Постанова

від 10.10.2023 по справі 591/6365/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року м.Суми

Справа №591/6365/19

Номер провадження 22-ц/816/1126/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.

з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М.,

у присутності:

представника позивача Громадської організації «Садівниче товариство «Залізничник 3» - адвоката Кузченко Тетяни Миколаївни,

відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника адвоката Матішинця Василя Васильовича ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2023 року у складі судді Клименко А.Я., ухваленого в м. Суми, повний текст якого виготовлено 30 травня 2023 року,

у цивільній справі за позовом Громадської організації «Садівниче товариство «Залізничник-3» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання недійсним та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року Громадська організація «Садівниче товариство «Залізничник 3» звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності належать земельні ділянки, площами 0,04 га для ведення садівництва, що розташовані на території м. Суми у кооперативі «Залізничник» дільниця №3.

У 2010 року відповідачами замовлено у ПП «Мегаполіс» технічну документацію для виготовлення державних актів нового зразка на ці земельні ділянки. При виготовленні технічної документації розмір земельних ділянок був безпідставно збільшений. Так земельна ділянка ОСОБА_1 збільшена з 0,04 га на 0,0405 га, а земельна ділянка ОСОБА_2 збільшена з 0,04 га на 0,0443 га, що відбулося за рахунок проїжджої частини в садівничому товаристві. У 2018 року відповідачі звели огорожу, в наслідок чого електроопора, яка знаходиться на земельній ділянці загального користування потрапила за огорожу, до якої вони не надають доступу.

Змінивши предмет позову (т.1, а.с. 184-186), ГО «Садівниче товариство «Залізничник 3» просило суд ухвалити рішення, яким:

визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну серії ЯЛ №330934, виданий 13 липня 2011 року ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0443 га, кадастровий номер 5910136300:06:001:1235 та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ330933, виданий 13 липня 2011 року ОСОБА_1 на земельну площею 0,0405 га, кадастровий номер 5910136300:06:001:1232;

зобов`язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку кадастровий номер 5910136300:06:001:1235 в межах та згідно з планом, визначених у державному акті на право приватної власності серія ІІ-СМ №0016088 та звільнити земельну ділянку кадастровий номер 5910136300:06:001:1232 в межах та згідно з планом, визначених у державному акті на право приватної власності серія ІІ-СМ №00170.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2023 року позовні вимоги ГО «Садівниче товариство «Залізничник 3» задоволено.

Визнано недійсними та скасовано: державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 330934, виданий 13 липня 2011 року ОСОБА_2 на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення садівництва, площею 0,0443 га, кадастровий номер 5910136300:06:001:1235, що розташована в АДРЕСА_1 та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 330933, виданий 13 липня 2011 року ОСОБА_1 на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення садівництва, площею 0,0405 га, кадастровий номер 5910136300:06:001:1232, що розташована в АДРЕСА_2 .

Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку кадастровий номер 5910136300:06:001:1235 в межах та згідно з планом, визначених у державному акті на право приватної власності серія ІІ-СМ №0016088 та звільнити земельну ділянку кадастровий номер 5910136300:06:001:1232 в межах та згідно з планом, визначених у державному акті на право приватної власності серія ІІ-СМ №00170.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГО «Садівниче товариство «Залізничник-3» 3842 грн. судового збору.

Будучи незгодними із судовим рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У доводах апеляційної скарги вказують на помилковість висновку суду першої інстанції про обґрунтованість права на звернення позивача з цим позовом, оскільки громадська організація не є ні власником, ні землекористувачем суміжних земельних ділянок. Вказує на те, що позивачем не було доведено «захоплення» ними частини проїжджої частини у садівничому товаристві, а також те, що огорожа спірних земельних ділянок заважає проїзду транспортних засобів та порушує права чи законні інтереси позивача.

Наголошує на тому, що розбіжності в перших та наступних державних актах відсутні, у зв`язку з застосуванням математичного округлення. Після виготовлення технічної документації та уточнення розмірів на місцевості з`ясувалося дійсні розміри земельних ділянок, що фактично перебували у їх користуванні, не виходячи за межі визначених рішенням сесії Сумської міської ради про надання таких земельних ділянок у власність розмірів цих земельних ділянок.

Вважає, що судом першої інстанції не було досліджено документів на підставі яких були видані державні акти від 1997 року та не з`ясував, чи були такі документи на той час. Стверджують, що спірні земельні ділянки не виходять за межі внутрішньо квартального проїзду, не перешкоджають проїзду, не виступають на сусідні земельні ділянки та відповідають межам суміжних земельних ділянок, що підтверджується актом виносу меж в натурі.

Вказують і на те, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не зазначив, у яких саме межах необхідно звільнити земельну ділянку, а саме з якого боку та в межах яких координат.

Крім того, як на порушення норм процесуального права, заявники апеляційної скарги посилаються на розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та порушенням строків їх розгляду.

Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області подані письмові пояснення, в яких посилаючись на те, що управління не є розпорядником земель приватної форми власності, відсутність вимог, які б порушували або зачіпали права та законні інтереси управління, просить справу слухати за відсутність представника третьої особи.

Позивачем, у встановлений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянтів та їх представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що у 1991 року виконавчим комітетом Токарівської сільської ради народних депутатів садівничому кооперативу «Залізничник», м. Суми видано державний акт на право користування землею, яким кооперативу в користування передано земельну ділянку, площею 6,616 га, для городництва (т.1, а.с. 187-188).

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 16 грудня 1993 року за №723, передано у приватну власність земельні ділянки для садівництва, в межах норм, громадянам членам садових кооперативів, в тому числі ОСОБА_1 , площею 0,04 га (т.1, а.с.27-30).

За договором купівлі-продажу від 01 квітня 1997 року ОСОБА_2 набув у власність земельну ділянку, площею 0,04 га, за цільовим призначенням для ведення садівництва кооператив «Залізничник» ділянка № НОМЕР_1 .

У 1997 року Сумською міською радою народних депутатів ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на землю, серії 11-СМ №001706 на земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 0,04 га в кооперативі «Залізничник» дільниця №3, а ОСОБА_2 державний акт на право власності на землю серії 11-СМ №016088 на земельну ділянку № НОМЕР_3 , площею 0,04 га в цьому ж кооперативі (т.1, а.с. 34, 44).

У 2010 року приватним підприємством «МЕГАПОЛІС» розроблена технічна документація для виготовлення державного акту нового зразка із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення садівництва громадянці ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 32-41) та технічна документація для виготовлення державного акту нового зразка із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення садівництва громадянину ОСОБА_2 АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 42-51).

На перших аркушах розробленої технічної документації маються записи такого змісту: «ПП «Мегаполіс» чому збільшено проміри з виступом на проїзд?».

13 липня 2011 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5910136300:06:001:1235 площею 0,0443 га, яка розташована в м. Суми, Сумське громадське садівниче товариство «»Залізничник 3», ділянка № НОМЕР_3 , за цільовим призначенням для ведення садівництва (т.1, а.с. 55).

13 липня 2011 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5910136300:06:001:1232 площею 0,0405 га, яка розташована в м. Суми, Сумське громадське садівниче товариство «Залізничник 3», ділянка № НОМЕР_3 , за цільовим призначенням для ведення садівництва (т.1, а.с. 56).

03 серпня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування земельної ділянки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 належну йому на праві власності земельну ділянку, загальною площею 0,0443 га, наданої для ведення садівництва, кадастровий номер 5910136300:06:001:1235, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 12-13).

Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог. Проте, з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погодитися не може.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Таким чином, лише порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

За змістом ст.ст. 22 та 23 ЗК України, в редакції, яка діяла станом на час набуття відповідачами права на земельну ділянку, право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання наданої земельної ділянки (в тому числі і на умовах оренди) до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право володіння або право користування землею, забороняється.

Право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів.

Крім того, статтею126ЗК України в редакції, яка діяла станом на день видання оспорюваних державних актів, було визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 91 ЗК Українивласники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Частиною 2статті 13 ЦК Українипередбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Держава, згідно зст. 152 ЗК України, забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно достатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто, з вказаних норм вбачається, що позов власника сусідньої земельної ділянки або землекористувача про визнання державного акту недійсним може бути задоволено у разі встановлення порушення його прав, на що суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваного рішення, уваги не звернув.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку, площею 0,04 га, що розташована в Громадській організації «Садівниче товариство «Залізничник 3» на підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 16 грудня 1993 року, право власності посвідчено державним актом на право приватної власності на землю, серії 11-СМ №001706. Відповідач ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку, площею 0,04 га в цьому ж садівничому товаристві на підставі договору купівлі-продажу від 01 квітня 1997 року за №4-994, право власності посвідчено державним актом, серії 11-СМ №016088. Правомірність набуття відповідачами права власності на земельні ділянки позивачем не ставиться під сумнів.

Технічна документація у 2010 році на вказані земельні ділянки була розроблена ПП «Мегаполіс» для виготовлення державних актів нового зразка.

Звертаючись до суду з позовом, ГО «Садівниче товариство «Залізничник 3», як на підставу для скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих 13 липня 2011 року, вказувала на те, що при виготовленні технічної документації розміри земельних ділянок було безпідставно збільшено, так площа земельної ділянки АДРЕСА_3 , що належала на праві власності ОСОБА_2 та була подарована ним ОСОБА_1 , з 0,04 га збільшено до 0,0443 га, а земельна ділянка № НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 збільшена з 0,04 га на 0,0405 га.

Дійсно розміри земельних ділянок зазначені в планах меж земельних ділянок в державних актах, виданих у 2011 року відрізняються від розмірів земельних ділянок, що зазначені в у планах зовнішніх меж земельних ділянок у державних актах на ці земельні ділянки, виданих у 1997 році.

Однак, відповідно до актів про погодження (встановлення) меж земельних ділянок № НОМЕР_2 та АДРЕСА_3 , садівничому товаристві «Залізничник -3», які були підписані як власниками суміжних земельних ділянок, так і головою садівничого товариства «Залізничник -3», межі земельних ділянок проходять про існуючим межам (т.1, а.с. 37, 47).

Позивачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що збільшення площі земельних ділянок відбулося саме за рахунок проїжджої частини, що перебуває в користуванні у позивача та, відповідно, що б вказувало на порушення права позивача. Запис на технічній документації, розробленій ПП «Мегаполіс», з адресованим останньому питанням про те, чому збільшені проміри з виступом на проїзд, такими доказами не являється.

Викопіювання з плану схеми садівничого товариства «Залізничник 3» також не можна вважати належним доказом розміщення земельних ділянок відповідачки ОСОБА_1 , оскільки не містить відомостей про особу, яка його розробляла, а також про наявність в цієї особи повноважень на складання відповідної документації щодо схем розміщень земельних ділянок.

Також, матеріали справи не містять будь-якого доказу на підтвердження того, що відповідачем ОСОБА_1 побудовано огорожу на земельній ділянці, що перебуває у користуванні позивача, а саме проїжджій частині, та перебування електроопори за огорожею у відповідача.

Таким чином, враховуючи те, що у справі не зібрано доказів порушення прав безпосередньо позивача ГО «Садівниче товариство «Залізничник 3», як суміжного землекористувача, тому колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, з позивача на користь ОСОБА_1 належить стягнути судовий збір в сумі 2881 грн 50 коп., який був сплачений за апеляційне оскарження рішення суду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 2, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову Громадської організації «Садівниче товариство «Залізничник-3».

Стягнути з Громадської організації «Садівниче товариство «Залізничник-3» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2881 гривню 50 копійок, понесений нею за апеляційне оскарження рішення суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 жовтня 2023 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

Ю. О. Філонова