Рішення

від 10.10.2023 по справі 910/11336/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2023Справа № 910/11336/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Форм"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі"

про стягнення 133 384,03 грн.

Суддя Борисенко І. І.

без повідомлення (виклику) учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Роялті Форм" (далі - ТОВ "Роялті Форм", позивач) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект» (перейменований на ВП «Централізовані закупівлі») (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом", відповідач) про стягнення матеріальних втрат у сумі 133 384,03 грн. за неналежне виконання договору поставки № 53-129-01-20-02181 від 05.10.2020.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов вказаного договору поставки в частині своєчасної поставки товару, у зв`язку з чим відповідачу були нараховані матеріальні втрати.

У позові ТОВ "Роялті Форм" просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 106 207,21 грн. та 3 % річних у сумі 27 176,82 грн., що разом становить 133 384,03 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач у строк, визначений законом, надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що неналежне виконання зобов`язань за договором з його боку сталося внаслідок введення 24.02.2022 воєнного стану на території України, у зв`язку з чим ринок електричної енергії України перебуває у кризовому стані, а значне зростання простроченої заборгованості ДП "Гарантований покупець" перед ДП "НАЕК "Енергоатом" потягло прострочення виконання зобов`язання з боку відповідача перед власними контрагентами, у тому числі перед позивачем. Просив зменшити нараховані позивачем суми інфляційних втрат та 3 % річних до 1 % річних, а також відстрочити виконання рішення.

24.08.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, а 31.08.2023 від відповідача - заперечення на відповідь на відзив, у яких сторони виклали свої доводи та заперечення по суті заявлених вимог.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.10.2020 між ТОВ "Роялті Форм" (постачальник) та ДП "НАЕК "Енергоатом" (покупець) був укладений договір поставки № 53-129-01-20-02181 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець прийняти і оплатити товар у кількості, асортименті і цінах, зазначених у специфікації (п. 1.1, 1.2).

Сума договору складає 13 807 463,76 грн. (п. 3.1 договору). Покупець сплачує вартість продукції за цінами, зазначеними в специфікації (п. 4.1 договору). Оплата поставленої продукції за специфікацією здійснюється покупцем за кожну партію протягом 30 робочих днів від дати підписання акту приймання-передачі поставленої продукції п. 4.2 цього договору.

Відповідно до п. 5.2 договору поставка продукції згідно специфікації здійснюється залізничним транспортом на умовах DDP - залізнична станція вантажоодержувача (ст. Енергодар, Придніпровської залізниці, код 476906, вантажоодержувач ВП ЗАЕС, код 1329), (ст.. Южноукраїнська, Одеської залізниці, код 413305, вантажоодержувач ВП ЮУАЕС, код 5075), (ст. Рафалівка, Львівської залізниці, код 355105, вантажоодержувач ВП РАЕС, код 4646), (ст. Сільце Південно-західної залізниці, код 341234, вантажоодержувач ВП ХАЕС, код 3805) згідно Інкотерм 2010. Постачальник не пізніше, ніж за три дні до відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки продукції, із зазначенням номенклатури та вартості партії продукції, що поставляється.

Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача (п. 5.4 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 01.06.2021, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку (п. 10.1).

Специфікаціями до договору № 1, № 2, № 3 сторони погодили найменування товару, його кількість та вартість.

Додатковими угодами № 1 від 16.11.2020 та № 2 від 30.12.2020 був змінений товар, що підлягає поставці, а специфікацією № 3 додатковий обсяг товару.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що на виконання укладеного договору позивач, відповідно до актів приймання-передачі № 2041/61 від 16.11.2020, № 2043/61 від 27.11.2020, № 43 від 07.12.2020, № 041-37/1579-1 від 06.10.2020, № 041-37/1579 від 06.10.2020, № 2006/61 від 05.10.2020, № 2007/61 від 05.10.2020, № 2024/61 від 17.11.2020, № 2075/61 від 17.11.2020, № 435 від 18.12.2020, № 041/36-4 від 04.01.2021, підписаних сторонами без зауважень, поставив відповідачу товар на загальну суму 13 763 581,42 грн.

Проте відповідач свої зобов`язання з оплати товару виконав неналежним чином, вартість поставленого товару сплатив з порушенням визначеного договором строку, у зв`язку з чим позивачем були нараховані інфляційні втрати у сумі 106 207,21 грн. та 3 % річних у сумі 27 176,82 грн. за період з 29.12.2020 по 04.03.2021.

Доводи ДП "НАЕК "Енергоатом" про відсутність обов`язку покупця нести відповідальність за неналежне виконання господарських зобов`язань за відсутності його вини суд до уваги не приймає з наступних підстав.

Так, відповідач вказував, що порушення зобов`язання відбулось не з його вини, а у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, внаслідок чого 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, що триває на даний час.

Згідно зі ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Натомість, як було встановлено судом, поставка товару відбувалась з листопада 2020 по січень 2021, тобто, за 1 рік до введення у лютому 2022 року воєнного стану, що спричинила військова агресія російської федерації проти України, тому зазначені відповідачем доводи не є підставою для звільнення ДП "НАЕК "Енергоатом" від відповідальності (сплати інфляційних втрат та 3 % річних) за неналежне виконання зобов`язання.

Щодо посилань відповідача на перебування ринку електричної енергії у кризовому стані та порушення контрагентом відповідача (ДП "Гарантований покупець") зобов`язань перед ДП "НАЕК "Енергоатом", то суд їх приймає до уваги, проте, зазначає, що виходячи з положень ст. 526, 617 ЦК України, ст. 218 ГК України, належне виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем не може ставитися у залежність від законодавчих змін або виконання зобов`язань іншими контрагентами відповідача, і такої відкладальної умови в оплаті товару договір поставки не містить.

При цьому неналежне виконання ДП "НАЕК "Енергоатом" своїх зобов`язань вплинуло також на інтереси ТОВ "Роялті Форм", що полягало у справедливому сподіванні позивача на належне виконання відповідачем договору та своєчасне отримання коштів.

Отже зазначені доводи також є необґрунтованими та не свідчать про відсутність обов`язку покупця нести відповідальність за неналежне виконання господарських зобов`язань.

При цьому суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, оскільки матеріалами справи підтверджено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивач правомірно просить застосувати нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в сумі 84 718,35 грн. та 3 % річних у сумі 26 337,55 грн., тобто у меншій сумі, ніж просив позивач, оскільки при розрахунку матеріальних втрат позивачем було враховано день фактичної оплати поставленого товару, що є неправомірним.

Отже позовні вимоги ТОВ "Роялті Форм" підлягають частковому задоволенню.

Відповідач, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначає, що оскільки відповідач повністю оплатив поставлений товар, позивачем не було понесено збитків, внаслідок такої несвоєчасної оплати, а з даним позовом позивач звернувся під час воєнного стану в України, то нараховані позивачем суми інфляційних втрат та 3 % річних мають бути зменшені до 1 %.

Так, у справі № 902/417/18, на яку посилається відповідач, сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, тому, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.

В той же час, у цій справі позивачем до стягнення заявлено відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частиною другою статті 625 ЦК України) - 3 %.

Таким чином, у даній справі відсутні такі обставини неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних, як у справі № 902/417/18. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі 921/94/21.

Суд зазначає, що розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3 %), а відповідачем, в свою чергу, не наведено будь-яких виключних (надзвичайних) обставин.

Крім того, постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 не містить висновків про можливість зменшення відсотків річних нижче 3 %, встановлених чинним законодавством.

Отже, справа № 902/417/18 не є подібною до справи № 910/11336/23, оскільки в зазначених справах різні фактичні обставини. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/1379/20), від 03.02.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/474/20), від 07.09.2021 у справі № 927/184/13-Г (927/1074/20), від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, а також послідовно підтримані, зокрема, у постановах 24.06.2021 у справі № 904/3177/20, від 31.05.2023 у справі № 914/2453/21, від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21, від 07.03.2023 у справі № 910/17556/21.

Отже, на переконання суду, у даному випадку, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, відсутні підстави для зменшення 3% річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Щодо зменшення інфляційних, то суд зазначає, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 ГК та ст.551 ЦК, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Подібної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/9911/21.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 про можливість зменшення розміру інфляційних втрат не зазначено.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.

Суд також розглянув заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду, в якій він просить у разі задоволення судом позовних вимог ТОВ "Роялті Форм" відстрочити виконання судового рішення у даній справі на 1 рік.

Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Указана заява ДП "НАЕК "Енергоатом" обґрунтована тим, що 24.02.2022 року на території України запроваджено військовий стан; починаючи з 24.02.2022 року, по території України здійснюються систематичні ракетні обстріли великих міст та інших населених пунктів, а також енергетичної інфраструктури, що призвело до вкрай тяжких наслідків. Як вказує відповідач, наявний в Україні стан визнаний форс-мажором ТПП України.

За приписами ч. 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.97 № 475/97-ВР.

Суд приймає до уваги, що з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану")

Суд враховує, що ДП "НАЕК "Енергоатом" є стратегічним підприємством, яке після початку збройної агресії неодноразово зазнавало масованих ракетних ударів.

Разом з тим, відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди, тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Разом з тим відповідач не надав суду передбачених законом доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема сертифікату, виданого ТПП України стосовно причин невиконання ДП "НАЕК "Енергоатом" договору поставки № 53-129-01-20-02181 від 05.10.2020.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Крім того, твердження ДП "НАЕК "Енергоатом" про наявність заборгованості зі сторони його контрагентів не є тими обставинами, з якими приписи процесуального закону пов`язують можливість надання відстрочення виконання рішення суду, оскільки відповідно до чинного законодавства зобов`язання мають виконуватись належним чином; юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, враховуючи наведене та зважаючи на матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд дійшов висновку про відмову в наданні відстроченні виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді судового збору на суму 2 684,00 грн. та витрат за надану правничу допомогу на суму 15 700,00 грн, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 15 700,00,00 грн. заявник надав копії: свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, виданого адвокату Кудрявцеву О. М. (№ 5301 від 28.09.2021); ордеру серія (АА № 1323601 від 16.06.2023) про надання правничої допомоги ТОВ "Роялті Форм" адвокатом Кудрявцевим О. М.; договір про надання правничої допомоги № 16/06-2023 від 16.06.2023, укладений між ТОВ "Роялті Форм" та адвокатом Кудрявцевим О. М.; акта приймання-передачі наданих послуг про надання правничої допомоги від 17.07.2023.

Дослідивши зазначені докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У даному випадку з урахуванням викладеного, суд зважає на категорію розглянутої справи, яка є простою та не містить складного предмету доказування; підставою позову є несвоєчасна поставка товару; ціна позову не перевищує 100 прожиткових мінімумів; підготовка такого позову не зайняла великого обсягу часу та знань у кваліфікованого юриста; розгляд справи відбувся у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, в ході якого суд не проводив додаткові процесуальні дії. Також суд приймає до уваги заперечення відповідача, у яких останній просив зменшити суму правничої допомоги з огляду на її завищений розмір.

Крім того, враховує позицію Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18, якою визначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне встановити розмір судових витрат ТОВ "Роялті Форм" на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

За таких обставин, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 2 684,00 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у зв`язку із частковим задоволенням позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Форм" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 133 384,03 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Форм" (01054, місто Київ, вулиця Хмельницького Богдана (Шевченківський Р-Н), будинок 52, ідентифікаційний код 41246270) інфляційні втрати у сумі 84 718 (вісімдесят чотири тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 35 коп., 3 % річних у сумі 26 337 (двадцять шість тисяч триста тридцять сім) грн. 55 коп., витрати на правничу допомогу у сумі 8 326 (вісім тисяч триста двадцять шість) грн. 03 коп. та судовий збір в сумі 2 234 (дві тисячі двісті тридцять чотири) грн. 71 коп.

У решті вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Повне судове рішення складене та підписане 10 жовтня 2023 року.

Суддя Борисенко І. І.