Рішення

від 05.10.2023 по справі 902/992/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2023 р. Cправа № 902/992/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр вентиляції та кондиціонування" (вул. Інститутська, буд. 3, кв. 26, м. Хмельницький, 29016)

до: Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" (вул. Соборна, буд. 200, с. Війтівка, Гайсинський район, Вінницька область, 24412)

про стягнення 81 338,88 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр вентиляції та кондиціонування" з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" про стягнення заборгованості за Договором підряду № 13/10-22 від 13.10.2022 в розмірі 81 338,88 грн, з яких: 60 000,00 грн - основний борг; 17 069,67 грн - пеня; 1 058,71 грн - 3% річних; 3 210,50 грн - інфляційні втрати та судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором підряду №13/10-22 від 13.10.2022 в частині оплати вартості виконаних робіт.

Суд, ухвалою від 27.07.2023, за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/992/23 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 12.09.2023.

12.09.2023 до суду надійшла заява № б/н та дати (вх. № 01-34/8465/23 від 12.09.2023) представника відповідача Резніка П.О. про відкладення судового засідання на іншу дату. В додаток до заяви долучено відзив на позовну заяву № 309 від 05.09.2023 та платіжну інструкцію № 276 від 24.07.2023 на загальну суму 60 000 грн.

За результатами судового засідання 12.09.2023 розгляд справи по суті відкладено на 05.10.2023, про що 12.09.2023 постановлено відповідну ухвалу.

12.09.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву № 302 від 05.09.2023.

З огляду на те, що відзив відповідачем подано до суду з пропуском встановленого судом процесуального строку, без клопотання про його поновлення, у зв`язку з чим, суд залишає його без розгляду.

19.09.2023 до суду надійшла заява відповідача № 401 від 14.09.2023 про надання додаткових доказів, до якої долучено рахунок на оплату № 232 від 13.10.2023, та повідомлено про погашення суми основного боргу згідно платіжної інструкції № 276 від 24.07.2023.

26.09.2023 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання (заява) №б/н від 26.09.2023 (вх. № 01-34/9025/23 від 26.09.2023), де позивач вказує про погашення відповідачем суми основного боргу в розмірі 60 000,00 грн, тому просить суд зменшити розмір позовних вимог на зазначену суму. Поряд з цим, решту позовних вимог позивач підтримує в заявлено розміру та просить про їх задоволення.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження як збільшити, так і зменшити розмір позовних вимог.

На будь-якій стадії судового процесу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) ( п.1 ч.2 ст. 46 ГПК України ).

Позивач вправі в одній позовній заяві об`єднати основні та похідні позовні вимоги ( ч.1 ст. 170 Кодексу).

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) ( ч.2 цієї статті ГПК України ).

Предметом стягнення за цим позовом є:

- 60 000,00 грн основного боргу (майнова основна вимога);

- 17 069,67 грн пеня (майнова похідна вимога);

- 1 058,71 грн 3% річних (майнова похідна вимога);

- 3 210,50 грн інфляційні втрати (майнова похідна вимога)

Право учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ( ч.2 ст. 14 Кодексу) здійснюється з дотриманням інших вимог процесуального закону, в тому числі, які підлягатимуть застосуванню при вирішенні питання розподілу між сторонами спору судових витрат ( ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч.3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

У клопотанні (заяві) № б/н від 26.09.2023 (вх. № 01-34/9025/23 від 26.09.2023) про зменшення розміру позовних вимог позивач фактично відмовляється від позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 60 000,00 грн.

Суд звертає увагу позивача, що згідно ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач, в даному випадку, вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, тобто до 12.09.2023, тоді як клопотання (заява) №б/н від 26.09.2023 надійшла до суду з пропуском процесуального строку. До того ж, при збільшенні чи зменшенні розміру позовних вимог змінюється кількісний показник у гривнях заявленої майнової позовної вимоги. При цьому, мінімальний розмір зменшення кількісного показника не може складати величину рівну нулю.

На підставі викладеного, клопотання (заява) №б/н від 26.09.2023 (вх. № 01-34/9025/23 від 26.09.2023) не може бути розцінена судом як заява про зменшення розміру позовних вимог, а тому суд не приймає її як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Позивач, повідомлений про дату судового засідання ухвалою суду від 12.09.2023, явки уповноваженого представника в засідання суду не забезпечив. Пояснень причин неявки суду не повідомив.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. При цьому суд зауважує, що про розгляд справи в суді відповідач обізнаний, про що свідчать подані ним відзиви на позовну заяву та заяви. Про дату, час та місце розгляду справи по суті відповідач повідомлений ухвалою від 12.09.2023, яка направлена адресу електронної пошти, що зазначена останнім в заявах з процесуальних питань.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від сторін до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що сторін належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка представників сторін є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

В судовому засіданні 05.10.2022 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2022 року між Приватним акціонерним товариством «Птахокомбінат «Бершадський» (відповідач, за Договором Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр вентиляції та кондиціонування» (позивач, за Договором Виконавець) укладено Договір підряду № 13/10-22 (надалі Договір), відповідно до умов якого Підрядник зобов`язався за завданням Замовника своїми та/або залученими силами та засобами на свій ризик якісно виконати наступні роботи: монтаж припливно-витяжної вентиляції приміщення (надалі - роботи), відповідно до кошторису згідно додатку № 1, а також інших вимог чинного законодавства України для таких видів робіт.

Відповідно до п. 1.2. Договору роботи виконуються за адресою: вул. Миколаєнка, 21, м. Бершадь, Гайсинський район, Вінницька область.

Згідно із п. 2.2. Договору загальна вартість робіт за цим Договором визначається у приблизному кошторисі (Додаток № 1 до Договору) та без ПДВ складає 232 185,83 грн. (двісті тридцять дві тисячі сто вісімдесят п`ять гривень 83 копійки), ПДВ складає 46 437,17 грн. (сорок шість тисяч чотириста тридцять сім гривень 17 копійок), з ПДВ складає 278 623,00 грн. (двісті сімдесят вісім тисяч шістсот двадцять три гривні 00 копійок).

Пунктом 3.1. Договору узгоджено, що Підрядник розпочне виконання робіт не пізніше 10 робочих днів з дати виконання Замовником зобов`язань щодо: погодження порядку виконання робіт; передачі проектної документації; надання доступу до місця виконання робіт та встановлення обладнання, оплати повної суми завдатку на придбання матеріалів згідно п.6.1.1 Договору і завершить виконання робіт протягом 20(двадцяти) робочих днів з дня початку виконання робіт.

Підрядник має право достроково виконати роботи передбачені цим Договором. (п. 3.2. Договору)

Розділом 6 Договору узгоджено порядок розрахунків, де встановлено наступне:

розрахунки за цим Договором здійснюються Замовником в безготівковій формі, шляхом переказу коштів на поточний рахунок Підрядника в наступному порядку (п. 6.1.);

до початку виконання робіт Замовник здійснює оплату завдатку, який враховується в рахунок оплати ціни договору та використовується Підрядником на придбання виготовлення матеріалів і обладнання, та становить 150 000,00 грн. (сто п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок). Оплата завдатку проводиться Замовником протягом 5 (п`яти ) банківських днів з дати отримання рахунку від Підрядника. Відсутність або прострочення сплати завдатку не є порушенням умов Договору та не передбачає застосування санкцій для Замовника. Відсутність завдатку є підставою перенесення початку виконання Робіт (п. 6.1.1.);

доплату завдатку в сумі 50 000,00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) Замовник проводить протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати початку виконання робіт Підрядником (п. 6.1.2.);

остаточний розрахунок за виконані роботи Замовник здійснює на підставі Актів приймання-передачі виконаних робіт протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня їх підписання Сторонами згідно п.7.3 або п.7.7 Договору (6.1.3).

Відповідно до п. 7.1. Договору приймання-передача виконаних робіт проводиться у порядку встановленому чинним законодавством України та цим Договором.

Передача виконаних робіт Підрядником і приймання їх Замовником оформлюються щомісячно Актами приймання-передачі виконаних робіт. Дані документи у 2-х примірниках складає Підрядник та надає їх уповноваженому представнику Замовника або надсилає Замовнику за адресою, вказаною у розділі 18 Договору, листом з оголошеною цінністю, визначеною відправником, з описом вкладення та повідомленням про вручення. (п. 7.2. Договору)

Отримані акти здачі-приймання робіт Замовник протягом п`яти робочих днів з дати отримання перевіряє, підписує і повертає один примірник Підряднику, або надає мотивовану відмову від їх підписання. (п. 7.3. Договору)

За змістом п. 7.7. Договору, у разі необрунтованого ухилення Замовника від прийняття робіт і підписання акту, роботи вважаються прийнятими Замовником після закінчення п`ятиденного строку від дати отримання Замовником Актів здачі-приймання робіт.

До підписання актів здачі-приймання робіт Підрядник передає Замовнику виконавчу документацію, паспорти на обладнання, сертифікати (п. 7.8. Договору).

Умовами п. 9.2. Договору визначено, що при порушені будь-якою Стороною Договору строків виконання зобов`язань, передбачених цим Договором, вина Сторона за вимогою іншої Сторони сплачує на користь цієї Сторони неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка нараховується на вартість простроченого зобов`язання, за весь період прострочення, а також інфляційні нарахування.

Усі спори, що виникають по цьому Договору вирішуються шляхом переговорів між Сторонами (п. 10.1. Договору)

Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, протягом 30-ти календарних днів з дати отримання Стороною претензії, він вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України (п. 10.2. Договору)

Положеннями п. 14.1. Договору передбачено, що останній набуває чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами обов`язків згідно з цим Договором, включаючи гарантійні зобов`язання Підрядника.

Додатком №1 до Договору підряду №13/10-22 від 13.10.2022 узгоджено кошторис на монтаж припливно-витяжної вентиляції приміщення.

Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі також ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України (надалі також ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, вищевказаний Договір підряду є підставою для виникнення у сторін за цим Договором господарських зобов`язань відповідно до розділу 61 ЦК України, і згідно ст. 629 цього Кодексу є обов`язковим для виконання його сторонами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 839 ЦК України).

За ч. 2 ст. 840 ЦК України, якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

Відповідно до ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

Частиною 1 статті 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з ч. 2 ст. 853 ЦК України, замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

На виконання умов Договору підряду № 13/10-22 відповідачем здійснено на користь позивача оплату завдатку на загальну суму 200 000,00 грн, а саме: 26.10.2022 - 65 000,00 грн; 04.11.2022 - 135 000,00 грн.

За наслідками виконання робіт, представники ТОВ "Науково-виробничий центр вентиляції та кондиціонування" і ПрАТ "Птахокомбінат "Бершадський" підписали акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 278 623,00 грн, в розрізі по актам:

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 135 від 04.11.2022 на суму - 10 000,00 грн;

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 136 від 07.11.2022 на суму - 10 000,00 грн;

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 137 від 07.11.2022 на суму - 10 000,00 грн;

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 138 від 09.11.2022 на суму - 10 000,00 грн;

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 141 від 16.11.2022 на суму - 10 000,00 грн;

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 142 від 17.11.2022 на суму - 10 000,00 грн;

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 143 від 18.11.2022 на суму - 10 000,00 грн;

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 144 від 21.11.2022 на суму - 10 000,00 грн;

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 148 від 22.11.2022 на суму - 10 000,00 грн;

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 02.01.2023 на суму - 178 623,00 грн.

Відповідно до п. 6.1.3. Договору остаточний розрахунок за виконані роботи Замовник здійснює на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня їх підписання сторонами згідно п. 7.3 або п. 7.7 Договору.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Після прийняття Замовником виконаних Підрядником робіт відповідачем здійснено оплату за Договором на суму 18 623 грн, що підтверджується виписками банку по рахунку позивача за 22.02.2023, 22.03.2023, 25.04.2023.

Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором підряду № 13/10-22 підтверджується в розмірі 60 000,00 грн.

Поряд з цим, після звернення позивача з позовом до суду відповідачем, за платіжною інструкцією № 276 від 24.07.2023 на суму 60 000,00 грн. сплачено заборгованість за Договором підряду № 13/10-22 від 13.10.2022 в повному обсязі.

Відтак, станом на день ухвалення рішення в даній справі, відсутній спір щодо стягнення основного боргу в розмірі 60 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування та є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

У п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною) роз`яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Отже, в частині стягнення основного боргу в розмірі 60 000,00 грн. провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 3 210,50 грн - інфляційних втрат, 1 058,71 грн - 3% річних та 17 069,67 грн - пені.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом..

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 ГК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Пунктом 9.2. Договору визначено, що при порушені будь-якою Стороною Договору строків виконання зобов`язань, передбачених цим Договором, вина Сторона за вимогою іншої Сторони сплачує на користь цієї Сторони неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка нараховується на вартість простроченого зобов`язання, за весь період прострочення, а також інфляційні нарахування.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України, відтак є правомірними та обґрунтованим.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат, 3% річних та пені судом виявлено помилку яка полягала у включені в період прострочення день проведення відповідачем платежу (22.02.2023, 22.03.2023, 25.04.2023).

При цьому, вказане порушення не вплинуло на загальну суму трьох процентів річних, заявлених позивачем до стягнення.

Врахувавши вищенаведене суд, здійснивши власний розрахунок трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір 3% річних становить 1 062,10 грн, інфляційних втрат - 2 845,80 грн, 17 044,16 грн - пені. (розрахунок додається)

Суд акцентує увагу, що відповідачем не висловлено заперечень щодо правильності проведеного позивачем розрахунку пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, не надано власного контррозрахунку заборгованості тощо.

Зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 ГПК України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд прийшов до висновку, що правомірними є вимоги про стягнення 17 044,16 грн - пені, 1 058,71 грн - трьох процентів річних та 2 845,80 грн - інфляційних втрат.

Поряд з цим суд зважає на наступне.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини Постанови Великої палати Верховного Суду України від 18.03.2020 у справі №902/417/18 слідує, що главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч. 3 ст. 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто, з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, суд, опираючись на встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій.

При цьому суд враховує:

- правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- стягнення суми 3% річних та інфляціних втрат, які мають забезпечити баланс інтересів сторін;

- відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача;

- відсутність підстав вважати, що в діях відповідача наявні умисні дії (заздалегідь передбачувані);

- відповідачем погашено суму основного боргу в повному обсязі.

З огляду на викладені обставини в сукупності, суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір пені на 50%, з правомірно заявлених 17 044,16 грн до 8 522,08 грн.

Відтак, у задоволенні позову в частині стягнення 8 547,59 грн пені (8 522,08 грн (сума, зменшена судом) + 25,51 грн (неправомірно заявлена сума)) слід відмовити.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно безпідставними, а тому підлягають частковому задоволенню, з наведених вище мотивів.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

В силу приписів ч.ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України судовий збір за позовом в частині правомірно заявлених позовних вимог, в тому рахунку в частині зменшення сум штрафних санкцій, покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.

Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як слідує з матеріалів справи, 12.07.2023 між Адвокатським об`єднанням «Савченко Груп» (за Договором Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр вентиляції та кондиціонування» (за Договором Замовник) укладено Договір про надання професійної правничої допомоги (надалі Договір), згідно з предметом якого Виконавець зобов`язується за дорученням Замовника надавати послуги та виконувати роботи (Послуги), а Замовник - прийняти вказані послуги та оплатити їх на умовах та у строки, зазначені в цьому Договору.

За цим Договором Виконавець зобов`язується здійснити надання Замовнику наступних послуг:

- надання консультацій з питань, пов`язаних із стягненням заборгованості за договором підряду № 13/10-22, який укладено між Замовником та ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський» 13 жовтня 2022 року;

- вивчення документів, наданих Замовником, та пошук актуальної судової практики, пов`язаної із стягненням заборгованості за договором підряду № 13/10-22, який укладено між Замовником та ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський» 13 жовтня 2022 року;

- складання тексту позовної заяви про стягнення заборгованості за договором підряду № 13/10-22, який укладено між Замовником та ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський» 13 жовтня 2022 року;

- здійснення розрахунку основного боргу, пені, 3 % та інфляційних втрат, які підлягають до стягнення за договором підряду № 13/10-22, який укладено між Замовником та ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський» 13 жовтня 2022 року, та його оформлення;

- формування примірників позовної заяви та доданих до неї документів (п. 1.2. Договору)

Відповідно до п. 3.1. Договору вартість послуг Виконавця за цим Договором становить 11 000 грн, які Замовник сплачує на користь Виконавця протягом 2 (двох) днів з моменту укладення цього Договору.

На підтвердження зазначених витрат позивачем надано Договір про надання професійної правової допомоги від 12.07.2023, предметом якого є надання адвокатом правової допомоги з питань стягнення заборгованості за договором підряду № 13/10-22, який укладено між Замовником та ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський» 13.10.2022.

В межах зазначеного Договору Сторонами 17.07.2023 складено Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), в якому погоджено наступні адвокатські послуги:

- консультування Замовника з питань стягнення заборгованості за договором підряду № 13/10-22, який укладено між Замовником та ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський» 13.10.2022 - вартістю 500 грн (1 год.);

- вивчення наданих Замовником документів, які стосуються стягнення заборгованості за договором підряду № 13/10-22, який укладено між Замовником та ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський» 13.10.2022, та формування відповідної правової позиції по справі - вартістю 1 000,00 (1 год.);

- складання тексту позовної заяви про стягнення заборгованості за договором підряду № 13/10-22, який укладено між Замовником та ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський» 13.10.2022 - вартістю 7 000 грн (3,5 год.);

- розрахунок основного боргу, пені, 3 % та інфляційних втрат, які підлягають до стягнення за договором підряду № 13/10-22, який укладено між Замовником та ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський» 13.10.2022, та його оформлення - вартістю 2 000,00 грн (1 год.);

- формування примірників позовної заяви та доданих до неї документів (для суду та відповідача) - вартістю 500,00 грн (0,5 год.).

Відповідно до п. 3 зазначеного акту, ціна адвокатських послуг в рамках наданих Адвокатом послуг згідно Договору, складає 11000,00 грн, які згідно платіжної інструкції № НВ00001044 від 12.07.2024 сплачено позивачем Адвокатському об`єднанню.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона, то якщо вона не заперечує, у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт (постанова КГС ВС від 24.11.2020 у справі №911/4242/15).

Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не подано.

Виходячи з конкретних обставин справи, обсягу наданих позивачу послуг правничої допомоги та погодження розміру витрат між адвокатом та позивачем, відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягає розподілу, керуючись ч. 4 ст. 129 ГПК, суд дійшов висновку, що за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню 10 947,23 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу, при цьому витрати на адвоката в сумі 52,77 грн залишаються за позивачем.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" (вул. Соборна, буд. 200, с. Війтівка, Гайсинський район, Вінницька область, 24412; код ЄДРПОУ 04366719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр вентиляції та кондиціонування" (вул. Інститутська, буд. 3, кв. 26, м. Хмельницький, 29016; код ЄДРПОУ 37016959) 8 522 грн. 08 коп. - пені; 1 058 грн. 71 коп. - 3% річних; 2 823 грн. 90 коп. - інфляційних втрат; 2 671 грн. 12 коп. - витрат зі сплати судового збору та 10 947 грн. 23 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

Провадження у справі в частині стягнення 60 000,00 грн основного боргу закрити.

В решті позовних вимог відмовити.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та відомі суду адреси електронної пошти позивача - позивача - vent.km@gmail.com, відповідача - ptica.bershad@gmail.com.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 10 жовтня 2023 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Інститутська, буд. 3, кв. 26, м. Хмельницький, 29016)

3 - відповідачу (вул. Соборна, буд. 200, с. Війтівка, Гайсинський район, Вінницька область, 24412)