Постанова

від 10.10.2023 по справі 560/6962/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/6962/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

10 жовтня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 2-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, - період з 22.09.2017 по 23.04.2023, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100;

- зобов`язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, - період з 22.09.2017 по 23.04.2023, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на дату звільнення зі служби відповідач не провів з ним повний розрахунок усіх належних йому сум. З метою відновлення порушеного права позивач звертався до суду. На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року у справі №560/6683/22 відповідач виплатив належне позивачу грошове забезпечення у розмірі 59973,09 грн. З огляду на вказане, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний виплатити йому середній заробіток за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку по виплаті індексації грошового забезпечення.

Стягнуто з 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку під час виключення з кадрів у сумі 19291 (дев`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто одну) грн. 11 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішення Позивачем у справі до суду подано апеляційну скаргу в якій з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати зазначене судове рішення, прийняти нове - про задоволення позовних вимог.

29 серпня 2023 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача у якому представник відповідача вказує, що причиною затримки належних позивачу виплат є їх спірний характер, який обумовлювався нечіткістю законодавства. Відповідно, такі виплати були проведені після набрання судовими рішеннями законної сили, з чого власне і виник значний період затримки розрахунку. Тобто, невиплата 2 ДПРЗ усіх сум належних позивачу при звільненні не носить свавільного характеру, а пов`язана із помилковим застосуванням норм законодавства. Вважає посилання позивача на положення Кодексу законів про працю України безпідставними, оскільки позивач не перебував у трудових відносинах з відповідачем, а проходив службу цивільного захисту, за період проходження такої служби отримував грошове забезпечення, а не заробітну плату.

Перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з витягом із наказу (по особовому складу) від 21 вересня 2017 року № 774 підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 з 21 вересня 2017 року виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року у справі № 560/6683/22, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у грудні 2015 року із застосуванням базового місяця - серпень 2014 року. Зобов`язано 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за грудень 2015 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року. Визнано протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 21.09.2017. Зобов`язано 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 21.09.2017. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі №560/6683/22 апеляційну скаргу 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 січня 2016 року по 21 вересня 2017 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). В цій частині прийнято нову постанову,якою зобов`язано 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 21 вересня 2017 року з врахуванням базового місяця січень 2008 року. В частині задоволення позовних вимог рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року - залишено без змін.

На виконання вищевказаного рішення суду відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення 22 квітня 2023 року розмірі 59973,09 грн.

Позивач вважаючи, що існує заборгованість за час затримки розрахунку з виплати індексації грошового забезпечення при звільненні, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як слідує з вимог апеляційної скарги, позивач не погоджується з прийнятим судом першої інстанції рішенням в частині обрахунку суми, що підлягає стягненню з 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку під час виключення з кадрів у сумі 19291 грн. 11 коп., тому колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в оскаржуваній частині.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів / годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що розмір місячного грошового забезпечення позивача у липні 2017 року (31 к. д.) становив 6428,50 грн., у серпні 2017 року (31 к. д.) - 6856,00 грн.

Розмір середньоденного грошового забезпечення позивача становить 214,26 грн. (6428,50 грн. + 6856,00 грн.) / 62.

Водночас, як на момент звернення позивача із цим позовом, так і на час вирішення спору, редакція статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає виплату працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З матеріалів справи встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем здійснений відповідачем лише 22 квітня 2023 року, періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачеві сум, є проміжок часу з 22 вересня 2017 року (з дня, наступного за датою звільнення) по 21 квітня 2023 року.

Разом з тим, Законом України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" текст статті 117 КЗпП України (в тому числі і частину 1) викладено в такій редакції:

- у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

З огляду на приписи статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції від 01 липня 2022 року зазначений період обмежено шістьма місяцями, у зв`язку із чим позивачу належить до виплати компенсація у вигляді середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку в періоді шести місяців.

18 липня 2022 року Закон України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" опубліковано в офіційному виданні "Голос України", а тому цей Закон набрав чинності 19 липня 2022 року, тобто з наступного дня після офіційного опублікування.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідальність роботодавця пов`язана з невиплатою належних звільненому працівникові сум, належних йому при звільненні та днем фактичного розрахунку.

Тобто задля настання відповідальності роботодавця за невчасний розрахунок працівника при звільненні необхідні дві умови: 1) невиплата роботодавцем всіх сум працівнику, які належать йому при звільненні; 2) фактичний розрахунок роботодавця з уже звільненим працівником.

Оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведено 22.04.2023 року, тобто вже після набрання чинності внесеними змінами до статті 117 КЗпП України, тому до спірних правовідносин застосовними є приписи статті 117 КЗпП України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01 липня 2022 року.

Таким чином сума, яка підлягає відшкодуванню позивачу, з урахуванням статті 117 Кодексу законів про працю України, становить: 214,26 грн. (середньоденне грошове забезпечення позивача) х 183 (кількість днів затримки розрахунку) = 39209,58 грн.

Відповідно до довідки відповідача загальний розмір виплат при звільненні позивача становить 61704,00 грн. На виконання судового рішення у справі № 560/6683/22 виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 59973,09 грн.

З урахуванням невиплаченої індексації грошового забезпечення у розмірі 59973,09 грн., до виплати на момент виключення з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій позивачу належало 121677,09 грн. (61704,00 грн. + 59973,09 грн).

Отже, сума виплаченої із затримкою індексації грошового забезпечення в сумі 59973,09 грн. складає 49,2 % від загальної суми (121677,09 грн.), яка підлягала виплаті в день звільнення.

Також, Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 Кодексу законів про працю України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (постанова від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (позиція Верховного Суду України, висловлена у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц): розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Наведена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що нарахуванню на користь позивача підлягає середній заробіток у розмірі 19291,11 грн., що становить 49,2 % від 39209,58 грн. відшкодування в порядку статті 117 Кодексу законів про працю України.

Зазначений розмір є об`єктивним, враховує вимушеність позивача звертатись до суду за захистом своїх прав щодо належних виплат під час виключення із кадрів та проведення відповідачем повного розрахунку із позивачем лише на виконання судового рішення.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов`язання відповідача нарахувати на користь позивача середнього заробітку, але, виходячи із принципу співмірності та обґрунтованості розміру середнього заробітку, відшкодуванню підлягають на користь позивача кошти в межах суми 19291,11 грн.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.