Постанова
від 04.10.2023 по справі 924/241/23
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року Справа № 924/241/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є.

судді Мельник О.В.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників:

позивача: Потапова М.В. адвокпт

відповідача: Кузьміченко С.В. адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.08.2023 у справі №924/241/23 (суддя Гладій С.В., м. Хмельницький, повний текст рішення складено 09.08.2023)

за позовом Приватного підприємства "КЕЙТ-К"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ"

про стягнення 1000001,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Кейт-К" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" про стягнення 1000001,62 грн., з яких 414356,71 грн. заборгованості по сплаті суборендних платежів, 332110,79 грн. пені, 207350,12 грн. інфляційних втрат, 46184,00 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 01.08.2023 року по справі №924/241/23 позов Приватного підприємства "КЕЙТ-К" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" про стягнення 1000001,62 грн., задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" на користь Приватного підприємства "Кейт-К" - 414356,71 грн. заборгованості по сплаті суборендних платежів, 87752,79 грн. пені, 207350,12 грн. інфляційних втрат, 46184,00 грн. 3% річних, 12650,95 грн. витрат по оплаті судового збору. В позові в частині стягнення 244358,00 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "РУШ" звернулось з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.08.2023р. по справі № 924/241/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити Приватному підприємству "Кейт-К" в його позовних вимогах повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що висновок суду першої інстанції про те, що "не вбачається підстав для підтвердження форс-мажорних обставин, адже ТОВ "РУШ" мало можливість і законні підстави здійснювати свою господарську діяльність, проте не виявило бажання", не відповідає обставинам справи та не підтверджений належними доказами (а.с. 101 т.2).

Відповідач зазначає, що сертифікат №1200-20-0614 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є належним доказом неможливості використання об`єкту суборенди Товариством з обмеженою відповідальністю "РУШ" в період з 19 березня 2020 року по 11 травня 2020 року із-за обставин, за які ТОВ "РУШ" не відповідає.

Світлини-фотознімки, надані позивачем, на які суд посилається у своєму рішенні, не є належними доказами встановлених судом обставин. Отже, суд помилково визнав можливість відповідача користуватись окремим входом/виходом для відвідувачів, у відповідача такої можливості не було.

Приватне підприємство "Кейт-К" не надало беззаперечних та належних доказів, підтверджуючих, що господарська діяльність магазину ЄВА, розташованого в Торговому готельному розважальному комплексі "Либідь Плаза" (далі - ТГРК «Либідь Плаза»), була дозволена в період карантину.

Пунктом 1.5 договору зазначено, що об`єкт суборенди знаходиться в нежилій будівлі ТГРК "Либідь Плаза" за адресою: 29013, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул.Кам`янецька, буд. 19-А. Це є доказом знаходження магазину ЄВА всередині торгівельного центру.

Відповідач зазначає, що вимога позивача щодо стягнення з ТОВ "РУШ" суборендної плати за період неможливості використовувати об`єкт суборенди (частину нежитлового приміщення площею 176 кв.м., що знаходиться в нежилій будівлі ТГРК "Либідь Плаза" за адресою: 29013, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, буд. 19-А) через форс-мажорні обставини, за які ТОВ "РУШ" не відповідає з 19.03.2020р. по 11.05.2020р. є незаконною. Суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин норми пункту 6 статті 762 Цивільного кодексу України, що привело до ухвалення незаконного рішення.

Крім того, відповідач зазначає, що не підписані рахунки не можуть бути підставою для оплати. Такі докази направлення рахунків-фактур не можуть вважатися належними доказами та не можуть прийматися до уваги судом. Висновок суду, що відповідач не оплатив взяті на себе зобов`язання за договором щодо здійснення платежів по відшкодуванню витрат на обслуговування, утримання нежитлового приміщення, переданого в оренду, за період лютий-травень та грудень 2020р., тобто не сплачені компенсаційні платежі за зазначені місяці, виходячи з розміру 10 912,00грн. за місяць, всього на суму 52800,00грн., не відповідає обставинам справи.

Відповідач зазначає, що не має заборгованості перед позивачем, судом помилково зазначено, що відповідачем не оплачені взяті на себе зобов`язання за договором. Крім того, відповідач вважає, що суд першої інстанції незаконно задовольнив вимогу позивача щодо нарахованих штрафних санкцій за несвоєчасну сплату компенсаційних платежів за червень, липень, серпень 2020 року. Представником позивача не надано належних доказів щодо дати вручення відповідачеві рахунків на сплату цих послуг, які би свідчили про несвоєчасну їх сплату відповідачем. Компенсаційні платежі за червень, липень, серпень 2020 року сплачені відповідачем своєчасно та в повному обсязі.

Крім того, відповідач зазначає, що оскільки строк позовної давності в частині вимог позивача до відповідача про стягнення пені сплив, в цій частині позовних вимог, згідно діючого законодавства позивачеві має бути відмовлено.

Ухвалою суду від 28.08.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.08.2023 у справі №924/241/23 та розгляд апеляційної скарги призначено на 04 жовтня 2023 року.

В судовому засіданні 04.10.2023 року представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення. Просила суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.08.2023р. по справі № 924/241/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити Приватному підприємству "КЕЙТ-К" в його позовних вимогах повністю.

Представник позивача в судовому засіданні 04.10.2023 року доводи апеляційної скарги заперечила та надала відповідні пояснення. Просила суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.08.2023 у справі №924/241/23, без змін.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні 04.10.2023, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.08.2023 у справі №924/241/23 залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2018 між Приватним підприємством "Кейт-К" (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РУШ" (Суборендар) укладено договір суборенди частини нежитлового приміщення №03-09/Е1807/2018, згідно якого Орендар передає, а Суборендар приймає у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення площею 176 кв. м. (далі за текстом - "об`єкт суборенди"). (п. 1.1 договору) (а.с.9-10 т.1).

Відповідно до п. 1.2 договору об`єкт суборенди надається суборендареві для організації роздрібної торгівлі товарами з перевагою непродовольчого асортименту та надання супутніх послуг.

Орендар передає, а Суборендар приймає об`єкт суборенди по акту приймання - передачі. (п. 1.3 договору).

Згідно п. 1.4 договору вартість об`єкта суборенди з урахуванням індексації складає 4928000 грн.

Відповідно до п. 1.5 договору об`єкт суборенди знаходиться в нежилій будівлі ТГРК "Либідь Плаза" за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 19-А.

Відповідно до п. 2.1 договору розмір суборендної плати в місяць встановлюється за погодженням Сторін та складає: з дати, що наступає після періоду проведення підготовчих робіт згідно п. 2.1.1, суборендна плата становить 201696,00 грн. за один місяць, за весь об`єкт суборенди з розрахунку 1146 грн. , т.ч. ПДВ за 1 кв.м. за один місяць.

У зв`язку з витратами на проведення підготовчих робіт суборендарем в об`єкті суборенди для приведення його у стан згідно мети договору - протягом перших 30 днів з моменту прийняття об`єкту суборенди суборендарем за актом приймання-передачі, суборендна плата встановлюється з розрахунку 100,00 грн., в т.ч. ПДВ, за цей період за весь об`єкт суборенди. Після спливу зазначеного строку Суборендар сплачує суборендну плату у розмірі згідно п. 2.1 договору.(п.2.1.1.)

Суборендар протягом 3 робочих днів після підписання договору оплачує на поточний рахунок орендаря грошову суму у розмірі 488104,00 грн., в т.ч. ПДВ, яка є гарантійним платежем за червень, липень 2021 року суборенди і грошову суму у розмірі 201696,00 грн. в т.ч. ПДВ, яка є авансовою сплатою суборендної плати за другий місяць суборенди, відрахований з дати підписання акту приймання - передачі об`єкту суборенди, що слідують після періоду проведення підготовчих робіт згідно п. 2.1 договору.(п.2.1.2.)

Згідно п. 2.2 договору плата за суборенду не включає компенсацію за комунальні послуги, плату за експлуатаційні послуги, відшкодування витрат по електроенергії, водопостачанню та водовідведенню. Суборендар компенсує Орендарю понесені ним витрати на експлуатаційні та комунальні послуги на орендованих ним площах їз розрахунку 62,00 грн., в т.ч. ПДВ за 1 кв.м. суборендованої площі за один місяць. Компенсація за електроенергію, водопостачання та водовідведення здійснюється в межах їх фактичного використання за даними приладів обліку встановлених в об`єкті суборенди.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що понесені орендарем витрати по оплаті комунальних та експлуатаційних послуг відшкодовуються Суборендарем на протязі 5 банківських днів з дня отримання рахунку. Разом із рахунком на оплату комунальних послуг орендар зобов`язаний надавати суборендарю належним чином оформлені акти виконаних робіт.

Згідно п. 2.5 договору орендар гарантує збереження розміру суборендної плати незмінним протягом першого року суборенди, відрахованого з дня підписання сторонами акту приймання - передачі об`єкту суборенди. Починаючи з другого року суборенди, орендар має право на зміну розміру суборендної плати (індексацію) не частіше одного разу на рік не більше ніж на 10% від розміру діючого на момент підвищення суборендної плати. Зміна розміру суборендної плати здійснюється автоматично, без підписання сторонами додаткових договорів до цього договору, і набирає чинності з першого місяця кожного наступного року суборенди.

Плата за суборенду за перший місяць суборенди сплачується суборендарем протягом 3-х днів з моменту підписання акт прийому - передачі. Плата за кожний наступний місяць суборенди сплачується суборендарем не пізніше 3-го числа кожного розрахункового календарного місяця на підставі цього договору. (п. 2.6 договору).

Згідно п. 2.7 договору розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування суборендарем грошових коштів на розрахунковий рахунок орендаря.

Пунктом 2.8 договору передбачено, що орендна плата нараховується з моменту підписання акту приймання - передачі об`єкта суборенди і до моменту повернення об`єкта суборенди, що підтверджується відповідним актом приймання -передачі (повернення).

Відповідно до п. 3.1.5 договору орендар зобов`язаний у випадку закінчення строку дії договору, або його дострокового розірвання, прийняти від суборендаря об`єкт суборенди у відповідності з умовами даного договору по акту прийому - передачі (повернення).

Суборендар зобов`язаний: своєчасно здійснювати плату за суборенду та інші платежі визначені в Договорі. (п. 3.3.2 договору).

Згідно п. 3.4.6 договору суборендар має право режим роботи в об`єкті суборенди встановлювати самостійно.

Відповідно до п. 4.1 договору орендар зобов`язаний передати об`єкт суборенди в користування, а суборендар зобов`язаний прийняти об`єкт суборенди в користування до 15.10.2018р.

Строк суборенди за даним договором встановлюється з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі по 31.07.2021р. включно. (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору строк договору: даний договір набирає чинності з дня його підписання та діє по 31.07.2021р. включно, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання.

Орендар згоден, що суборендар має право відмовитись від цього договору в односторонньому порядку без будь-якого узгодження із орендарем, за умови, якщо суборендар письмово попередить орендаря за 60 календарних днів до дати звільнення об`єкту суборенди. У такому випадку гарантійні платежі за червень та липень 2021 року, сплачені суборендарем на підставі п. 2.1.2 цього договору, зараховуються за останні місяці фактичного суборендованого користування. Договір вважається припиненим у строк, вказаний у відповідному повідомленні суборендаря, але не раніше ніж після спливу 60-ти календарних днів з моменту його одержання орендарем. (п. 4.4 договору).

Згідно з п. 5.3 договору у випадку прострочення по сплаті платежів, передбачених п. 2.1., п. 2.2. Договору, Суборендар зобов`язаний сплатити пеню за весь час прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення зобов`язання, включаючи день оплати.

Сторонами погоджено, що при нарахуванні штрафних санкцій (пені) за пунктом 5.3 договору положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не застосовуються та пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання.(п. 5.4 договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток.

До договору долучено: додаток №1 - План схема нежитлового приміщення, що передається в суборенду; додаток №2 - Згода на прокладення і установку на території суборендованого приміщення кабельної системи каналів зв`язку (телефонія, Інтернет) при умові, що такі дії не завдадуть шкоди цілісності і якості суборендованого приміщення; додаток №3 - згода орендаря на безкоштовне розміщення зовнішньої реклами суборендаря; додаток №4 - перелік виробників та торгових марок, продукція яких не підлягає реалізації суборендарем в об`єктів суборендаря (а.с.11-16 т.1).

Платіжною інструкція №93733 твід 03.10.2018, ТОВ „РУШ" перераховано на рахунок ПП „Кейт-К" 488 104,00 грн., гарантійний платіж за оренду приміщення за червень, липень 2021 згідно договору № 03-09/Е1807/2018 від 03.09.2018, в т.ч. НДС (20%) 81350-66 (а.с. 132 т.1).

19 жовтня 2018 року між сторонами складений акт приймання - передачі до договору №03-09/Е1807/2018 суборенди частини нежитлового приміщення від 03.09.2018р., згідно якого орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування частину нежитлового приміщення площею 176 м. кв., яке розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул.Кам`янецька, 19-А (а.с.17 т.1). Даний акт підписаний сторонами та скріплений печатками.

28 січня 2019 року між сторонами укладено Додатковий договір №1 до Договору №03-09/Е1807/2018 суборенди частини нежитлового приміщення від 03.09.2018 (а.с.18 т.1) відповідно до п.1 якого сторони домовились з 01.02.2019 по 31.01.2020 внести зміни до договору №03-09/Е1807/2018 суборенди частини нежитлового приміщення від 03.09.2018 виклавши п.п.2.2 та 2.3 договору у новій редакції:

"2.2 Плата за суборенду не включає компенсацію за комунальні послуги, плату за експлуатаційні послуги, відшкодування витрат по електроенергії, послуги телефонного зв`язку, користування мережею "Інтернет", тощо. Суборендар компенсує Орендарю понесені ним витрати на експлуатаційні, комунальні та інші послуги шляхом оплати: 1) компенсаційного платежу, із розрахунку 96,00 грн. в т.ч. ПДВ, за 1 кв.м. суборендованої площі, що включає: частину вартості експлуатаційних послуг, спожитих на утримання, експлуатацію, підтримання нормального стану та функціонування ТГРК "Либідь Плаза" (надалі - Торгівельний комплекс) та прилеглої до нього території; - частину вартості комунальних послуг (електропостачання, опалення/кондиціонування, водопостачання, водовідведення, вивіз побутового сміття), спожитих в місцях загального користування Торгівельного комплексу; 2) вартості комунальних послуг (електропостачання), спожитих Суборендарем в об`єкті суборенди. Компенсація вартості комунальних послуг (електропостачання), спожитих суборендарем в об`єкті суборенди, здійснюється в межах їх фактичного використання за даними приладів обліку, встановлених в об`єкті суборенди.

2.3 Понесені Орендарем витрати по оплаті послуг, зазначених в п.2.2. цього Договору відшкодовуються Суборендарем на підставі наданого орендарем рахунку, протягом 5-ти банківських днів з дня його отримання. Разом із рахунком на оплату послуг орендар зобов`язаний надати суборендарю належним чином оформлені акти виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди сторони домовились, що суму компенсаційного платежу за період з 01.02.2019 по 31.10.2019 суборендар оплачує в строк до 30.11.2019.

Пунктом 3 додаткової угоди передбачено, що сторони також домовились і гарантують своє зобов`язання не пізніше 01.01.2020 переглянути розмір компенсаційного платежу за договором. У разі зміни розміру компенсаційного платежу, його розмір фіксується шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору суборенди.

Згідно п. 5 додаткової угоди, даний додатковий договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та становить невід`ємну частину договору суборенди .

Даний додатковий договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Відповідачем до матеріалів справи долучено Додатковий договір №1 до Договору №03-09/Е1807/2018 суборенди частини нежитлового приміщення від 03.09.2018 від 28.01.2019 (а.с. 111-120 т.1) відповідно до п.1 якого сторони домовились з 01.02.2019 внести зміни до договору №03-09/Е1807/2018 суборенди частини нежитлового приміщення від 03.09.2018 виклавши п. п. 2.2 та 2.3 договору у новій редакції:

"2.2 Плата за суборенду не включає компенсацію за комунальні послуги, плату за експлуатаційні послуги, відшкодування витрат по електроенергії, послуги телефонного зв`язку, користування мережею "Інтернет", тощо. Суборендар компенсує Орендарю понесені ним витрати на експлуатаційні, комунальні та інші послуги шляхом оплати: 1) компенсаційного платежу, що включає: частину вартості експлуатаційних послуг, спожитих на утримання, експлуатацію, підтримання нормального стану та функціонування ТГРК "Либідь Плаза" та прилеглої до нього території; - частину вартості комунальних послуг (електропостачання, опалення/кондиціонування, водопостачання, водовідведення, вивіз побутового сміття), спожитих в місцях загального користування Торгівельного комплексу; 2) вартості комунальних послуг (електропостачання, опалення/кондиціонування, водопостачання, водовідведення, вивіз побутового сміття), спожитих Суборендарем в об`єкті суборенди. Розмір компенсаційного платежу визначається Орендарем виходячи із загальної вартості експлуатаційних послуг і вартості комунальних послуг, спожитих в місцях загального користування Торгівельного комплексу, 'отриманих протягом розрахункового періоду (місяця) з урахуванням відсоткового співвідношення загальної площі об`єкта суборенди та площ всіх нежитлових приміщень Торгівельного комплексу. Компенсація вартості комунальних послуг спожитих Суборендарем в об`єкті суборенди здійснюється в межах їх фактичного використання.

Даний додатковий договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Листом №238/03-20 від 18.03.2020 ПП „Кейт-К" повідомило своїх партнерів (зокрема ТОВ „РУШ) проте, що у період карантину дозволено функціонувати тим суб`єктам, які: здійснюють роздрібну торгівлю продуктами харчування, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку; здійснюють провадження банківської та страхової діяльності; здійснюють торгівельну діяльність і діяльність з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту (а.с. 196 т.1).

Електронною поштою ПП „Кейт-К" надсилало на електронні адреси уповноважених представників ТОВ „РУШ" рахунки-фактури за договором № 03-09/Е1807/2018 від 03.09.2018, а саме: №СФ-0000012 від 02.03.2020 на суму 248 592,24 грн; №СФ-0000012 від 01.04.2020 на суму 246 912,30 грн; №СФ-0000011 від 06.05.2020 на суму 17 196,00 грн; №СФ-0000013 від 11.06.2020 на суму 22 510,00 грн; №СФ-0000032 від 29.12.2020 на суму 22 234,14 грн. На підтвердження отримання даних рахунків позивачем долучено знімки екранів електронних листів ТОВ „РУШ" до ПП „Кейт-К", з яких вбачається. що з питань, пов`язаних з діючими договорами, звертатися на електронні адреси представників ТОВ „РУШ" (а.с.214-216 т.1).

19 березня 2020 року складено акт про припинення роботи магазину ЄВА 1807, згідно якого з 19.03.2020 робота магазину ЄВА №1807, що розташований за адресою: вул. Кам`янецька, 19А, який знаходиться в орендованому приміщенні припинена, з 19.03.2020 торговельна діяльність в магазині не проводиться. Даний Акт з боку ТОВ „РУШ" підписаний керуючим магазином, з іншого боку - охоронцем ХМ 2728 (а.с. 124 т.1).

Листом №43/03 від 20.03.2020 ТОВ „РУШ" повідомило ПП „Кейт-К", що у зв`язку з забороною (обмеженням) введеним розпорядженням (рішенням) державних органів влади та органів місцевого самоврядування, з " 19" березня 2020 року магазин "ЄВА", розташований за адресою: Хмельницька обл.. м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, буд. 19-А, припинив свою діяльність внаслідок настання форс-мажорної обставини. В листі зазначено, що з "19" березня 2020 року орендна плата нараховуватися та сплачуватися не буде у зв`язку з неможливістю використання приміщення згідно пункту 6 статті 762 Цивільного кодексу України (а.с. 125-127 т.1).

28 квітня 2020 року у відповідь на лист №43/03 від 20.03.2020 ПП „КЕЙТ-К" надіслало на адресу ТОВ „РУШ" лист №245/04-20, в якому зазначено, що на період карантину не встановлено заборон щодо здійснення господарської діяльності у сфері роздрібної торгівлі засобами гігієни, тому ТОВ „РУШ" в роботі магазину „ЄВА" не може посилатися на дію форс мажорних обставин. Стосовно твердження ТОВ „РУШ" про те, що з 19.03.2020 суборендна плата не нараховується та не сплачується, ПП „Кейт-К" зазначає, що вирішення питань щодо орендної плати неможливе в односторонньому порядку. Крім того, у листі вказано, що інші магазини „ЄВА", які розташовані в Хмельницькому, в тому числі і в торгівельних центрах, працювали під час карантину (а.с. 197-198 т.1).

12 травня 2020 року Дніпропетровською торгово-промисловою палатою було видано Сертифікат №1200-20-0614 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який засвідчує неможливість виконання ТОВ „РУШ" Договору суборенди частини нежитлового приміщення №03-09/Е1807/2018 від 03.09.2018 через форс-мажорні обставини (карантин, встановлений Постановою КМУ, а саме заборона роботи об`єктів господарювання, ака передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення), що діяли у період з 19.03.2020 по 11.05.2020 (а.с. 128 т.1).

В матеріалах справи наявні копії Z-звітів про відновлення роботи магазину „ЄВА" за адресою м. Хмельницький, вул.. Кам`янецька, буд. 19-А від 12.05.2020 (а.с. 129-131 т.1).

До матеріалів справи відповідачем долучено копії платіжних інструкцій про сплату ТОВ „РУШ" на рахунок ПП „Кейт-К" суборендної плати з березня 2020 року: платіжна інструкція №20611 від 19.03.2020 на суму 221 865,60 грн; платіжна інструкція №114068 від 22.10.2020 на суму 50 098,69 грн; платіжна інструкція №114048 від 22.10.2020 на суму 221 865,60 грн; платіжна інструкція №114631 від 27.10.2020 на суму 221 865,60 грн; платіжна інструкція №114632 від 27.10.2020 на суму 221 865,60 грн; платіжна інструкція №114920 від 29.10.2020 на суму 221 865,60 грн; платіжна інструкція №8564 від 11.12.2020 на суму 221 865,60 грн; платіжна інструкція №8590 від 11.12.2020 на суму 244 052,16 грн. (а.с. 133-140 т.1), копії платіжних доручень про сплату компенсаційного платежу з березня 2020 року: платіжне доручення №12862 від 15.10.2020 на суму 32 736,00 грн; платіжне доручення №12846 від 15.10.2020 на суму 10 912,00 грн; платіжне доручення №7875 від 13.11.2020 на суму 10 912,00 грн; платіжна інструкція №117099 від 16.11.2020 на суму 10 912,00 грн. (а.с. 141-144 т.1), копії платіжних доручень про відшкодування комунальних послуг з березня 2020 року: платіжна інструкція №163566 від 27.03.2020 на суму 9 530,64 грн; платіжна інструкція №163572 від 27.03.2020 на суму 10 998,30 грн; платіжна інструкція №166214 від 24.04.2020 на суму 7 850,70 грн; платіжне доручення №7590 від 01.07.2020 на суму 5 314,00 грн; платіжна інструкція №30000 від 16.07.2020 на суму 7 223,58 грн; платіжне доручення №11655 від 26.08.2020 на суму 5 713,96 грн; платіжне доручення №12659 від 06.10.2020 на суму 7 231,22 грн; платіжне доручення №12672 від 06.10.2020 на суму 8 525,09 грн; платіжна інструкція №122158 від 23.12.2020 на суму 6 332,04 грн; платіжна інструкція №122170 від 23.12.2020 на суму 6 500,78 грн; платіжна інструкція №123692 від 04.01.2021 на суму 1 266,41 грн; платіжна інструкція №123686 від 04.01.2021 на суму 1 300,16 грн; платіжне доручення №8909 від 16.01.2021 на суму 7 763,30 грн. (а.с.145-157 т.1).

Листом №1294 від 21.10.2020 ТОВ „РУШ" повідомило ПП „Кейт-К" те, що у зв`язку з тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" введена заборона на використання об`єкта суборенди (частина нежитлового приміщення площею 176 кв.м., що знаходиться в нежилій будівлі ТГРК "Либіль Плаза" за адресою:29013, Хмельницька область, м.Хмельницький, вул.Кам`янецька, буд.19-А) за цільовим призначенням та зазначена обставина підтверджена сертифікатом №1200-20-0614 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Дніпропетровської Торгово-промислової палати, оплата за користування нежитловим приміщенням з 19.03.2020 по 11.05.2020 не нараховується та не оплачується. Також ТОВ "РУШ" повідомило, що орендна плата за березень 2020 року сплачена у повному обсязі. Відповідач зазначив, що переплата за період з 19.03.2020 по 31.03.2020 у розмірі 93 040,41 грн, буде зарахована як частина орендної плати за період з 12.05.2020 по 24.05.2020 (а.с. 158-160 т.1).

На виконання пп.3.1.5. договору, 26 грудня 2020 року позивач прийняв від відповідача об`єкт суборенди за Актом приймання-передачі (повернення) до договору №03-09/Е1807/2018 суборенди частини нежитлового приміщення від 03 вересня 2018 року (а.с.123 т.1), але відповідач так і не здійснив остаточного розрахунку з позивачем за користування суборендованими площами в період суборенди.

Листом ПП „Плаза К" №3-03-21 від 12.03.2021 у відповідь на адвокатський запит повідомлено представника позивача адвоката Потапову М.В., що в період дії карантину та відповідних обмежень, встановлених на території України з 12.03.2020 по 11.05.2020 в будівлі/приміщенні ТГРК „Либідь Плаза" свою роботу продовжували здійснювати об`єкти торгівлі (магазини) та надання послуг відвідувачам, на діяльність яких не поширювалася заборона та які виявили бажання працювати, серед яких: відділення та пункт поштового сервісу „Нова пошта"; магазин засобів зв`язку та телекомунікацій „Київстар"; аптека „Подорожник"; „Modesto" доставка їжі; фінансові установи „Готівочка" та „Швидко гроші" (а.с. 199 т.1).

Поряд з цим, позивачем до матеріалів справи долучено лист ТОВ „Хмельницький Квартал-5" №1203-2 від 12.03.2021 адресований представнику позивача адвокату Потаповій М.В., в якому у відповідь на адвокатський запит повідомлено, що в період дії карантину та відповідних обмежень, встановлених на території України з 12.03.2020 по 11.05.2020 в будівлі/приміщенні ТРЦ „Квартал" свою роботу продовжували здійснювати: супермаркет „Таврія В"; магазин „Антикриза"; магазин „Ельфа лабораторія"; магазин товарів для краси та догляду „Єва"; зоомаркет „MasterZoo"; обмін валют „Октава фінанс"; договір №01-06/Е1802/2019 суборенди частини нежитлового приміщення від 01.06.2019, укладений між ПП „Кейт-К" та ТОВ „РУШ". Згідно п. 1.1 договору, орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування не житлове приміщення площею 207 кв.м., що розташоване на першому поверсі нежитлової будівлі за адресою: 29021, м. Хмельницький, вул.. Кам`янецька,17. Додатком 1 до даного договору є План приміщення площею 207 кв.м., за адресою м.Хмельницький, вул.. Кам`янецька,17; акт приймання передачі від 01.07.2019 до Договору №01-06/Е1802/2019 суборенди частини не житлового приміщення від 01.06.2019, додатковий договір №1 від 01.04.2020 до договору №01-06/Е1802/2019 суборенди, додатковий договір №2 від 01.05.2020 до договору №01-06/Е1802/2019 суборенди, в яких передбачено знижки на погашення суборендної плати у зв`язку з карантином (а.с. 200-204, 241 т.1).

Листом №1122 від 04.11.2021 ТОВ „РУШ" звернулось до ПП „Кейт-К" з проханням, зокрема продублювати акти виконаних робіт за Договором № 03-09/Е1807/2018 від 03.09.2018 за період жовтень-грудень 2019 року, січень-грудень 2020 року та акт звірки за 4 кв. 2020 року (а.с. 44 т.2).

16 лютого 2023 року ПП „Кейт-К" надіслало на адресу ТОВ „РУШ" претензію про погашення заборгованості №403/02-23. Посилаючись на чинне законодавство, позивач просив відповідача в термін до 27.02.2023 (включно) сплатити існуючу заборгованість, нараховані пеню, втрати від інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості в загальній сумі: 994 199,99 грн. До претензії було додано: розрахунок пені за Договором №03-09/Е1807/2018 суборенди частини нежитлового приміщення від 03.09.2018, згідно якого сума штрафних санкцій склала 326 108,60 грн; розрахунок втрат від інфляції та 3% річних, згідно якого сума інфляційних втрат склала 207 687,69 грн, сума 3% річних - 46 046,99 грн; рахунки-фактури ; №СФ-0000012 від 02.03.2020 на суму 248 592,24 грн; №СФ-0000012 від 01.04.2020 на суму 246 912,30 грн; №СФ-0000011 від 06.05.2020 на суму 239 061,60; №СФ-0000013 від 11.06.2020 на суму 22 510,00 грн; №СФ-0000032 від 29.12.2020 на суму 22 234,14 грн.(а.с. 20-38 т.1). Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, цінний лист був отриманий 21 лютого 2023 року уповноваженим представником відповідача, однак він залишився без відповіді, а заборгованість - непогашеною.

Листом від 28.04.2023 року за №24/04-23 ПП „Плаза К" надіслано директору ПП „Кейт-К" схему розташування магазинів орендарів/суборендарів на першому поверсі торгового центру „Либідь Плаза" в період з 01.03.2020 по 01.09.2020. Дана схема долучена до матеріалів справи, з неї вбачається, що один з входів до магазину „ЄВА" розташований з вулиці, два - з коридору торгового центру (а.с. 205-206 т.1).

До матеріалів справи позивачем також долучено знімки екрану з сайту eva.ua стосовно публічної заяви прес-служби лінії магазинів EVA щодо законних підстав роботи лінії магазинів EVA в умовах карантину, яка була оприлюднена в розділі новини за посиланням: https://eva.ua/ua/about/post/zajava-robota-v-umovah-karantinu/; щодо праці лінії магазинів EVА під час карантину в посиленому протиепідемічному режимі; щодо відкриття нового магазину EVA за адресою : м. Хмельницький вул.. Кам`янецька, буд.. 19а (а.с. 207-208, 218-219 т.1).

Відповідачем до матеріалів справи долучено протокол огляду сторінки ТГРК „Либідь Плаза" в соціальній мережі Facebook від 15.05.2023, поведеного представником відповідача адвокатом Кузьміченко С.В. В даному протоколі зафіксовано, що ТЦ „Либідь Плаза" припиняв роботу у період з 17.03.2020 по 11.05.2020. В підтвердження встановлених фактів до протоколу також додано знімки екрану з досліджуваної сторінки (а.с. 235-237 т.1, а.с. 14-19 т.2).

Згідно з довідкою ТОВ „РУШ" №219 від 18.05.2023 в період з 19.03.20250 по 11.05.2020 господарська діяльність в магазині EVA, розміщеному в ТГРК „Либідь Плаза" за адресою: м.Хмельницький, вул. Кам`янецька, бул. 19-А, не проводилась, використання об`єкту суборенди було неможливе внаслідок форс-мажорних обставин: карантин, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України, що забороняв роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, торгово-розважальних центрів, торговельного обслуговування населення (а.с. 238 т.1, а.с.20 т.2).

В матеріалах справи наявний лист ТОВ „Хмельницький Квартал-5" №0906-1 від 09.06.2023 адресований директору ПП „Кейт-К", в якому повідомляється, що в період дії карантину та відповідних обмежень, встановлених на території України з 12.03.2020 по 11.05.2020 в будівлі/приміщенні ТРЦ „Квартал" свою роботу продовжували здійснювати: супермаркет „Таврія В"; магазин „Антикриза"; магазин „Ельфа лабораторія"; магазин товарів для краси та догляду „Єва"; зоомаркет „MasterZoo"; обмін валют „Октава фінанс" (а.с.31 т.2).

Також позивачем до матеріалів справи долучено План-схему ТРЦ „Квартал" та фотознімки магазинів, що розташовані в ТРЦ „Квартал" та ТЦ „Либідь Плаза". На фотознімках зображені входи у магазини, зокрема з них вбачається, що у магазин „ЄВА" у ТРЦ „Либідь Плаза" є вхід як з вулиці, так і з коридору ТРЦ (а.с.32-43 т.2).

В матеріалах справи наявна виписка за контрагентом ТОВ „РУШ" з банківського рахунку АТ „Альфа Банк" та лист АТ „Сенс Банк" №54005-1 від 06.12.2022 про зміну назви АТ „Альфа Банк" на АТ „Сенс Банк" (а.с.60-64 т.1).

Позивачем надано детальний розрахунок заборгованості по Договору №03-09/Е1807/2018 від 03.09.2018, згідно якого борг становить 414 356,71 грн. Розрахунок підписано директором ПП „Кейт-К" 28.02.2023 та скріплено відтиском печатки. Крім того, долучено детальні розрахунки пені, втрат від інфляції, 3% річних, згідно яких нараховано пені - 332 110,79 грн; інфляційних втрат - 207 350,12 грн; 3% річних - 46 184,00 грн. (а.с. 39-59 т.1).

Таким чином, враховуючи, що станом на 28 лютого 2023 року у відповідача залишились не виконаними грошові зобов`язання по оплаті суборендної плати та інших договірних платежів перед позивачем, Приватне підприємство "Кейт-К" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" про стягнення 1000001,62 грн., з яких 414356,71 грн. заборгованості по сплаті суборендних платежів, 332110,79 грн. пені, 207350,12 грн. інфляційних втрат, 46184,00 грн. 3% річних.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За частиною першою статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обов`язковість договору до виконання сторонами встановлена статтею 629 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що 03.09.2018р. між Приватним підприємством "Кейт-К" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РУШ" (суборендар) укладено договір суборенди частини нежитлового приміщення №03-09/Е1807/2018, згідно якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення площею 176 кв. м. (далі за текстом - "об`єкт суборенди"). (п. 1.1 договору).

Таким чином, за своєю юридичною природою договір суборенди частини нежитлового приміщення №03-09/Е1807/2018 від 03.09.2018 є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1.2 договору, об`єкт суборенди надається суборендареві для організації роздрібної торгівлі товарами з перевагою непродовольчого асортименту та надання супутніх послуг.

Орендар передає, а Суборендар приймає об`єкт суборенди по акту приймання - передачі. (п. 1.3 договору).

19 жовтня 2018 року між сторонами складено акт приймання - передачі до договору №03-09/Е1807/2018 суборенди частини нежитлового приміщення від 03.09.2018р., згідно якого орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування частину нежитлового приміщення площею 176 м. кв., яке розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 19-А.

Таким чином, відповідно позивач виконав умови договору та передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення площею 176 кв.м., для організації роздрібної торгівлі товарами з перевагою непродовольчого асортименту та надання супутніх послуг, що підтверджується актом приймання - передачі до договору №03-09/Е1807/2018 суборенди від 19.10.2018 року. Отже, строк суборенди становить з 19.10.2018 по 31.07.2021 включно.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2.1 договору, розмір суборендної плати в місяць встановлюється за погодженням Сторін та складає: з дати,що наступає після періоду проведення підготовчих робіт згідно п. 2.1.1, суборендна плата становить 201696,00 за один місяць, за весь об`єкт суборенди з розрахунку 1146грн. , т.ч. ПДВ за 1 кв.м. за один місяць.

Відповідно до п. 2.5 договору, орендар гарантує збереження розміру суборендної плати незмінним протягом першого року суборенди, відрахованого з дня підписання сторонами акту приймання - передачі об`єкту суборенди. Починаючи з другого року суборенди, орендар має право на зміну розміру суборендної плати (індексацію) не частіше одного разу на рік не більше ніж на 10% від розміру діючого на момент підвищення суборендної плати. Зміна розміру суборендної плати здійснюється автоматично, без підписання сторонами додаткових договорів до цього договору, і набирає чинності з першого місяця кожного наступного року суборенди.

Пунктом 2.7 договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування суборендарем грошових коштів на розрахунковий рахунок орендаря.

Проте, відповідач свої зобов`язання щодо оплати суборенди за березень - листопад 2020 року не виконав, в результаті чого виникла заборгованість зі сплати платежів за суборенду в сумі 361 556,71 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою з банку (а.с.39-42, 60-63 т.1).

Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача 52800,00 грн. комунальних та компенсаційних витрат, нарахованих за період лютий - червень, та грудень 2020 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 2.2 договору плата за суборенду не включає компенсацію за комунальні послуги, плату за експлуатаційні послуги, відшкодування витрат по електроенергії, водопостачанню та водовідведенню. Суборендар компенсує Орендарю понесені ним витрати на експлуатаційні та комунальні послуги на орендованих ним площах з розрахунку 62,00 грн., в т.ч. ПДВ за 1 кв.м. суборендованої площі за один місяць. Компенсація за електроенергію, водопостачання та водовідведення здійснюється в межах їх фактичного використання за даними приладів обліку встановлених в об`єкті суборенди.

28 січня 2019 року сторонами укладено додатковий договір №1, відповідно до п.1 якого сторони домовились з 01 лютого 2019 року по 31 січня 2020 року внести зміни до договору №03-09/Е1807/2018 суборенди частини нежитлового приміщення від 03.09.2018, виклавши п.. 2.2 та 2.3 договору у новій редакції:

Відповідно до п. 2 додаткової угоди сторони домовились, що суму компенсаційного платежу за період з 01.02.2019р. по 31.10.2019р. суборендар оплачує в строк до 30.11.2019р.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції незаконно не взято до уваги додатковий договір №1 від 28 січня 2019 року в редакції, копія якого надана відповідачем до відзиву на позов, колегія суддів вважає безпідставним, враховуючи наступне.

Так, з пояснень позивача у відповіді на відзив вбачається, що сторонами був підписаний додатковий договір №1 в редакції, копія якого надана відповідачем до відзиву на позов. Але, пізніше ТОВ "РУШ" звернулося до ПП "Кейт-К" з пропозицією переукласти Додатковий договір №1, оскільки відсутність визначеного розміру компенсаційного платежу у підписаній редакції не дозволяє належним чином спланувати витрати товариства на майбутні періоди.

Згідно із частинами першою, другою статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 25.06.2020 у справі №924/233/18.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції, дослідивши примірник додаткового договору №1 від 28 січня 2019 року в редакції, копія якої надана відповідачем до відзиву на позов, встановлено відсутність у п.2.2 редакції вказаного додаткового договору №1 зазначення розміру компенсаційного платежу (а.с. 122 т.1).

Таким чином, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів колегія суддів дійшла висновку про підтвердження обставин того, що в ході перемовин між сторонами і погодження взаємоприйнятних умов 28.01.2019 до договору суборенди, сторонами укладено додатковий договір №1 в редакції доданої позивачем до позовної заяви (а.с.18 т.1), відповідно до якого п. 1 сторони домовились з 01.02.2019 по 31.01.2020 внести зміни до договору №03-09/Е1807/2018 суборенди частини нежитлового приміщення від 03.09.2018 виклавши п. п. 2.2 та 2.3 договору у новій редакції:

Пунктом 3 додаткової угоди передбачено, що сторони також домовились і гарантують своє зобов`язання не пізніше 01.01.2020р. переглянути розмір компенсаційного платежу за договором. У разі зміни розміру компенсаційного платежу, його розмір фіксується шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору суборенди.

Дана додаткова угода підписана сторонами та скріплена печатками.

Виконання вказаного додаткового договору №1 в редакції доданої позивачем до позовної заяви також підтверджується розрахунком заборгованості по договору та банківськими виписками (а.с. 39-42, 60-63 т.1), з яких вбачається, що відповідач за період з лютого 2019 року по листопад 2019 року сплачував компенсацій платіж із розрахунку 62 грн. за 1 м. кв. суборендованої площі, а 12 листопада 2019 року здійснив доплату компенсаційного платежу за вказаний період до розміру 96 грн. за 1 м. кв. суборендованої площі, як це і було передбачено умовами вказаної редакції Додаткового договору №1 наданого позивачем. Отже, за період грудень 2019 року - січень 2020 року відповідач здійснив оплату компенсаційного платежу із розрахунку 96 грн. за 1 м. кв. суборендованої площі, тобто в повному розмірі, передбаченому умовами Додаткового договору №1.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем визнано чинним Додатковий договір №1 в тій редакції, копія якої була долучена позивачем до позовної заяви і після спливу строків, зазначених в ньому, відповідач повернувся до розрахунків, передбачених умовами основного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача надсилались рахунки-фактури на оплату орендної плати, компенсаційного платежу, відшкодування витрат по електроенергії, відшкодування витрат за телекомунікаційні мереж, а саме: №СФ-0000012 від 02.03.2020р. на суму 248592,24 грн., №СФ-0000012 від 01.04.2020р. на суму 246912,30 грн., №СФ-0000011 від 06.05.2020р. на суму 239061,60 грн., №СФ-0000013 від 11.06.2020р. на суму 22510,00 грн., №СФ-0000032 від 29.12.2020р. на суму 22234,14 грн., що підтверджується описом вкладення до цінного листа та накладною №2900505068155 (а.с.37 т.1). Крім того, вказані рахунки направлялись позивачем на електронні адреси уповноважених представників - Tmalovichko@eva.dp.ua, lmakogon@eva.ua.

На підтвердження отримання даних рахунків в матеріалах справи наявні скріншоти екранів електронних листів ТОВ „РУШ" до ПП „Кейт-К", з яких вбачається, що з питань, пов`язаних з діючими договорами, звертатися на електронні адреси представників ТОВ „РУШ", а саме: Маловічко Тетяна, спеціаліст відділу оренди Західного регіону, e-mail: tmalovichko@eva.dp.ua; Макогон Любов Станіславівна, фахівець з питань оренди ТОВ "РУШ", адреса для електронного листування - Lmakogon@eva.ua (а.с.214-215 т.1).

Колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за статтею 7 Цивільного кодексу України (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з доказів наявних в матеріалах справи вбачається належне отримання відповідачем засобами електронного зв`язку рахунків №СФ-0000012 від 01.04.2020 на суму 246912,30 грн., №СФ-0000011 від 06.05.2020 на суму 239061,60 грн., №СФ-0000013 від 11.06.2020 на суму 22510,00 грн., №СФ-0000032 від 29.12.2020 на суму 22234,14 грн.

Твердження відповідача про те, що ним неотриманий рахунок № СФ-0000012 від 02.03.20р. який відправлений з пристрою мобільного зв`язку iPhone, судом апеляційної інстанції оцінюється критично, оскільки кожен вищевказаний рахунок містить 4 пункти, це орендна плата, компенсаційний платіж, відшкодування витрат по електроенергії, відшкодування витрат за телекомунікаційні мережі, а відповідачем в свою чергу згідно вищевказаних рахунків, які надсилались позивачем відповідачу сплачено лише за електроенергію, що нараховується за показниками лічильника. Оплату відшкодування витрат по електроенергії (вартості комунальних послуг) відповідач не заперечує.

Крім того, позивач в своїх запереченнях на відзив звертає увагу на те, що останній в черговий раз направив несплачені рахунки відповідачу разом з претензією №403/02-23 від 16.02.2023 року (а.с. 20-21, 32-37 т.1).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач отримав вищевказані рахунки належним чином, зокрема засобами електронного зв`язку, що спростовує твердження відповідача в апеляційній скарзі, що надіслання на адресу відповідача у 2020-му році наданих позивачем до матеріалів справи рахунків-фактур не відповідає обставинам справи.

При цьому, заперечення відповідача, щодо сплати суборендної плати за період з 19.03.2020 по 11.05.2020 з підстав призупинення роботи ТГРК "Либідь Плаза" у зв`язку з запровадженням карантинних обмежень, колегія суддів вважає необґрунтованим, враховуючи наступне.

Відповідно пп. 3 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" в редакції зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №215 від 16.03.2020 року, на всій території України було заборонено з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності; а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із; застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.

В подальшому, Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.2020; № 241 від 29.03.2020; № 242 від 20.03.2020; № 255 від 02.04.2020; № 262 від 08.04.2020; № 284 від 15.04.2020; № 291 від 22.04.2020; № 313 від 29.04.2020; №343 від 04.05.2020 карантинні заходи було продовжено до 22.05.2020 року, однак протягом всього часу дії карантинних обмежень, відповідно до вказаної постанови, заборона здійснення діяльності не поширювалась на роздрібну торгівлю засобами гігієни за умови забезпечення персоналу (зокрема захист обличчя, очей та рук) та відвідувачів засобами індивідуального захисту, а також дотримання інших санітарних та протиепідемічних заходів.

Крім того, з наявного в матеріалах справи скріншоту із сторінки сайту відповідача за посиланням: eva.ua/ua/about/post/zajava-robota-v-umovah-karantinu/ вбачається розміщення заяви прес-служби лінії магазинів EVA щодо законних підстав роботи лінії магазинів EVA в умовах карантину (а.с. 207 т.1).

Так, зокрема у вказаній заяві розміщенній за посиланням: eva.ua/ua/about/post/zajava-robota-v-umovah-karantinu/ зазначено: "Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширення на території Україна гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами від 16.03.2020 №215) з 12.03.2020 по 03.04.2020 на усій території України установлено карантин.

Підпунктом 3 пункту 2 цієї Постанови запроваджено заборону на роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення.

Водночас для забезпечення життєдіяльності міст та інших населених пунктів країни, створення громадянам умов для протидії поширенню коронавірусної інфекції, в тексті зазначеної постанови зроблено виняток для деяких груп суб`єктів господарювання.

До цих груп, зокрема, належать суб`єкти господарювання, які займаються роздрібною торгівлею продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, здійснюють провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельну діяльність і діяльність з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.

Відповідно до видів діяльності 47.19 та 47.75 Лінія магазинів EVA здійснює роздрібну торгівлю засобами гігієни, дезінфікуючими засобами, різноманітними засобами прибирання для дому та обробки будь-яких поверхонь, засобами першої потреби по догляду та гігієни дітей, мам та майбутніх мам, засобами гігієни полості рота, а також багатьма іншими засобами, які дозволяють дотримуватись не тільки особистої гігієни, але й виконувати усі приписи Міністерства охорони здоров`я України та Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо запобігання поширення коронавірусу.

Розуміючи усю повноту відповідальності за протидію поширенню коронавірусної інфекції, збереження здоров`я покупців та свого власного здоров`я персонал Лінії магазинів EVA суворо дотримується усіх противоепідемічних заходів.

Перед початком робочого дня в усіх магазинах EVA здійснюється температурний скринінг, усі працівники у яких виявлено підвищення температури вище 36,9 градусів та/або ознаки респіраторних захворювань негайно відправляються на самоізоляцію для виклику лікаря. В усіх магазинах EVA, які розташовані в адміністративно-територіальних одиницях України, персонал працює у захисних масках та рукавичках, щогодини проводиться дезінфекція усіх приміщень дезінфікуючими засобами.

Для запобігання можливості поширення коронавірусної інфекції вилучено усі тестери та понюшки, суворо дотримується обмеження щодо одночасного знаходження у приміщеннях магазинів кількості осіб, розрахованих за відповідним калькулятором та методикою в залежності від площі торговельного об`єкту, запропонованою органом місцевої влади, але у будь-якому випадку - не більше 10 осіб. Додатково, для посилення протиепідемічних заходів та створення умов для безпечних покупок в Лінії магазинів EVA встановлено захисні екрани між касиром та покупцями.

Всі ці заходи свідчать, що Лінія магазинів EVA працює на цілком законних підставах, а Керівництво відповідально ставиться до виконання рішення Уряду України щодо запобігання поширення COVID-19 і тому створює всі необхідні умови для забезпечення громадян засобами гігієни….".

Поряд з цим, з наявного в матеріалах справи скріншоту із сторінки сайту відповідача за посиланням: eva.ua/carantine/ вбачається розміщення повідомлення про те, що лінія магазинів EVA працює в посиленому протиепідемічному режимі (а.с. 208 т.1). У вказаному повідомленні зокрема зазначено: "Лінія магазинів EVA працює у цей надскладний час і на це в нас є законні підстави - постанова КМУ №215 ("Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19"). Згідно постанови Лінія магазинів EVA належить до магазинів, що здійснюють торгівлю засобами гігієни, вкрай необхідними у цей період для захисту громадян від вірусної інфекції. Ми турбуємося про безпеку та здоров`я як клієнтів, так і співробітників, саме тому всі співробітники магазинів працюють у захисних масках та рукавичках, у передкасовій зоні встановлено санітайзери, з поличок вилучено всі тестери. Додатково обробляються всі поверхні в магазинах (полички, двері, річки, каси, корзини, бізі-борди) і тому подібне.окремо відзначити роботу працівників магазинів та логістичних центрів, які зараз знаходяться фактично "на передовій". Саме продавчині, касирки, адміністраторки торгівельних залів - справжні ГЕРОЙКИ, адже вони роблять все можливе для того, аби повністю задовільнити потреби наших покупців у товарах першої необхідності під час карантину."

Вищевказані скріншоти завірені з дотриманням вимог до оформлення документів передбачених Національним стандартом ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів".

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у магазину EVA розміщеного у ТГРК "Либідь Плаза" на підставі договору №03-09/Е1807/2018 суборенди частини нежитлового приміщення від 03.09.2018 були відсутні форс-мажорні обставини для зупинення роботи вказаного магазину.

Крім того, обставина призупинення роботи ТГРК "Либідь Плаза" саме як комплексу - готельного, розважального та торгівельного не зумовила припинення роботи тих суб`єктів господарювання, що здійснювали діяльність в його складі, яким за наведеною постановою Кабінету Міністрів України діяльність не була заборонена та які виявили бажання провадити діяльність та отримали відповідний доступ до приміщень, що підтверджується листом ПП "Плаза К" № 3/03-21 від 12.03.2021 р.

Так, листом ПП „Плаза К" №3-03-21 від 12.03.2021 у відповідь на адвокатський запит повідомлено представника позивача адвоката Потапову М.В., що в період дії карантину та відповідних обмежень, встановлених на території України з 12.03.2020 по 11.05.2020 в будівлі/приміщенні ТГРК „Либідь Плаза" свою роботу продовжували здійснювати об`єкти торгівлі (магазини) та надання послуг відвідувачам, на діяльність яких не поширювалася заборона та які виявили бажання працювати, серед яких: відділення та пункт поштового сервісу „Нова пошта"; магазин засобів зв`язку та телекомунікацій „Київстар"; аптека „Подорожник"; „Modesto" доставка їжі; фінансові установи „Готівочка" та „Швидко гроші" (а.с. 199 т.1).

Поряд з цим, відповідач не був позбавлений доступу і можливості здійснювати свою діяльність в суборендованому приміщенні, як вбачається з позиції позивача, яка послідовно, з самого початку дії карантинних обмежень, висловлювалась позивачем в усіх перемовинах та листах, що направлялись на адресу відповідача.

Так, листом №238/03-20 від 18.03.2020 ПП „Кейт-К" повідомило своїх партнерів (зокрема ТОВ „РУШ) проте, що у період карантину дозволено функціонувати тим суб`єктам, які: здійснюють роздрібну торгівлю продуктами харчування, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку; здійснюють провадження банківської та страхової діяльності; здійснюють торгівельну діяльність і діяльність з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту (а.с. 196 т.1).

Крім того, 28 квітня 2020 року у відповідь на лист №43/03 від 20.03.2020 ПП „КЕЙТ-К" надіслало на адресу ТОВ „РУШ" лист №245/04-20, в якому зазначено, що на період карантину не встановлено заборон щодо здійснення господарської діяльності у сфері роздрібної торгівлі засобами гігієни, тому ТОВ „РУШ" в роботі магазину „ЄВА" не може посилатися на дію форс-мажорних обставин. (а.с. 197-198 т.1).

Пунктом 3.4.6 договору, сторони узгодили, що суборендар має право встановлювати режим роботи в об`єкті суборенди самостійно.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що самостійно встановити режим роботи від торгівельного комплексу "Либідь Плаза" в якому знаходиться суборендоване приміщення, це фактично ознака того, що даний магазин може працювати автономно від основного торгівельного комплексу, адже якщо приміщення розміщене в середині торгівельного комплексу воно не може працювати довше або працювати раніше ніж весь торгівельний комплекс.

Разом з тим, з додатку №1 до договору №03-09/Е1807/2018 суборенди частини нежитлового приміщення від 03.09.2018 року - план-схема ТГРК "Либідь Плаза" першого поверху, вбачається, що магазин ЄВА має три входи/виходи, один з входів безпосередньо розташований з вулиці (а.с. 11).

Отже, відповідач мав можливість скористатися окремим входом/виходом, для того щоб здійснювати доступ до приміщення для відвідувачів магазину.

Крім того, як вбачається з наявних у матеріалах справи світлин-фотознімків, один з входів приміщення виходить до зупинки громадського транспорту по вул. Кам`янецькій. Також на іншому фотознімку бачимо вхід до загальної частини торгівельного комплексу, який має гратовані двері. Крім того, згідно плану - схеми (додаток до договору) та фотознімку, бачимо, що даний вхід висвітлює місце розташування рекламних банерів, вхід до приміщення торговельного комплексу, в якому розміщено поштовий сервіс "Нова пошта". Отже, даний вхід обслуговував два суб`єкти господарювання, а саме - поштовий сервіс "Нова пошта" та магазин "ЄВА", оскільки вони знаходилися в спільному коридорі, оскільки поштовий сервіс "Нова пошта" та магазин "ЄВА" працювала та могли працювати автономно від роботи торгівельного комплексу (а.с. 11, 206 т.1, 37-43 т.2).

Враховуючи вищевикладене вбачається, що магазин "ЄВА" мав можливість автономно здійснювати свою діяльність та мав можливість входу та виходу своїх клієнтів до приміщення автономно від роботи торгівельного комплексу з трьох входів/виходів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що магазин "ЄВА" мав повну можливість працювати під час карантинних обмежень, проте суборендоване приміщення фактично не використовувалось відповідачем для здійснення торгівельної діяльності не через неможливість доступу до нього, а через небажання проводити цю діяльність з власних міркувань, що не може бути підставою для звільнення від сплати за користування приміщенням.

В контексті викладеного, колегія суддів вважає звернути увагу на те, що в той же самий час відповідач продовжував здійснювати свою господарську діяльність в ТЦ "КВАРТАЛ" за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 17, в приміщенні, яке він отримав у тимчасове платне користування за договором №01-06/Е1802/2019 суборенди частини нежитлового приміщення від 01.06.2029 року, укладеним між тими ж самими сторонами - позивачем і відповідачем по справі, що підтверджується листом ТОВ „Хмельницький Квартал-5" №1203-2 від 12.03.2021 (а.с. 200 т.1).

Щодо посилання відповідача на сертифікат Дніпропетровської торгово-промислової палати № 1200-20-0614 про форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення від сплати платежів за договором №03-09/Е1807/2018 суборенди частини нежитлового приміщення від 03.09.2018 року, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Дніпропетровська Торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): карантин, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України, а саме заборона роботи суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, товариству з обмеженою відповідальністю "РУШ" щодо обов`язку використовувати об`єкт суборенди (частину нежитлового приміщення площею 176 кв.м., що знаходиться в нежилій будівлі ТГРК "Либідь Плаза" за адресою: 29013, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, буд. 19-А) за його цільовим призначенням в період з 19 березня 2020 року по 11 травня 2020 року, про що виданий Сертифікат № 1200-20-0614 (а.с. 128 т.1).

Частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Отже, враховуючи встановлення судом апеляційної інстанції вище у даній постанові фактичної можливості відповідачем використовувати об`єкт суборенди (частину нежитлового приміщення площею 176 кв.м., що знаходиться в нежилій будівлі ТГРК "Либідь Плаза" за адресою: 29013, Хмельницька область, м.Хмельницький, вул. Кам`янецька, буд.19-А) за його цільовим призначенням, а саме: для організації роздрібної торгівлі товарами з перевагою непродовольчого асортименту під час карантинних обмежень з 19.03.2020 року по 11.05.2020 року, колегія суддів не вважає сертифікат Дніпропетровської торгово-промислової палати №1200-20-0614 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) належним доказом неможливості використання Товариством з обмеженою відповідальністю "РУШ" об`єкту суборенди в період з 19 березня 2020 року по 11 травня 2020 року із-за обставин, за які ТОВ "РУШ" не відповідає.

Поряд з цим, колегія суддів вважає безпідставним застосування за встановлених обставин приписів пункту 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

Щодо строку позовної давності щодо оплати комунальних та експлуатаційних послуг за лютий 2020р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.3 Договору сторони передбачили, що понесені орендарем витрати по оплаті комунальних та експлуатаційних послуг відшкодовуються суборендарем на протязі 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання рахунку. Відповідач проти цього не заперечує.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунки на відшкодування витрат по оплаті комунальних та експлуатаційних послуг надсилались на електронну адресу уповноважених осіб відповідача, що підтверджується копіями електронних відправлень рахунків відповідачу на електронну адресу.

Рахунок-фактура №СФ-0000012 від 02 березня 2020 року, в якому зазначений компенсаційний платіж за лютий 2020 року, направлений відповідачу і отриманий адресатом 05 березня 2020 року (а.с.209 т.1), а за договірними умовами він мав бути сплачений до 11 березня 2020 року включно.

Враховуючи те, що рахунок - фактура №СФ-0000012 від 02.03.2020 мав був сплачений до 11.03.2020, а перебіг строку позовної давності по даній вимозі розпочався з 12 березня 2020 року, то відповідно до ст. 257 ЦК України, мав закінчитися - 12 березня 2023 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом щодо оплати комунальних та експлуатаційних послуг за лютий 2020 року - 01 березня 2023 року. Отже, строк позовної давності не пропущено.

Поряд з цим, колегія суддів вважає безпідставним твердження відповідача про те, що 52800,00 грн. комунальних та компенсаційних витрат, нарахованих за період лютий - червень, та грудень 2020 сплачені ним своєчасно та в повному обсязі за рахунок суми гарантійного платежу, оскільки матеріали справи не містять доказів зарахування позивачем сум гарантійного платежу в рахунок оплати комунальних та компенсаційних витрат за вказаний період.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення 414 356,71 грн заборгованості по сплаті суборендних платежів є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені в розмірі 332110,79 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України, визначає як порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач нарахував відповідачу пеню за комунальні послуги, платі за експлуатаційні послуги та по оплаті за суборендну плату в сумі 332110,79 грн за весь період прострочення.

Проте, судом враховується, що частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення суми 332110,79 грн. пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пеня з урахуванням строку позовної давності передбаченого приписами ст. 258 ЦК України підлягає стягненню у розмірі 175505,58 грн за період з 01.03.2022 по 01.03.2023.

Вказаним спростовується доводи відповідача в апеляційній скарзі, що при розгляді судом першої інстанції строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені суд неправильно застосував частину 2 статті 258 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана стаття кореспондується зі ст.233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р., про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі №922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18 суд вказав, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена також у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

Враховуючи загальні засади, встановлені у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, а також те, що окрім пені позивач нараховує 3% річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, а також те, що сплата пені у повному обсязі у даному випадку зачіпає майнові інтереси відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування приписів ч.3 ст.551 ЦК України і ч.1 ст.233 ГК України та зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 50% і стягнути з відповідача пеню в сумі 87752,79 грн. В позові в частині 244 358,00 грн пені слід відмовити.

Щодо стягнення 46184,00 грн. 3% річних та 207350,12 грн. інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

При цьому положення вказаної норми стосовно 3 % річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах N 703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі N 910/4590/19 (провадження №12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Такий же висновок викладено і в постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача: 46184,00 грн. 3% річних за період з 12.03.2020р. по 31.12.2020р. на суму 10912,00 грн., у розмірі 263,86 грн.; за період з 01.01.2021р. по 28.02.2023р. на суму 10912,00 грн. у розмірі 707,64 грн., за період з 04.03.2020р. по 18.03.2020р. на суму 221865,60 грн. у розмірі 272,79 грн.; за період з 28.04.2020р. по 31.12.2020р. на суму 10912,00 грн. у розмірі 212,82 грн.; за період з 01.01.2021р. по 28.02.2023р. на суму 10912,00 грн. у розмірі 707,64 грн.; за період з 04.04.2021р. по 02.12.2020р. на суму 221865,60 грн. у розмірі 4419,13 грн.; за період з 03.12.2020р. по 31.12.2020р. на суму 180485,70 грн. у розмірі 429,02 грн.; за період з 01.01.2021р. по 28.02.2023р. на суму 180485,70 грн. у розмірі 11704,37 грн.; за період з 03.07.2020р. по 31.12.2020р. на суму 10912,00 грн. у розмірі 162,79 грн.; за період з 01.01.2021р. по 28.02.2023р. на суму 10912,00 грн. у розмірі 707,64 грн.; за період з 05.05.2020р. по 21.10.2020р. на суму 221865,60 грн. у розмірі 3091,57 грн.; за період з 22.10.2020р. по 31.12.2020р. на суму 17176,91 грн. у розмірі 999,63 грн.; за період з 01.01.2021р. по 28.02.2023р. на суму 171766,91 грн. у розмірі 11138,97 грн.; за період з 03.07.2020р. по 31.12.2020р. на суму 10912,00 грн. у розмірі 162,79 грн.; за період з 01.01.2021р. по 28.02.2023р. на суму 10912,00 грн. у розмірі 707,64 грн.; за період з 04.08.2020р. по 21.10.2020р. на суму 221865,60 грн. у розмірі 2546,00 грн.; за період з 21.07.2020р. по 14.10.2020р. на суму 10912,00 грн. у розмірі 76,92 грн.; за період з 04.07.2020р. по 26.10.2020р. на суму 221865,60 грн. у розмірі 2091,36 грн.; за період з 28.08.2020р. по 14.10.2020р. на суму 10912,00 грн. у розмірі 42,93 грн.; за період з 04.081.2020р. по 26.10.2020р. на суму 221865,60 грн. у розмірі 1527,60 грн.; за період з 02.10.2020р. по 14.10.2020р. на суму 10912,00 грн. у розмірі 11,63 грн.; за період з 04.09.2020р. по 28.10.2020р. на суму 221865,60 грн. у розмірі 1000,21 грн.; за період з 06.10.2020р. по 10.12.2020р. на суму 231169,70 грн. у розмірі 1250,59 грн.; за період з 11.12.2020р. по 31.12.2020р. на суму 9304,10 грн. у розмірі 16,02 грн.; за період з 01.01.2021р. по 28.02.2023р. на суму 9304,10 грн. у розмірі 603,36 грн.; за період з 04.11.2020р. по 10.12.2020р. на суму 244052,16 грн. у розмірі 740,16 грн.; за період з 19.01.2021р. по 28.02.2023р. на суму 9152,00 грн. у розмірі 579,96 грн.

Поряд з цим, позивач просить стягнути з відповідача 207350,12 грн., інфляційні витрати за період з березень 2020р. по січень 2023р. на суму 10912,00 грн. у розмірі 5189,18 грн., за період березень 2020р. на суму 221865,60 грн. у розмірі 1774,92 грн., за період з травня 2020р. по січень 2023р. на суму 10912,00 грн. у розмірі 4934,62 грн., за період з квітня 2020р. по листопад 2020р. на суму 221865,60 грн. у розмірі 7396,87 грн., за період з грудня 2020р. по січень 2023р. на суму 180485,70 грн. у розмірі 75191,82 грн., за період з липня 2020р. по січень 2023р. на суму 10912,00 грн. у розмірі 4855,68 грн., за період з травня 2020р. по жовтень 2020р. на суму 221865,60 грн. у розмірі 2658,51 грн., за період з листопада 2020р. по січень 2023р. на суму 171766,91 грн. у розмірі 74722,75 грн., за період з липня 2020р. по січень 2023р. на суму 10912,00 грн. у розмірі 4855,68 грн., за період з червня 2020р. по жовтень 2020р. на суму 221865,60 грн. у розмірі 1986,95 грн., за період з серпня 2020р. по вересень 2020р. на суму 10912,00 грн. у розмірі 32,63 грн., за період з липня 2020р. по жовтень 2020р. на суму 221865,360 грн. у розмірі 1540,14 грн., за період за вересень 2020р. на суму 10912,00 грн. у розмірі 54,56 грн., за період з серпня 2020р. по жовтень 2020р. на суму 221865,60 грн. у розмірі 2888,67 грн., за період з вересня 2020р. по жовтень 2020р. на суму 221865,60 грн. у розмірі 3339,08 грн., за період з жовтня 2020р. по листопад 2020р. на суму 231169,70 грн. у розмірі 5346,96 грн., за період з грудня 2020р. по січень 2023р. на суму 9304,10 грн. у розмірі 3876,19 грн., за період за листопад 2020р. на суму 244052,16 грн. у розмірі 3172,68 грн., за період з лютого 2021р. по січень 2023р. на суму 9152,00 грн. у розмірі 3532,26 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно здійснено дані нарахування, відповідно, позовні вимоги позивача в частині стягнення 207350,12 грн. інфляційних втрат та 46184,00 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.08.2023 у справі №924/241/23 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.08.2023 у справі №924/241/23, без змін.

2. Справу №924/241/23 повернути Господарському суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "10" жовтня 2023 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.


Суд	Північно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	04.10.2023
Оприлюднено	12.10.2023
Номер документу	114064204
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди

Гладій С.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 04.10.2023 по справі 924/241/23ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —924/241/23

Постанова від 04.10.2023

Постанова
від 04.10.2023 по справі 924/241/23
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД