Постанова

від 10.10.2023 по справі 680/67/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 680/67/23

Провадження № 22-ц/4820/1525/23

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Новоушицької селищної ради Хмельницької області про продовження строку для відчуження земельних ділянок, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області в складі судді Олійник А.О. від 09 червня 2023 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідачів, вказувала, що вона в порядку спадкування набула право власності на земельні ділянки цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 6823380500:05:005:0724 площею 0,2175 га, 6823380500:05:001:0051 площею 1,2999 га, які знаходяться за адресою: Новоушицький район, Борсуківська сільська рада; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 6823380500:01:001:0185, площею 0,2693 га, яка знаходиться за адресою: Новоушицький район, с. Борсуки; земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 6823380500:01:001:0184, площею 0,4511 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка є громадянкою російської федерації, тому після набуття права власності на вказані земельні ділянки вживала заходи щодо їх відчуження. Зокрема, в 2018-2019 роках зверталася до приватного нотаріуса з приводу продажу земельних ділянок та кожного разу отримувала відмову у посвідченні договору купівлі-продажу у зв`язку із мораторієм на відчуження земель сільськогосподарського призначення до набрання чинності законів України про державний земельний кадастр та про ринок землі відповідно до пункту 15розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України. Вона має посвідку на проживання на території України з 01 липня 2015 року, проте на даний час працює у Латвії. Позивачка має на меті відчужити земельні ділянки, проте нею пропущений встановлений законом однорічний строк на відчуження землі сільськогосподарського призначення.

Прямої правової норми, яка б регулювала порядок поновлення судом строку, передбаченого частиною 4статті 81 ЗК України, законодавство не містить, тому просить застосувати аналогію закону - ст.251та ч. 3 ст.1272 ЦК України,статтю 127 ЦПК України.

З цихпідстав позивачкапросила продовжитиїй строкдля відчуженняналежних їйна правівласності вказанихземельних ділянок терміном1рік змоменту набраннярішенням законноїсили.

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 09.06.2023 року у позові ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Новоушицької селищної ради Хмельницької області про продовження строку для відчуження земельних ділянок - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати як незаконне та задовольнити позов. На її думку, суд першої інстанції не врахував, що вона була позбавлена можливості реалізувати своє право на відчуження належних їй земельних ділянок та пропустила строк для відчуження земельних ділянок з поважних причин. Враховуючи ст. 145 ЗК України, право власності на земельну ділянку не може бути припинене у випадку, коли особою набуто таку земельну ділянку у спадщину, примусового відчуження цієї земельної ділянки за рішенням суду не було, тому вона може лише самостійно відчужити земельну ділянку. Законодавством не встановлено заборони на продовження цього строку.

Не враховано, що вона зверталася до нотаріуса з приводу продажу земельних ділянок, а Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не передбачено саме письмову відмову у реєстрації договорів купівлі-продажу землі.

У відзиві Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області заперечує проти задоволення апеляційної скарги. Вказує, що положення частини 4 статті 81 ЗК є імперативними, строк на відчуження іноземцем земель сільськогосподарського призначення, прийнятих у спадщину,- один рік. Посилання позивачки на заборону відчуження земель сільськогосподарського призначення є необґрунтованим і не є поважною причиною пропуску строку на відчуження земельних ділянок.

Від представника апелянтки надійшло клопотання, про розгляд справи без участі апелянтки та її представника, просить апеляційну скаргу задовольнити з викладених у ній мотивів.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належно.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації.

10 липня 2018 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером: 6823380500:05:005:0724, площею 0,2175 га, яка знаходиться за адресою: Новоушицький район, Борсуківська сільська рада; на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером: 6823380500:05:001:0051, площею 1,2999 га, яка знаходиться за адресою: Новоушицький район, Борсуківська сільська рада; на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером: 6823380500:01:001:0185, площею 0,2693 га, яка знаходиться за адресою: Новоушицький район, с. Борсуки; на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером: 6823380500:01:001:0184, площею 0,4511 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , підстава для державної реєстрації - свідоцтво про право на спадщину №829, видане 10 липня 2018 року, приватним нотаріусом Поліховською Л.В.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для продовження позивачці строку для відчуження земельних ділянок. Аналогія закону (ст.251та ч. 3 ст.1272 ЦК України) не може бути застосована, оскільки ці правовідносини врегульовані нормами Земельного кодексу України - ст.ст. 81, 84, 140, 145 ЗК України, які регулюють порядок і строк відчуження земельної ділянки іноземним громадянином, який відраховується з моменту переходу такого права, такий строк є преклюзивним і змінюватися не може.

Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків суду.

Так, набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог ЗемельногоКодексу України(ч. 5ст. 22 ЗК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Іноземці таособи безгромадянства можутьнабувати прававласності наземельні ділянкивідповідно дочастини другоїцієї статтіу разі: а)придбання задоговором купівлі-продажу,ренти,дарування,міни,іншими цивільно-правовимиугодами; б)викупу земельнихділянок,на якихрозташовані об`єктинерухомого майна,що належатьїм направі власності; в) прийняття спадщини (ч. 3 ст. 81 ЗК України).

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню (ч. 4 ст. 81 ЗК України).

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно п. «е» ст.140 ЗК Українипідставами припинення права власності на земельну ділянку є: невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. «д» ст.143 ЗК Українипримусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Судпершої інстанціїправильно констатував,що позивачка ОСОБА_1 як іноземка не виконала обов`язок відчужити належні їй земельні ділянки сільськогосподарського призначення протягом року з моменту набуття права власності на них, 10 липня 2018 року. Отже, вказаний річний строк сплинув 10 липня 2019 року.

Посилання апелянтки як на поважну причину невиконання норми ч. 4 ст. 81 ЗК України, на мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення, апеляційний суд до уваги не бере.

Дійсно, пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) встановлено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається: б) купівлі-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, як перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої ст. 371 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативно грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Проте вказана норма щодо заборони купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не поширюється на ці відносини, оскільки норма ч. 4 ст. 81 ЗК України є імперативною.

Суд першої інстанції дійшов також обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до цих правовідносин аналогії закону (ст.251та ч. 3 ст.1272 ЦК України,ст.127 ЦПК України), оскільки дані відносини врегульовані нормами Земельного кодексу України, зокрема, ст.ст. 81, 84, 140, 145 ЗК України.

За змістом ч. 2 ст.145 ЗК України у разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Отже, примусове відчуження земельної ділянки здійснюється виключно на підставі відповідного судового рішення, крім того примусове відчуження земельної ділянки здійснюється згідно з статтею 145 ЗК України, відповідно до якої конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

За таких обставин буде дотримано гарантії прав позивачки на отримання вартості конфіскованої земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374,375,382,384,389,390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 09 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 жовтня 2023 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк