Постанова

від 30.04.2024 по справі 560/6962/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 560/6962/23

адміністративне провадження № К/990/37164/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року (головуючий суддя - Гнап Д.Д.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року (головуючий суддя - Капустинський М.М., судді: Сапальова Т.В., Ватаманюк Р.В.)

у справі № 560/6962/23

за позовом ОСОБА_1

до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

I. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у період з 22 вересня 2017 року по 23 квітня 2023 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Постанова №100);

- зобов`язати Пожежно-рятувальний загін нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у період з 22 вересня 2017 року по 23 квітня 2023 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови № 100.

2. У обґрунтування позовних вимог вказував на те, що відповідач внаслідок невчасного здійснення повного розрахунку при звільненні, зобов`язаний виплатити йому середній заробіток за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку. Наголосив, що з метою відновлення свого порушеного права він звертався до суду, і на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року у справі №560/6683/22 відповідач виплатив йому належне грошове забезпечення у розмірі 59 973,09 грн, що і створило передумови для звернення до суду із цим позовом.

3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку по виплаті індексації грошового забезпечення.

Стягнуто з 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку під час виключення з кадрів у сумі 19 291,11 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Згідно з витягом із наказу (по особовому складу) начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області від 21 вересня 2017 року № 774 підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 з 21 вересня 2017 року виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій у відставку (із зняттям з військового обліку).

7. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року у справі № 560/6683/22 визнано протиправними дії Пожежно-рятувального загону щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у грудні 2015 року із застосуванням базового місяця - серпень 2014 року. Зобов`язано здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за грудень 2015 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року. Визнано протиправною бездіяльність Пожежно-рятувального загону щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 21 вересня 2017 року. Зобов`язано Пожежно-рятувальний загін нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 21 вересня 2017 року.

8. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у справі № 560/6683/22 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в цій частині прийнято нову постанову про зобов`язання нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 21 вересня 2017 року з врахуванням базового місяця січень 2008 року. В частині задоволення позовних вимог рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року залишено без змін.

9. 22 квітня 2023 року на виконання судових рішень у справі №560/6683/22 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 59 973,09 грн.

10. Позивач вважаючи, що існує заборгованість за час затримки розрахунку з виплати індексації грошового забезпечення при звільненні, звернувся до суду з цим позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Суди першої та апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувані рішення, дійшли висновку про наявність у відповідача зобов`язання нарахувати на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, однак, застосували принцип співмірності та обґрунтованості розміру середнього заробітку.

12. Судами попередніх інстанцій враховано, що остаточний розрахунок з позивачем проведено 22 квітня 2023 року, тобто після набрання чинності змін до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), внесених Законом України № 2352-IX від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-ІХ).

13. Суд апеляційної інстанції також вказав про застосування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16; та викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підстав пункту 1 частини четвертої статі 328 КАС України.

15. Представник позивача у касаційній скарзі зазначив про незастосування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22, в якій здійснено аналіз статті 117 КЗпП України у редакції, чинній з 19 липня 2022 року.

16. У касаційній скарзі наголошено, що суди при вирішенні спору керувались нормами статті 117 КЗпП України у редакції, що почали діяти з 19 липня 2022 року і яка не існувала на момент виникнення спірних правовідносин.

17. Також представник позивача вказав, що застосовуючи норми статті 117 КЗпП України у редакції з 19 липня 2022 року, суд двічі зменшив розмір середнього заробітку: застосував статтю 117 КЗпП України зі змінами, яка передбачала зменшення, шляхом встановлення періоду стягнення не більше як за шість місяців і застосував принцип співмірності та обґрунтованості розміру середнього заробітку згідно із правовим висновком Верховного Суду.

18. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити у її задоволенні. На думку представника відповідача, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, але при визначенні розміру середнього заробітку необхідно застосовувати принцип співмірності та обґрунтованості його розміру.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

20. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з невиплатою ОСОБА_1 станом на 21 вересня 2019 року (дата виключення з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій) індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 21 вересня 2017 року.

21. На виконання судових рішень у справі № 560/6683/22 відповідач 22 квітня 2023 року виплатив індексацію грошового забезпечення у розмірі 59 973,09 грн.

22. Спірний період у цих правовідносинах становить з 22 вересня 2019 року до 21 квітня 2023 року, а предметом спору є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати позивачу вказаної індексації.

23. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

24. Відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

25. Наведена редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року.

26. Отже, відповідно до статті 117 КЗпП України, у редакції, чинній на час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

27. Спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на 2 частини: до і після набрання чинності 19 липня 2022 року змін до статті 117 КЗпП України.

28. Період з 22 вересня 2019 року до 19 липня 2022 року регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.

29. Період з 19 липня 2022 року до 21 квітня 2023 року регулюється вже чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

30. Аналогічний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22 та від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22, від 15 лютого 2024 року у справі № 420/11416/23.

31. Тож, у межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року із врахуванням висновків Верховного Суду, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

32. А щодо періоду з 19 липня 2022 року - необхідно враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

33. Наведена правова позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22 та від 30 листопада 2023 року у справі № 380/19103/22.

34. Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді цієї справи вказаним обставинам оцінки не надали, застосувавши і принцип співмірності, і нову редакцію статті 117 КЗпП України до всього спірного періоду. При цьому, суди попередніх інстанцій послались на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постановах від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19.

35. Питання застосування приписів статті 117 КЗпП України у вимірі правовідносин, подібних до тих, які розглядаються в цій справі, не завжди мало однакову правову оцінку суду касаційної інстанції. Водночас треба зазначити, що після постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, викладена в ній позиція (зокрема щодо наявності передбачених статтею 117 КЗпП України підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, якщо навіть остаточний розрахунок відбувся на підставі/виконання судового рішення) не піддавалася зміні (відступу).

36. У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду, з-поміж іншого, зазначила, що статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

37. Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

38. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

39. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

40. Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

41. Задля забезпечення єдності судової практики у цій категорії спорів колегія суддів теж має дотримуватися правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, як таку, що ухвалена пізніше і якою змінені існуючі доти підходи до застосування приписів статей 116, 117 КЗпП України. На такому наголосила Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17, в якій зазначено, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

42. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22.

43. Таким чином Верховний Суд констатує неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, оскільки вони підлягають застосуванню до прийняття змін до статті 117 КЗпП України; та незастосування правового висновку Верховного Суду, сформованого в постанові від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22 щодо періоду, коли Законом № 2352-IX були внесені відповідні зміни. Вказані обставини спричинили помилкове визначення судами розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню.

44. Доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

45. Відповідно до статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду

46. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених у касаційній скарзі вимог і доводів та з урахуванням частини другої статті 353 КАС України, колегія суддів вважає, що висновки, яких дійшли суди попередніх інстанцій при визначенні суми стягнення за час затримки розрахунку при звільненні, ґрунтуються на неповному дослідженні зібраних у справі доказів і помилковому застосуванні норм матеріального права, у зв`язку із чим справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

47. Під час нового розгляду варто зважити на мотиви, якими обґрунтована ця постанова, і з дотриманням вимог чинного законодавства визначити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягатиме стягненню на користь позивача на підставі статті 117 КЗпП України.

48. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року скасувати, а справу №560/6962/23 направити на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду