Постанова

від 22.02.2024 по справі 927/1108/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2024 р. Справа№ 927/1108/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Масани-10" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.10.2023

у справі №927/1108/23 (суддя Моцьор В.В.)

за позовом Комунального підприємства "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Масани-10"

про стягнення 8360,15 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальним підприємством "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради, подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Масани-10" про стягнення 8360,15 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг №01-24/20 від 08.09.2020 в частині відшкодування земельного податку за земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:010:0529) за 6 місяців 2023 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.10.2023 по справі №927/1108/23 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Масани-10" на користь Комунального підприємства "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради 8360,15 грн заборгованості та 2684,00 грн судового збору.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що:

- виходячи зі змісту підпункту 69.14. п. 69. підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, позивач у 2022 році був звільнений від сплати земельного податку за земельну ділянку, що розміщена на території Чернігівської області (віднесена в 2022 році до території активних бойових дій), а починаючи з 1 січня 2023 року у позивача відновився обов`язок оплати земельного податку за земельну ділянку за 2023 рік;

- позивачем правомірно нараховано та сплачено податок на земельну ділянку площею 0,2488 га кадастровий номер 7410100000:01:010:0529 за період з 01.01.2023 по 30.06.2023.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 27.10.2023 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що починаючи з 01.01.2023 у позивача відновився обов`язок оплати земельного податку за земельну ділянку за 2023 рік;

- ураховуючи, що Закон України № 3050-ІХ від 11.04.2023 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» набув чинності лише 06.05.2023, обов`язок оплати земельного податку та орендної плати виникає у позивача не з 01.01.2023, а виключно з 06.05.2023, відповідно і обов`язок відшкодування сплаченого позивачем земельного податку виник у апелянта лише з 06.05.2023.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Масани-10" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.10.2023 у справі №927/1108/23; вирішено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Масани-10" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.10.2023 у справі №927/1108/23 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Пунктом 6 рішення Чернігівської міської ради від 24 березня 2017 року №18/VII-15 Комунальному підприємству «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради» у постійне користування передано земельну ділянку №10/7 (кадастровий номер 7410100000:01:010:0529) площею 0,2488 га.

08.09.2020, з метою залучення інвестицій для будівництва багатоповерхового житлового будинку №10/7 (будівельний номер) з автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі, з вбудовано-прибудованими приміщеннями для розміщення офісів з автономним джерелом теплопостачання в третьому мікрорайоні житлового масиву «Масани» на земельній ділянці площею 0,2488 га (кадастровий номер 7410100000:01:010:0529), між Комунальним підприємством «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАСАНИ-10» (Замовник) укладено Договір про надання послуг №01-24/20 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання за рахунок Замовника виконати підготовчі та передпроектні роботи, консультативні та інформаційні послуги в порядку, обсязі та на умовах визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1.1. Виконавець бере на себе зобов`язання, зокрема, здійснити вибір земельної ділянки для будівництва багатоповерхового житлового будинку № 10/7 (будівельний номер) з автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі, з вбудованими приміщеннями для розміщення офісів з автономним джерелом теплопостачання в третьому мікрорайоні житлового масиву «Масани» на земельній ділянці, яка знаходиться в постійному користуванні» в м. Чернігові.

Виконавець зобов`язаний оплатити податок (орендну плату) за земельну ділянку, виділену для будівництва вищевказаного об`єкту, згідно із затвердженими Чернігівською міською радою ставками земельного податку (орендної плати), з дати отримання її в користування, до моменту реєстрації припинення права користування земельною ділянкою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з подальшим відшкодуванням витрат по його оплаті Замовником, в порядку та на умовах, визначених Договором (до п.2.2. Договору).

Пунктом 3.1.6. Договору, в редакції Додаткової угоди №4 від 25.04.2023 до Договору, Замовник зобов`язується згідно виставленого Виконавцем Замовнику рахунку-фактури, щоквартально (до останнього дня кварталу за який проводиться відшкодування), відшкодувати (сплатити) Виконавцю оплачений та/або такий що підлягає оплаті, податок за земельну ділянку (витрати по утриманню земельної ділянки), збільшений на розмір податку на додану вартість 20%, з дати отримання її Виконавцем в користування до моменту реєстрації припинення права користування земельною ділянкою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно Витягу №НВ-7400036312023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 18.01.2023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:010:0529 становить 1 339 290,40 грн.

За інформацією, наданою Управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської ради листом від 14.02.2023 за №272/2023/вих., розмір земельного податку на 2023 рік за земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:01:010:0529 становить 8,0745 грн/кв.м.

Розмір річного земельного податку за 2023 рік, задекларованого позивачем за земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:01:010:0529, становить 20 089,356 грн.

Позивачем був оплачений земельний податок за земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:010:0529) за 6 місяців 2023 року у сумі 10 045,00 грн. Так як, позивач є платником ПДВ до вказаної суми земельного податку, при компенсації відповідачем, додається ще 20% ПДВ, у зв`язку з чим загальна сума що підлягає компенсації відповідачем становить 12 054,00 грн.

Позивач листом №01-09/110 від 29.05.2023 повідомив відповідача про необхідність компенсації оплаченого податку на земельну ділянку та надав рахунок-фактуру №СФ-0000049 від 26.05.2023 на суму 12 054,00 грн з ПДВ.

Відповідач у листі від 07.06.2023 повідомив позивача, що не заперечує необхідність відшкодування податку за земельну ділянку, проте категорично не погоджується з наданими розрахунками компенсації земельного податку, оскільки компенсація оплати земельного податку у рахунку розраховано з 01.01.2023, а за переконанням відповідача повинна бути розрахована з 06.05.2023, тобто з дня набрання чинності Закону України від 11 квітня 2023 року № 3050- ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно». Відповідач просив надати розрахунок компенсації земельного податку за період з 06.05.2023 по 30.06.2023 та рахунок на оплату на відповідну суму.

Листом від 06.07.2023 за №01-09/137 позивач повідомив відповідача, що розмір витрат на утримання земельної ділянки згідно договору №01-24/20 від 08.09.2020 за період з 06.05.2023 по 30.06.2023 становить 3693,85 грн.

18.07.2023 відповідач сплатив позивачу 3693,85 грн у якості компенсації сплаченого позивачем земельного податку за період з 06.05.2023 по 30.06.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №464 від 18.07.2023.

Враховуючи відшкодування відповідачем оплаченого позивачем у 2023 році земельного податку у сумі 3693,85 грн, невідшкодованою лишається сума у розмірі 8360,15 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зі змісту укладеного між сторонами Договору №01-24/20 від 08.09.2020 вбачається, що цей договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пункту 14.1.147 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Плата за землю відповідно до пункту 10.1 цього Кодексу належить до місцевих податків, які згідно зі статтею 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Відповідно до п. "в" частини 1 статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Абзацом першим п. 287.1. статті 287. ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За вірними висновками суду першої інстанції, з моменту виникнення права користування земельною ділянкою у позивача виник обов`язок сплачувати плату за землю в вигляді земельного податку.

Пунктом 287.3. статті 287. ПК України визначено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене в податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони пунктом 3.1.6. Договору, в редакції Додаткової угоди №4 від 25.04.2023 до Договору про надання послуг №01-24/20 від 08.09.2020, передбачили, що відповідач зобов`язується згідно виставленого позивачем рахунку-фактури, щоквартально (до останнього дня кварталу за який проводиться відшкодування), відшкодувати (сплатити) позивачу оплачений та/або такий що підлягає оплаті, податок за земельну ділянку (витрати по утриманню земельної ділянки), збільшений на розмір податку на додану вартість 20%, з дати отримання її позивачем в користування до моменту реєстрації припинення права користування земельною ділянкою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Розмір річного земельного податку за 2023 рік, задекларованого позивачем за земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:01:010:0529, становить 20 089,356 грн.

Позивачем був оплачений земельний податок за земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:010:0529) за 6 місяців 2023 року у сумі 10 045,00 грн. згідно платіжної інструкції №2521 від 25.07.2023, що міститься в матеріалах справи. Загальна сума, що підлягає компенсації відповідачем становить 12 054,00 грн з ПДВ.

Відповідачем згідно з платіжною інструкцією №464 від 18.07.2023 сплачено позивачу 3693,85 грн у якості компенсації сплаченого позивачем земельного податку за період з 06.05.2023 по 30.06.2023.

Відповідач, посилаючись на приписи підпункту 69.14. п. 69. розділу ХХ Перехідних положень ПК України, заперечив проти задоволення позову з підстав відсутності в нього обов`язку по відшкодування позивачу земельного податку за земельну ділянку площею 0,2488 га (кадастровий номер 7410100000:01:010:0529) у період з 01.01.2023 по 05.05.2023.

15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України №2021-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану», пунктом 11 якого, підпункт 69.14. Перехідних положень Податкового кодексу України викладено у наступній редакції: « 69.14. Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України».

06.05.2023 набув чинності Закон України від 11.04.2023 № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», яким змінений механізм визначення переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Згідно з цим Законом перелік указаних територій визначається в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з постановою КМУ від 06.12.2022 № 1364 (п. 1) перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

У контексті Закону № 3050-ІХ постанова КМУ від 06.12.2022 № 1364 вважається такою, що встановила порядок визначення переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Відповідно цим Законом внесені зміни до підпункту 69.14. п. 69. підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України (набули чинності з 06.05.2023), що викладений в новій редакції: за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території. Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зареєстрований МЮУ від 23.12.2022 № 1668/39004), яким затверджений перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364.

Згідно з п. 2.10. Переліку Чернігівська міська територіальна громада віднесена до території активних бойових дій, дата початку бойових дій - 24.02.2022, дата завершення бойових дій - 31.03.2022.

Таким чином, виходячи зі змісту підпункту 69.14. п. 69. підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, позивач у 2022 році був звільнений від сплати земельного податку за земельну ділянку, що розміщена на території Чернігівської міської територіальної громади (віднесена в 2022 році до території активних бойових дій), а починаючи з 1 січня 2023 року у позивача відновився обов`язок оплати земельного податку за земельну ділянку за 2023 рік.

За висновками місцевого господарського суду, з чим погоджується колегія суддів, позивачем правомірно нараховано та сплачено податок на земельну ділянку площею 0,2488 га кадастровий номер 7410100000:01:010:0529 за період з 01.01.2023 по 30.06.2023.

Враховуючи, що відповідач, у порушення умов Договору, належним чином не виконав свого обов`язку з відшкодування (сплати) позивачу оплаченого останнім податку за земельну ділянку на суму 8360,15 грн, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 8360,15 грн.

Твердження апелянта про те, що Закон України № 3050-ІХ від 11.04.2023 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» набув чинності лише 06.05.2023, обов`язок з оплати земельного податку та орендної плати виникає у позивача не з 01.01.2023, а виключно з 06.05.2023, відповідно і обов`язок відшкодування сплаченого позивачем земельного податку виник у апелянта лише з 06.05.2023, відхиляються колегією суддів, оскільки спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем п.3.1.6 договору №01-24/20 від 08.09.2020 у редакції додаткової угоди №4 від 25.04.2023, вказаний пункт договору є чинним, докази внесення сторонами змін до нього матеріали справи не містять, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу оплачений останнім податок за земельну ділянку у сумі 8360,15 грн.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позовних вимог.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Масани-10" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.10.2023 у справі №927/1108/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.10.2023 у справі №927/1108/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Масани-10".

4. Матеріали справи №927/1108/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова