Рішення

від 05.10.2023 по справі 740/3242/23

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/3242/23

Провадження № 2/740/785/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2023 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Ковальової Т.Г.,

за участі секретаря судового засідання Дьоміної Н.А.,

з участю: представника позивача адвоката Луєнка Ю.В.,

представника відповідача - акціонерного товариства «Сенс Банк» -

адвоката Михніцького Г.Ю.,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Прокопця С.М.,

розглянувшиу відкритомусудовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Сенс Банк» та ОСОБА_1 , третя особа відділ державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції,

про визнання права іпотеки припиненим та зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить визнати припиненим з 02 лютого 2010 року право іпотеки на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яке виникло з іпотечного договору від 08 серпня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кізуб Т.Є., зареєстрованого у реєстрі за №2400; зняти арешт з вказаної квартири, накладений постановою державного виконавця Ніжинського міськрайонного управління юстиції від 21 листопада 2011 року №29960038, та стягнути з акціонерного товариства «Сенс Банк» на його користь 36000 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В обгрунтування позовних вимог посилаються на те, що на підставі договору дарування від 02.02.2010, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Бублик Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 135, він набув у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

З 19.08.2010 він разом з сім`єю проживає та зареєстрований у вказаній квартирі.

Зазначає, що на момент укладання вказаного договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які відомості про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень, заборон та іпотек станом на момент вчинення та державної реєстрації договору дарування на квартиру були відсутні.

Ця квартира належала його батьку ОСОБА_3 , якийкий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 16.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Бублик Т. М., зареєстрованого в реєстрі за № 2049.

Під час укладення вказаного договору купівлі-продажу квартира також під будь-яким обтяженням (забороною, арештом) не перебувала, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №25693780 вiд 16.12.2009.

Відповідно до п. 7 цього договору купівлі-продажу квартири продавець стверджує, що відчужувана квартира станом на 16.12.209, зокрема, під забороною, арештом та в податковій заставі, в судовому спорі, оренді (наймі) не перебуває.

За цим договором квартира була придбана його батьком у ОСОБА_4 , якій вона належала на підставі договору купівлі-продажу від 04.08.2009, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кізуб Т. Є., зареєстрованого у реєстрі за №1060.

У березні 2023 року йому стало відомо, що у червін 2021 року АТ «Альфа Банк» (Ат «Сенс Банк») подав до Ніжинського міськрайонного суду позовну заяву про звернення стягнення на вказану квартиру, зі змісту якої та доданих до неї матеріалів дізнався, що 06 серпня 2008 року ОСОБА_1 придбав спірну квартиру.

08 серпня 2008 року ОСОБА_1 одержав в АКБ «Укрсоцбанк» кредит та передав вказану квартиру в іпотеку банку.

04 серпня 2009 року банк звернувся із заявою про вилучення обтяження нерухомого майна і цього ж дня нотаріусом вилучено з реєстру обтяження спірної квартири.

30.06.2009 між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору кредиту № 935/8-272 від 08.08.2008, умовами якої збільшено розмір кредиту до 109284,61 доларів США, а строк повернення кредиту - до 2038 року.

Того ж дня між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», укладено договір від 30.06.2009 про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору, який було посвідчено приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кізуб Т. Є. за реєстровим № 846.

При цьому, зміни до запису № 7711504 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо збільшення основної суми зобов`язання та строку повернення кредиту не вносилися.

04 серпня 2009 року ОСОБА_1 продав цю квартиру ОСОБА_4 , яка 16 грудня 2009 року продала її його батьку, який подарував квартиру йому.

На дату набуття ним права власності на спірну квартиру її обтяження іпотекою було вилучено з реєстру.

Стверджує, що ні він, ні батько, набуваючи квартиру у власність, не були знайомі з ОСОБА_1 , не знали і не могли знати про існування між ним та банком кредитних та іпотечних зобов`язань.

У розділі «Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» міститься актуальна інформація зі спеціального розділу про державну реєстрацію іпотеки: номер запису про іпотеку: 35159885; дата, час державної реєстрації: 23.05.2011 19:38:41; державний реєстратор: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чайка Ірина Григорівна; документи, подані для державної реєстрації: Іпотечний договір, серія та номер: 2400, виданий 08.08.2008, видавник: Приватний нотаріус Ніжинського міського нотаріального округу Кізуб Т. Є.; Договір про порядок дій щодо внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, серія та номер: 1706, виданий 10.10.2019, видавник: Чайка 1. Г., приватний нотаріус Київського нотаріального округу; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50783314 від 23.01.2020, приватний нотаріус Чайка Ірина Григорівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; відомості про основне зобов`язання: строк виконання основного зобов`язання: 02.08.2033, розмір основного зобов`язання: 99000,00 долари США; відомості про суб`єктів: боржник: ОСОБА_1 , іпотекодержатель: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АЛЬФА-БАНК», код ЄДРПОУ: 23494714; відомості про реєстрацію до 01.01.2013 р.: державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки: 11201560, 23.05.2011 19:38:41, реєстратор: Київський міський нотаріальний округ.

Отже, реєстрація іпотеки належної йому квартири відбулася 23.05.2011, тобто після того, як він законним способом набув цю квартиру у власність та після того, як запис про обтяження цієї квартири іпотекою було вилучено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 04.08.2009 за № 7711505 реєстратором: приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кізуб Т. Є. на підставі заяви про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна, 34.08-43/503, 03.08.2009 АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є відповідач.

При цьому, у відомостях про суб`єктів боржником зазначений ОСОБА_1 , а іпотекодержателем АТ «Сенс Банк». Відомості про нього у цьому записі відсутні, хоча в Державному реєстрі речових прав вже містився запис про те, що саме він є власником нерухомого майна, право іпотеки на яке реєструвалося.

Звертає увагу також на те, що 23.05.2011 обтяження було зареєстроване на суму основного зобов`язання 99000,00 доларів США зі строком виконання 02.08.2033, тобто, без урахування додаткової угоди № 1 від 30.06.2009 про внесення змін до договору кредиту № 935/8-272 від 08.08.2008 та договору від 30.06.2009 №846 про внесенян змін та доповнень до іпотечного договору від 08.08.2008 №2400.

Процедуру зняття заборони щодо відчуженнянерухомого майна встановлено Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Правилами ведення нотаріального діловодства. За змістом цих нормативних актів правомірне зняття заборони відчуження спірної квартири за заявою АКБ «Укрсоцбанк», як іпотекодержателя, могло відбутися лише у двох випадках: за заявою у зв`язку з погашенням кредиту або за заявою у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.

За повідомленням Ніжинського відділу ДВС станом на 03 серпня 2009 року виконавчі провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у відділі не перебували. Отже, зняття заборони відчуження спірної квартири нотаріус міг здійснити лише на підставі заяви банку про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна у зв`язку з погашенням кредиту.

Після вилучення 04 серпня 2009 року з Державного реєстру іпотек обтяження спірної квартири таке обтяження повторно зареєстроване в реєстрі нотаріусом лише 23 травня 2011 року. Будь-які правові підстави для проведення такої реєстрації обтяження стороні відповідача не відомі, але обтяження зареєстроване на суму основного зобов`язання 99 000 доларів США зі строком виконання до 02 серпня 2033 року, тобто без урахування договору від 30 червня 2009 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, відповідно до умов якого сума основного зобов`язання збільшилася до 109 284,61 доларів США, а строк виконання основного зобов`язання - до 02 серпня 2038 року.

Посилається на правові висновки Верховного Суду, наведені у постановахвід 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 та від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, враховуючи які, він, як добросовісний набувач квартири, набув у незаборонений спосіб право на неї, вільне від обтяження іпотекою на підставі іпотечного договору від 08 серпня 2008 року, просить задовольнити позовні вимоги.

Від представникавідповідача -АТ «СенсБанк» -надійшов відзивна позов,в якомуостанній проситьу задоволенніпозову відмовити,у зв`язкуз йогонеобґрунтованістю.Зокрема,зазначає,що жоднихдоказів погашеннякредитної заборгованостіта повноговиконання основногозобов`язанняпозивачем ненадано таоскільки основнезобов`язанняне припинилося,то підставдля задоволенняпозову немає.

Зазначає, що без згоди банку, як іпотекодержателя, неодноразово змінювався власник предмета іпотеки, що є порушенням умов п.п. 2.1.4 іпотечного договору. Відповідно до правової позиції Конституційного Суду, наведеної у рішенні від 14 липня 2020 року у справі № 8-р/2020, перехід права власності на предмет іпотеки до іншої особи не припиняє іпотеку, а зобов`язання по іпотеці переходять до нового власника незалежно від того, чи володів він інформацією про іпотеку чи ні. Наведене узгоджується і з приписамист. 23 ЗУ «Про іпотеку».

Наголошує на тому, що жодної згоди на відчуження предмета іпотеки іпотекодерджатель не надавав, в тому числі не укладалася додаткова угода до іпотечного договору. У день укладення кредитного договору - 08 серпня 2008 року на квартиру накладено обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчужень об`єктів нерухомого майна. У подальшому, 30 червня 2009 року при внесенні змін у договори, не пов`язаними зі згодою на відчуження предмета іпотеки, у відповідні реєстри також внесені зміни, але обтяження не припинялося.

Ураховуючи, що з 04 серпня 2009 року по 02 лютого 2010 року кілька разів змінювався власник квартири, а позивач не ініціював зняття обтяжень і заборон щодо предмету іпотеки, наявні підстави для сумніву щодо добросовісності поведінки всіх її власників. З приводу відчуження спірної квартири поза згодою іпотекодержателя банк звертався до правоохоронних органів.

20.06.2023 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Прокопець С.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначаючи, що ОСОБА_1 є належним відповідачем у справі.

Ухвалою суду від 02.06.2023 за клопотанням представника позивача адвоката Луєнка Ю.В. про витребування доказів витребувано у приватного нотаріуса Кізуб Т.Є. належним чином посвідчену копію заяви АКБ «Укрсоцбанк» від 03.08.2009 №34.08-43/503 про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна; у акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150 м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100) оригінали іпотечного договору від 08 серпня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кізуб Т.Є. та зареєстрованого в реєстрі за №2400.

У судовомузасіданні представник позивача адвокат Луєнко Ю.В. підтримав позов за викладених в ньому обставин.

Представник відповідача АТ «Сенс Банк» - адвокат Михніцький Г.Ю. та представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Прокопець С.М. у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову за вищевикладених ними у відзивах на позов підстав.

Заслухавши пояснення учасників судового процессу, дослідивши усі докази по справі та оцінивши їх відповідно до ст.89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що 02.02.2010 позивач ОСОБА_2 набув право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 02.02.2010, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Бублик Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 135.

Відповідно до п. 5 договору дарування дарувальник стверджує, що відчужувана квартира станом на 02.02.2010 не перебуває під арештом чи забороною, щодо неї не ведуться судові справи, вона не заставлена, у податковій заставі не перебуває, відносно неї не укладено будь-яких договорів відчуження чи щодо користування з іншими особами.

Відсутність заборони відчуження зазначеної квартири підтверджується витягами та інформаційними довідками, виданими з відповідних реєстрів 02.02.2010.

Також встановлено, що 08 серпня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого у подальшому стало АТ «Альфа Банк» (після перейменування - АТ «Сенс Банк»), та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 935/8-272, доповнений в подальшому додатковими угодами, згідно з умовами якого кредитор надав позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 99 000 доларів США з кінцевим терміном повернення 02 серпня 2033 року.

З метою забезпечення виконання кредитного зобов`язання 08 серпня 2008 року сторонами укладено іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 передав банку в іпотеку належну йому трьохкімнатну квартиру житловою площею 38,4 кв м, загальною площею 65,6 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.4.1, 4.2 цього договору іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання або будь-якого зобов`язання за цим договором. Згідно п. 4.5 іпотечного договору одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя є рішення суду.

30 червня 2009 між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди до договору кредиту від 08 серпня 2008 року, відповідно до якихвиключено п. 4.6 ст. 4 договору кредиту та змінено п. 1 договору в частині суми кредиту - 109 284,61 долар США, розміру річної відсоткової ставки - 14 %, кінцевого терміну погашення кредиту - 02 серпня 2038 року та визначено новий графік погашення кредиту.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06 серпня 2008 року. 08 серпня 2008 року щодо цієї квартири на підставі договору іпотеки від 08 серпня 2008 року за заявою АКБ «Укрсоцбанк» внесено обтяження - заборона на нерухоме майно.

04 серпня 2009 року за заявою АКБ «Укрсоцбанк» обтяження, накладене на вказану квартиру на підставі договору іпотеки, приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кізуб Т.Є. вилучено з реєстру.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 04 серпня 2009 року власником спірної квартири стала ОСОБА_4 .

За договором купівлі-продажу від 16 грудня 2009 року ОСОБА_4 продала спірну квартиру ОСОБА_2

04 березня 2010 року до відповідних реєстрів внесено відомості про те, що власником квартири на підставі договору дарування від 02 лютого 2010 року став ОСОБА_2 позивач по справі.

Повторне обтяженняу виді іпотеки на спірну квартиру у вигляді іпотеки зареєстровано в реєстрі приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальською І.В. 23 травня 2011 року.

На даний час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис № 35159885 від 23.05.2011 про державну реєстрацію права іпотеки на належну позивачеві квартиру АДРЕСА_2 , яке виникло з іпотечного договору № 2400 від 08.08.2008, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кізуб Т. Є.

У Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна містяться записи про арешт належної позивачу квартири, внесені на підставі одного й того ж документа: постанови про відкриття виконавчого провадження № 29960038 від 21.11.2011, винесеної державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, виданого 23.05.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракуда І. М., № 1822 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , для погашення боргу ОСОБА_1 перед АТ «Сенс Банк».

Зазначені арешти та виконавчий напис пов`язані із зареєстрованим 23.05.2011 за № 35159885 правом іпотеки цієї квартири, яке виникло з Іпотечного договору № 2400 від 08.08.2008, посвідченого Приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кізуб Т.Є.

Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05.10.2021 року по справі № 740/3428/21 за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, позовні вимоги АТ «Альфа-Банк» задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на трикімнатну квартиру загальною площею 65,6 кв.м, житловою площею 38,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 935/8-272 від 08.08.2008 у розмірі 292 345, 08 доларів США на користь Акціонерного товариства«Альфа-Банк» шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 13.06.2023 заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2021 року скасовано. У задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.

На виконання ухвали суду від 02.06.2023 приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кізуб Т.Є. було надано витребувані судом документи, а саме: копію заяви АКБ «Укрсоцбанк» від 03.08.2009 №34.08-43/503 про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна. АТ «Сенс Банк» надіслав оригінали іпотечного договору від 08 серпня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кізуб Т.Є. та зареєстрованого в реєстрі за №2400.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна спірна квартира належала на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06 серпня 2008 року.

08 серпня 2008 року щодо цієї квартири на підставі договору іпотеки від 08 серпня 2008 року за заявою АКБ «Укрсоцбанк» внесено обтяження - заборона на нерухоме майно.

04 серпня 2009 року за заявою АКБ «Укрсоцбанк» обтяження, накладене на вказану квартиру на підставі договору іпотеки, приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кізуб Т.Є. вилучено з реєстру.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 04 серпня 2009 року власником спірної квартири стала ОСОБА_4 .

За договором купівлі-продажу від 16 грудня 2009 року ОСОБА_4 продала спірну квартиру ОСОБА_3

04 березня 2010 року до відповідних реєстрів внесено відомості про те, що власником спірної квартири на підставі договору дарування від 02 лютого 2010 року став ОСОБА_2 позивач по справі.

Повторне обтяженняу виді іпотеки на спірну квартиру у вигляді іпотеки зареєстровано в реєстрі приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальською І.В. 23 травня 2011 року.

Таким чином, на дату набуття позивачем на підставі договору дарування від 02 лютого 2010 року права власності на квартиру її обтяження іпотекою було вилучено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Отже, 02.02.2010 позивач набув право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 у період, в який таке майно було вільним від обтяжень та відсутності відомостей про права інших осіб в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, однак, після придбання майна в реєстрі з`явилося відповідне обтяження на підставі Договору іпотеки № 2400 від 08.08.2008, стороною якого позивач не був та не виступає.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд виходить з того, що Статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з положеннямстатті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Згідно зістаттею 328ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Заст. 41 Конституції Україникожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1ст. 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На підставіст. 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно дост. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Поряд з цим, відповідно дост. 1 Закону України «Про іпотеку»іпотекою є вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1статті 4 Закону України «Про іпотеку»обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до п. 5 ч. 1статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»обтяженням є заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Позивач, як власник об`єкта нерухомого майна, жодним чином не отримував інформацію про подання/отримання заяв та проведення реєстраційних дій щодо своєї квартири.

Однак, згідно п. 1статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву, а також відповідного користувача, обтяжувача.

Таким чином, внаслідок існування правовідносин за договором іпотеки №62504 від 31.08.2007, стороною якого позивач не був та не виступає, у позивача виникають зобов`язання та він обмежений у повній реалізації права власності на своє нерухоме майно, у зв`язку із чим таке право підлягає захисту.

Частиною 4ст. 263 ЦПК Українипередбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19) сформульовані висновки, відповідно до яких за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Перелічені висновки конкретизовані у п. 7.22. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження №12-44гс20) наступним чином: запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя; за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19 та пункт 6.46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 за провадженням № 12-35гс21). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню; при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

У постановівід 15вересня 2022року посправі №910/12525/20(провадження№12-61гс21)Велика ПалатаВерховного Судузазначила наступне:в разіякщо вДержавному реєстрізареєстроване припиненняправа іпотеки,то повторнареєстрація праваіпотеки напідставі договоруіпотеки беззгоди власникамайна єпротиправною.За загальнимправилом частини першоїстатті 317 ЦК Україниправа володіння, користування та розпорядження майном належать саме цьому власнику. Укладаючи договір іпотеки, власник фактично надає згоду і на держану реєстрацію права іпотеки на підставі договору іпотеки, але така згода стосується саме первісної реєстрації, а не наступної реєстрації після реєстрації припинення іпотеки. Отже, за відсутності згоди власника майна на повторну державну реєстрацію права іпотеки її можна здійснити тільки на підставі судового рішення (п.111-112 вказаної постанови).

Також, у пункті 6.50 постанови Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі № 925/1351/19 сформовано висновок, за змістом якого добросовісний набувач, крім відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

Відповідно до частин 5 та 6статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права..

Відповідно до частини 5статті 12 ЦК Україниякщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Таким чином, оскільки на момент придбання позивачем спірного майна відомості про його обтяження зареєстровані не були, суд дійшов висновку про добросовісність позивача, внаслідок чого останній повинен був набути право на майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Відповідно до положень ст.15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право на судовий захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором абозакономчи судом у визначенихзакономвипадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятоїстатті 13 цього Кодексу.

З наведеної норми вбачається, що судовому захисту підлягає немайнове або майнове право чи інтерес особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно достатті 5ЦПК України у випадку, якщозаконабо договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу.

Отже, виходячи з наведеного, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту, який би вичерпував себе.

Таким чином, суд вважає, що внаслідок припинення іпотеки підлягає припиненню обтяження та вилученню запис про іпотеку з Державного реєстру іпотек, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, як такі, що обмежують правомочності позивача, як власника нерухомого майна.

Щодо доводів відповідача ОСОБА_1 про те, що він не може бути належним відповідачем у даній справі, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1статті 48 ЦПК Українисторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Разом з тим, позивачем заявлена позовна вимога, в якій він просить визнати такою, що припинена, іпотеку, яка виникла на підставі Договору іпотеки № 2400 від 08.08.2008, стороною якого є ОСОБА_1 - іпотекодавцем, за яким позивач просить припинити іпотеку. Також зазначений відповідач є боржником за зобов`язаннями, забезпеченими іпотекою.

Крім того, саме дії зазначеного відповідача щодо виконання зазначених зобов`язань певною мірою призвели до існування спірних правовідносин щодо обтяження майна позивача.

Відповідно до постанов Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 902/672/16 та від 19.12.2022 по справі № 359/3951/17 належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження, має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про обґрунтованість визначення ОСОБА_1 належним відповідачем у цій справі.

Підсумовуючи вищевказане, встановивши, що позивач набув право власності на спірне майно без зареєстрованих обтяжень, діючи добросовісно, не будучи стороною спірних правовідносин іпотеки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання іпотеки, такою що припинена, зняття арешту з квартири, задоволення яких судом призведе до ефективного та повного захисту порушених прав позивача.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд відповідно до п. 6 ч. 1статті 264 ЦПК Українивважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Розподіл судових витрат у справі підлягає вирішенню в порядкуст. 141 ЦПК України.

Згідно ч.1ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За умовамист. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на висновки суду про задоволення позовних вимог, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у сумі 1717,76 грн в рівних частках по 858 грн 88 коп. з кожного.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, по справі позивачем укладено договір про надання правничої допомоги допомоги №23/16 від 17 березня 2023 року з адвокатом Луєнко Ю.В. Додатковою угодою №3 від 11.05.2023 між сторонами погоджено розмір гонорару.

Згідно акту про надану правничу допомогу та детального опису робіт, виконаних адвокатом, загальна вартість наданих адвокатом послуг правової допомоги по вказаній справі становить 36 000 грн, які позивачем фактично сплачені, що підтверджується квитанцією від 12.05.2023.

Відповідно до ч.2, 3, 4ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до судових рішень об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, справа №922/445/19 від 03.10.2019, та ВС КА у справі №280/2635/20 від 21.01.2021, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництво та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у виглядіфіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Такий правовий висновок міститься в постанові КАС ВС від 28.12.2020 року в справі № 640/18402/19.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» v. Ukraine» («Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України) від 23 січня 2014 року в § 268 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розміробґрунтованим. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

Правові висновки щодо можливості зменшення витрат на правову допомогу лише у разі наявності клопотання сторони про їх зменшення внаслідок неспівмірності містяться у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 року (справа № 910/4881/18).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, у якій сформував правову позицію, згідно з якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятоїстатті 242 КАС Українита частини шостоїстатті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суд враховує під час вирішення такого питання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені представником позивача вимоги про відшкодування 36 000 грн витрат на професійну правничу допомогу є неспіврозмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом, витраченим адвокатом та з обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути з відповідачів, підлягає зменшенню на підставі заперечень представників відповідачів та у зв`язку з відсутністю ознак співмірності.

Відтак, з огляду на обсяг наданих адвокатами послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачів, повинен становити 24 000 грн, - по 12000 грн з кожного з відповідачів.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.204, 317, 319, 321, 328 Цивільного кодексу України, законом України "Про іпотеку", ст.12, 81, 82, 89,141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати припиненим з 02 лютого 2010 року право іпотеки на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 02.02.2010, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Бублик Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 135, яке виникло з іпотечного договору від 08 серпня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кізуб Т.Є., зареєстрованого у реєстрі за №2400.

Зняти арешт з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , накладений постановою державного виконавця Ніжинського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 21 листопада 2011 року №29960038.

Стягнути з акціонерного товариства «Сенс Банк» , код ЄДРПОУ 23494714, 03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, 100, та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , понесені витрати по сплаті судового збору по 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн 88 коп. з кожного.

Стягнути з акціонерного товариства «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , понесені витрати на професійну правничу допомогу по 12000 (дванадцять тисяч) грн з кожного.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного текста рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 11.10.2023.

Головуюча суддя Т.Г.Ковальова