Постанова

від 29.03.2024 по справі 908/2279/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2279/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Схід-Капітал» на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.10.2023 (суддя Горохов І.С.) у справі № 908/2279/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТ Стандарт»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Схід-Капітал»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.10.2023 у справі №908/2279/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Схід-Капітал» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТ Стандарт» заборгованість за договором поставки товару №01/206 від 01.11.2021 в розмірі 71 758,26 грн, три проценти річних в розмірі 3 173,09 грн, інфляційні втрати в розмірі 22497,21 грн, пеню в розмірі 9 605,78 грн, штраф 35 879,13 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2156,06грн. В іншій частині позову щодо стягнення пені в розмірі 34 994,44 грн відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд виходив з того, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 01/206 від 01.11.2021р., Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТ Стандарт» (далі, позивач, Постачальник) на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Схід-Капітал» (далі відповідач, Покупець) №ВТ-011003 від 10.03.2022 поставив відповідачу товар на загальну суму 71 758,26 грн за видатковими накладними: № ВТ-011025 від 10.01.2022 в сумі 63 298,26 грн та № ВТ-011307 від 13.01.2022 в сумі 8460,00 грн. Відповідач не виконав умови Договору поставки від 01.11.2021 № 01/206 в частині сплати за поставлений товар.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Схід-Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Відповідно до п. 7.1 Договору поставки № 01/206 від 01.11.2021 жодна зі сторін не буде нести відповідальності за повне або часткове невиконання будь-якого з положень цього договору, якщо це невиконання стало наслідком непереборної сили (форс-мажо). Форс-мажор включає пожежу, повінь, землетрус, ембарго, війна або військові дії, втручання з боку влади, які виникли після укладення цього договору.

Підприємство відповідача є постачальником ПрАТ «Металургійний комбінат Азовсталь» з місцем знаходження в місті Маріуполь. Відповідно, з початком повномасштабного вторгнення будь-якої можливості стягнути заборгованість від ПрАТ «МК «Азовсталь» було об`єктивно неможливо.

28.02.2022 року листом № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 141 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у зв`язку з введенням воєнного стану. ТПП України підтвердила, що ці обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів!' виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відтак, компетентним органом - ТПП України було офіційно підтверджено настання форс-мажорних обставин, які фактично тривають з 24.02.2022 року і по теперішній час.

У сторони відповідача відсутній примірник видаткової накладної №ВТ-011307 від 13.01.2022, у самій накладній відсутні реквізити довіреності на отримання відповідного товару. Копія такої довіреності в матеріалах справи також відсутня. Таким чином, через зазначені недоліки видаткова накладна № ВТ-011307 від 13.01.2022 на суму 8460,00 грн, на переконання відповідача, не може свідчить про факт постачання товару відповідачу, а відтак, про наявну заборгованість за такою поставкою.

За рішення суду першої інстанції з відповідача стягнуто суму основного боргу у розмірі 71 758,26 грн та штрафні санкції у розмірі 71 155,21 грн. Тобто сума штрафних санкцій перевищує суму основного боргу. Крім того відповідачем в добровільному порядку сплачено 63 298,26 грн та станом на день подання цієї апеляційної скарги заборгованість за сумою основного боргу складає 8 460,00 грн.

З урахуванням вище викладеного скаржник просить рішення Запорізького господарського суду від 09.10.2023 у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає, що судове рішення ґрунтується на засадах верховенства права, законне й обґрунтоване, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повного та всебічного дослідження доказів. Судове рішення відповідає завданню господарського судочинства, визначеному Господарського процесуальним кодексом України. Просить залишити судове рішення від 09.10.2023 по справі №908/2279/23 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Схід-Капітал» без задоволення.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2024 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою суду від 15.01.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №908/2279/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/2279/23.

23.01.2024 року матеріали справи № 908/2279/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 07.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Схід-Капітал» на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.10.2023 у справі №908/2279/23. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТ Стандарт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Схід-Капітал» укладено Договір поставки товару №01/206, за умовами якого (п. 1.1) позивач зобов`язався поставити та передати у власність відповідача Товар металопродукцію (металопрокат), а відповідач прийняти та своєчасно оплатити товар за цінами, в кількості і асортименті визначених умовами даного Договору поставки.

Відповідно до п. 3.1. Договору поставки кількість та асортимент партії товару визначається в специфікації або накладній на поставку кожної партії товару. Якщо в період дії цього Договору між Сторонами відбудеться поставки товару, але не буде підписана Специфікація на нього, то накладна на такий товар, підписана представником Покупця, прирівнюється до Специфікації, якою погоджено асортимент, ціна та кількість товару, що постачається Покупцю.

Ціна Товару узгоджується сторонами по кожній партії товару окремо і зазначається в специфікації або накладній, які є невід`ємною частиною договору (п. 4.1 Договору поставки).

Поставка Товару здійснюється партіями у терміни, узгоджені сторонами, за заявкою Покупця, переданою Постачальнику за допомогою телефонного або факсимільного зв`язку (п. 2.1 договору поставки).

Позивач на замовлення відповідача №ВТ-011003 від 10.03.2022 поставив йому товар на загальну суму 71 758,26 грн за видатковими накладними: № ВТ-011025 від 10.01.2022 в сумі 63 298,26 грн; № ВТ-011307 від 13.01.2022 в сумі 8460,00 грн.

Видаткові накладні підписані обома сторонами без зауважень.

Відповідно до п. 6.1 Договору поставки відповідач бере на себе зобов`язання сплатити 100% вартості товару, шляхом передплати замовленої партії товару, але в будь-якому разі не пізніше дати отримання замовленої партії товару. За погодженням Сторін допускається відстрочка оплати або оплата частинами.

Згідно з п. 8.2 Договору поставки у разі порушення термінів оплати поставленого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент існування заборгованості.

У разі прострочення оплати за поставлений товар у терміни, визначені умовами даного Договору поставки, більш ніж на 20 (двадцять) днів, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) відсотків від суми заборгованості за вказаним терміном (п. 8.4 договору поставки).

Відповідно до п. 9.1 Договору поставки договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2022.

У зв`язку із не оплатою товару позивач надіслав відповідачу вимогу вих.№27/06/23 від 27.06.2023 щодо невиконання умов договору в частині оплати товару в розмірі 71 758,26 грн, через що вимагав сплатити суму боргу, інфляційні втрати, три проценти річних, пеню та штраф відповідно до умов договору поставки.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки в частині оплати товару, стало підставою звернення позивача до суду про стягнення заборгованості за договором на поставки товару №01/206 від 01.11.2021 в розмірі 177 907,91 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 71 758,26 грн, пеня у розмірі 44 600,22 грн, 3% річних у розмірі 3 173,09 грн, інфляційні втрати у розмірі 22 497,21 грн, штраф у розмірі 35 879,13 грн.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення обставин того, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 01/206 від 01.11.2021р., Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТ Стандарт» (далі, позивач, Постачальник) на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Схід-Капітал» (далі відповідач, Покупець) №ВТ-011003 від 10.03.2022 поставив відповідачу товар на загальну суму 71 758,26 грн за видатковими накладними: № ВТ-011025 від 10.01.2022 в сумі 63 298,26 грн та № ВТ-011307 від 13.01.2022 в сумі 8460,00 грн, відсутності доказів оплати за поставлених товар.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами договір № 01/206 від 01.11.2021. за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини 3, частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив повинен, в тому числі, містити:

5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;

6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Отже, відповідно до правил доказування відповідач, заперечуючи позовні вимоги та посилаючись на підписання видаткових накладних неуповноваженою особою, повинен довести зазначені обставини.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки як вбачається з описової частини оспорюваного рішення : « …18.08.2023 відповідач звернувся до суду із клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи.

23.08.2023р. представник відповідача був ознайомлений з матеріалами справи.

Відповідач відзиву на позовну заяву надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином …» доводи апеляційної скарги в частині того, що: «…Крім того, окремо звертаємо увагу суду на те, що у сторони відповідача відсутній примірник видаткової накладної №ВТ-011307 від 13.01.2022, у самій накладній відсутні реквізити довіреності на отримання відповідного товару. Копія такої довіреності в матеріалах справи також відсутня. Таким чином, через зазначені недоліки видаткова накладна № ВТ-011307 від 13.01.2022 на суму 8460,00 грн, на переконання відповідача, не може свідчить про факт постачання товару відповідачу, а відтак, про наявну заборгованість за такою поставкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України …

… Таким чином, через зазначені недоліки видаткова накладна № ВТ-011307 від 13.01.2022 на суму 8460,00 грн, на переконання Відповідача, не може свідчить про факт постачання товару Відповідачу, а відтак, про наявну заборгованість за такою поставкою…» як такі, що не були предметом дослідження судом першої інстанції виключно з вини апелянта.

Щодо посилання скаржника на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів констатує, що Торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України Про торгово-промислові палати в Україні та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, апеляційний господарський суд встановив, що у законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті ТПП України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист.

У загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні та Статуту ТПП України.

Проте, в ст.ст. 14 та 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус, а статут ТПП України у вільному доступі відсутній.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Таким чином, використання лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином.

Крім цього, відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості звернутися суду не повідомив.

Також суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили або ж випадком) не вважаються: недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника; відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання; відсутність у боржника необхідних коштів.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Також Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зауважує, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання зобов`язань за договором.

Відсутність доказів на момент розгляду справи судом першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання позивачем таких доказів.

Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові КГС ВС 28.07.2020 у справі № 904/2104/19

Частиною третьою статті 269 ГПК України унормовано, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У такому випадку, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції (додані до апеляційної скарги) без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції є порушенням вимог статей 80 та 269 ГПК України.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові КГС ВС 23.07.2019 у справі № 917/2034/17.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не приймає до уваги поданий до суду апеляційної інстанції лист від 28.02.2022р. (а.с. 75).

Доводи апеляційної скарги в частині того, що: «…Таким чином, станом на день подання цієї апеляційної скарги заборгованість Відповідача за сумою основного боргу за рішенням суду складає 8 460,00 грн. В свою чергу сукупна сума штрафних санкцій складає 71 155,214 грн., відтак значно перевищує суму основного боргу та створює непомірний тягар для підприємства - Відповідача, яке зазнало серйозних збитків через війну і наразі не може здійснювати господарську діяльність через перебування переважної кількості контрагентів на тимчасово окуповані території.» відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та не порушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вказане питання вирішується судом апеляційної інстанції з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів визнає вірним висновок суду першої інстанції в частині стягнення пені в розмірі 9605,78 грн. Такий висновок є розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Штраф у розмірі 35 879,13 грн, що становить 50 (п`ятдесяти) відсотків від суми заборгованості, у разі неналежного виконання зобов`язань відповідачем щодо оплати за поставлений товар передбачений п. 8.4 Договору поставки, а отже є обгрунтованим.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 09.10.2023 у справі №908/2279/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Схід-Капітал» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4026,00 грн. (а.с.79) покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Схід-Капітал» на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.10.2023 у справі №908/2279/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 09.10.2023 у справі №908/2279/23 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору у сумі 4026,00 грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Схід-Капітал» (вул. Північне шосе, буд.12-А, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код юридичної особи 42714626).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.03.2024.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяО.В. Чус

СуддяІ.М. Кощеєв