Рішення

від 09.10.2023 по справі 908/2279/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/177/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2023Справа №908/2279/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТ Стандарт», 69096, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, буд. 5, кв. 49

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Схід-Капітал», 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд.12-А

про стягнення коштів

без повідомлення (виклику) учасників справи

суть спору

10.07.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТ Стандарт», м. Запоріжжя до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Схід-Капітал», м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором поставки товару № 01/206 від 01.11.2021 в розмірі 177 907,91 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 71 758,26 грн, пеня у розмірі 44 600,22 грн, 3% річних у розмірі 3173,09 грн, інфляційні втрати у розмірі 22 497,21 грн, штраф у розмірі 35 879,13 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2023, справу № 908/2279/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2279/23 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/177/23. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2279/23.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 17.08.2023, відповідно дост. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Копію зазначеного документа направити на адресу позивача, докази направлення надіслати суду.

Запропоновано позивачу у строк до 31.08.2023 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 18.09.2023, відповідно до ст. 167 ГПК України, надати заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору поставки № 01/206 від 01.112021 щодо оплати вартості поставленого товару в розмірі 71 758,26 грн. У зв`язку із порушенням умов договору в частині оплати товару позивач просить стягнути з відповідача пеню на підставі п. 8.2 договору поставки № 01/206 від 01.112021, штраф п. 8.4 договору поставки № 01/206 від 01.112021, а також сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних в порядку статті 625 ЦК України.

З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 18.07.2023 у справі № 908/2279/23 отримана уповноваженою особою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Схід-Капітал» 10.08.2023.

18.08.2023 відповідач звернувся до суду із клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи.

23.08.2023 представник відповідача був ознайомлений з матеріалами справи.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТ Стандарт» (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Схід-Капітал» (Покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки товару № 01/206 (далі за текстом Договір поставки), за умовами якого (п. 1.1) позивач зобов`язався поставити та передати у власність відповідача Товар металопродукцію (металопрокат), а відповідач прийняти та своєчасно оплатити товар за цінами, в кількості і асортименті визначених умовами даного Договору.

Відповідно до п. 3.1. договору поставки кількість та асортимент партії товару визначається в специфікації або накладній на поставку кожної партії товару. Якщо в період дії цього Договору між Сторонами відбудеться поставки товару, але не буде підписана Специфікація на нього, то накладна на такий товар, підписана представником Покупця, прирівнюється до Специфікації, якою погоджено асортимент, ціна та кількість товару, що постачається Покупцю.

Ціна договору поставки становить Товару узгоджується сторонами за кожну партію Товару окремо і зазначається в специфікації або накладній, які є невід`ємною частиною договору (п. 4.1 договору поставки).

Поставка Товару здійснюється партіями у терміни, узгоджені сторонами, за заявкою Покупця, переданою Постачальнику за допомогою телефонного або факсимільного зв`язку (п. 2.1 договору поставки).

Позивач на замовлення відповідача №ВТ-011003 від 10.03.2022 поставив йому товар на загальну суму 71 758,256 грн за видатковими накладними: № ВТ-011025 від 10.01.2022 в сумі 63 298,26 грн; № ВТ-011307 від 13.01.2022 в сумі 8460,00 грн.

Видаткові накладні підписані обома сторонами без зауважень.

Підписання Покупцем накладеної засвідчує факт передачі товару за кількістю та асортиментом, а також усієї необхідної документації, що його стосується, у тому числі документів щодо якості товару. Датою поставки (передачі) товару є дата, яка вказана у накладній (п. 3.4 договору поставки).

Відповідно до п. 6.1 договору поставки Покупець бере на себе зобов`язання сплатити 100% вартості товару, шляхом передплати замовленої партії товару, але в будь-якому разі не пізніше дати отримання замовленої партії товару. За погодженням Сторін допускається відстрочка оплати або оплата частинами.

Згідно з п. 8.2 договору поставки у разі порушення термінів оплати поставленого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент існування заборгованості.

У разі прострочення оплати за поставлений товар у терміни, визначені умовами даного Договору, більш ніж на 20 (двадцять) днів, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) відсотків від суми заборгованості за вказаним терміном (п. 8.4 договору поставки).

Відповідно до п. 9.1 договору поставки договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2022.

У зв`язку із не оплатою товару позивач надіслав відповідачу вимогу вих.№27/06/23 від 27.06.2023 щодо невиконання умов договору в частині оплати товару в розмірі 71 758,26 грн, через що вимагав сплатити суму боргу, інфляційні втрати, три проценти річних, пеню та штраф відповідно до умов договору поставки.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині оплати товару, стала підставою звернення позивача до суду про стягнення заборгованості за договором на поставки товару №01/206 від 01.11.2021 в розмірі 177 907,91 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 71 758,26 грн, пеня у розмірі 44 600,22 грн, 3% річних у розмірі 3173,09 грн, інфляційні втрати у розмірі 22 497,21 грн, штраф у розмірі 35 879,13 грн.

Дослідивши обставини справи та надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Правовідносини сторін є господарськими, що випливають з договору поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні положення закріплені в ст. 509 ЦК України (далі за текстом ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 цієї ж норми ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 ГК України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За умовами укладеного між сторонами договору поставки (п. 3.1.) кількість та асортимент партії товару визначається в специфікації або накладній на поставку кожної партії товару. Якщо в період дії цього Договору між Сторонами відбудеться поставки товару, але не буде підписана Специфікація на нього, то накладна на такий товар, підписана представником Покупця, прирівнюється до Специфікації ,якою погоджено асортимент, ціна та кількість товару, що постачається Покупцю.

Поставка Товару здійснюється партіями у терміни, узгоджені сторонами, за заявкою Покупця, переданою Постачальнику за допомогою телефонного або факсимільного зв`язку (п. 2.1 договору поставки).

Відповідно до здійсненого телефоном замовленням відповідача № ВТ-011003 від 10.03.2022 визначена загальна кількість, перелік та ціна товарів, що підлягає поставці.

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством (ч. 2 ст. 267 ГК України).

Також, подібне унормовано ч. 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Сторонами обумовлено в п. 3.4 договору поставки, що датою поставки (передачі) товару є дата, яка вказана у накладній.

Позивач на замовлення відповідача № ВТ-011003 від 10.03.2022 поставив йому товар на загальну суму 71 758,256 грн за видатковими накладними: № ВТ-011025 від 10.01.2022 в сумі 63 298,26 грн; № ВТ-011307 від 13.01.2022 в сумі 8460,00 грн.

Накладні з боку відповідача підписані, що, відповідно до п. 3.4 договору поставки, засвідчує факт передачі товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 6.1 договору поставки відповідач взяв на себе зобов`язання сплатити 100% вартості товару, шляхом передплати замовленої партії товару, але в будь-якому разі не пізніше дати отримання замовленої партії товару.

Отже, виходячи з умов договору поставки, суд робить висновок, що позивачем належним чином виконані свої зобов`язання щодо поставки Товару, датою поставки є 10.01.2022 на суму 63 298,26 грн та 13.01.2022 на суму 8 460,00 грн, у свою чергу відповідачем не було виконано обов`язок щодо оплати товару, у результаті чого в нього утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар в розмірі 71 758,26 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що матеріали справи містять належні та достатні докази на підтвердження належного виконання позивачем зобов`язань з поставки Товару, відповідні докази, зазначені вище, приєднано до матеріалів справи.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У справі, що розглядається, спір виник з приводу не оплати відповідачем вартості поставленого Товару на суму 71 758,26 грн.

Відповідачем не подано, ані обґрунтованих заперечень вимогам позивача, ані доказів сплати боргу, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 71 758,26 грн заборгованості за поставлений товар, які підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 44 600,22 грн, три проценти річних у розмірі 3173,09 грн, інфляційні втрати у розмірі 22 497,21 грн за період з 14.01.2022 до 05.07.2023, а також штраф у розмірі 50 (п`ятдесяти) відсотків від суми заборгованості 35 879,13 грн.

Щодо трьох процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем правильно здійснено розрахунок, а заявлені суми трьох процентів річних у розмірі 3173,09 грн та інфляційних втрат у розмірі 22 497,21 грн обґрунтованими.

Оскільки мало місце неналежне виконання зобов`язань відповідачем щодо оплати товару, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача процентів річних за період з 14.01.2022 до 05.07.2023 у розмірі 3173,09 грн та інфляційних втрат за період січень 2022 року-травень 2023 року у розмірі 22 497,21 грн.

Щодо пені та штрафу.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За несвоєчасну оплату товару позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 14.01.2022 до 05.07.2023 в розмірі 44 600,22 грн та штраф у розмірі 35 879,13 грн.

За умовами п. 8.2 договору поставки у разі порушення термінів оплати поставленого товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент існування заборгованості.

Також, у разі прострочення оплати за поставлений товар у терміни, визначені умовами даного Договору, більш ніж на 20 (двадцять) днів, відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) відсотків від суми заборгованості за вказаним терміном (п. 8.4 договору поставки).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що при порушенні зобов`язання настають правові наслідки, які встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу).

Пунктом 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені та період її нарахування, суд приходить до висновку, що відповідачем неправильно обраховано пеню, а саме в порушення норм законодавства взято період, що перевищує шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши розрахунок пені, виходячи з обґрунтованої суми боргу, з урахування строку оплати (п. 6.1. «…не пізніше дати отримання замовленої партії товару»), за період 14.01.2022 до 14.07.2022 (шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано), суд вважає обґрунтованою суму пені в розмірі 9605,78 грн, яка підлягає стягненню.

В частині позову щодо стягнення пені в розмірі 34 994,44 грн слід відмовити, як заявленій необґрунтовано.

Разом з тим, перевіривши наведений позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що позивачем здійснено розрахунок на підставі п. 8.4. договору поставки правомірно, а заявлена сума штрафу в розмірі 35 879,13 грн, яка становить 50 (п`ятдесят) відсотків від суми заборгованості, є обґрунтованою.

Отже, оскільки мало місце неналежне виконання зобов`язань відповідачем щодо оплати за поставлений товар, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 9605,78 грн та штрафу в розмірі 35 879,13 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не спростовано встановлені судом обставини щодо невиконання умов договору в частині оплати товару.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги частково.

Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 130, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Схід-Капітал» (вул. Північне шосе, буд.12-А, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код юридичної особи 42714626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТ Стандарт» (вул. Бородинська, буд. 5, кв. 49, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код юридичної особи 35147463) заборгованість за договором поставки товару № 01/206 від 01.11.2021 в розмірі 71 758,26 грн (сімдесят одна тисяча сімсот п`ятдесят вісім гривень 26 коп.), три проценти річних в розмірі 3173,09 грн (три тисячі сто сімдесят три гривні 09 коп.), інфляційні втрати в розмірі 22 497,21 грн (двадцять дві тисячі чотириста дев`яносто сім гривень 21 коп.), пеню в розмірі 9605,78 грн (дев`ять тисяч шістсот п`ять гривень 78 коп.), штраф 35 879,13 грн (тридцять п`ять тисяч вісімсот сімдесят дев`ять гривень 13 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Схід-Капітал» (вул. Північне шосе, буд.12-А, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код юридичної особи 42714626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТ Стандарт» (вул. Бородинська, буд. 5, кв. 49, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код юридичної особи 35147463) судовий збір у розмірі 2156,06 грн (дві тисячі сто п`ятдесят шість гривень 06 коп.). Видати наказ.

В іншій частині позову щодо стягнення пені в розмірі 34 994,44 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 10.10.2023.

Суддя І. С. Горохов