Ухвала

від 06.10.2023 по справі 216/4144/23

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Єдиний унікальний номер (справа №) 216/4144/23

Номер провадження у суді 2-з/216/66/23

УХВАЛА

про забезпечення позову

06 жовтня 2023 року місто Кривий Ріг

Суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Цимбалістенко О.В., розглянувши в приміщенні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Голуб Анна Іванівна, про забезпечення позову,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Центрально-Міськогорайонного судуміста КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від22вересня 2023року позовнузаяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірваннядоговору дарування,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруПриватний нотаріусКриворізького районногонотаріального округуДніпропетровської областіДонченко ВікторіяЛеонідівна булоприйнято дорозгляду тавідкрито провадженняу справів порядкузагального позовногопровадження.

Підготовче засідання призначено на 08.11.2023 р. о 13 год. 00 хв.

05 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову заявник просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на житловий будинок з господарчими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 139,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2685578612060), право власності на який наразі зареєстроване за ОСОБА_3 , шляхом заборони його відчуження, а також розпорядження та користування третіми особами.

В обґрунтування заяви заявник зазначив, що в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору дарування. Позивачу відомо, що 12.07.2023 було відчужене спірне нерухоме майно ОСОБА_2 своїй доньці ОСОБА_4

13.09.2023 за договором купівлі-продажу нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , було відчужено ОСОБА_4 на користть ОСОБА_3 , таким чином спірне майно було відчужено вдруге.

На сьогоднішній день ОСОБА_3 є одноосібним володільцем майна, тому застосування забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно відповідатиме меті позову та буде співмірним із заявленими позивачем позовними вимогами.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 13 ст.7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд виходить з наступного.

Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з заявою про забезпечення позову після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа за його позовом, в якому просить визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя за реєстровим №80 в: 28.01.2023 року, номер відомостей про речове право 49087381, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 66225980 від 28.01.2023 року, державна реєстратор: приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округ Донченко Вікторія Леонідівна; визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію договору дарування за реєстровим №85 від 28.01.2023 року, номер відомостей про речове право 49087845, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 66226585 від 28.01.2023 року, державний реєстратор: приватний нотаріус Криворізької районного нотаріального округу Донченко Вікторія Леонідівна.

Предметом даного спору є будинок з господарчими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 139,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2685578612060), право власності на який наразі зареєстроване за ОСОБА_3 . Право власності на нерухоме майно, на переконання позивача, було зареєстровано за останньою шляхом введення позивача у оману.

Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що зазначене нерухоме майно фактично відчужено відповідачем вже двічі, що може суттєво ускладнити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог або зробить неможливим його виконання.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3ст. 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться справа за позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Донченко В.Л. про визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності у спільному сумісному майні подружжя та скасування його державної реєстрації.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що будинок з господарчими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 139,4 кв.м., з 13.09.2023 перейшло у власність до ОСОБА_3 .

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності із положеннями законодавства, суд вважає, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та аргументованою, оскільки доводи заявника про те, що відповідач ОСОБА_2 може уникнути відповідальності шляхом продажу наявного в її власності спірного майна знайшли своє підтвердження в реалізації правочину з відчуження майна.

Одночасно суд враховує, що такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно, право власності на яке за спірними договорами перейшло до нового власника, буде не повністю відповідати обставинам цієї справи, адже арешт обмежить у тому числі і право на користування таким майном, оскільки згідно до вимог закону державний виконавець при здійсненні виконання судового рішення про забезпечення позову здійснить опис арештованого майна, та вчинить дії по забороні будь-яким особам взагалі використовувати таке майно за призначенням, що може привести до необґрунтованого обмеження поточного власника майна у праві на користування майном, тим більше житловим будинком, що буде порушенням прав особи на житло.

Отже належним видом забезпечення позову буде саме застосування заборони відчуження відповідного майна.

Судом не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи.

Крім того, обраний судом вид забезпечення позову не обмежує права ОСОБА_3 , чи інших осіб, у користуванні спірним житловим приміщенням.

Суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти певні дії щодо відчуження нерухомого майна будинку з господарчими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 139,4 кв.м., яке на теперішній час належить ОСОБА_3 , до вирішення справи по суті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Заборонити ОСОБА_3 , суб`єктам державної реєстрації прав та державної реєстрації прав на нерухоме майно укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі житлового будинку з господарчими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 139,4 кв.м., яке на теперішній час належить ОСОБА_3 .

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 06 жовтня 2023 року.

Суддя О.В. Цимбалістенко