Рішення

від 10.10.2023 по справі 927/1108/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

10 жовтня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1108/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом: Комунального підприємства "Чернігівбудінвест"

Чернігівської міської ради, код ЄДРПОУ 32818170

проспект Миру, б.263, м. Чернігів, 14007; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Масани-10",

проспект Перемоги, 39, м. Чернігів, 14017; код ЄДРПОУ 43307497,

Предмет спору: про стягнення 8360,15 грн,

без повідомлення (виклику) сторін

Комунальним підприємством "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради, подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Масани-10" про стягнення 8360,15 грн.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою суду від 11.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Крім того, даною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду та позивачу у порядку, визначеному ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, якщо такі докази не надані позивачем, та попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

28.08.2023, у встановлений судом строк, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №44 від 24.08.2023, який долучено судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від останніх до суду не надходило.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Позиції учасників справи.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг №01-24/20 від 08.09.2020 в частині відшкодування земельного податку за земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:010:0529) за 6 місяців 2023 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та просить у позові відмовити у повному обсязі. Відповідач погоджується з позицією позивача, стосовно того, що у зв`язку із прийнятими змінами до Податкового кодексу України (Закон України від 11.04.2023 №3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно»), у позивача відновився обов`язок оплати земельного податку та орендної плати за земельні ділянки за 2023 рік. Проте, ураховуючи, що вищевказаний закон набув чинності лише 06.05.2023, відповідач вважає, що обов`язок оплати земельного податку та орендної плати виникає у позивача не з 01.01.2023, а виключно з 06.05.2023. На думку відповідача, позивач безпідставно здійснив нарахування та оплату земельного податку за період з 01.01.2023 по 05.05.2023. У відповідача не виникло обов`язку компенсувати витрати позивача на утримання земельної ділянки площею 0,2488 га (кадастровий номер 7410100000:01:010:0529) за період з 01.01.2023 по 05.05.2023, так як такого обов`язку не було у позивача.

Обставини справи встановлені судом.

Пунктом 6 рішення Чернігівської міської ради від 24 березня 2017 року №18/VII-15 Комунальному підприємству «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради» у постійне користування передано земельну ділянку №10/7 (кадастровий номер 7410100000:01:010:0529) площею 0,2488 га.

08.09.2020, з метою залучення інвестицій для будівництва багатоповерхового житлового будинку №10/7 (будівельний номер) з автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі, з вбудовано-прибудованими приміщеннями для розміщення офісів з автономним джерелом теплопостачання в третьому мікрорайоні житлового масиву «Масани» на земельній ділянці площею 0,2488 га (кадастровий номер 7410100000:01:010:0529), між Комунальним підприємством «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАСАНИ-10» (Замовник) укладено Договір про надання послуг №01-24/20 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання за рахунок Замовника виконати підготовчі та передпроектні роботи, консультативні та інформаційні послуги в порядку, обсязі та на умовах визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1.1. Виконавець бере на себе зобов`язання, зокрема, здійснити вибір земельної ділянки для будівництва багатоповерхового житлового будинку № 10/7 (будівельний номер) з автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі, з вбудованими приміщеннями для розміщення офісів з автономним джерелом теплопостачання в третьому мікрорайоні житлового масиву «Масани» на земельній ділянці, яка знаходиться в постійному користуванні» в м. Чернігові.

Виконавець зобов`язаний оплатити податок (орендну плату) за земельну ділянку, виділену для будівництва вищевказаного об`єкту, згідно із затвердженими Чернігівською міською радою ставками земельного податку (орендної плати), з дати отримання її в користування, до моменту реєстрації припинення права користування земельною ділянкою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з подальшим відшкодуванням витрат по його оплаті Замовником, в порядку та на умовах, визначених Договором (до п.2.2. Договору).

Пунктом 3.1.6. Договору, в редакції Додаткової угоди №4 від 25.04.2023 до Договору, Замовник зобов`язується згідно виставленого Виконавцем Замовнику рахунку-фактури, щоквартально (до останнього дня кварталу за який проводиться відшкодування), відшкодувати (сплатити) Виконавцю оплачений та/або такий що підлягає оплаті, податок за земельну ділянку (витрати по утриманню земельної ділянки), збільшений на розмір податку на додану вартість 20%, з дати отримання її Виконавцем в користування до моменту реєстрації припинення права користування земельною ділянкою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно Витягу №НВ-7400036312023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 18.01.2023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:010:0529 становить 1 339 290,40 грн.

За інформацією, наданою Управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської ради листом від 14.02.2023 за №272/2023/вих., розмір земельного податку на 2023 рік за земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:01:010:0529 становить 8,0745 грн/кв.м.

Розмір річного земельного податку за 2023 рік, задекларованого позивачем за земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:01:010:0529 становить 20 089,356 грн.

Позивачем був оплачений земельний податок за земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:010:0529) за 6 місяців 2023 року у сумі 10 044,68 грн. Так як позивач є платником ПДВ до вказаної суми земельного податку, при компенсації відповідачем, додається ще 20% ПДВ, у зв`язку з чим загальна сума що підлягає компенсації відповідачем становить 12 054,00 грн.

Позивач листом №01-09/110 від 29.05.2023 повідомив відповідача про необхідність компенсації оплаченого податку на земельну ділянку та надав рахунок-фактуру №СФ-0000049 від 26.05.2023 на суму 12 054,00 грн з ПДВ.

Відповідач у листі від 07.06.2023 повідомив позивача, що не заперечує необхідність відшкодування податку за земельну ділянку, проте категорично не погоджується з наданими розрахунками компенсації земельного податку, оскільки компенсація оплати земельного податку у рахунку розраховано з 01.01.2023, а за переконанням відповідача повинна бути розрахована з 06.05.2023, тобто з дня набрання чинності Закону України від 11 квітня 2023 року № 3050- ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно». Відповідач просив надати розрахунок компенсації земельного податку за період з 06.05.2023 по 30.06.2023 та рахунок на оплату на відповідну суму.

Листом від 06.07.2023 за №01-09/137 позивач повідомив відповідача, що розмір витрат на утримання земельної ділянки згідно договору №01-24/20 від 08.09.2020 за період з 06.05.2023 по 30.06.2023 становить 3693,85 грн.

18.07.2023 відповідач сплатив позивачу 3693,85 грн у якості компенсації сплаченого позивачем земельного податку за період з 06.05.2023 по 30.06.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №464 від 18.07.2023.

Враховуючи відшкодування відповідачем оплаченого позивачем у 2023 році земельного податку у сумі 3693,85 грн, невідшкодованою лишається сума у розмірі 8360,15 грн.

Оцінка суду. Висновки суду.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зі змісту укладеного між сторонами Договору №01-24/20 від 08.09.2020 вбачається, що цей договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пункту 14.1.147 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Плата за землю відповідно до пункту 10.1 цього Кодексу належить до місцевих податків, які згідно зі статтею 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Відповідно до п. "в" частини 1 статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Абзацом першим п. 287.1. статті 287. ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Отже, з моменту виникнення права користування земельною ділянкою у позивача виник обов`язок сплачувати плату за землю в вигляді земельного податку.

Пунктом 287.3. статті 287. ПК України визначено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене в податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони пунктом 3.1.6. Договору, в редакції Додаткової угоди №4 від 25.04.2023 до Договору про надання послуг №01-24/20 від 08.09.2020, передбачили, що відповідач зобов`язується згідно виставленого позивачем рахунку-фактури, щоквартально (до останнього дня кварталу за який проводиться відшкодування), відшкодувати (сплатити) позивачу оплачений та/або такий що підлягає оплаті, податок за земельну ділянку (витрати по утриманню земельної ділянки), збільшений на розмір податку на додану вартість 20%, з дати отримання її позивачем в користування до моменту реєстрації припинення права користування земельною ділянкою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Судом встановлено, що розмір річного земельного податку за 2023 рік, задекларованого позивачем за земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:01:010:0529 становить 20 089,356 грн.

Позивачем був оплачений земельний податок за земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:010:0529) за 6 місяців 2023 року у сумі 10 044,68 грн. Загальна сума, що підлягає компенсації відповідачем становить 12 054,00 грн з ПДВ.

Відповідачем згідно з платіжною інструкцією №464 від 18.07.2023 сплачено позивачу 3693,85 грн у якості компенсації сплаченого позивачем земельного податку за період з 06.05.2023 по 30.06.2023.

Відповідач, посилаючись на приписи підпункту 69.14. п. 69. розділу ХХ Перехідних положень ПК України, заперечив проти задоволення позову з підстав відсутності в нього обов`язку по відшкодування позивачу земельного податку за земельну ділянку площею 0,2488 га (кадастровий номер 7410100000:01:010:0529) у період з 01.01.2023 по 05.05.2023.

15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України №2021-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану», пунктом 11 якого, підпункт 69.14. Перехідних положень Податкового кодексу України викладено у наступній редакції: « 69.14. Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України».

06.05.2023, набув чинності Закон України від 11.04.2023 № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», яким змінений механізм визначення переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Згідно з цим Законом перелік указаних територій визначається в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з постановою КМУ від 06.12.2022 № 1364 (п. 1) перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

У контексті Закону № 3050-ІХ постанова КМУ від 06.12.2022 № 1364 вважається такою, що встановила порядок визначення переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Відповідно цим Законом внесені зміни до підпункту 69.14. п. 69. підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України (набули чинності з 06.05.2023), що викладений в новій редакції: за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території. Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зареєстрований МЮУ від 23.12.2022 № 1668/39004), яким затверджений перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364.

Згідно з п. 2.10. Переліку вся територія Чернігівської області віднесена до території активних бойових дій, дата початку бойових дій - 24.02.2022, дата завершення бойових дій - 03.04.2022.

Таким чином, виходячи зі змісту підпункту 69.14. п. 69. підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, позивач у 2022 році був звільнений від сплати земельного податку за земельну ділянку, що розміщена на території Чернігівської області (віднесена в 2022 році до території активних бойових дій), а починаючи з 1 січня 2023 року у позивача відновися обов`язок оплати земельного податку за земельну ділянку за 2023 рік.

Отже, позивачем правомірно нараховано та сплачено податок на земельну ділянку площею 0,2488 га кадастровий номер 7410100000:01:010:0529 за період з 01.01.2023 по 30.06.2023.

Враховуючи, що відповідач, у порушення умов Договору, належним чином не виконав свого обов`язку з відшкодування (сплати) позивачу оплаченого останнім податку за земельну ділянку на суму 8360,15 грн, суд вважає доведеними та обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 8360,15 грн.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Масани-10" (код ЄДРПОУ 43307497; проспект Перемоги, 39, м. Чернігів, 14017) на користь Комунального підприємства "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 32818170, проспект Миру, б.263, м. Чернігів, 14007) 8360,15 грн заборгованості та 2684,00 грн судового збору).

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор