем вищезазначених господарських операцій з метою формування штучного обсягу витрат та податкового кредиту з огляду на відсутність у Селянського (фермерського) господарства «Вівєс» та фермерського господарства «Олтаюл Агро Плюс» основних фондів, зокрема, трудових ресурсів, в кількості, достатній для вирощування, збору, постачання зерна; складських приміщень для зберігання зерна.

Також відповідач посилається на те, що до перевірки не надано висновки лабораторій, сертифікати якості, які б підтверджували клас зерна.

З даного приводу суд зауважує наступне.

Так згідно витягів з ЄДРПОУ контрагенти позивача Селянське (фермерське) господарство «Вівєс» та фермерське господарство «Олтаюл Агро Плюс» на момент здійснення господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Агросток» були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як юридичні особи, перебували на обліку в податковому органі та відповідно до видів їх господарської діяльності за КВЕД могли поставляти позивачу пшеницю, яка визначена у наданих до суду первинних документах (т. 1 а.с. 146-162, 249-251, т. 2 а.с. 1-20).

У період здійснення спірних господарських правовідносин з позивачем будь-яких записів щодо відсутності Селянського (фермерського) господарства «Вівєс» та фермерського господарства «Олтаюл Агро Плюс» за їх місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до ЄДРПОУ не вносилось. В акті перевірки та у відзиві на адміністративний позов немає жодних посилань відповідача на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтва платників податку на додану вартість у контрагентів позивача на момент укладання чи виконання ними умов договорів поставки були скасовані чи визнанні недійсними за рішенням суду.

Суд зазначає, що сама по собі відсутність у контрагентів транспортних засобів, нерухомого майна, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Представником відповідача не спростовано того, що укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки товарів, а податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та формування витрат підприємства в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних контрагента, або третіх осіб) здійснюється поставка товарів постачальником.

Чинним законодавством не регламентовано питання щодо кількості штатних працівників, або інших обов`язкових ресурсів для здійснення певного виду господарської діяльності, а податковим органом, як суб`єктом владних повноважень, що встановлював порушення з боку позивача, не зазначено ні в акті перевірки, ні у відзиві на адміністративний позов, яка кількість зазначених ресурсів є достатньою, на його думку, для здійснення спірних господарських операцій.

Також відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство позивача перевіряти наявність таких ресурсів у контрагентів та формувати податковий кредит лише за їх наявності, а його контрагента здійснювати господарську діяльність лише при таких умовах.

Також позивачем було надано до суду докази наявності у його контрагентів земельних ділянок для вирощування пшениці, зокрема звіти про посівні площі, звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду, довідки сільських рад, витяги з Державного земельного кадастру.

Крім того в матеріалах справи наявний лист фермерського господарства «Олтаюл Агро Плюс» від 22.04.2021 року №5, в якому контрагент позивача зауважує, що він протягом 2019-2020 років орендує приміщення загальною площею 720 м2, яке розташоване за адресою: Кіровоградська область, Благовіщенський район, с. Синьки, вул. Молодіжна, 47 та де фактично здійснювалось зберігання сільськогосподарської продукції. При цьому вказане приміщення помилково не було відображено у формі 20-ОПП.

Також в матеріалах справи наявний лист СФГ «Вівєс» від 20.04.2021 року №11, в якому контрагент позивача зауважує, що підприємство мало складське приміщення за адресою: Одеська області, Комінтернівський район, с. Вовківське, вул. Молодіжна, 81б, де фактично здійснювалось зберігання сільськогосподарської продукції.

Суд зауважує, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про наявність таких порушень з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Агросток», а також про відсутність у позивача, як покупця товару, права на формування витрат у бухгалтерському та податковому обліку, а також податкового кредиту з податку на додану вартість.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу №1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону "Про податок на додану вартість" стало не передбачуваним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п. 43, п. 69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Будь-яких доказів того, що позивач діяв без реальної господарської мети отримання прибутку, або з наміром штучного заниження бази оподаткування з податку на прибуток та податку на додану вартість, представником відповідача за весь час розгляду справи до суду надано не було.

В ході розгляду даної справи відповідачем також не було пред`явлено до суду будь-які належних доказів нереальності правочину, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Агросток» та його контрагентами.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи відповідачем не надавались: рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання»); рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Щодо посилань відповідача на ненадання позивачем під час перевірки висновків лабораторій, сертифікатів якості, які б підтверджували клас зерна, суд зазначає наступне.

Так, у п.2.1 Договорів №24/18 від 12.09.2018 року, №18/19 від 13.06.2019 року та №15/20 від 06.04.2020 року, укладених позивачем з його контрагентами, вказано, що продавець зобов`язаний поставити товар у здоровому вигляді, без самонагрівання і теплового пошкодження під час сушіння. Товар повинен мати нормальний запах (без затхлого, солодового, плесневелого та інших сторонніх запахів), нормальний колір, не допускається зараженість і радіоактивність. Тобто до товару встановлено загальні вимоги, більшість з яких можливо встановити без проведення спеціальних аналізів (запах, колір, вигляд).

Відповідно до п.2.4 Договорів №24/18 від 12.09.2018 року, №18/19 від 13.06.2019 року та №15/20 від 06.04.2020 року показники якості Товару, що поставляється Продавцем, визначаються виробничо-технічною лабораторією в пункті вивантаження.

Як вбачається з листів Селянського (фермерського) господарства «Вівєс» та фермерського господарства «Олтаюл Агро Плюс» від 25.01.2022 року №1 та від 12.01.2022 року №2 (т. 2 а.с. 182-186), згідно укладених договорів №24/18 від 12.09.2018 року, №18/19 від 13.06.2019 року та №15/20 від 06.04.2020 року такі параметри, як запах, колір, здоровий вигляд можливо встановити без проведення спеціальних аналізів. При цьому подальший детальний аналіз пшениці (масова частка білка, натура, вологість) був проведено у пункті вивантаження виробничо-технічною лабораторією.

Представником позивача у судовому засіданні було підтверджено зазначені відомості та зауважено, що коли сторони укладали договори на вказаних умовах, вони розуміли, що відвантаження товару буде здійснюватися постачальниками з власних або орендованих зерносховищ, які не мають сертифікатів відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, а відповідно не мають атестованої (акредитованої) виробничо-технологічної лабораторії для визначення якісних показників сільськогосподарської продукції. При цьому це не суперечить ст. 7 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 року №37-IV, відповідно до якої суб`єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, бороцномельні і комбікормові підприємства), суб`єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб`єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.

Разом з тим перевірка показників якості товарів відповідно до укладених договорів здійснювалась вже у пунктах вивантаження, тобто у покупців сільськогосподарської продукції.

Так придбаний ТОВ «АГРОСТОК» у контрагентів товар, постачався покупцям ПАТ «ППР Броварський», ТОВ «Грінлайн Трансшипмент», ПРАТ «Рамбус», ТОВ «Атлантик Карго РМБ», ТОВ «Кернел-Трей», які мають в пунктах приймання товару на зерновому складі акредитовані лабораторії, які і здійснюють остаточне визначення показників товару, що постачається.

Також суд зауважує, що сертифікати, паспорти на продукцію, або інші документи, що підтверджують якість і безпеку товару не є документами, які впливають на визначення об`єкта оподаткування. Відтак відсутність у платника податків сертифікатів якості та сертифікатів походження товару за наявності доказів фактичного отримання товару та його використання в господарській діяльності не може позбавляти такого платника права на формування податкового кредиту за відповідними господарськими операціями. Податкове законодавство не пов`язує таке право з наявністю у платника податку сертифікатів якості й сертифікатів походження товару.

З огляду на зазначене суд доходить висновку, що відсутність у позивача висновків лабораторій та сертифікатів якості, які б підтверджували клас зерна, не може свідчити про порушення позивачем податкового законодавства та штучного формування витрат та податкового кредиту.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що додаткова угода №12 була укладена між товариством з обмеженою відповідальністю «Агросток» (як покупцем) та фермерським господарством «Олтаюл Агро Плюс» (як продавцем) 16.10.2019 року, а товарно-транспортна накладна була виписана раніше - 15.10.2019 року, суд з даного приводу враховує пояснення позивача про те, що 13.06.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Агросток» (як покупцем) та фермерським господарством «Олтаюл Агро Плюс» (як продавцем) було укладено договір поставки пшениці. В рамках цього договору між сторонами була досягнула усна домовленість про постачання пшениці 4 класу, а потім ці домовленості були оформлені в письмовому вигляді шляхом підписання додаткової угоди №12 від 16.10.2019 року, в якої визначені усі істотні умови постачання. При цьому на момент прийняття товару у пункті вивантаження 16.10.2019 року між сторонами вже була оформлена відповідна Додаткова угода.

Судом під час розгляду справи встановлено, що наданні позивачем до суду копії первинних документів за своїм змістом засвідчують факти здійснення господарських операцій за укладеними договорами. Крім того, такі первинні документи оформлені у відповідності до приписів чинного законодавства, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не містять недоліків, які би вказували на їх дефектність.

На підставі вищезазначеного, враховуючи надання позивачем до суду всіх первинних документів, що стосуються господарських операцій за участі його контрагентів на підтвердження реального вчинення цих операцій на досягнення позивачем законної мети здійснення господарської діяльності, а саме - отримання прибутку, та не спростування цих доводів та письмових доказів відповідачем, суд доходить висновку про правомірність формування позивачем господарських витрат та податкового кредиту з ПДВ на підставі зазначених документів.

Згідно ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Агросток» про визнання протиправними цих повідомлень-рішень та їх скасування є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви було додано платіжне доручення від 16.09.2021 року №12399 про сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у загальній сумі 9 224,57 грн. (т. 1 а.с. 19).

На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Агросток» у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 9224,57 грн. з Головного управління ДПС в Одеській області.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 192-194, 241-246, 251, 255, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агросток» (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 32) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 10.09.2021 року №22322/15-32-07-01-22 та від 10.09.2021 року №22313/15-32-07-01-22.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агросток» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 9 224,57 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний суддею 09 жовтня 2023 року.

Суддя О.В. Білостоцький