Постанова

від 10.10.2023 по справі 520/8425/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 р. Справа № 520/8425/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Міністерства освіти і науки України на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 (суддя: Волошин Д.А., м. Харків) по справі № 520/8425/23

за позовом Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Міністерства освіти і науки України

до Харківського механіко-технологічного фахового коледжу імені О.О. Морозова

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Міністерства освіти і науки України (далі по тексту - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського механіко-технологічного фахового коледжу імені О.О. Морозова (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Харківського механіко-технологічного фахового коледжу імені О.О. Морозова щодо ненарахування та невиплати випускникам навчального закладу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , 30.06.2020 закінчив навчання, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , 30.06.2021 закінчив навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , 30.06.2021 закінчив навчання, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 30.06.2021 закінчив навчання, одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів;

- зобов`язати Харківський механіко-технологічний фаховий коледж імені О.О. Морозова нарахувати та виплатити випускникам навчального закладу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , 30.06.2020 закінчив навчання, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , 30.06.2021 закінчив навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , 30.06.2021 закінчив навчання, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , 30.06.2021 закінчив навчання, одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, кожному.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 по справі № 520/8425/23 позовну заяву Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Міністерства освіти і науки України до Харківського механіко-технологічного фахового коледжу імені О.О. Морозова про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.

Прокурор, не погодившись з вищевказаною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій, пославшись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 по справі № 520/8425/23 та матеріали справи № 520/8425/23 направити до Харківського окружного адміністративного суду для розгляду по суті.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що з метою усунення порушень вимог законодавства в частині ненарахування та невиплати Харківським механіко-технологічним фаховим коледжем імені О.О. Морозова випускникам навчального закладу одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, позивач звернувся до суду в порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 КАС України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на захист інтересів держави.

Зазначає, що оскаржувана бездіяльність відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо ненарахування та невиплати випускникам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантованої державою одноразової грошової допомоги, завдає шкоду інтересам держави у сфері дитинства, а не окремо взятої дитини, так як порушує засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини, і має на меті забезпечення належної реалізації органом місцевого самоврядування та його виконавчими органами своїх повноважень у сфері захисту прав дітей.

Вказує, що ані Міністерством освіти і науки України, ані Харківською обласною державною (військовою) адміністрацією заходів на відновлення порушених прав вищезазначених осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не вжито, що свідчить про бездіяльність таких, а тому, враховуючи, що інтереси держави у даному випадку потребують невідкладеного захисту, прокуратурою подано відповідний позов на захист інтересів держави в особі вказаних позивачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 позовну заяву Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Міністерства освіти і науки України залишено без руху, надано позивачу термін - п`ять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду уточненої позовної заяви, в якій обґрунтувати правові підстави звернення позивача з даною позовною заявою в інтересах держави, а не в інтересах дітей, права яких були порушені; конкретизувати в позовних вимогах місця реєстрації (проживання) випускників навчального закладу, в інтересах яких фактично подано позов та дати закінчення навчання.

Від Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області 02.05.2023 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач обґрунтував правові підстави звернення з даною позовною заявою в інтересах держави, а не в інтересах дітей, права яких були порушені, та конкретизував в позовних вимогах місця реєстрації (проживання) випускників навчального закладу, в інтересах яких фактично подано позов та дати закінчення навчання.

Приймаючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви з підстав, встановлених п. 7 ч. 4 ст. 169 КАС України, суд першої інстанції вказав, що позивачем подано позов до суду без підтвердження повноважень представництва.

Колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 160 КАС України, у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом частин третьої, четвертої, п`ятої статті 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Водночас, варто вказати, що перевірка права прокурора на звернення до адміністративного суду передує розгляду питання щодо правомірності дій (бездіяльності) відповідача, що оскаржуються (розгляду справи по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті.

В силу ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10. 2014 № 1697-VII (далі - Закон від 14.10. 2014 № 1697-VII), прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз частин третьої, четвертої статті 53 КАС України у взаємозв`язку з частиною третьою статті 23 Закону від 14.10.2014 № 1697-VII дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в адміністративних судах стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування у позовній заяві підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу. При цьому, відсутність у позовній заяві належного обґрунтування прокурором підстав для звернення до суду вказує на її невідповідність вимогам ч. 7 ст. 160 КАС України.

Разом з тим, з огляду на наведені норми, виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону №1697-VII дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

В свою чергу, варто зауважити, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 №826/13768/16, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

У межах цієї справи, прокурор звернувся до Харківського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Міністерства освіти і науки України з адміністративним позовом до Харківського механіко-технологічного фахового коледжу імені О.О. Морозова.

Пунктами 3 та 5 частини першої статті 19 КАС України визначено два спеціальних види спорів, у яких позивачем може виступати суб`єкт владних повноважень:

1) спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління - компетенційні спори, під якими слід розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17 та постанова Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 826/6228/17);

2) спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом. У цій категорії справ можливі два випадки (види): 1) прямо передбачено КАС України (частина п`ята статті 46); 2) прямо передбачено спеціальним законом.

За загальним правилом, суб`єкти владних повноважень у некомпетенційних спорах мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України) та з метою реалізації покладених на них повноважень.

Враховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17 та від 04 грудня 2019 року у справі № 826/6228/17, дійшла висновку, що, за загальним правилом, якщо право державного органу на звернення з відповідним позовом прямо не передбачено законодавством, один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої. Винятком є компетенційний спір.

Такий висновок застосований Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19 та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 грудня 2019 року у справі № 826/3111/17, від 23 червня 2020 року у справі № 826/3061/16, від 1 грудня 2021 року у справі № 540/1980/19, від 6 грудня 2021 року у справі № 826/10972/16, від 22 грудня 2021 року у справі № 640/4083/21 та від 1 червня 2022 року у справі № 260/1815/21.

Зокрема, у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за змістом вищезазначених статей КАС України до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкту владних повноважень надано такому суб`єкту законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 сформульовано правову позицію, згідно з якою поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах, органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Держава в особі відповідних органів може брати участь в судових процесах, в тому числі в якості позивача, за правилами цивільного, господарського або адміністративного судочинства, виходячи, в першу чергу, із суті правовідносин та з урахуванням, зокрема, суб`єктного складу сторін та інших чинників, які можуть впливати на визначення юрисдикції судів.

Звертаючись до суду з цим адміністративним позовом, прокурор послався на порушення інтересів держави, зокрема, Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Міністерства освіти і науки України внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог статті 8 Закону №2342-IV в частині нарахування та виплати у 2020 та 2021 роках одноразової грошової допомоги випускникам загальноосвітніх шкіл, які мають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Водночас, судом встановлено, що має місце різне трактування прокурором з одного боку та Міністерством освіти і науки України і Харківською обласною державною (військовою) адміністрацією з іншого боку положень статті 8 Закону №2342-IV в частині наявності підстав для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як випускникам загальноосвітніх навчальних закладів.

Позиція Міністерства освіти і науки України та Харківської обласної державної (військової) адміністрації у застосуванні норм частини сьомої статті 8 Закону №2342-IV співпадає та полягає в тому, що невиплата одноразової грошової допомоги зазначеним особам обумовлена відсутністю підстав та умов, з якими, на їх думку, цей Закон пов`язує виплату допомоги (одноразова грошова допомога виплачується лише за умови працевлаштування осіб та за умови, якщо особи, навчаючись у закладах освіти, перебували на повному державному утриманні та з заявами та доказами працевлаштування не звертались, а ОСОБА_4 перебував на повному державному утриманні у будинку сімейного типу).

Окрім того, зазначено, що відповідно до статті 10 Закону №2342-IV, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань сім`ї та дітей, здійснює координацію та методологічне забезпечення діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування стосовно соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа, а також забезпечує додержання законодавства щодо зазначених осіб, є Міністерство соціальної політики України.

Прокурор же вважає, що виплата допомоги є безумовною для всіх дітей-сиріт та осіб, позбавлених батьківського піклування.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, прокурор має право звернутися відповідно до порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", із позовом в інтересах держави, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави.

При цьому, з прохальної частини позовної заяви вбачається, що прокурор звернувся до суду з позовом на захист прав та інтересів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Частиною першою статті 56 КАС України визначено, що права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на момент звернення прокурора із даним позовом досягли повноліття та набули адміністративної процесуальної дієздатності в розумінні частини другої статті 43 КАС України та у спорах з приводу публічно-правових відносин вони можуть самостійно брати участь, в тому числі звернутися за захистом оспорюваного чи порушеного права.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.11.2021 по справі №140/4953/20.

Також слід зазначити, що за змістом статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, прокурор до звернення до суду взагалі не звертався до третіх осіб, не встановлював їх неспроможність захистити свої права самостійно, зокрема з урахуванням того, що особи на момент звернення з адміністративним позовом до суду досягли повноліття та мали відповідну адміністративну правосуб`єктність.

За змістом статті 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор вправі представляти інтереси громадянина або держави в суді, представництво яких полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Тобто, прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Аналогічні висновки викладено зокрема у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2021 року у справі № 260/1831/20

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що даний адміністративний позов подано, насамперед, в інтересах фізичних осіб, представництво інтересів яких прокурором не доведено (прокурором, у даному випадку, таких осіб навіть не повідомлено про пред`явлення цього позову), а не держави.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.11.2021 у справі №140/4953/20.

Також позивачем не враховано, що частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» визначено, що безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.

Наведені обставини вказують на відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави у правовідносинах, що виникли у цій справі, та наявність підстав для повернення позовної заяви за правилами, що визначені п.7 ч.4 ст.169 КАС України.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Міністерства освіти і науки України - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 по справі № 520/8425/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова О.А. Спаскін