Рішення

від 03.10.2023 по справі 917/527/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Кісельова,1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2023 р. Справа № 917/527/23

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М. при секретарі судового засідання Мацко О.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТА-Транс", вул. Дубнівська, 14, с. Підгайці, Луцький район, Волинська область, 45602, код ЄДРПОУ 43530195

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколь ІНК", юридична адреса: вул. Мелітопольська, 21А, м. Каховка, Херсонська область, 74800, код ЄДРПОУ 37631040; фактична адреса: б. Лесі Українки, 7-В, кв. 45, м. Київ, 01133

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.04.2023 року прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі № 917/527/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТА-Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколь ІНК" про стягнення майнової шкоди, заподіяної наслідок дорожньо-транспортної пригоди від 17.08.2021 року в сумі 1 548 697,49 грн.; призначено підготовче засідання у справі на 30.05.2023 року на 10:30.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.05.2023 року відкладено підготовче засідання на 27.06.2023 року на 11:45 та зазначено про необхідність здійснити офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколь ІНК" (код ЄДРПОУ 37631040) про розгляд справи № 917/527/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТА-Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколь ІНК" про стягнення майнової шкоди, заподіяної наслідок дорожньо-транспортної пригоди від 17.08.2021 року в сумі 1 548 697,49 грн.

Судом було здійснено офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколь ІНК" (код ЄДРПОУ 37631040) про розгляд справи № 917/527/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТА-Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколь ІНК" про стягнення майнової шкоди, заподіяної наслідок дорожньо-транспортної пригоди від 17.08.2021 року в сумі 1 548 697,49 грн., про що наявна в матеріалах справи роздруківка з сайту суду.

Оскільки, місцезнаходження відповідача є м. Каховка, яка є тимчасово окупованою територією, а тому суд повторно здійснив оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколь ІНК" (код ЄДРПОУ 37631040) про розгляд справи № 917/527/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТА-Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколь ІНК" про стягнення майнової шкоди, заподіяної наслідок дорожньо-транспортної пригоди від 17.08.2021 року в сумі 1 548 697,49 грн. для належного повідомлення його про дату, час та місце проведення судового засідання.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.06.2023 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі на 25.07.2023 р. на 10:50.

28.06.2023 року суд здійснив офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколь ІНК" (код ЄДРПОУ 37631040) про розгляд справи № 917/527/23.

30.06.2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 8139), в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю та судові витрати покласти на позивача. Відповідач посилається на те, що вина ОСОБА_1 не встановлена та не підтверджена жодним належним і допустимим доказами, також відповідач вважає не підтвердженим обгрунтування суми позовних вимог.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 8352 від 05.07.2023 року та № 8651 від 12.07.2023 року), у якій він заперечує проти доводів, викладених у відзиві.

21.07.2023 року відповідач подав додаткові пояснення у справі (вх. № 8974 від 21.07.2023 року).

Ухвалою суду від 25.07.2023 року закрито підготовче провадження у справі № 917/527/23 та призначив судовий розгляд по суті на 22.08.2023 року.

27.07.2023 року відповідач надав суду письмові пояснення по справі за вх. № 9243.

22.08.2023 року засідання у справі не відбулося у зв`язку з відпусткою судді.

Після виходу з відпустки судді Білоусова С.М., ухвалою від 06.09.2023 року розгляд справи по суті призначено на нову дату - 03.10.2023 року.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

17.08.2021 року, близько 21.00 год., на 293 км а/д Н-03 «Київ-Харків-Довжанський» (293-411 м.) поблизу с. Лобачі Полтавського району Полтавської області, водій ОСОБА_1 , керуючи сідловим тягачем «DAF 95ХР 430», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричіпом рефрижератором «СНЕRAU СD-382», д.н.з. НОМЕР_2 , (власник транспортних засобів - ТОВ «НІКОЛЬ ІНК»), не впорався з керуванням та здійснив наїзд на відбійник, та виїхавши на зустрічну смугу допустив зіткнення з сідловим тягачем «МАN ТGХ 18.480», д.н.з. НОМЕР_3 , та напівпричепом «SCHMITZ SCS 24/L-13» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 (власник транспортних засобів - ТОВ «ВТА-ТРАНС»), Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

17.08.2021 слідчим ВРЗСТ СВ Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області Костенко Андрієм Володимировичем був складений протокол огляду місця ДТП, де зафіксовані пошкодження транспортних засобів.

На адвокатський запит Відділ поліції № 2 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області у листі від 03.11.2021 повідомив, що 18.08.2021 відомості про дане ДТП було внесено до ЄРДР за № 12021170440000616 за ч. 1 ст. 286 КК України. Також у вказаному листі надана постанова про закриття кримінального провадження від 30.10.2021 за відсутності ознак складу кримінального правопорушення, адже 23.09.2021 ОСОБА_1 подав заяву до СПД № 1 ВП № 2 Полтавського районного управління ГУНП, у якій просив закрити дане кримінальне провадження за фактом ДТП, так як тілесні ушкодження отримав з власної вини та не маєні до кого претензій.

Позивач вважає, що таким чином, водій ОСОБА_1 визнав свою винуватість у скоєнні ДТП. При цьому, в момент вчинення ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКОЛЬ ІНК» (надалі - Відповідач) відповідальність якого перед третіми особами була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» (поліс №АР/8879181 від 20 жовтня 2020 року). Відповідно до полісу страхова сума на одного потерпілого при майновій шкоді складає 130 000 ,00 коп.

В своєму листі від 08.10.2021 ПАТ «НАСК «Оранта» повідомило, що внаслідок розгляду повідомлення ТОВ «ВТА-ТРАНС» про ДТП щодо здійснення страхового відшкодування, було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 130 000, 00 грн. (сто тридцять тисяч гривень 00 копійок).

07 грудня 2021 року, на замовлення позивача, судовим експертом виготовлено висновок експерта № СЕ-19/103-21/7251-АВ відповідно до якого:

- ринкова вартість сідлового тягача марки «МАN ТGХ 18.480», 2016 року виготовлення, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , станом на 17.08.2021 року до ДТП, дорівнювала 2 292 539,00 грн.;

- вартість відновлювального ремонту сідлового тягача марки «МАN ТGХ 18.480» 2016 року виготовлення, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , по усуненню пошкоджень отриманих внаслідок ДТП складає 1 212 245,99 грн.;

- вартість матеріального збитку, завданого власнику сідлового тягача марки «МАN ТGХ 18.480» 2016 року виготовлення, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження складає 777 620,95 грн.

03 грудня 2021 року, на замовлення позивача, судовим експертом виготовлено висновок експерта N° СЕ-19/103-21/7250-АВ відповідно до якого:

- ринкова вартість напівпричіпа марки «SCHMITZ SCS 24/L-13» 2015 року виготовлення, реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , станом на 17.08.2021 року до ДТП, дорівнювала 477 167,00 грн ;

- провести відновлювальний ремонт напівпричіпа марки «SCHMITZ SCS 24/L-13» 2015 року виготовлення, реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , шляхом заміни рами неможливо;

- вартість матеріального збитку, завданого володільцю напівпричіпа марки «SCHMITZ SCS 24/L-13» 2015 року виготовлення, реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , складає 477 167,00 грн.

Так як відновлювальний ремонт напівпричіпа марки «SCHMITZ SCS 24/L-13» 2015 року виготовлення, реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , провести неможливо в силу його фізичного знищення, то позивач продав його як відходи та брухт чорних металів за 10 715,50 грн., що підтверджується Актом приймання металів чорних (вторинних) від 23.02.22 року, протоколом засідання комісії по списанню напівпричіпа «SCHMITZ SCS 24/L-13», 2015 року випуску, від 14.02.22 року, договором № 27 від 23.02.22 року. Тому розмір майнової шкоди за напівпричіп марки «SCHMITZ SCS 24/L-13» 2015 року виготовлення, реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , варто розраховувати так: 477 167,00 грн. - 10 715,50 грн. = 466 451,50 грн.

Ліміт страхового відшкодування за полісом № АР/8879181 від 20 жовтня 2020 року в розмірі 130 000,00 грн. не покриває фактичний розмір збитків, у зв`язку з чим позивач звернутися до суду з метою відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням в сумі 1 548 697,49 грн. (466 451,50 грн. +1 212 245,99 грн. - 130 000,00 грн.).

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Положення статті 1187 ЦК України є спеціальними відносно статті 1166 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

Поняття джерела підвищеної небезпеки закріплено у статті 1187 ЦК України.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Оскільки зазначені норми не містять вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об`єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Тобто правила статей 1187, 1188 ЦК України діють тільки тоді, коли шкода завдана тими шкідливими властивостями об`єкта, завдяки яким діяльність з ними визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до п.1.4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

В момент вчинення ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКОЛЬ ІНК» відповідальність якого перед третіми особами була застрахована ПАТ «НАСК «Оранта» (поліс №АР/8879181 від 20 жовтня 2020 року,5 дійсний станом дату ДТП -17.08.2021 року).

Відповідно до вказаного полісу страхова сума на одного потерпілого при майновій шкоді складає 130 000 (сто тридцять тисяч) гривень 00 коп. В листі за № 1-04/8775 від 08.10.2021 ПАТ «НАСК «Оранта» повідомило, що внаслідок розгляду повідомлення ТОВ «ВТА-ТРАНС» про ДТП щодо здійснення страхового відшкодування, було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 130 000, 00 грн. (сто тридцять тисяч гривень 00 копійок). Також у вказаному листі зазначений розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до якого розмір матеріального збитку за пошкодження транспортного засобу МАМ ТСХ 18.480 д.н.з. НОМЕР_3 та напівпричіпа ЗСНМІТ2 ЗСЗ 24/МЗ д.н.з. НОМЕР_4 становить 130 000,00 грн., отже, різниця між виплаченою сумою страхового відшкодування за Договором страхування та невідшкодованою позивачу сумою становить 1 548 697,49 грн.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом ч. 1 та 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Частиною 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, тобто, не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

ОСОБА_1 під час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКОЛЬ ІНК», отже, обов`язок з відшкодування шкоди у даному випадку покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, пов`язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, з урахуванням принципу вини. Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справи, у тому числі матеріалів слідчих органів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2970/16 від 10.07.2018 року, № 910/20412/16 від 16.07.2018 року.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

З матеріалів справи не вбачається та не підтверджується належними та допустимими доказами саме факт встановлення вини ОСОБА_1 в скоєнні ДТП 17.08.2021 року, близько 21.00 год., на 293 км а/д Н-03 «Київ-Харків-Довжанський» (293-411 м.) поблизу с. Лобачі Полтавського району Полтавської області, та те, що саме протиправна поведінка останнього призвела до заподіяння шкоди позивачу у даній справі.

Також, суд зазначає, що позивачем заявлено до стягнення 477 167,00 грн. за пошкодження напівпричепу марки «SCHMITZ SCS 24/L-13» 2015 року виготовлення, реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 .

Сума 477 167,00 грн. є ринковою вартістю вищевказаного напівпричіпу станом на 17.08.2021 року. Позив посилається на висновок експерту № СУ-19/103-21/7250-АВ від 09.12.2021 де вказується про неможливість ремонту даного напівпричепу, і тому сума збитку становить ринкову вартість останнього.

Однак, суд не погоджується з зазначеною сумою, у зв`язку з тим, що в даних розрахунках відсутнє таке поняття як "коефіціент фізичного зносу" саме напівпричепу марки «SCHMITZ SCS 24/L-13» 2015 року виготовлення, реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , ця позиція кореспондується з висновками Верховного суду, так, якщо для відновлення пошкодженого під час дорожньо-транспортної пригоди ТЗ ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, відшкодовується не повна вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно-пошкодженого ТЗ. (Постанови КГС у складі Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі № 910/5001/17, аналогічний правовий висновок викладений у постановах КГС у складі Верховного Суду: від 6 лютого 2018 року у справі № 910/3867/16).

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Так, між позивачем та відповідачем виникли грошові зобов`язання щодо сплати різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки законодавством не визначений строк виконання грошового зобов`язання щодо сплати різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, тому цей строк пов`язаний з моментом пред`явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) вимоги до відповідача і має бути виконано у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги в порядку ч.2 ст.530 ЦК України.

Разом з тим, доказів надіслання листа з вимогою про оплату або претензії відповідачу позивач не надав.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу вимоги про відшкодування шкоди в сумі 1 548 697,49 грн., суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем обов`язку щодо його сплати не настав, що вказує на відсутність спору між сторонами на день звернення до суду.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки, позивачем:

- не доведено вартість заподіяної шкоди, адже не враховано "коефіціент фізичного зносу" напівпричепу марки «SCHMITZ SCS 24/L-13» 2015 року виготовлення, реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 ;

- не надано доказів направлення відповідачу вимоги про відшкодування шкоди в розмірі 1 548 697,49 грн.,

- не доведена вина ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, який до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не притягувався, .

Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що у позові відмовлено повністю, тому суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 23 230,46 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Білоусов С. М.