Рішення

від 10.10.2023 по справі 500/3045/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3045/23

10 жовтня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СИНТЕЗ "ПОДІЛЛЯ" до Нагірянської сільської ради Чортківського району треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , Арбітражний керуючий Окряк Анатолій Володимирович про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Синтез Поділля" (надалі, позивач) звернулося до суду з позовом до Нагірянської сільської ради Чортківського району (надалі, відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , Арбітражний керуючий Окряк Анатолій Володимирович, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Нагірянської сільської ради №791 від 25.04.2023.

Позов обґрунтований тим, що позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Вважає, що всупереч вимогам статей 124, 134 Земельного кодекс України, Нагірянська сільська рада надала дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою без належного обґрунтування щодо земельної ділянки площею неспівмірно більшою від площі, яку займає розташована на ній нерухомість ОСОБА_1 , без врахування наявності на земельній ділянці споруд відгодівельного комплексу, який належить ТОВ «АГРО-СИНТЕЗ «ПОДІЛЛЯ», а також без врахування того, що частині земельної ділянки, яку має намір отримати в оренду ОСОБА_1 присвоєно іншу адресу від тієї, яка присвоєна належному йому нерухомому майну. Крім цього, просить врахувати, що спірне рішення прийняте без врахування того, що позивача буде позбавлено права отримати в оренду земельну ділянку відповідної площі, яка буде необхідна для функціонування відгодівельного комплексу. Позивач вважає, що ОСОБА_1 мав право звернутися до Нагірянської сільської ради з метою отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виключно для обслуговування та експлуатації належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна, розташованих на такій земельній ділянці. Крім цього, на думку позивача, якби земельна ділянка, щодо якої надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою була вільною від споруд позивача, то відповідачу необхідно було б дотримуватись процедури проведення земельних торгів, а не надання земельної ділянки на неконкурентних умовах, адже розміри ділянки значно перевищували площу нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 . Відтак, позивач просить врахувати, що прийняття відповідачем оскаржуваного рішення суперечить ст.377 ЦК України, ст.ст. 123,124 ЗК України та порушує інтерес позивача на отримання в користування земельної ділянки, на якій розміщений належний позивачу відгодівельний комплекс. Додатково звернув увагу суду на тому, що ОСОБА_1 у своїй заяві від 10.04.2023 просив відповідача надати дозвіл на розроблення "проекту землеустрою орієнтовною площею 9,44 га для обслуговування майстерні з кладовкою та адмінбудинку, об`єкт житлової нерухомості», з огляду на що позивач вважає, що помилкове віднесення належних ОСОБА_1 об`єктів нерухомого майна до житлової нерухомості, мало б стати підставою для відмови у задоволенні поданої ним до відповідача заяви.

Ухвалою суду від 15.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 21.06.2023 відмовлено задоволенні заяви представника позивача про перехід від спрощеного провадження до загального в даній адміністративній справі.

Ухвалою суду від 07.07.2023 постановлено продовжити Нагірянській селищній раді Чортківського району Тернопільської області строк для подання відзиву до 20.07.2023.

Заперечуючи проти позовних вимог представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити повністю. Вказав, що на адресу позивача ТОВ «АГРО-СИНТЕЗ «ПОДІЛЛЯ» та третьої особи у позові, а саме ФОП ОСОБА_1 не одноразово надсилались повідомлення щодо прибуття до Нагірянської сільської ради вмонтованої та обґрунтованої площі земельних ділянок для потреб використання об`єкта нерухомого майна, що знаходяться на земельних ділянці під купленими об`єктами. Натомість ніякої відповіді чи повідомлення від позивача та третьої сторони в позові не надходило. Зазначив, що 10.04.2023 на адресу Нагірянської сільської ради надійшла заява від ОСОБА_1 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою орієнтовною площею 9.44 га для обслуговування майстерні з кладовою та адмінбудинку». Просить врахувати, що заяви чи повідомлення від ТОВ «АГРО-СИНТЕЗ «ПОДІЛЛЯ» до моменту сесії Нагірянської сільської ради яка проходила 25.04.2023, не надходило. Відповідно, вважає, що у діях Нагірянської сільської ради щодо обмеження прав користування відгодівельним комплексом, який придбаний позивачем, не має місцю умислу. На думку представника відповідача, Нагірянська сільська рада керуючись ст. 122 ЗК України не знайшла причин мотивованої відмови у наданні проекту землеустрою ОСОБА_1 за заявою «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою орієнтовною площею 9.44 га для обслуговування майстерні з кладовою та адмінбудинку», так як даних щодо знаходження власності позивача станом на день прийняття рішення Нагірянською сільською радою не було відомо.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому просить позов задовольнити повністю, так як вважає, що оскаржуване рішення відповідача суперечить сит.377 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.120 Земельного кодексу України.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Арбітражного керуючого ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, в яких вказав, що ТОВ «АГРО-СИНТЕЗ «ПОДІЛЛЯ» за результатами проведення аукціону стало переможцем аукціону з продажу майна банкрута Державного підприємства «Ягільницький кінний завод», про що було складено протокол про проведення аукціону «BRE001-UA-20220601-60248. Зазначив, що позивач став власником відгодівельного комплексу загальною площею 20980,44 м.кв. (будівлі, споруди та інше рухоме майно відгодівельного комплексу), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 письмових пояснень на адресу суду не надходило.

Судом встановлено, що 25.04.2023 Нагірянською сільською радою Чортківського району Тернопільської області прийнято рішення №791 "Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під господарськими будівлями і дворами та надання її в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", у відповідності до якого вирішено надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під господарськими будівлями і дворами в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтовною площею 9,4400 га, для обслуговування майстерні з кладовою та адмінбудинку за рахунок земель запасу, яка знаходяться в межах населеного пункту с-ща Нагірянка на території Нагірянської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане рішення прийняте на підставі заяви ОСОБА_1 , ст.ст.12, 122, 124, ч.2 ст.134 Земельного кодексу України, враховуючи рекомендації постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та сталого розвитку, керуючись ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Предметом спірних правовідносин є правомірність прийняття відповідачем рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За змістом частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25.11.1997 №6-зп Суд зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Окрім того, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 по справі №800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Аналогічний висновок, сформований в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 по справі №802/2474/17-а.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Суд звертає увагу, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи-позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 по справі №826/4406/16, від 15.08.2019 по справі №1340/4630/18, від 23.12.2019 по справі №712/3842/17, від 27.02.2020 по справі №500/477/15-а, від 18.05.2022 по справі №826/15510/16.

У спірному випадку позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Нагірянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під господарськими будівлями і дворами та надання її в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» від 25.04.2023 №791.

На думку суду, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд зазначає, що оскаржуване у даній справі рішення прийнято на виконання функцій самоврядного контролю відповідача, є актом індивідуальної дії, у розумінні ст.4 КАС України, який прийнято за результатами розгляду відповідного клопотання ОСОБА_1 .

При цьому, суд вважає, що оскаржене рішення відповідача не стосується позивача, а стосується прав та обов`язків ОСОБА_1 .

Крім цього, вирішуючи даний спір по суті, суд враховує, що передача (надання) земельної ділянки у власність згідно ст.118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 року у справі № 808/3187/17.

Як слідує з приписів статті 79-1 ЗК України, метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. При цьому, не суттєво за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.

Під час розробки проекту, серед іншого, визначаються (узгоджуються) її межі та з`ясовується наявність правових та фактичних перешкод для надання її у власність, зокрема спірність прав щодо ділянки. Ці обставини повинні враховуватися органом, що розпоряджається землями, під час затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність, а не на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що проект радою буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, які є підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою за законом, рада може відмовити у цьому.

Так, у постановах від 21 березня 2018 року (справа № 536/233/16-ц), 24 квітня 2018 року (справа № 401/2400/16-ц), 30 травня 2018 року (справа № 826/5737/16), 19 червня 2018 року (справа № 922/864/17) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування, а відмова особі в наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом. При цьому, суд вважає, що надання відповідачем дозволу на розроблення проекту землеустрою іншим особам чи звернення раніше цієї особи для надання дозволу на розроблення проекту не позбавляє позивача права на самостійне звернення до органу виконавчої влади для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Відтак, у сукупності наведених обставин, суд вважає, що у спірному випадку відсутні підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного в даній справі рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідком здійснення аналізу оскарженого рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 10 жовтня 2023 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-СИНТЕЗ "ПОДІЛЛЯ" (місцезнаходження: с. Улашківці, Чортківський район, Тернопільська область, 48562 код ЄДРПОУ 37210149);

відповідач - Нагірянська сільська рада Чортківського району (місцезнаходження:вул. О.Кобилянської, 5, с. Нагірянка, Чортківський район, Тернопільська область, 48543 код ЄДРПОУ:04393829),

треті особи:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ),

Арбітражний керуючий Окряк Анатолій Володимирович (місцезнаходження: вул.Липова 17/7, м.Тернопіль, 46008 РНОКПП НОМЕР_2 ).

Головуюча суддяДерех Н.В.