Постанова

від 04.10.2023 по справі 916/2626/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2626/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Чеголя Є.О.

За участю представників учасників справи:

від ТОВ Проксіма Плюс - адвокат Бриленко К.Б.

від КУ Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи - Грубнік В.І. в порядку самопредставництва

від Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради - Фортуна Є.О. в порядку самопредставництва

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунальної установи Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.06.2023 (складена та підписана 30.06.2023, суддя Петренко Н.Д.)

у справі №916/2626/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Проксіма Плюс

до Комунальної установи Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради

про визнання дій незаконними

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Проксіма Плюс звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до комунальної установи Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи про визнання незаконними дій з повідомлення, оформленого листом від 29.05.2023 року № 1162/1-01, про відмову у продовженні договорів оренди майна від 02.07.2018 року та від 15.01.2020 року.

Вподальшому, позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:

1. Заборони КУ Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи та іншим особам вчиняти дії, пов`язані із виселенням та перешкоджанням використання ТОВ Проксіма плюс орендованого майна, а саме: нежитлового приміщення будівлі (під літ Е, Л, Ж) загальною площею 52,39 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, провул. Валіховський, 4.

2. Заборони КУ Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи та іншим особам вчиняти дії, пов`язані із обмеженням та перешкоджанням використання ТОВ Проксіма плюс орендованого майна, а саме: холодильної камери КХС-12 з холодильним агрегатом МВВ-4 та комплект до холодильної установи АРТ6, що знаходяться за адресою: м. Одеса, провул. Валіховський, 4.

3. Заборонити Управлінню обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради вчиняти дії з обмеження користування та виселення відповідача з нежитлового приміщення будівлі (під літ Е, Л, Ж) загальною площею 52,39 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, провул. Валіховський, 4, на підставі договору оренди майна від 02 липня 2018 року (в редакції від 31.05.2021 року).

4. Заборонити Управлінню обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради вчиняти дії з обмеження або припинення користування холодильною камерою КХС-12 з холодильним агрегатом МВВ-4 та комплект до холодильної установи АРТ6, що знаходяться за адресою: м. Одеса, провул. Валіховський, 4, на підставі договору оренди від 15 січня 2018 року (в редакції від 31.05.2021 року).

В обґрунтування заяви заявник вказує, що невжиття судом запропонованих заходів забезпечення позову може призвести до того, що позивач не зможе захистити своє порушене право в межах даного провадження та буде змушений звертатися із новим позовом до суду.

Товариство також вказує, що наразі воно здійснює звичайну господарську діяльність в орендованих приміщеннях. Дії щодо прийняття протиправного рішення про непродовження договору оренди без сумніву будуть суттєвою перешкодою у здійсненні ТОВ Проксіма плюс господарської діяльності.

До того ж, за твердженням ТОВ Проксіма плюс, відповідач вчиняє заходи щодо створення товариству неприйнятних умов користування орендованим майном

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.06.2023 по справі №916/2626/23 задоволено заяву позивача про забезпечення позову та вжито заходи забезпечення позову у вигляді:

- Заборони комунальній установі Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи та іншим особам вчиняти дії, пов`язані із виселенням та перешкоджанням використання ТОВ Проксіма плюс орендованого майна, а саме: нежитлового приміщення будівлі (під літ Е, Л, Ж) загальною площею 52,39 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, провул. Валіховський, 4.

- Заборони комунальній установі Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи та іншим особам вчиняти дії, пов`язані із обмеженням та перешкоджанням використання ТОВ Проксіма плюс орендованого майна, а саме: холодильної камери КХС-12 з холодильним агрегатом МВВ-4 та комплект до холодильної установи АРТ6, що знаходяться за адресою: м. Одеса, провул. Валіховський, 4.

- Заборони Управлінню обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради вчиняти дії з обмеження користування та виселення відповідача з нежитлового приміщення будівлі (під літ Е, Л, Ж) загальною площею 52,39 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, провул. Валіховський, 4, на підставі договору оренди майна від 02 липня 2018 року (в редакції від 31.05.2021 року).

- Заборони Управлінню обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради вчиняти дії з обмеження або припинення користування холодильною камерою КХС-12 з холодильним агрегатом МВВ-4 та комплект до холодильної установи АРТ6, що знаходяться за адресою: м. Одеса, провул. Валіховський, 4, на підставі договору оренди від 15 січня 2018 року (в редакції від 31.05.2021 року).

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що з наданих заявником доказів, а саме з листа Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної, листа КУ Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи та фотофіксації вбачається вчинення відповідачем дій щодо організації повернення з оренди орендованого майна.

З огляду на таке, місцевий господарський суд дійшов висновку, що на теперішній час існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову у редакції, запропонованій заявником, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких звернувся позивач в рамках даного спору. Оскільки у випадку реалізації відповідачем дій з повернення з оренди орендованого майна на стадії до вирішення спору по суті, та за умови задоволення позовних вимог, позивач зможе захистити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду; в іншому випадку - буде змушений звертатися до суду із новими позовами, зокрема щодо відшкодування збитків, вселення чи усунення перешкод у користуванні майном.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.06.2023 по справі №916/2626/23 та у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала прийнята з грубим порушенням норм процесуального права, з огляду на таке.

Так, апелянт відзначає, що разом із позовною заявою ТОВ Проксіма плюс вже подавалась заява про забезпечення позову, однак, ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 у задоволенні такої заяви позивача було відмовлено. Вподальшому, позивач повторно звернувся з аналогічною заявою про забезпечення позову, яка була розглянута та задоволена судом оскаржуваною ухвалою.

Отже, як на тому наголошує апелянт, суд першої інстанції прийняв дві протилежні за правовою позицією ухвали щодо заяви позивача про забезпечення позову при абсолютно однакових обставинах.

Скаржник також вважає, що судом першої інстанції фактично безпідставно продовжено дію договорів оренди майна комунальної власності, строк дії яких сплив.

До того ж, як вважає апелянт, місцевим господарським судом вжито заходів забезпечення позову, які за змістом фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, що є порушенням приписів чинного процесуального законодавства.

Щодо листа КУ Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи про відмову у продовженні договорів оренди укладених з позивачем, апелянт стверджує, що має намір використовувати таке майно для виконання статутних завдань, а тому така відмова є цілком обґрунтованою.

Однак, не заважаючи на таке, на думку апелянта, суд першої інстанції вжив заходи забезпечення позову, які призведуть до неможливості виконання відповідачем своїх статутних завдань та призведуть до протизаконних наслідків.

Також, на думку апелянта, вжиті судом заходи забезпечення позову фактично спрямовані на настання того ж результату, що є метою позовних вимог, а саме надання позивачу права користування спірним майном, що по факту є тотожними вимогами.

Апелянт вважає, що вживши запропоновані позивачем заходи забезпечення позову, суд першої інстанції фактично констатував правомірність користування спірним майном позивачем, що може мати місце тільки за наслідками вирішення спору по суті.

Отже, як вважає скаржник, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є ідентичними заявленим позовним вимогам і практично вирішують спір по суті, що відповідно є порушенням норм процесуального права, оскільки спір між сторонами наразі не вирішено.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунальної установи Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.06.2023 по справі №916/2626/23 та призначено справу до розгляду на 04.10.2023.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що підставою для звернення із повторною заявою про вжиття заходів забезпечення позову стало те, що після направлення оскаржуваного в суді першої інстанції повідомлення, керівником апелянта або за його дорученням була здійснена розклейка повідомлень по майже всій території КУ «Одеське обласне бюро судовомедичної експертизи», в якому зазначено майже встановлений факт припинення договорів оренди. Оскільки спір в межах даної справи є немайновим, заходи забезпечення позову також мають бути застосовані судом після дослідження обґрунтованих припущень, що їх незастосування призведе до ускладнення виконання судового рішення.

В даному випадку, оскільки законодавець не встановлює певний порядок дій сторін після отримання обґрунтованого повідомлення, позивач вважає, що є підстави вважати, що КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» може вдатися до інших дій щодо звільнення орендованого майна є об`єктивними та очікуваними.

Саме обґрунтовані підстави вважати, що КУ «Одеське обласне бюро судовомедичної експертизи» почало вдаватись до протиправних дій, які можуть мати наслідком порушення права ТОВ «Проксіма плюс» на користування орендним приміщенням та поновлення прав ТОВ «Проксіма плюс», за твердженням позивача, стали підставою звернення із заявою про вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

26.09.2023 судом апеляційної інстанції було отримано клопотання позивача про витребування доказів в якому останній просить витребувати у комунальної установи "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи" наступні докази:

- Відомості про наявність в КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» приміщень або будь-яких інших спеціальних камер для зберігання трупів, які не передані у користування та використовуються виключно установою.

- Відомості про кількість трупів, які можуть одночасно зберігатись у приміщеннях або інших обєктах КУ "Одеськее обласне бюро судово-медичної експертизи".

- Відомості про кількість тіл померлих, які надійшли до КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» з початку 2023 року по день постановлення ухвали.

- Відомості про кількість тіл, які зберігаються в приміщеннях або будь-яких інших пристосованих об`єктах КУ "Одеськее обласне бюро судово-медичної експертизи".

- Відомості про кількість тіл, які зберігаються в приміщеннях або будь-яких інших пристосованих об`єктах КУ "Одеськее обласне бюро судово-медичної експертизи" понад встановлений термін.

- Відомості про кількість щоденного надходження тіл померлих до КУ "Одеськее обласне бюро судово-медичної експертизи" та кількість виданих тіл з період з 01.06.2023 по день постановлення ухвали суду.

- Копію договору № 01/08 від 28.08.2020, укладеного із ФОП Прядун Л.Г.

- Копію договору № 06/10 від 05.10.2020, укладений із ФОП Прядун Л.Г.

- Копію договору № 14-1022 від 17.10.2022, укладеного із ФОП Агріцкулєсєй Д.В.

Також позивач просить визнати поважними причини неподання клопотання про витребування доказів разом із першою заявою по суті спору.

В обґрунтування даного клопотання позивач зазначає, що КУ "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи" звернулось із апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову, мотивуючи свою незгоду тим, що наявні приміщення для зберігання тіл померлих не здатні забезпечити зберігання всього обсягу тіл померлих. Разом з тим, жодних документів на підтвердження цих тверджень надано не було.

Позивач зазначає, що з метою отримання інформації про обґрунтованість або необґрунтованість таких тверджень, в інтересах ТОВ "ПРОКСІМА ПЛЮС" було направлено адвокатський запит від 13.09.2023 № 06/04-СМЕ-19/09.

Відповідь на даний адвокатський запит не надана, проте замість відповіді надійшов лист на бланку КУ "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи" від 15.09.2023 № 2243-01 за підписом юрисконсульта 1-ї категорії, яким повідомлено про відмову в наданні інформації.

На переконання позивача, виходячи із предмету спору та засобів доказування, а також враховуючи приписи чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, балансоутримувач має обґрунтовано повідомити про необхідність майна для власних потреб. Однак, матеріали справи не містять заяв по суті спору щодо незгоди із позовною заявою, тож позицію відповідача по справі неможливо встановити. Проте, певні обставини мають бути досліджені судом з метою встановлення об`єктивної істини.

Позивач також зазначає, що зважаючи на те, що відповідач оскарживши ухвалу суду про забезпечення позову навів в ній не підтверджені доказами пояснення щодо обсягу приміщення для зберігання тіл померлих, відмовив в наданні інформації на адвокатський запит, позивач має законні підстави звернутись із клопотанням про витребування доказів поза строками, зазначеними в частинах другій та третій статті 80 ГПК України.

Наголошує позивач й на тому, що в електронній системі закупівель міститься оголошення про проведення відповідачем певних закупівель, які свідчать про те, що КУ "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи" має в своєму розпорядженні приміщення для зберігання трупів та здійснює їх поточне обслуговування.

Розглянувши під час судового засідання від 04.10.2023 назване клопотання колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на таке.

Згідно з частинами другою, четвертою та восьмою статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2). Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (ч. 2 ст. 81 ГПК України).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Отже, у господарському процесі отримання доказів щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, відбувається за ухвалою суду за умови, що відповідна особа подасть обґрунтоване клопотання про витребування доказів, в якому доведе, що існують труднощі з їх отриманням, зокрема, обґрунтує неможливість подати ці докази самостійно.

Стороною, якою заявлено таке клопотання має бути обґрунтовано те, що заявленим до витребування доказом може бути підтверджено обставини, що входять до предмету доказування, вжиття заходів щодо їх отримання, причини неможливості самостійного вчинення зазначених дії та обставини неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Так, колегія суддів зазначає, що наразі судом апеляційної інстанції не вирішується справа по суті, а переглядається ухвала суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову.

Відтак, суд апеляційної інстанції не розглядає та не вирішує питання (не)обґрунтованості заявлених позовних вимог, наявності права у позивача продовження користування орендованим майно та підстав у відповідача у прийнятті рішення про відмову у продовженні договорів оренди майна, тощо.

В той же час, з огляду на прохальну частину та доводи заявленого позивачем клопотання про витребування доказів, останнє спрямовано саме на отримання доказів по справі, які стосуються розгляду справи по суті.

Проте, такі докази жодним чином не впливають та не мають значення під час вирішення питання щодо забезпечення позову, зокрема у спосіб запропонований позивачем.

З огляду на таке, колегія суддів дійшла висновку, що заявлене позивачем клопотання про витребування доказів по справі не підлягає задоволенню.

Під час судового засідання від 04.10.2023 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою на наполягав на її задоволенні.

Представник позивача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача

Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, для встановлення наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Оскільки в даному випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20).

Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову являються предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Колегія суддів зазначає, що звертаючись із позовом до суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю Проксіма Плюс просило визнати незаконними дії відповідача з повідомлення, оформленого листом від 29.05.2023 року № 1162/1-01, про відмову у продовженні договорів оренди майна від 02.07.2018 року та від 15.01.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на незаконність дій відповідача щодо відмови у продовженні договорів оренди майна від 02.07.2018 року та від 15.01.2020 року, за якими позивач є орендарем майна комунальної власності, а саме: нежитлового приміщення будівлі (під літ Е, Л, Ж) загальною площею 52,39 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, провул. Валіховський, 4, на підставі договору оренди майна від 02 липня 2018 року (в редакції від 31.05.2021 року); холодильної камери КХС-12 з холодильним агрегатом МВВ-4 та комплект до холодильної установи АРТ6, що знаходяться за адресою: м. Одеса, провул. Валіховський, 4, на підставі договору оренди від 15 січня 2018 року (в редакції від 31.05.2021 року).

Позивач вказує, що зазначене майно є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст Одеської області. Управління майном здійснюється Одеською обласною радою через управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради, балансоутримувачем майна є комунальна установа Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи.

Позивач вважає, що КУ Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи навмисно та протиправно вчиняє не передбачені чинним законодавством заходи щодо перешкоджання в реалізації оренди комунального майна, оскільки чинним законодавством України не передбачено можливість прийняття балансоутримувачем рішень щодо продовження договорів оренди, оскільки чинним законодавством встановлено необхідність обов`язкового обґрунтованого письмового повідомлення балансоутримувачем про необхідність майна для власних потреб.

Отже, у даному випадку фактично існує спір між ТОВ Проксіма Плюс та КУ Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи щодо відмови у продовженні договорів оренди майна від 02.07.2018 року та від 15.01.2020 року.

Разом з цим в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції заборонив відповідачу та іншим особам вчиняти дії, пов`язані із виселенням та перешкоджанням використання ТОВ Проксіма плюс орендованого майна, та заборонив Управлінню обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради вчиняти дії з обмеження користування та виселення відповідача з нежитлового приміщення обмеження або припинення користування холодильною камерою КХС-12 з холодильним агрегатом МВВ-4 та комплект до холодильної установи АРТ6.

Колегія суддів вважає, що такі заходи забезпечення позову фактично зводяться до вирішення справи по суті та задоволення заявлених позовних вимог, оскільки, не дивлячись на односторонню відмову відповідача від продовження договорів оренди, яка наразі оскаржується позивачем та відсутність рішення по суті, яким би такі вимоги було задоволено, судом першої інстанції фактично було вжито заходи забезпечення позову, які є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, оскільки такі заходи надають позивачеві безперешкодний доступ до орендованого майна та користування ним задля забезпечення власних потреб.

При цьому, судом першої інстанції не взято до уваги те, що за умови укладених між сторонами договорів, передбачають те, що майно передається в оренду позивачеві на платній основі.

Отже, судом першої інстанції фактично надано позивачеві можливість безоплатного використання майна, яке не належить позивачеві та балансоутримувачем якого є відповідач та не взято до уваги наявність або відсутність збитків, які можуть бути завдані відповідачеві, у зв`язку з таким безоплатним використанням позивачем його майна.

До того ж, суд апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку спір виник з договірних відносин двох сторін, а саме позивача та відповідача, однак, судом першої інстанції вжито заходи забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти певні дії, тобто заборона стосується невизначено кола осіб, які не є ані сторонами за договором, ані учасниками даного спору.

При цьому, судом першої інстанції жодним чином не обґрунтовано, яким чином інші невизначені судом особи, перешкоджають діяльності позивача, з урахування, як предмету укладених між сторонами договорів, так й предмету та підстав даного позову.

Слід також відзначити, що місцевий господарський суд у даній справі, у короткий проміжок часу, прийняв два взаємовиключні рішення під час вирішення питання щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову по даній справі.

Так, ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 у даній справі відмовлено у задоволенні заяви ТОВ Проксіма Плюс про забезпечення позову у справі № 916/2626/23.

Однак, оскаржуваною ухвалою від 30.06.2023 Господарський суд Одеської області задовольнив заяву позивача про забезпечення позову та вжив запропоновані ним заходи забезпечення позову.

При цьому, як вбачається з наявних матеріалів справи, єдина відмінність між обґрунтуванням та доводами, у поданих позивачем заявах про вжиття заходів забезпечення позову полягала у тому, що у другій заяві, яка була розглянута та задоволена судом першої інстанції, позивач зазначив про розміщення оголошення на вхідних дверях орендованого приміщення, в якому зазначено, що 30.06.2023 року останній день строку оренди ТОВ Проксіма Плюс майна. З 03.07.2023 року майно буде використовуватися установою для виконання статутних завдань.

Однак, на переконання колегії суддів такі обставини не є суттєвими та не можуть свідчить про дійсну необхідність у вжитті заходів забезпечення позову, зокрема через подальшу неможливість (ускладнення) ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

До того ж, судова колегія звертає увагу на те, що з наданого доказу, а саме фото оголошення, яке за твердженням позивача розміщено на орендованому ним приміщенні, неможливо достеменно встановити, що воно було розміщено саме відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є необґрунтованими, вжиті без урахування предмету та підстав даного позову, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

При цьому, колегія суддів залишає поза увагою інші доводи учасників справи, зокрема щодо наявності (відсутності) підстав для продовження дії укладених між сторонами договорів, необхідність використання відповідачем майна для власних потреб та статутних завдань, оскільки дані питання мають бути вирішені судом під час розгляду справи по суті та не вирішуються під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Враховуючи наведене, решта доводів та аргументів апеляційної скарги залишаються поза увагою колегії суддів.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ Проксіма Плюс про забезпечення позову.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.06.2023 по справі №916/2626/23 скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Проксіма Плюс про забезпечення позову відмовити.

Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 09.10.2023.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Ярош А.І.