ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/3045/23 пров. № А/857/22169/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Затолочного В.С., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СИНТЕЗ «ПОДІЛЛЯ» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року, головуючий суддя Дерех Н.В., ухвалене у м. Тернопіль, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СИНТЕЗ «ПОДІЛЛЯ» до Нагірянської сільської ради Чортківського району, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , Арбітражний керуючий Окряк Анатолій Володимирович, про визнання протиправним та скасування рішення,-
В С Т А Н О В И В:
В червні 2023 року позивач ТзОВ «АГРО-СИНТЕЗ «ПОДІЛЛЯ» звернулося в суд з позовом до Нагірянської сільської ради Чортківського району, треті особи - ОСОБА_1 , Арбітражний керуючий Окряк А.В., в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Нагірянської сільської ради №791 від 25.04.2023 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що всупереч вимогам статей 124, 134 Земельного кодекс України, Нагірянська сільська рада надала дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою без належного обґрунтування щодо земельної ділянки площею неспівмірно більшою від площі, яку займає розташована на ній нерухомість ОСОБА_1 , без врахування наявності на земельній ділянці споруд відгодівельного комплексу, який належить ТзОВ «АГРО-СИНТЕЗ «ПОДІЛЛЯ», а також без врахування того, що частині земельної ділянки, яку має намір отримати в оренду ОСОБА_1 присвоєно іншу адресу від тієї, яка присвоєна належному йому нерухомому майну. Крім цього, просило врахувати, що спірне рішення прийняте без врахування того, що позивача буде позбавлено права отримати в оренду земельну ділянку відповідної площі, яка буде необхідна для функціонування відгодівельного комплексу. Позивач вважало, що ОСОБА_1 мав право звернутися до Нагірянської сільської ради з метою отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виключно для обслуговування та експлуатації належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна, розташованих на такій земельній ділянці. Крім цього, на думку позивача, якби земельна ділянка, щодо якої надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою була вільною від споруд позивача, то відповідачу необхідно було б дотримуватись процедури проведення земельних торгів, а не надання земельної ділянки на неконкурентних умовах, адже розміри ділянки значно перевищували площу нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 . Відтак, позивач просить врахувати, що прийняття відповідачем оскаржуваного рішення суперечить ст. 377 ЦК України, ст.ст. 123, 124 ЗК України та порушує інтерес позивача на отримання в користування земельної ділянки, на якій розміщений належний позивачу відгодівельний комплекс. Додатково звернув увагу суду на тому, що ОСОБА_1 у своїй заяві від 10.04.2023 року просив відповідача надати дозвіл на розроблення "проекту землеустрою орієнтовною площею 9,44 га для обслуговування майстерні з кладовкою та адмінбудинку, об`єкт житлової нерухомості», з огляду на що позивач вважало, що помилкове віднесення належних ОСОБА_1 об`єктів нерухомого майна до житлової нерухомості, мало б стати підставою для відмови у задоволенні поданої ним до відповідача заяви.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року в задоволенні адміністративного відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «АГРО-СИНТЕЗ «ПОДІЛЛЯ» оскаржив його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Зі змісту спірних правовідносин позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Нагірянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під господарськими будівлями і дворами та надання її в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» від 25.04.2023 року №791.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пункт 7 ч.1 ст.4 КАС України передбачає, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За змістом п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.
Як видно з матеріалів справи, позивач покликається на протиправність рішення Нагірянської сільської ради №791 від 25.04.2023 року, яка полягає в тому, що воно порушує інтерес позивача на отримання в користування земельної ділянки, на якій розміщений належний позивачу відгодівельний комплекс. Нагірянська сільська рада надала дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою без належного обґрунтування щодо земельної ділянки площею неспівмірно більшою від площі, яку займає розташована на ній нерухомість ОСОБА_1 , без врахування наявності на земельній ділянці споруд відгодівельного комплексу, який належить ТзОВ «АГРО-СИНТЕЗ «ПОДІЛЛЯ». Спірне рішення прийняте без врахування того, що позивача буде позбавлено права отримати в оренду земельну ділянку відповідної площі, яка буде необхідна для функціонування відгодівельного комплексу.
Разом з тим, матеріалами справи стверджується, що оспорюваним рішенням ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під господарськими будівлями і дворами та надання її в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Таким чином, у даному випадку існує спір про право, який має приватно-правовий характер і підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
У силу положень частин 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільно-процесуального кодексу України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право майнового або особистого характеру на конкретний об`єкт цивільних правовідносин, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Юрисдикція цивільних справ визначена ст. 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права користування земельною ділянкою, тобто, фактично, спірні правовідносини виникли з приводу права користування майном між позивачем та третіми особами.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 17 лютого 2021 року у справі №813/1009/17, якщо під час розгляду справи фактично відбулася зміна предмета спору настільки, що дії чи рішення суб`єкта владних повноважень вичерпали свою управлінську владну функцію, трансформувалися і насправді набули іншої природи правовідносин, на які правила адміністративного судочинства не поширюються, то у такому випадку адміністративний суд повинен закрити провадження у справі і не вправі розглядати вимоги про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке вичерпало свою дію і по суті більше не порушує чиїхось прав чи свобод. У протилежному випадку судовий розгляд за правилами адміністративного судочинства вимог про визнання протиправним акта органу місцевого самоврядування про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фактично призведе до порушення правил предметної юрисдикції та розгляду адміністративним судом спору про право цивільне, тобто спору, який вже має приватноправовий характер.
Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Таким чином, позивач звернувшись до суду з позовною заявою у цій справі, має намір захистити порушені майнові права, що полягають у перешкоджанні вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.
Апеляційний суд вважає, що та обставина де відповідачем у справі визначено суб`єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язані із захистом права власності, а саме земельної ділянки.
Крім того, закриваючи провадження у справі №813/1009/17 (постанова від 17.02.2021) Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:
«Надалі……акт органу місцевого самоврядування про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки був реалізований, фактично вичерпав свою дію та став підставою для надання земельної ділянки в користування (третій особі ред.) в установленому законом порядку.
Після такого рішення відповідача предметом перевірки стали не законність дій суб`єкта владних повноважень у питаннях надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а фактично правильність формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї.».
У справі що розглядається, спір виник щодо протиправності рішення відповідача, яке на думку позивача, порушує його права на отримання у користування спірної земельної ділянки.
При цьому, скасування оскаржуваного у цій справі рішення, заявником якого позивач не був, буде мати вплив на права третьої особи, як законного користувача (орендаря) спірної земельної ділянки.
Такий зміст позовних вимог та характер правовідносини, щодо яких виник спір, вказує на те, що звернення до суду з цим позовом спрямоване, насамперед, на захист права позивача щодо отримання у користування земельної ділянки за рахунок фактичного втручання у права та інтереси інших осіб.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 25.05.2022 року у справі №826/3372/16.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не пов`язаний із захистом прав у сфері публічно-правових відносин, водночас стосується цивільних прав та інтересів позивача щодо користування земельною ділянкою.
Та обставина, що відповідачем у справі визначено орган місцевого самоврядування, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 КАС України.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
З огляду на зазначене, рішення суду попередньої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст. 238, 239, 243, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СИНТЕЗ «ПОДІЛЛЯ» задовольнити частково, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі №500/3045/23 скасувати, а провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СИНТЕЗ «ПОДІЛЛЯ» до Нагірянської сільської ради Чортківського району, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , Арбітражний керуючий Окряк Анатолій Володимирович, про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар
Суд | Восьмий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 18.01.2024 |
Оприлюднено | 22.01.2024 |
Номер документу | 116396230 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Гудим Любомир Ярославович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Гудим Любомир Ярославович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Гудим Любомир Ярославович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Гудим Любомир Ярославович
Адміністративне
Тернопільський окружний адміністративний суд
Дерех Надія Володимирівна
Адміністративне
Тернопільський окружний адміністративний суд
Дерех Надія Володимирівна
Адміністративне
Тернопільський окружний адміністративний суд
Дерех Надія Володимирівна
Адміністративне
Тернопільський окружний адміністративний суд
Дерех Надія Володимирівна
Адміністративне
Тернопільський окружний адміністративний суд
Дерех Надія Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні