Рішення

від 09.10.2023 по справі 140/8382/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 року ЛуцькСправа № 140/8382/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Ковальчука В.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОНТ-ГРУП до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ОНТ-ГРУП (далі ТзОВ ОНТ-ГРУП, товариство, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі Волинська митниця, митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 03 квітня 2023 року №UA205140/2023/000175/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство відповідно до укладеного зовнішньоекономічного контракту від 19.01.2021 №19/01 придбало у компанії експортера UAB GRANDLUKA товари, зокрема: 1.1 Інше м`ясо атлантичного лосося вирощеного в умовах аквакультури Frozen Fillet 22.5kg (Salmo Salar) свіже морожене, нарізане шматками, несолоне, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій та кулінарній обробці не піддавалося, неконсервоване вага товару може коливатися з врахування глазурі +/- 5%: Свіжоморожене філе лосося 22.5kg (Salmo Salar) - 945кг. 42 коробок. Дата виробництва - 02.2023р.; Термін придатності - 12 місяців. Номер заводу - LT 68-11 EB. Країна виробництва: LT. Виробник: UAB VICIUNAI IR PARTNERIAI; 1.7. Копчені-морожені стріпси коричневе м`ясо лосося (Salmo Salar), Frozen smoked brown meat Stripes (Salmo Salar), без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, копчені, не консервоване вага товару може коливатися з врахування глазурі +/- 5%: Копчені-морожені стріпси коричневе м`ясо лосося (Salmo Salar) 945 кг. 42 коробок. Дата виробництва - 03.2023р.; Термін придатності - 12 місяців. Номер заводу - LT 68-11 EB. Країна виробництва: LT. Виробник: UAB VICIUNAI IR PARTNERIAI, з метою розмитнення якого подало через митного брокера на митний пост Волинської митниці митну декларацію від 31.03.2023 №23UA205140025882U0, у якій відобразило ціну товару за першим методом, на підтвердження чого додало відповідні документи.

На виконання вимоги митного органу стосовно подання додаткових документів товариством було надіслано повідомлення про подання додаткових документів від 03.04.2023 №03/04-01 та пояснень, що спростовували сумніви митного органу щодо задекларованої митної вартості.

Проте митним органом було відмовлено позивачу у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості від 03.04.2023 №UA205140/2023/000175/2 і сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001152, оскільки документи, подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності.

Позивач з такими твердженнями митного органу не погоджується та зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару.

Позивач також зауважив, що у рішенні про коригування митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які беруться за основу для визначення скоригованої митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Проте у спірному рішенні, окрім номера та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просить відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено, що митна вартість товарів 1, 7, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:відповідно до п.2.2 зовнішньоекономічного контракту №19/01 від 19.01.2021 покупець оплачує кожну партію товару відповідно до умов, визначених в інвойсах (проформах-інвойсах), інформація щодо оплати відсутня, банківський платіжний документ не наданий до митного оформлення; прайс-лист б/н від 29.03.2023 містить інформацію від відправника товару лише на заявлений товар, тоді як відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий виробником товару для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу; відсутні відомості про витрати на страхування, навантаження товару, які відповідно до умов поставки (фактично сплачені або підлягають сплаті), повинні бути включені як складові митної вартості до ціни товару.

Вважає, що вищезазначені розбіжності щодо вартості товару є беззаперечною підставою для сумніву митниці щодо достовірності заявлених відомостей про митну вартість. Оскільки позивачем не було надано документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.

Митницею відповідно до положень ст. 55 та ст. 57 Митного кодексу України (далі МК України, МКУ) з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Митну вартість товару №1 визначено за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно зі статтею 59 Митного кодексу України, відповідно до наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в митного органу - товар №1 на рівні - 8,43 дол. США/кг за МД №UА205140/2023/006511 від 27.01.2023.

Митну вартість товару №7 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме на рівні 9,14 дол. США/кг за МД №UА100060/2023/406619 від 27.03.2023.

Звертає увагу на те, що митну вартість товару №1 визначено на підставі цінової інформації, зазначеної у МД від 27.01.2023 №UA205140/2023/006511 (№23UA205140006511U8), яка подана позивачем щодо ідентичного товару, який придбаний у того ж контрагента на підставі того самого контракту №19/01 від 19.01.2021, в такій же кількості, та з тим самим кодом УКТЗЕД.

Відповідачу з огляду на зазначене незрозуміло чому під час перевірки наданих документів для митного органу заявлена вартість товару менша від вартості за попередніми поставками за той самий товар, якщо вартість товару було заявлена теж за першим методом (за контрактом №19/01 від 19.01.2021), де продавець та покупець той самий.

З огляду на наведене вище, вважає прийняте рішення про коригування митної вартості від 03.04.2023 №UA205140/2023/000175/2 таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ ОНТ-ГРУП (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №19/01 від 19.01.2021 з компанією UAB GRANDLUKA (продавець), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язується продати покупцю рибу (далі «Товар»), якість, кількість і ціна, асортимент, упакування, маркування, умови оплати кожної партії якого вказуються у відповідному інвойсі, який є невід`ємною частиною контракту (упакування і маркування входять у вартість товару). Покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар.

Покупець оплачує кожну партію товару у відповідності з цінами і умовами, визначеними в інвойсах (проформи-інвойсу) (п. 2.2. цього контракту).

На виконання умов цього договору компанія-експортер поставила позивачу товари, (рибна продукція у семи товарних позиціях), зокрема:

Інше м`ясо атлантичного лосося вирощеного в умовах аквакультури Frozen Fillet 22.5kg (Salmo Salar) свіже морожене, нарізане шматками, несолоне, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій та кулінарній обробці не піддавалося, неконсервоване вага товару може коливатися з врахування глазурі +/- 5%: Свіжоморожене філе лосося 22.5kg (Salmo Salar) - 945кг. 42 коробок. Дата виробництва - 02.2023р.; Термін придатності - 12 місяців. Номер заводу - LT 68-11 EB. Країна виробництва: LT. Виробник: UAB VICIUNAI IR PARTNERIAI;

Копчені-морожені стріпси коричневе м`ясо лосося (Salmo Salar), Frozen smoked brown meat Stripes (Salmo Salar), без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, копчені, не консервоване вага товару може коливатися з врахування глазурі +/- 5%: Копчені-морожені стріпси коричневе м`ясо лосося (Salmo Salar) 945 кг. 42 коробок. Дата виробництва - 03.2023р.; Термін придатності - 12 місяців. Номер заводу - LT 68-11 EB. Країна виробництва: LT. Виробник: UAB VICIUNAI IR PARTNERIAI.

Вартість даних товарів зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) №LUKA23032901 від 29.03.2023.

31.03.2023 для митного оформлення ввезених на територію України вказаних товарів товариство через митного брокера подало МД №23UA205140025882U0.

У графі 12 МД №23UA205140025882U0 митну вартість визначено за першим методом, яка становить 1 663 520,99 грн (з урахуванням вартості всіх семи товарних позицій та витрат на транспортування товару до митного кордону України), а у графах 42 даної МД ціна товарів визначена на підставі ціни, зазначеної у рахунку-фактурі (інвойсі) №LUKA23032901 від 29.03.2023.

Так, вартість товару №1 Інше м`ясо атлантичного лосося вирощеного в умовах аквакультури Frozen Fillet 22.5kg (Salmo Salar) свіже морожене, нарізане шматками, несолоне, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій та кулінарній обробці не піддавалося, неконсервоване вага товару може коливатися з врахування глазурі +/- 5%: Свіжоморожене філе лосося 22.5kg (Salmo Salar) - 945кг. 42 коробок. Дата виробництва - 02.2023р.; Термін придатності - 12 місяців. Номер заводу - LT 68-11 EB. Країна виробництва: LT. Виробник: UAB VICIUNAI IR PARTNERIAI вказана на рівні 7182,00 євро (7,60 євро/кг відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №LUKA23032901 від 29.03.2023).

Вартість товару №7 Копчені-морожені стріпси коричневе м`ясо лосося (Salmo Salar), Frozen smoked brown meat Stripes (Salmo Salar), без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, копчені, не консервоване вага товару може коливатися з врахування глазурі +/- 5%: Копчені-морожені стріпси коричневе м`ясо лосося (Salmo Salar) 945 кг. 42 коробок. Дата виробництва - 03.2023р.; Термін придатності - 12 місяців. Номер заводу - LT 68-11 EB. Країна виробництва: LT. Виробник: UAB VICIUNAI IR PARTNERIAI встановлена на рівні 1464,75 євро (1,55 євро/кг відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №LUKA23032901 від 29.03.2023).

До митної декларації декларантом додано: сертифікат якості №290323-1 від 29 березня 2023 року; сертифікат якості б/н від 07 березня 2023 року;пакувальний лист від 29 березня 2023 року; рахунок-фактуру (інвойс) №LUKA23032901 від 29 березня 2023 року; автотранспортну накладну від 29 березня 2023 року; міжнародний ветеринарний сертифікат №LT0325232/L2-71060 від 29 березня 2023 року; сертифікат про походження товару від 29 березня 2023 року; комерційну пропозицію від 29 березня 2023 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №277 від 31 березня 2023 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №27/01-1 від 27 січня 2023 року; прейскурант (прайс-лист виробника товару) від 29 березня 2023 року; зовнішньоекономічний контракт №19/01 від 19 січня 2021 року; доповнення до контракту від 10 жовтня 2022 року; договір про надання послуг митного брокера №144/08 від 01 серпня 2022 року; договір про перевезення №1301 від13 січня 2021 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів та зборів, іншими державними органами №9743174; заявку на перевезення від 27 березня 2023 року;експортну митну декларацію №23LTLC0100EK0D5674.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні з посиланням на недостатніх усіх даних для визначення митної вартості та наявності розбіжностей у поданих документах декларанту було запропоновано подати такі документи: 1) договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) відомості про страхування, навантаження товару; 7) банківський платіжний документ, що стосується товару.

Судом встановлено, що на електронне повідомлення митного органу декларант надав лист повідомлення №03/01-01 від 03.04.2023 від ТзОВ ОНТ-ГРУП щодо поданих документів по митній вартості. Додаткових документів не подав, про що повідомив листом №03041 від 03.04.2023.

03.04.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000175/2, а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001152.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено наступне.

Митна вартість товарів 1, 7, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Згідно ст.54 МКУ митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією. Подані декларантом до митного оформлення товару за митною декларацією №UA205140/2022/ 025882 документи містять розбіжності, зокрема: - відповідно до п.2.2 зовнішньоекономічного контракту №19/01 від 19.01.2021 покупець оплачує кожну партію товару відповідно до умов визначених в інвойсах (проформах-інвойсах), інформація щодо оплати відсутня, банківський платіжний документ не наданий до митного оформлення; - прайс-лист б/н від 29.03.2023 містить інформацію від відправника товару лише на заявлений товар, тоді як відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий виробником товару для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу; відсутні відомості про витрати на страхування, навантаження товару, які відповідно до умов поставки (фактично сплачені або підлягають сплаті), повинні бути включені як складові митної вартості до ціни товару. Згідно вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» та згідно ст.53 та ст.54 МКУ декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: 1) договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями,6) відомості про страхування, навантаження товару,7) банківський платіжний документ, що стосується товару.

Відповідно до ч.6 ст. 53 МКУ, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларант надав лист повідомлення №03/01-01 від 03.04.2023 від ТзОВ ОНТ-ГРУП щодо поданих документів по митній вартості. Декларант не надав додаткових документів, які б підтвердили митну вартість, про що повідомив листом №03041 від 03.04.2023.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, також, вимогами ч.6 ст.54 МКУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання, згідно ст.53 МКУ документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. Митну вартість товару №1 визначено за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно зі статтею 59 Митного кодексу України, відповідно до наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в митного органу товар №1 на рівні 8,43 дол. США/кг за МД №UA205140/2023/006511 від 27.01.2023. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості товару №7, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, відповідно до наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в митного органу товар №7 на рівні - 9,14 дол. США/кг за МД №UA100060/2023/406619 від 27.03.2023, з врахуванням положень статті 64 Митного кодексу України.

Митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Декларанту запропоновано звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х та ст.55 Митного кодексу. Декларанту нагадано про право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу або в судовому порядку.

Товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст. 55 Митного кодексу України, про що свідчить митна декларація ІМ40ДЕ №23UA205140026409U2 від 03.04.2023 року

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 №4495-VІ.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів №1 Інше м`ясо атлантичного лосося вирощеного в умовах аквакультури Frozen Fillet 22.5kg (Salmo Salar) свіже морожене, нарізане шматками, несолоне, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій та кулінарній обробці не піддавалося, неконсервоване вага товару може коливатися з врахування глазурі +/- 5%: Свіжоморожене філе лосося 22.5kg (Salmo Salar) - 945кг. 42 коробок. Дата виробництва - 02.2023р.; Термін придатності - 12 місяців. Номер заводу - LT 68-11 EB. Країна виробництва: LT. Виробник: UAB VICIUNAI IR PARTNERIAI та №7 Копчені-морожені стріпси коричневе м`ясо лосося (Salmo Salar), Frozen smoked brown meat Stripes (Salmo Salar), без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, копчені, не консервоване вага товару може коливатися з врахування глазурі +/- 5%: Копчені-морожені стріпси коричневе м`ясо лосося (Salmo Salar) 945 кг. 42 коробок. Дата виробництва - 03.2023р.; Термін придатності - 12 місяців. Номер заводу - LT 68-11 EB. Країна виробництва: LT. Виробник: UAB VICIUNAI IR PARTNERIAI, та ненадання відповідачу запитуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Так, до митної декларації від 31.03.2023 №23UA205140025882U0 на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: сертифікат якості №290323-1 від 29 березня 2023 року; сертифікат якості б/н від 07 березня 2023 року; пакувальний лист від 29 березня 2023 року; рахунок-фактуру (інвойс) №LUKA23032901 від 29 березня 2023 року; автотранспортну накладну від 29 березня 2023 року; міжнародний ветеринарний сертифікат №LT0325232/L2-71060 від 29 березня 2023 року; сертифікат про походження товару від 29 березня 2023 року; комерційну пропозицію від 29 березня 2023 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №277 від 31 березня 2023 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №27/01-1 від 27 січня 2023 року; прейскурант (прайс-лист виробника товару) від 29 березня 2023 року; зовнішньоекономічний контракт №19/01 від 19 січня 2021 року; доповнення до контракту від 10 жовтня 2022 року; договір про надання послуг митного брокера №144/08 від 01 серпня 2022 року; договір про перевезення №1301 від13 січня 2021 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів та зборів, іншими державними органами №9743174; заявку на перевезення від 27 березня 2023 року;експортну митну декларацію №23LTLC0100EK0D5674.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16 та 13.06.2019 року у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

У даному випадку оскаржуване рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

З такими твердженнями відповідача суд не погоджується та зазначає наступне.

Так, в оскаржуваному рішенні відповідач посилається на наявність розбіжностей: відповідно до п.2.2 зовнішньоекономічного контракту №19/01 від 19.01.2021 покупець оплачує кожну партію товару відповідно до умов визначених в інвойсах (проформах-інвойсах), інформація щодо оплати відсутня, банківський платіжний документ не наданий до митного оформлення; прайс-лист б/н від 29.03.2023 містить інформацію від відправника товару лише на заявлений товар, тоді як відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий виробником товару для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу; відсутні відомості про витрати на страхування, навантаження товару, які відповідно до умов поставки (фактично сплачені або підлягають сплаті), повинні бути включені як складові митної вартості до ціни товару.

З цього приводу суд зазначає, що відповідач в оскаржуваному рішенні не навів, в чому полягають розбіжності у поданих документах для підтвердження складових митної вартості. Фактично митний орган вказує на недостатність документів для підтвердження числових показників митної вартості. Разом з тим, відповідач не врахував письмові пояснення ТзОВ ОНТ-ГРУП у формі листа №03/04-01 від 03.04.2023, де позивач зазначив, що положення контракту №19/01 від 19.01.2021 передбачає, що покупець оплачує партію товарів згідно з цінами та на умовах, визначених у інвойсах (проформах-інвойсах). У рахунку-фактурі №LUKA23032901 від 29.03.2023 є примітка про термін виконання оплати, а саме дата: 2023.04.11, тобто оплата у строк до 11.04.2023, а тому документи про оплату на дату розмитнення не були долучені до митної декларації. Такі пояснення залишились поза увагою митного органу. Відсутність документів про оплату товару, яка може здійснюватись після його розмитнення за умовами контракту чи інвойсу, не позбавляло можливості відповідача перевірити складові митної вартості на підставі інших документів, наданих декларантом. Тобто, платіжні документи про оплату за товар не були долучені до митної декларації внаслідок їх відсутності на момент декларування.

Щодо сумнівів з приводу долученого декларантом прайс-листа б/н від 29.03.2023, де міститься інформаціє від відправника товару лише на заявлений товар, а не щодо загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу слід зазначити, що інформацію з прайс-листів не є публічною офертою. Це надає можливість продавати товари за іншими цінами, ніж вказані в прайс-листі, у разі здорожчання товару. Тобто, для отримувача товару інформація актуальна тільки в тому проміжку часу, до якого дійсний прайс-лист. Інформація з прайс-листа, поданого до митного оформлення актуальна станом на 29.03.2023. До того ж, постачальник (іноземний продавець) не є виробником товару, а тому відсутність прайс-листа від виробника продукції, не може слугувати підставою для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості. Суд зауважує, що позивач уклав контракт від 19.01.2021 №19/01 з UAB GRANDLUKA, а не з виробником товару, яким у декларації зазначена компанія UAB VICIUNAI IR PARTNERIAI.

В той же час, відповідачем не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого саме виробником товару, ставить під сумнів достовірність визначеної митної вартості товару. Відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару в повній мірі відповідає вартості, що визначена у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі. З огляду на вище викладене, сам лише факт надання прайс-листа, виданого продавцем товару не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару.

При ввезенні товару на митну територію застосовувались умови поставки Інкотермс - FCA (Free Carrier - «Франко перевізник»). Згідно з умовами FCA відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов`язання із завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження товару. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. За умовами рахунку-фактури (інвойсу) місцем поставки товару визначено FCA Shiauliai, тобто за адресою продавця товару UAB GRANDLUKA, а тому продавець несе відповідальність (витрати) за завантаження товару.

Документи, що підтверджують взаємовідносини ТзОВ ОНТ-ГРУП та перевізником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надавались при митному оформлені, зокрема позивач надав договір №1301 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 13.01.2021, заявку на перевезення до вказаного договору від 27.03.2023, довідку про транспортні витрати від 31.03.2023, з якої слідує, що вартість перевезення за маршрутом: м. Шауляй (Литва) п/п Ягодин (Україна) складає 35000.00 грн, а по маршруту: п/п Ягодин (Україна) м. Черкаси (Україна) складає 15000,00 грн, а також рахунок на оплату №277 від 31.03.2023.

Вартість перевезення з врахуванням умов доставки включена до митної вартості товару.

Відтак, у рішенні відповідачем не обґрунтовано підстав для можливого заниження позивачем транспортних витрат та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей.

Позивач не надав митному органу документів на підтвердження страхування товару, однак такі документи надаються у випадку, коли здійснювалось страхування страху. Ні умовами контракту від 19.01.2021 №19/01, ні договором №1301 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 13.01.2021 не передбачено страхування товару. А тому відсутність таких документів свідчить про відсутність витрат на страхування, у зв`язку з чим останні відсутні у складі митної вартості.

Отже, на думку суду, позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару. Натомість відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

На підтвердження заявленої митної вартості позивач надав митному органу, зокрема, рахунок-фактуру (інвойс) №LUKA23032901 від 29 березня 2023 року, комерційну пропозицію від 29 березня 2023 року (прайс-лист), експортну митну декларацію №23LTLC0100EK0D5674, довідку про транспортні витрати від 31.03.2023, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №277 від 31 березня 2023 року, з яких можливо перевірити складові митної вартості, визначеної декларантом за першим методом.

У зв`язку із чим, суд вважає, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи.

У свою чергу, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані інші додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд наголошує, що вимога про надання договору із третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; тощо відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

При цьому суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.

Аналогічно безпідставною є вимога митного органу надати рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором, оскільки доказів про понесення позивачем таких витрат матеріали справи не містять.

Так само ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність надання позивачем прайс-листів, каталогів, специфікацій виробника товару при тому, що прайс-лист від безпосереднього продавця товару декларант надав митному органу.

Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є і вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічні контракти (додаткові угоди до них) та рахунок-фактура (інвойс).

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач у рішенні не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номера та дати митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товарів, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

Митну вартість товарів №1, №7 відповідач визначив за резервним методом з урахуванням ціни товарів, які були розмитнені за першим методом на підставі митних декларацій №UА205140/2023/006511 від 27.01.2023, №UА100060/2023/406619 від 27.03.2023.

Так, митну вартість товару №1 визначено за ціною на підставі цінової інформації, наявної в митного органу, на рівні - 8,43 дол. США/кг за МД №UА205140/2023/006511 від 27.01.2023, яку подав позивач з метою декларування ідентичного товару на підставі цього ж контракту від 19.01.2021 №19/01 за іншою партією товару.

З цього приводу суд зазначає, що позивач товар №1 у МД від 31.03.2023 №23UA205140025882U0 визначив на рівні 7182,00 євро, тобто 7,60 євро/кг, а у МД від 27.01.2023 №UА205140/2023/006511 - на рівні 7276,50 євро, тобто 7,70 єро/кг або 8,43 дол. США/кг. Різниця не є суттєвою, однак суд зауважує, що поставка позивачем іншої партії ідентичного товару за меншою ціною не є підставою для коригування митної вартості, оскільки ціна товару від того ж самого контрагента може змінюватися та не є сталою, оскільки залежить від ринкових умов протягом певного проміжку часу. Поставка партій даного товару відбувалась у січні та березні 2023 року відповідно, тобто за цей проміжок часу ціна товару могла змінюватись, в тому числі в сторону зменшення.

Митну вартість товару №7 визначено за резервним методом на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме на рівні 9,14 дол. США/кг за МД №UА100060/2023/406619 від 27.03.2023.

Відповідач надав суду копію цієї МД №UА100060/2023/406619 від 27.03.2023, з якої слідує, що поставка товарів здійснювалась іншим іноземним контрагентом іншому суб`єкту господарювання. При цьому, у вказаній митній декларації відсутній ідентичний товар, який декларував позивач у МД від 31.03.2023 №23UA205140025882U0 за №7 Копчені-морожені стріпси коричневе м`ясо лосося (Salmo Salar), Frozen smoked brown meat Stripes (Salmo Salar), без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, копчені, не консервоване вага товару може коливатися з врахування глазурі +/- 5%: Копчені-морожені стріпси коричневе м`ясо лосося (Salmo Salar) 945 кг. 42 коробок. Дата виробництва - 03.2023р.; Термін придатності - 12 місяців. Номер заводу - LT 68-11 EB. Країна виробництва: LT. Виробник: UAB VICIUNAI IR PARTNERIAI.

Частини риби лосося атлантичного (черевця лосося, філе лосося, копчено-морожені стріпси) можуть мати різну вартість, в залежності від характеристик, виробника товару, умов поставки тощо. Відповідач некоректно визначив ціну товару №7 на підставі цінової інформації, зазначеної у МД №UА100060/2023/406619 від 27.03.2023, оскільки не врахував особливості характеристик товарів, які різняться. При цьому, у МД від 31.03.2023 №23UA205140025882U0 позивач декларував товари (частини риби лосося) за різною ціною, враховуючи їх характеристики. Відтак, використання митницею джерела інформації з іншої митної декларації, де вартість товару інша, без врахування його характеристик, що впливають на визначення ціни товару за кілограм, є неприпустимим.

Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості та автоматичною підставою для збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім цього, суд зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару.

Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Отже, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 03 квітня 2023 року №UA205140/2023/000175/2 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач за подання даного позову сплатив судовий збір в сумі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №768 від 20.04.2023. Однак, суд звертає увагу, що відповідно до вимог Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду даного позову про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, позивачу необхідно було сплатити судовий збір як за позовну заяву майнового характеру, подану в електронній формі із застосуванням коефіцієнту 0,8 в сумі 2147,20 грн.

Проте, позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Отже, питання про повернення судового збору, сплаченого в більшому розмір, ніж встановлено законом, а саме в сумі 536,80 грн може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України Про судовий збір.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із доданих письмових доказів (договору №59-ЮП про надання правової допомоги від 28.03.2023, рахунку-фактури №400 від 18.04.2023, попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу №01/05-01 від 01.05.2023, акту №400 приймання-передачі наданих послуг, платіжної інструкції №767 від 20.04.2023), позивач сплатив Адвокатському Бюро Крючкова кошти в загальній сумі 5000,00 грн на оплату правової допомоги, яка відповідно до попереднього орієнтовного розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу складається з: ознайомлення керівника позивача із процесуальними правами та обов`язками щодо захисту прав та інтересів порушеного права; аналіз повідомлення митного органу із вимогами про надання додаткових документів та підготовка повідомлення про надання додаткових документів та пояснень; ознайомленнями з рішеннями про коригування митної вартості товарів; ознайомлення з товаросупровідними документами, наданими клієнтом; перевірка правосуб`єктності учасників зовнішньоекономічної операції; складання стратегії представництва товариства у суді щодо даної справи; вивчення судової практики з відповідних правовідносин, складання та подання вищевикладеної позовної заяви. Орієнтовна сума витрат на правову допомогу становить 5000,00 грн. Разом з тим, така сума включає відповідно до акта №400 приймання-передачі наданих послуг також представництво інтересів позивача у Волинському окружному адміністративному суді та у Восьмому апеляційному адміністративному суді.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

На думку суду, заявлена сума витрат на правову допомогу є завищеною, а тому, враховуючи предмет спору, незначну складність справи, заперечення відповідача у відзиві щодо задоволення таких витрат на користь позивача, та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що ознайомлення керівника позивача із процесуальними правами та обов`язками щодо захисту прав та інтересів порушеного права; аналіз повідомлення митного органу із вимогами про надання додаткових документів та підготовка повідомлення про надання додаткових документів та пояснень; ознайомленнями з рішеннями про коригування митної вартості товарів; ознайомлення з товаросупровідними документами, наданими клієнтом; перевірка правосуб`єктності учасників зовнішньоекономічної операції; складання стратегії представництва товариства у суді щодо даної справи; вивчення судової практики з відповідних правовідносин, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а тому дані витрати повинен понести позивач.

Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 2147,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 03 квітня 2023 року №UA205140/2023/000175/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОНТ-ГРУП судовий збір у розмірі 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ОНТ-ГРУП (18028, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця 14-го Грудня, будинок 87, код ЄДРПОУ 43733110).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя В.Д. Ковальчук