Постанова

від 10.10.2023 по справі 911/538/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2023 р. Справа№ 911/538/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Іванківської селищної ради

на рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2023

у справі № 911/538/23 (суддя: Горбасенко П.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії акціонерного товариства "Укртелеком"

до Управління соціального захисту населення Іванківської селищної ради

про стягнення 10 082, 29 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Управління соціального захисту населення Іванківської селищної ради про стягнення 10 082, 29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення законодавчих приписів не виконав свого обов`язку з відшкодування витрат, які були понесені позивачем в результаті надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.06.2023 у справі № 911/538/23 (з урахуванням ухвали Господарського суду Київської області від 15.06.2023 про виправлення описки) позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління соціального захисту населення Іванківської селищної ради про стягнення 10 082, 29 грн задоволено повністю; стягнуто з Управління соціального захисту населення Іванківської селищної ради на користь Акціонерного товариства "Укртелеком": - 8 202 грн. 34 коп. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2021 по 31.10.2022; 242 грн. 92 коп. 3 % річних; 1 637 грн. 03 коп. інфляційних втрат; 2 684 грн 00 коп. судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що законодавчо визначеному імперативному обов`язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв`язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, відповідає обов`язок держави в особі її органів відшкодувати вартість наданих послуг суб`єкту господарювання, який їх надає. Вказав на те, що відповідач, як орган, головною функцією якого є реалізація державної політики в галузі соціального захисту населення окремих категорій населення відповідного району, який організовує, координує та контролює надання пільг громадянам, зобов`язаний належно, відповідно до вимог чинного законодавства, виконати обов`язок з виплати позивачу витрат, понесених з січня 2021 року по жовтень 2022 року внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, згідно складених позивачем та надісланих відповідачу розрахунків за передбаченою законом формою. Наголосив, що право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів підлягає реалізації і захисту незважаючи на те, що видатків на ці потреби не передбачено, оскільки законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Управління соціального захисту населення Іванківської селищної ради звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2023 у справі № 911/538/23 та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято на підставі не повністю досліджених доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Скаржник зазначає про відсутність зобов`язань щодо виплати позивачу витрат внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, оскільки на 2021-2022 роки не були передбачені кошти місцевого бюджету для такого відшкодування, не планувалось затвердження відповідної програми та не були встановлені бюджетні призначення для виконання програмних заходів. Підкреслює, що відповідно до ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2023 апеляційна скарга у справі № 911/538/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Шапран В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Управління соціального захисту населення Іванківської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2023 відкладено до надходження матеріалів справи № 911/538/23 до Північного апеляційного господарського суду та витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/538/23.

До Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду Київської області надійшли витребувані матеріали справи № 911/538/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Іванківської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2023 у справі № 911/538/23 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказу надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами позивачу у даній справі - Акціонерному товариству "Укртелеком" в особі Київської міської філії акціонерного товариства "Укртелеком" листом з описом вкладення.

В межах строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023, представником відповідача подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано оригінал рекомендованого повідомлення про вручення листа позивачу у даній справі.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Шапрана В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 справу № 911/538/23 за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Іванківської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2023 прийнято до провадження визначеним складом суду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Іванківської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2023 у справі № 911/538/23; справу 911/538/23 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

05.09.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обгрунтовує тим, що оскільки в 2021-2022 роках держава гарантувала населенню право на отримання послуг зв`язку на пільгових умовах, що підтверджується приписами чинного законодавства, то відповідач відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із законодавства та не залежать від його бажання. Підкреслює, що розмір відшкодування не залежить від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення.

Також, 08.09.2023 до суду від відповідача надійшла відповідь на відзив, доводи якої є тотожними доводам апеляційної скарги.

Учасники справи про розгляд апеляційної скарги Управління соціального захисту населення Іванківської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2023 у справі № 911/538/23 повідомлялись у встановленому процесуальним законом порядку, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з січня 2021 року по жовтень 2022 року позивачем як оператором телекомунікації, надавалися телекомунікаційні послуги (послуги зв`язку) населенню Іванківського району Київської області на пільгових умовах.

Витрати позивача, понесені внаслідок надання послуг зв`язку на пільгових умовах, з 01.01.2021 по 31.10.2022 становлять 8 202, 34 грн, з яких:

- січень-квітень 2021 року 1 426, 76 грн;

- травень 2021 року 369, 04 грн;

- червень 2021 року 274, 33 грн;

- липень 2021 року 324, 77 грн;

- серпень 2021 року 392, 87 грн;

- вересень 2021 року - 405, 96 грн;

- жовтень 2021 року - 420, 36 грн;

- листопад 2021 року - 387, 47 грн;

- грудень 2021 року 405, 96 грн;

- січень 2022 року 529, 98 грн;

- лютий 2022 року 298, 94 грн;

- березень 2022 року 211, 98 грн;

- квітень 2022 року 219, 04 грн;

- травень 2022 року 423, 98 грн;

- червень 2022 року 423, 98 грн;

- липень 2022 року 423, 98 грн;

- серпень 2022 року 423, 98 грн;

- вересень 2022 року 423, 98 грн;

- жовтень 2022 року 423, 98 грн.

За доводами позивача, ним протягом спірного періоду у письмовій формі на адресу Управління соціального захисту населення Іванківської селищної ради, засобами поштового зв`язку та на електронну пошту надсилалися листи № 82і250/58-1153 від 06.05.2021, № 82і250/58-1522 від 04.06.2021, № 82і250/58-1866 від 06.07.2021, № 82і250/58-3047 від 06.08.2021, № 82і250/58-2422 від 06.09.2021, № 82і250/58-2742 від 06.10.2021, № 82і250/58-2975 від 06.11.2021, № 82і250/58-3475 від 06.12.2021, № 82і250/58-55 від 06.01.2022, № 82і250/58-361 від 06.02.2022, № 82і250/58-1954 від 06.08.2022, № 82і250/58-2317 від 06.09.2022, № 82і250/58-2387 від 06.10.2022, № 82і250/58-2610 від 06.11.2022, з розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за спірний період, які містять інформацію відповідно до п. 2 Положення № 117, та актами звіряння розрахунків за надані послуги на пільгових умовах.

Копії листів щодо надіслання відповідних розрахунків і актів на адресу відповідача та повідомлення його про необхідність відшкодування вказаних сум, а також копії доказів фактичного надіслання відповідачу відповідних документів засобами поштового зв`язку та на електронну пошту містяться в матеріалах справи.

Однак, інформація про розбіжності у списках чи розрахунках за спірний період від відповідача не надходила, акти звіряння розрахунків за надані послуги на пільгових умовах відповідач не оформив, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2021 по 31.10.2022 не відшкодував.

Крім того, 06.04.2021 позивач звернувся до відповідача з листом № 82і250/58-772, згідно якого просив останнього, з метою забезпечення регулярного обміну інформацією щодо наданих мешканцям ОТГ телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та відшкодування витрат телекомунікацій, підписати доданий до листа договір. Копія вказаного листа з доказами його надіслання наявна в матеріалах справи.

Надалі, позивач направляв відповідачу листи № 82і250/58-1583 від 04.06.2021 та № 82і250/58-3660 від 01.12.2021, якими повідомляв про встановлення тарифів абонентської плати за користування телефонним апаратом для всіх видів підключення. Копії вказаних листів з доказами їх надіслання наявні в матеріалах справи.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 14-07/104 від 24.12.2021 про відшкодування понесених ним витрат у сумі 4 398, 52 грн за період з 01.01.2021 по 30.12.2021, що підтверджується наданою суду копією претензії з доказами її надіслання.

04.01.2022 відповідач надав відповідь на вказану претензію № 01-1-1, згідно якої повідомив позивача про те, що програма відшкодування витрат на надання пільг з послуг зв`язку не розроблена, договір з позивачем, як надавачем послуг зв`язку, не укладено, а тому відповідач не має можливості відшкодувати витрати, пов`язані з наданням пільг на послуги зв`язку, до вирішення питання на рівні громади щодо виділення фінансового ресурсу на покриття витрат за надані послуги. Копія означеної відповіді на претензію наявна в матеріалах справи.

Також, позивач направив відповідачу лист № 82і250/58-2552 від 07.10.2022, яким повідомив про встановлення тарифів абонентської плати за користування телефонним апаратом для всіх видів підключення. Копія вказаного листа з доказами його надіслання наявна в матеріалах справи.

01.12.2022 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 11/184, згідно якої пропонував останньому перерахувати 8 202, 34 грн за надані позивачем телекомунікаційні послуги на пільгових умовах за період з 01.01.2021 по 31.10.2022 на рахунок позивача в добровільному порядку до 20.12.2022. Копія вказаної претензії з доказами її надіслання наявна в матеріалах справи.

У відповідь на претензію відповідач листом № 01-1-222 від 08.12.2022 повідомив позивача про те, що на 2021-2022 роки не передбачені кошти місцевого бюджету Іванківської селищної ради для відшкодування компенсаційних виплат за телекомунікаційні послуги на пільгових умовах та не планується затвердження Програми «Відшкодування витрат на надання пільг з послуг зв`язку за рахунок коштів з місцевого бюджету Іванківської селищної ради», а тому договір на 2021-2022 між позивачем та відповідачем про відшкодування компенсаційних виплат за користування телекомунікаційними послугами на пільгових умовах окремими категоріями громадян укладатись не буде.

Крім іншого, у листі № 01-1-222 від 08.12.2022 відповідач зазначив, що Бюджетний кодекс України не регулює відносини, пов`язані зі здійсненням соціального захисту населення Іванківської селищної ради щодо здійснення згаданих витрат. Копія означеної відповіді на претензію наявна в матеріалах справи.

Водночас позивачем до матеріалів справи також долучено копію акта звіряння заборгованості по витратах, понесених позивачем за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах за період з 01.01.2021 по 31.10.2022 станом на 14.02.2023, підписаного в односторонньому порядку, з доказами його надіслання на адресу відповідача.

Посилаючись на те, що відповідач не провів жодних грошових розрахунків, обґрунтованих заперечень щодо наданих розрахунків не надав, як і не відшкодував вартості наданих пільг за вказаний період, позивач просить суд стягнути з відповідача 8 202, 34 грн заборгованості з компенсації витрат за надання телекомунікаційних послуг зв`язку на пільговій основі за період з 01.01.2021 по 31.10.2022.

Згідно з частиною 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" (в редакції Закону чинного до 31.12.2021) телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Вказані норми закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв`язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Отже, законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність (стаття 174 Господарського кодексу України).

Згідно з частинами 1, 4, 5 статті 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ та організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Залучення підприємствами, установами, організаціями соціально-культурного, житлово-комунального, побутового обслуговування, закладами охорони здоров`я та освіти коштів з додаткових джерел фінансування, не заборонених законом, не є підставою для зменшення бюджетного фінансування відповідно до нормативів.

Статтею 81 Бюджетного кодексу України визначено, що міжбюджетні відносини - це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.

За приписами статей 82-85 Бюджетного кодексу України видатки бюджетів поділяються на:

1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню;

2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;

3) видатки на реалізацію прав та обов`язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.

Видатки, визначені пунктом 1 частини 1 статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки, визначені пунктами 2 і 3 частини 1 статті 82 цього Кодексу здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України.

Відповідні органи державної влади забезпечують здійснення видатків, визначених пунктом 1 частини 1 статті 82 цього Кодексу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад забезпечують здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини 1 статті 82 цього Кодексу.

Держава може передати Раді міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів або їх частки, а також трансфертів з Державного бюджету України.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад зобов`язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини 1 статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 89-91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пункту 20-4 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів віднесено видатки на пільги з послуг зв`язку. При цьому, незалежно від джерела фінансування видатків на пільги з послуг зв`язку, розрахунки за надані позивачем телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян повинні проводитись саме відповідачем, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи):

- організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей;

- ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма "1 - пільга" затверджується Мінсоцполітики;

- ведуть облік отримувачів соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей шляхом формування на кожну особу персональної облікової картки згідно з формою "1 - допомога", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги;

- надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до наявних в матеріалах справи розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, за період з 01.01.2021 по 31.10.2022 позивачем надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах на загальну суму 8 202, 34 грн таким категоріям споживачів: інвалідам війни та членам їх сімей, особам, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС та членам їх сімей.

З урахуванням вищенаведених положень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме до компетенції відповідача (уповноважений державою орган) належить забезпечення реалізації державної політики в сфері соціального захисту населення на відповідній території. Отже, саме відповідач зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги в спірному періоді.

Держава, як специфічний суб`єкт правовідносин, здійснює свої обов`язки в відносинах з особою в певній сфері суспільних відносин через свої органи. Враховуючи, що в спірних правовідносинах державу представляють органи, які уповноважені на реалізацію державної політики в сфері соціального захисту населення, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави. Таким чином, в справах щодо виплати компенсації вартості телекомунікаційних послуг, предметом спору є акти (діяльність, бездіяльність) суто тих суб`єктів, які були відповідальні за здійснення розрахунків з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.

Враховуючи наведені норми законодавства у АТ "Укртелеком" виникло право на відшкодування фактичних витрат понесених товариством, внаслідок надання послуг зв`язку особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава в цивільних відносинах, - обов`язок здійснити розрахунок з позивачем за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє в цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина 1 статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади в межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 цього Кодексу).

Відсутність бюджетних коштів у видатках Державного та місцевого бюджетів не є підставою для звільнення відповідача (органа, уповноваженого державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов`язань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" якою, зокрема, пункти 10-12 Положення виключено. Вищевказані зміни застосовуються з 01.10.2019.

Водночас, положення Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства, якими встановлено пільги з оплати послуг зв`язку", є чинними, визначені в цих Законах особи мають право користуватися послугами зв`язку на пільгових умовах, а позивач, виконуючи встановлений законом обов`язок, продовжує їх надавати, а тому місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що відповідач повинен компенсувати витрати позивача, понесені ним внаслідок надання послуг зв`язку на пільгових умовах.

Постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" втратила чинність з 01.01.2020, однак іншого механізму компенсації пільг підприємству, яке надає послуги зв`язку державою не розроблено. Відсутність або недоліки чітко виписаного механізму врегулювання державою правовідносин, що склались між сторонами у справі щодо процедури відшкодування відповідачем вартісних обсягів пільг громадянам за наданими суб`єктом господарювання послуг зв`язку, передбаченого низкою законодавчих актів, не є перешкодою для вирішення даного спору з огляду на принципи верховенства права закріплені у статті 129 Конституції України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як зазначалось вище, за приписами статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 911/1165/19.

Отже, спірні правовідносини виникли між сторонами безпосередньо з актів законодавства.

За змістом Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 08.11.2005 по справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини, зазначив, що: Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та "Бакалов проти України" від 30.11.2004 вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

У рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2.).

У той же час, держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Крім того, у силу частини 6 статті 48 Бюджетного кодекс України, зобов`язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Тобто, право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки законодавство визначає, що фінансові зобов`язання держави мають первинний, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 911/1924/18.

Враховуючи наведене вище, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд вірно встановив, що Управління соціального захисту населення Іванківської селищної ради відповідає за своїми зобов`язаннями, що виникли безпосередньо із Закону і така відповідальність не може ставитись у залежність від наявності чи відсутності у нього бюджетних асигнувань.

Частиною 3 статті 19 Бюджетного кодексу України визначено, що учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов`язками з управління бюджетними коштами).

Бюджетні повноваження - це права і обов`язки органів державної влади та місцевого самоврядування у галузі бюджетної діяльності, що визначаються Бюджетним кодексом України, законом України про державний бюджет, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими законами, рішеннями місцевих рад та локальними актами.

Такі повноваження встановлюються на забезпечення завдань та функцій учасників бюджетного процесу, закріплених відповідними нормативно-правовими актами, що визначають їх правовий статус.

Отже, у бюджетному процесі приймають участь усі органи державної влади та органи місцевого самоврядування, бюджетні установи, організації, що беруть участь у бюджетній діяльності.

Інші юридичні та фізичні особи згідно чинного законодавства не можуть бути суб`єктами бюджетних відносин і не є учасниками бюджетного процесу, оскільки не наділені бюджетними повноваженнями в розумінні Бюджетного кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується судова колегія, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2021 по 31.10.2022, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондується з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, з січня 2021 року по жовтень 2022 року позивачем на адресу відповідача направлялися розрахунки видатків, в яких зазначена вартість послуг наданих пільговикам, які є вимогою позивача про оплату в розумінні ст. 530 ЦК України, які останній отримав:

розрахунок видатків за січень-квітень 2021 року, - 26.05.2021;

розрахунок видатків за травень 2021 року, - 16.06.2021;

розрахунок видатків за червень 2021 року, - 28.07.2021;

розрахунок видатків за липень 2021 року, - 03.09.2021;

розрахунок видатків за серпень 2021 року, - 05.10.2021;

розрахунок видатків за вересень 2021 року, - 18.10.2021;

розрахунок видатків за жовтень 2021 року, - 18.11.2021,

розрахунок видатків за грудень 2021 року, - 25.01.2022;

розрахунок видатків за серпень 2022 року, - 20.09.2022;

розрахунок видатків за вересень 2022 року, - 25.10.2022

розрахунок видатків за лютий-липень 2022 року, - 31.08.2022, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рекомендованих поштових повідомлень про вручення та копіями довідок АТ «Укрпошта», та витягом з офіційного сайту АТ «Укрпошта».

Крім того, від отримання наступних розрахунків видатків відповідач відмовився:

розрахунок видатків за листопад 2021 року, - відмовився 14.12.2021;

розрахунок видатків за січень 2021 року, - відмовився 21.02.2022, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довідок АТ «Укрпошта», та витягом з офіційного сайту АТ «Укрпошта».

Також, розрахунок видатків за жовтень 2022 року, - 02.12.2022 повернуто позивачу у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з офіційного сайту АТ «Укрпошта».

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.

Поряд з тим, оскільки ст. 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Отже, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу вимог:

за листопад 2021 року є 14.12.2021;

за січень 2021 року є 21.02.2022;

за жовтень 2022 року, - 02.12.2022 (дата проставлення на довідці відділення поштового зв`язку відмітки щодо причини повернення поштового відправлення).

Отже, на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був оплатити позивачу акти:

- січень-квітень 2021 до 02.06.2021;

- травень 2021 369, 04 грн до 23.06.2021;

- червень 2021 274, 33 грн до 04.08.2021;

- липень 2021 324, 77 грн до 10.09.2021;

- серпень 2021 392, 87 грн до 12.10.2021;

- вересень 2021 - 405, 96 грн до 25.10.2021;

- жовтень 2021 - 420, 36 грн до 25.11.2021;

- листопад 2021 - 387, 47 грн до 21.12.2021;

- грудень 2021 405, 96 грн до 01.02.2022;

- січень 2022 529, 98 грн до 28.02.2022;

- лютий 2022 298, 94 грн до 07.09.2022;

- березень 2022 211, 98 грн до 07.09.2022;

- квітень 2022 219, 04 грн до 07.09.2022;

- травень 2022 423, 98 грн до 07.09.2022;

- червень 2022 423, 98 грн до 07.09.2022;

- липень 2022 423, 98 грн до 07.09.2022;

- серпень 2022 423, 98 грн до 27.09.2022;

- вересень 2022 423, 98 грн до 01.11.2022;

- жовтень 2022 423, 98 грн до 12.12.2022.

При цьому, доказів сплати позивачу 8 202, 34 грн витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2021 по 31.10.2022, відповідачем суду не надано, і як наслідок обставини несплати відповідачем позивачу відповідної суми коштів є встановленими у розумінні ч. 2 ст. 74 ГПК України.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 242, 92 грн 3% річних та 1 637, 03 грн інфляційних втрат, нарахованих:

за актом за січень-квітень 2021 року на суму 1 426, 76 грн заборгованості за період з 03.06.2021 по 14.02.2023;

за актом за травень 2021 року на суму 369, 04 грн заборгованості за період з 24.06.2021 по 14.02.2023;

за актом червень 2021 року на суму 274, 33 грн заборгованості за період з 05.08.2021 по 14.02.2023;

за актом за липень 2021 року на суму 324, 77 грн заборгованості за період з 11.09.2021 по 14.02.2023;

за актом серпень 2021 року на суму 392, 87 грн заборгованості за період з 13.10.2021 по 14.02.2023;

за актом за вересень 2021 року на суму 405, 96 грн заборгованості за період з 26.10.2021 по 14.02.2023;

за актом за жовтень 2021 року на суму 420, 36 грн заборгованості за період з 26.11.2021 по 14.02.2023;

за актом за листопад 2021 року на суму 387, 47 грн заборгованості за період з 22.12.2021 по 14.02.2023;

за актом за грудень 2021 року на суму 405, 96 грн заборгованості за період з 02.02.2022 по 14.02.2023;

за актом за січень 2022 року на суму 529, 98 грн заборгованості за період з 01.03.2022 по 14.02.2023;

за актом за лютий 2022 року на суму 298, 94 грн заборгованості за період з 08.09.2022 по 14.02.2023;

за актом за березень 2022 року на суму 211, 98 грн заборгованості за період з 08.09.2022 по 14.02.2023;

за актом за квітень 2022 року на суму 219, 04 грн заборгованості за період з 08.09.2022 по 14.02.2023;

за актом за травень 2022 року на суму 423, 98 грн заборгованості за період з 08.09.2022 по 14.02.2023;

за актом за червень 2022 року на суму 423, 98 грн заборгованості за період з 08.09.2022 по 14.02.2023;

за актом за липень 2022 року на суму 423, 98 грн заборгованості за період з 08.09.2022 по 14.02.2023;

за актом за серпень 2022 року на суму 423, 98 грн заборгованості за період з 28.09.2022 по 14.02.2023;

за актом за вересень 2022 року на суму 423, 98 грн заборгованості за період з 02.11.2022 по 14.02.2023;

за актом за жовтень 2022 року на суму 423, 98 грн заборгованості за період з 13.12.2022 по 14.02.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфліційниї втрат, колегія суддів встановила, що арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахований судом в межах вказаний позивачем періодів становить 1 637, 72 грн, а суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 1 637, 03 грн інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, перевіривши розмір нарахованих 3 % річних на заборгованість за договором, судова колегія встановила, що він є арифметично правильним, а тому місцевий господарський дійшов вірного висновку про обґрунтованість та задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 242, 92 грн 3 % річних.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції прийнято на підставі не повністю досліджених доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2023 у справі № 911/538/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Іванківської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2023 у справі № 911/538/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2023 у справі № 911/538/23 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений стороною у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Управління соціального захисту населення Іванківської селищної ради.

4. Справу № 911/538/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

Б.О. Ткаченко