Ухвала

від 06.10.2023 по справі 373/1819/23

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/1819/23

Номер провадження 1-кс/373/315/23

УХВАЛА

06жовтня 2023року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області

у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши заяву прокурора - заступника керівника Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 в кримінальному провадженні № 42023112100000089 від 11.05.2023 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України,

постановив:

08.09.2023 до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт, складений слідчим СВ Бориспільського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , затверджений першим заступником керівника Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_7 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, а саме у розтраті майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненої в особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2023 вказана справа за № 373/1819/23 розподілена судді ОСОБА_8 , який цього ж дня заявив самовідвід у цій справі, повідомивши про підтримання товариських відноси н з обвинуваченим ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 18.09.2023 самовідвід судді ОСОБА_8 задоволено.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2023 зазначена справа розподілена судді ОСОБА_9 .

28.09.2023 у підготовчому судовому засіданні під головуванням судді ОСОБА_4 прокурор ОСОБА_3 заявив відвід цьому судді на підставі п. 4 ч.1 ст. 75 КПК України, подавши відповідну письмову заяву.

Заява прокурора мотивована тим, що суддя ОСОБА_4 є колишнім працівником ГУ СБУ в м. Києві та Київській області та наданий час є викладачем Національної академії Служби Безпеки України. Вказане, на думку прокурора може породити об`єктивні сумніви у стороннього спостерігача в неупередженості цього судді при оцінці доказів, оскільки кримінальне провадження розпочато за повідомленням Бориспільського МРВ ГУ СБУ у м. Києві та Київської області, і оперуповноважені працівники цього підрозділу за дорученням прокурора проводили окремі слідчі дії.

В судове засідання на розгляд заяви прокурора представник потерпілої особи Дівичківської сільської ради, обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_10 не з`явились. В заяві захисник просив розглядати питання відводу судді без його участі та без участі обвинуваченого. При цьому повністю покладаються на розсуд суду.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні свою заяву підтримав, пояснивши, що суддя ОСОБА_4 здійснює викладацьку діяльність в Національній академії СБУ, засновником якої є Служба Безпеки України. Такі відносини судді з вищим навчальним закладом, на його думку, у пересічного громадянина може створити враження необ`єктивності та упередженості цього судді, оскільки співробітники Бориспільського РВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області залучались слідчим для проведення обшуку. Також оперуповноважений Бориспільського РВ ГУ СБ України за дорученням прокурора здійснював допит свідків у кримінальному провадженні.

З твердженням прокурора щодо можливої упередженості судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 75 КПК України участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні виключається за наявності обставин, які викликають сумнів в його неупередженості.

У Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 р.; далі Конвенція) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6).

Стаття 126 Конституції України гарантує незалежність і недоторканість суддів та забороняє вплив на суд у будь-який спосіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

Визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб`єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Критерієм суб`єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості.

У світлі прецедентної практики Суду об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

При зовнішній демонстрації судом незалежності та безсторонності можуть виникнути щодо цього сумніви. Тому важливою є та довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості і понад усе, якщо йдеться про кримінальне провадження, в обвинуваченого ( справа Hauschildt v. Denmark judgment of 24 May 1989, Series A, No. 154, p. 48).

В п.105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що «між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача ( об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій).

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Агрокомплекс проти України» (заява №23465/0) зазначається про те, що незалежність суду з суб`єктивної сторони означає недопустимість суддею персональних упереджень або необ`єктивності.

Персональна неупередженість судді презюмується, якщо немає доказів про протилежне. Разом з цим, у вказаному Рішенні Європейського суду з прав людини зазначається, що суд повинен бути неупередженим і з об`єктивної точки зору, тобто ним мають надаватися достатні гарантії відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів в цьому відношенні.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Щодо тлумачення об`єктивної складової категорії «безсторонній суд» Суд прийняв низку рішень, в яких визнав порушенням Конвенції ситуації, коли є підстави побоюватися, що члени суду (за відсутності упередженості до сторін) перебувають у прямій чи опосередкованій службовій, фінансовій, політичній тощо залежності від сторони у справі (Справа «Сигурдсон проти Ісландії», «Хольм проти Швеції»).

Досить часто Суд визнає порушенням об`єктивного тесту на безсторонність у тих випадках, коли суддя, який заслуховує справу, брав участь у досудовому провадженні в цій справі. Так, у справі «Пьєрсак проти Бельгії» Суд зазначив, що якщо особа раніше обіймала в прокуратурі посаду, яка б зобов`язувала її розглядати цю справу, а згодом розглядає ту саму справу як суддя, громадськість має підстави сумніватися в його безсторонності (Piersack v. Belgium judgment of 1 October 1982, Series A, No. 53, p. 30). Аналогічні рішення у ситуації, коли один із членів судової колегії раніше виконував обов`язки слідчого судді в межах цього ж провадження, Суд прийняв у справах «Де Кюббер проти Бельгії», «Хаузшільдт проти Данії» De Cubber v. Belgium judgment of 26 October 1984 Series A, No. 86, p. 3233; Hauschildt v. Denmark judgment of 24 May 1989 Series A, No. 154, p. 4853) тощо.

При цьому достатньо встановити, що неупередженість суду, який повинен визначити обґрунтованість обвинувачення, може викликати сумнів.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Згідно з прецедентною практикою Суду дефініція «незалежний суд» означає насамперед «незалежний від виконавчої влади і сторін у справі» (Ringeisen v. Austria judgement of 23 June 1973, Series A, No. 16, p. 95), має поліелементну структуру та передбачає обов`язкове врахування таких критеріїв: спосіб призначення суддів і позбавлення їх повноважень; строк перебування їх на посаді; наявність гарантій проти будь-якого тиску, зокрема, належний рівень матеріального забезпечення, наявність у цієї інституції зовнішніх ознак незалежності.

Тривалий строк здійснення суддею повноважень забезпечує його незалежність, від органів влади, адвокатури, прокуратури, органу досудового розслідування тощо, у випадку якщо попередня діяльність такого судді (до призначення його на посаду), проходила у відповідних владних чи правових структурах. Так, у справі «Ле Комт, Ван Левен і Де Мейер проти Бельгії» Суд визнав, що шестирічна тривалість строку служби членів Апеляційної ради є гарантією її незалежності.

Суддя ОСОБА_4 має безпосередній та безперервний стаж на посаді судді понад одинадцять років. До призначення на посаду судді він певний час працював в структурних підрозділах Служби Безпеки України, що зараховано йому в стаж, який дає право на зайняття посади судді. Останні роки суддя ОСОБА_4 без відриву від здійснення правосуддя активно реалізує своє право на викладацьку діяльність, зокрема надає освітні послуги студентам навчального закладу Національної академії СБУ.

Наполягати на тому, що суддя, який понад одинадцять років тому працював в органах Служби Безпеки України та наразі здійснює викладацьку діяльність у навчальному закладі, заснованому СБУ, не може розглядати справи в суді кожного разу, які попередньо перебувала в одному з відділів Служби Безпеки України, при тому, що він ніколи не приймав у цій справі участі, згідно практики ЄСПЛ означало б невиправдану крайність.

Один лише факт, що суддя колись працював в органах СБУ чи прокуратурі, ще не являться підставою для сумнівів в його неупередженості.

Аналогічного висновку дійшов ЄСПЛ у рішенні по справі «Пьєрсак проти Бельгії».

В досліджуваній ситуації суддя ОСОБА_4 не лише не приймав участі у цій справі на досудовому розслідуванні, а й органом досудового розслідування, тобто стороною обвинувачення у цій справі є самостійний правоохоронний орган - Відділ поліції №1 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області, а не Служба Безпеки України, студентам навчального закладу якої суддя наразі читає лекції з правознавства.

Крім цього, з реєстру матеріалів досудового розслідування Кримінального провадження № 42023112100000089 від 11.05.2023 вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення внесені прокурором, проведення досудового розслідування доручено слідчому СВ ВП №1 Бориспільського РУП. Обшук у цьому кримінальному провадженні, як і більшість слідчих дій проведено відповідальними особами - слідчими СВ відділу поліції №1 Бориспільського РУП. Як пояснив прокурор, органом досудового розслідування в даній справі СБУ не було, ні на жодному етапі. Водночас він та слідчий залучав (дорученням) до проведення окремий слідчих дій оперуповноважених Бориспільського РВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області.

Суд звертаєувагу,що виконаннядоручень слідчогочи прокурораслужбовими особамиокремого підрозділуіншого органуніяким чиномне змінюєорган досудовогорозслідування яксторону обвинувачення,якою СлужбаБезпеки Україниу ційсправі неявляється.Посилання прокурора,що одиноперуповноважений Бориспільського РВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_11 за дорученням слідчого та прокурора здійснював допит свідків у даному кримінальному провадженні, ніяким чином не може вплинути на здійснення правосуддя суддею ОСОБА_4 у цій справі, оскільки за правилами КПК України допит свідків здійснюється безпосередньо в судовому засіданні, а показання свідків на досудовому розслідуванні не мають доказового значення і не підлягають оцінці судом в розрізі висунутого обвинувачення.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що попередня правоохоронна діяльність судді ОСОБА_4 в органах СБУ, а також його викладацька діяльність в навчальному закладі цього органу не спростовує та не піддає обґрунтованому сумніву категорію «безсторонній суд» у даному кримінальному провадженні, оскільки така діяльність судді жодним чином не пов`язана з даною справою, де окрім цього орган СБУ не був та не є стороною обвинувачення.

Окрім цього, тривала багатолітня робота ОСОБА_4 на посаді судді, (з 2012 року) незалежність якого гарантується Конституцією України та Законами України, виключає будь-які побоювання , що суддя (за відсутності суб"єктивної упередженості до сторін) перебуває у прямій чи опосередкованій службовій, фінансовій, політичній тощо залежності від сторони у справі.

Подана прокурором, як стороною обвинувачення, заява про відвід судді ОСОБА_4 є не обґрунтованою та може бути сприйнята стороннім спостерігачем, як намагання відвести «незручного» суддю від здійсненні правосуддя в конкретній справі, що є недопустимим у демократичному суспільстві.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для відводу судді ОСОБА_4 в кримінальному провадженні № 42023112100000089 від 11.05.2023 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 75, 76, 81 КПК України, суд

постановив:

В задоволенні заяви прокурора ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 в кримінальному провадженні № 42023112100000089 від 11.05.2023 (справа №373/1819/23) відмовити.

Суддя ОСОБА_1