Рішення

від 09.10.2023 по справі 908/1446/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/126/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2023 Справа № 908/1446/23

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Концур Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/1446/23

за позовом: Державний навчальний заклад Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти, ідентифікаційний код юридичної особи 02543851 (вул. Виробнича, 15, м. Запоріжжя, 69014)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Соловей Зінаїди Максимівни, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Квартирно - експлуатаційний відділ м. Запоріжжя, ідентифікаційний код юридичної особи 07809992 (69063, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Земського лікаря Лукашевича, 4)

про стягнення 28 137 грн 33 коп.

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Тоцька О.В., адвокат № ЗП 001398 від 28.02.2023; довіреність № 610/01 від 06.10.2023;

від відповідача: Левицька Ю.В., адвокат посвідчення № ЗП 001414 від 02.10.2017; ордер серія АР № 1126502 від 26.05.23;

третя особа: не з`явилась

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява № 219/01 від 21.04.2023 Державного навчального закладу Запорізьке машинобудівне вище професійне училище до Фізичної особи-підприємця Соловей Зінаїди Максимівни про стягнення 9 027 грн 49 коп. заборгованості з орендної плати за період з 01.10.2022 по 02.01.2023 та 19 109 грн 84 коп. заборгованості з відшкодування земельного податку за період з 01.04.2022 по 31.12.2022 за договором оренди № 2884/д від 08.02.2012, договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю від 23.03.2021.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору оренди № 2884/д від 08.02.2012 та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю від 23.03.2021 в частині внесення орендної плати та відшкодування витрат зі сплати земельного податку.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2023 справу 908/1446/23 визначено для розгляду судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.06.2023 у справі № 908/1446/23 призначено підготовче засідання на 03.07.2023 о 11 год. 20 хв.

31.05.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який приймається судом до розгляду.

У поданому відзиві відповідач звертає увагу на неможливість використання орендарем спірного приміщення з 24.03.22 та припинення господарської діяльності за адресою орендованого майна. Позивач є юридичною особою, яка законодавством звільнена від сплати податку на землю, тобто позивач не є суб`єктом, який є платником земельного податку і не може вимагати компенсації відповідних сум.

22.06.2023 представник позивача надіслала заяву про ознайомлення з матеріалами справи. 27.06.2023 представник позивача ознайомилась з матеріалами справи.

Судом винесено ухвалу від 03.07.2023 про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Квартирно - експлуатаційний відділ м. Запоріжжя.

Згідно з ч. 2 ст. 183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені ч. 2 ст. 182 цього кодексу, не можуть бути розглянуті в даному підготовчому засіданні.

За наслідками судового засідання, судом відкладено підготовче засідання на 26.07.2023 о 10 год. 40 хв.

В судовому засіданні 26.07.2023 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

05.07.2023 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

13.07.2023 від відповідача на виконання ухвали суду надійшла заява з додатками.

21.07.2023 від третьої особи надійшли пояснення з додатками.

Документи прийнято судом до розгляду та долучаються до матеріалів справи.

Представник третьої особи зазначив, що надав копію пояснення представникам сторін перед судовим засіданням.

В судовому засіданні представник відповідача зазначила, що на час судового засідання не отримала відповідь на відзив.

Враховуючи вищевикладене, за наслідками судового засідання, строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів згідно з ч. 3 ст. 177 ГПК України та відкладено підготовче засідання на 11.09.2023 о 10 год. 40 хв., про що представники сторін повідомлені в судовому засіданні під розписку.

В судовому засіданні 11.09.2023 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

03.08.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшла відповідь відзив та заява про виклик свідків.

16.08.2023 від позивача надійшли письмові пояснення.

11.09.2023 від відповідача надійшли письмові пояснення та заява про виклик свідків.

Документи прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала заяви про виклик свідків.

Розглянувши зави представника відповідача про виклик свідків, суд дійшов до висновку про наступне.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Приписами ст. 88 ГПК України визначено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Відповідно до ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Суд має право зобов`язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Якщо свідок без поважних причин не з`явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання. В ухвалі про виклик свідка суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Враховуючи викладені вище положення процесуального законодавства, господарський суд доходить висновку, що свідок може бути викликаний для допиту лише у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам у справі. Таким чином, обов`язковою умовою для вирішення судом питання про виклик свідка є дослідження викладених свідком у заяві обставин, які мають значення для справи. При цьому, неподання стороною до суду заяви свідка виключає можливість встановлення судом вказаних обставин, а, отже, має наслідком відсутність правових підстав для виклику особи, якою не було викладено свої показання письмово, для її допиту у судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, враховуючи неподання до суду письмової заяви свідка, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для виклику та допиту у судовому засіданні свідків, які вказані у заяві відповідача.

В судовому засіданні представник позивача подала заяву, в якій просить замінити назву з Державний навчальний заклад Запорізьке машинобудівне вище професійне училище на Державний навчальний заклад Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти, згідно наказу Міністерства освіти і науки від 27.03.2017 № 472 Про реорганізацію професійно-технічних закладів Запорізької області.

Згідно виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.09.2023 за ідентифікаційним кодом 02543851 зареєстровано юридичну особу Державний навчальний заклад Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти.

З урахуванням викладеного, суд визнає за необхідне здійснити заміну найменування позивача з Державний навчальний заклад Запорізьке машинобудівне вище професійне училище на Державний навчальний заклад Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти, у зв`язку з чим заява позивача судом задоволена.

За таких обставин, суд визнав достатніми матеріали справи і вважає за можливе закрити підготовче провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

За наслідками судового засідання, суд, запитавши думку представників сторін, на підставі ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 09.10.2023 об 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 09.10.2023 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

Представники позивача в судовому засіданні підтримала вимоги позовної заяви, просила її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила повністю, просила у його задоволення відмовити.

Третя особа своїм правом на участь в судовому процесі не скористалась, про дату час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

В судовому засіданні 09.10.2023 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

08.02.2012 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Соловей Зінаїдою Максимівною (орендар) було укладено договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі державного навчального закладу «Запорізький професійний ліцей» № 2884/д від 08.02.2012 року (далі договір № 2884/д).

Згідно п. 1.1 договору № 2884/д орендар приймає у строкове платне користування наступне майно: вбудовані нежитлові приміщення № 18, з № 20 по № 33 включно, частина приміщення № 34 площею 14,3 кв.м., приміщення з № 35 по № 39 включно, першого поверху суспільно-побутового корпусу (літера Б'-2), загальною площею 270,8 кв.м.; нежитлове приміщення № 1, загальною площею 145,6 кв.м., одноповерхового складу (літера Д), розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, 8.

Передача приміщень відбулась за актом приймання-передавання від 08.02.2012 року.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 27.03.2017 року № 472 «Про реорганізацію професійно-технічних закладів Запорізької області, зміну типу і назви Державного навчального закладу «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» припинено Державний навчальний заклад «Запорізький професійний ліцей» шляхом приєднання до Державного навчального закладу «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище».

15 березня 2021 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Соловей Зінаїдою Максимівною (орендар) та Державним навчальним закладом «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» (балансоутримувач) укладено договір про внесення змін № 7 до договору оренди від 08.02.2012 № 2884/д оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (нова редакція), далі Договір № 2884/д, за умовами якого орендар приймає у строкове платне користування наступне майно: вбудовані нежитлові приміщення № 18, з № 20 по № 33 включно, частина приміщення № 34 площею 14,3 кв.м., приміщення з № 35 по № 39 включно, першого поверху суспільно-побутового корпусу (літера Б'-2), загальною площею 270,8 кв.м.; нежитлове приміщення № 1, загальною площею 145,6 кв.м., одноповерхового складу (літера Д), що перебуває на балансі закладу освіти.

На підставі наказів Міністерства освіти і науки України № 595 від 29.06.2022 року «Про безоплатну передачу нерухомого майна зі сфери управління Міністерства освіти і науки України до сфери управління Міністерства оборони України» та Міністерства оборони України № 247/нм від 22.08.2022 року «Про приймання нерухомого майна до сфери управління Міністерства оборони України в місті Запоріжжя» майно, передано зі сфери управління Міністерства освіти і науки України з балансу Державного навчального закладу «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» до сфери управління Міністерства оборони України на баланс квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя, про що складено акт приймання-передачі від 25.11.2022 року.

Вказаний акт надійшов на адресу позивача 03.01.2023 року, у зв`язку із чим між позивачем та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Запоріжжя підписано акт від 03.01.2023 року про заміну сторони балансоутримувача у договорі оренди від 08.02.2012 № 2884/д нерухомого майна, що належить до державної власності.

У відповідності до пункту 3.4 Незмінюваних умов договору № 2884/д орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Також, щомісяця балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг.

До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначному пунктом 6.5 Незмінюваних умов договору № 2884/д (пункт 3.1 Незмінюваних умов Договору № 2884/д).

На виконання пункту 6.5 Незмінюваних умов договору № 2884/д між Державним навчальним закладом «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» (балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Соловей Зінаїдою Максимівною (орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю від 23.03.2021.

За поясненнями позивача, починаючи з квітня 2022 року відповідач не виконує належним чином свої зобов`язання за договорами в частині оплати орендної плати та земельного податку, внаслідок чого в нього виникла спірна заборгованість.

Позивач звертався до відповідача із претензіями щодо погашення боргу (лист від 08.02.2023 року № 74/01, лист від 08.02.2023 року № 75/01) про погашення заборгованості на суму 28 137,33 грн., однак відповіді на зазначені претензії від відповідача не надійшло, у зв`язку з чим подано позов у цій справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором оренди державного майна.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Однією з істотних умов договору оренди є в тому числі сума орендної плати з урахуванням її індексації (ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992, чинна на час укладення договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 цього ж Закону орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

В Законі України від 03.10.2019 Про оренду державного та комунального майна передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності (ч. 4 ст. 17 Закону).

Частиною 3 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 року передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно пункту 3.3 Незмінюваних умов Договору № 2884/д орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Змінюваних умов договору № 2884/д, а саме: 50% суми орендної плати балансоутримувачу, 50% суми орендної плати державному бюджету.

Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, становить 12 125,13 грн. (пункт 9.1 Змінюваних умов Договору № 2884/д).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 року № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» було запроваджено повне звільнення від сплати орендної плати певних категорій орендарів на період дії воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022 року (підпункт 2 пункту 1 Постанови), та надання знижок (50 відсотків розміру орендної плати) на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування (підпункт 4 пункту 1 Постанови).

Враховуючи приписи постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 року № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» позивач за договором № 2884/д здійснював нарахування відповідачу в розмірі 50% від суми орендної плати, зазначеної в пункті 16 Змінюваних умов договору № 2884/д, починаючи з 01.10.2022 року.

До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначному пунктом 6.5 Незмінюваних умов договору № 2884/д (пункт 3.1 Незмінюваних умов Договору № 2884/д).

Згідно з пунктом 2.3.5 договору про відшкодування витрат орендар зобов`язується не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодовувати податок на землю.

Так, за період з 01.10.2022 по 02.01.2023 позивач нарахував орендну плату відповідачу в розмірі 9 027,49 грн., а за період з 01.04.2022 по 31.12.2022 - земельний податок у розмірі 19 109,84 грн.

Розрахунок земельного податку здійснено на підставі витягу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 02.02.2022 № 2826/33-22 щодо нормативно грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 210100000:07:042:0245).

07.04.2023 року позивач направив на адресу відповідача рахунки та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спірний період як додаток до листа № 197/01 від 06.04.23.

В той же час, згідно із ч. 6 ст. 792 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Суд визнає документально підтвердженим факт неможливості використання орендованого майна з 25.11.2022, тобто з моменту складення акту приймання-передачі від 25.11.2022, з яким орендоване майно, передано зі сфери управління Міністерства освіти і науки України з балансу Державного навчального закладу «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» до сфери управління Міністерства оборони України на баланс Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя. Інші доводи стосовно неможливості використання спірного майна є недоведеними.

Відповідно орендна плата та податок на землю підлягають пропорційному перерахуванню до кількості днів користування майном в листопаді 2022 року, тобто за 24 дні.

Таким чином, до стягнення підлягають 4 811 грн 15 коп. заборгованості з орендної плати за період з 01.10.2022 по 24.11.2022 та 16 561 грн 96 коп. заборгованості з відшкодування земельного податку за період з 01.04.2022 по 24.11.2022.

Доводи стосовно дії форс-мажорних обставин суд відхиляє за браком належних доказів такої дії.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України, встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Ознаками форс-мажору є: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання договору оренди № 2884/д та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю від 23.03.2021.

Стосовно наявності пільг позивача зі сплати земельного податку та відсутності підстав для його компенсації балансоутримувачу.

Дійсно, статтею 282 Податкового кодексу України передбачено, що від сплати податку звільняються, зокрема, дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури, науки (крім національних та державних дендрологічних парків) (за умови використання за цільовім призначенням), освіти, охорони здоров`я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів (підпункт 282.1.4.).

Водночас, відповідно до пункту 284.3. статті 284 Податкового кодексу України, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території. Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування.

Отже, відшкодування земельного податку балансоутримувачу допускається якщо це прямо передбачено договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, як це визначено пунктом 2.3.5 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю від 23.03.2021.

Посилання відповідача на судову практику по справі № 908/896/17 судом відхиляється, оскільки у справі № 908/896/17 за договором оренди комунального майна орендар компенсує орендодавцю частину плати податку на землю пропорційно орендованій площі згідно з діючим законодавством України, тобто сторони в цьому договорі передбачили, що земельний податок орендар компенсує саме орендодавцю, а тому дійсно у балансоутримувача не було законних підстав вимагати відшкодування земельного податку. У цій справі сторони окремим договором передбачили, що витрат зі сплати земельного податку компенсується орендарем саме балансоутримувачу, а не орендодавцю на підставі договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю від 23.03.2021.

З огляду на викладене, позовів вимоги підлягають частковому задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Соловей Зінаїди Максимівни, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Державного навчального закладу «Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти», ідентифікаційний код юридичної особи 02543851 (вул. Виробнича, 15, м. Запоріжжя, 69014) 4 811 (чотири тисячі вісімсот одинадцять) грн 15 коп. заборгованості з орендної плати за період з 01.10.2022 по 24.11.2022 та 16 561 (шістнадцять тисяч п`ятсот шістдесят одна) грн 96 коп. заборгованості з відшкодування земельного податку за період з 01.04.2022 по 24.11.2022 та 2 038 (дві тисячі тридцять вісім) грн 77 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 11.10.2023.

Суддя А.О. Науменко