Постанова

від 25.03.2024 по справі 910/11336/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2024 р. Справа№ 910/11336/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Козир Т.П.

Коробенка Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 (повний текст складено 10.10.2023)

у справі № 910/11336/23 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Форм"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі"

про стягнення 133 384,03 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У липні 2023 року до Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Роялті Форм" (далі - ТОВ "Роялті Форм", позивач) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (перейменований на ВП "Централізовані закупівлі") (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом", відповідач) про стягнення матеріальних втрат у сумі 133 384,03 грн. за неналежне виконання договору поставки № 53-129-01-20-02181 від 05.10.2020.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови вказаного договору поставки в частині своєчасної поставки товару, у зв`язку з чим відповідачу були нараховані матеріальні втрати.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 у справі № 910/11336/23 позовні вимоги ТОВ "Роялті Форм" до ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення 133 384,03 грн задоволено частково.

Присуджено до стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "Роялті Форм" інфляційні втрати у сумі 84 718,35 грн, 3 % річних у сумі 26 337,55 грн, витрати на правничу допомогу у сумі 8 326,03 грн та судовий збір в сумі 2 234,71 грн. У решті вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втра в сумі 84 718,35 грн. та 3 % річних у сумі 26 337,55 грн., тобто у меншій сумі, ніж просив позивач, оскільки при розрахунку матеріальних втрат позивачем було враховано день фактичної оплати поставленого товару, що є неправомірним.

Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про зменшення 3% річних, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення 3% річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Щодо зменшення інфляційних, то суд зазначив, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Разом з цим судом першої інстанції відмовлено у надані відстрочення виконання судового рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" 30.10.2023 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 у справі № 910/11336/23 скасувати в частині відмови у зменшенні 3% річних та зменшити їх розмір з урахуванням наведених відповідачем обставин; рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 у справі № 910/11336/23 скасувати в частині відмови вимог відповідача щодо відстрочення рішення суду та прийняти нове рішення щодо відстрочки його виконання на один рік з дати ухвалення рішення у справі судом першої інстанції; судові витрати понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом ст. 625 ЦК України та неврахуванням постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18. Апелянт стверджує про наявність виключних обставин для звільнення його і від сплати процентів річних. Такими обставинами останній називає втрату частини виробничих потужностей, пріоритетність забезпечення фінансування відповідачем заходів підтримання безпеки атомних станцій, виконання ним спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії.

Разом з цим, скаржник зазначав, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у відстроченні виконання оскаржуваного рішення на один рік, не враховано складний фінансовий стан підприємства, необхідність фінансових ресурсів для негайних закупівель для стабільної генерації електричної енергії, ліквідації наслідків збройної агресії російської федерації, а також і наявність форс-мажорних обставин у вигляді збройної агресії російської федерації, що посвідчено листом ТПП від 28.02.2022 № 202/02.0.-7.1, а також наявність заборгованості перед відповідачем інших контрагентів, та виконання відповідачем спецобов`язків для забезпечення доступності ціни на електричну енергію.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2023 справу № 910/11336/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Козир Т.П., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11336/23.

Відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 у справі № 910/11336/23 до надходження до суду матеріалів справи.

13.11.2023 матеріали справи № 910/11336/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 у справі № 910/11336/23, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається із матеріалів справи, 05.10.2020 між ТОВ "Роялті Форм" (постачальник) та ДП "НАЕК "Енергоатом" (покупець) був укладений договір поставки № 53-129-01-20-02181 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець прийняти і оплатити товар у кількості, асортименті і цінах, зазначених у специфікації (п. 1.1, 1.2).

Сума договору складає 13 807 463,76 грн. (п. 3.1 договору). Покупець сплачує вартість продукції за цінами, зазначеними в специфікації (п. 4.1 договору). Оплата поставленої продукції за специфікацією здійснюється покупцем за кожну партію протягом 30 робочих днів від дати підписання акту приймання-передачі поставленої продукції п. 4.2 цього договору.

Відповідно до п. 5.2 договору поставка продукції згідно специфікації здійснюється залізничним транспортом на умовах DDP - залізнична станція вантажоодержувача (ст. Енергодар, Придніпровської залізниці, код 476906, вантажоодержувач ВП ЗАЕС, код 1329), (ст. Южноукраїнська, Одеської залізниці, код 413305, вантажоодержувач ВП ЮУАЕС, код 5075), (ст. Рафалівка, Львівської залізниці, код 355105, вантажоодержувач ВП РАЕС, код 4646), (ст. Сільце Південно-західної залізниці, код 341234, вантажоодержувач ВП ХАЕС, код 3805) згідно Інкотерм 2010. Постачальник не пізніше, ніж за три дні до відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки продукції, із зазначенням номенклатури та вартості партії продукції, що поставляється.

Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача (п. 5.4 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 01.06.2021, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку (п. 10.1).

Специфікаціями до договору № 1, № 2, № 3 сторони погодили найменування товару, його кількість та вартість.

Додатковими угодами № 1 від 16.11.2020 та № 2 від 30.12.2020 був змінений товар, що підлягає поставці, а специфікацією № 3 додатковий обсяг товару.

На виконання укладеного договору позивач, відповідно до актів приймання-передачі № 2041/61 від 16.11.2020, № 2043/61 від 27.11.2020, № 43 від 07.12.2020, № 041-37/1579-1 від 06.10.2020, № 041-37/1579 від 06.10.2020, № 2006/61 від 05.10.2020, № 2007/61 від 05.10.2020, № 2024/61 від 17.11.2020, № 2075/61 від 17.11.2020, № 435 від 18.12.2020, № 041/36-4 від 04.01.2021, підписаних сторонами без зауважень, поставив відповідачу товар на загальну суму 13 763 581,42 грн.

Проте відповідач свої зобов`язання з оплати товару виконав неналежним чином, вартість поставленого товару сплатив з порушенням визначеного договором строку, у зв`язку з чим позивачем були нараховані інфляційні втрати у сумі 106 207,21 грн та 3 % річних у сумі 27 176,82 грн за період з 29.12.2020 по 04.03.2021.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до частини першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 13 763 581,42 грн, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками уповноважених представників сторін актами приймання-передачі № 2041/61 від 16.11.2020, № 2043/61 від 27.11.2020, № 43 від 07.12.2020, № 041-37/1579-1 від 06.10.2020, № 041-37/1579 від 06.10.2020, № 2006/61 від 05.10.2020, № 2007/61 від 05.10.2020, № 2024/61 від 17.11.2020, № 2075/61 від 17.11.2020, № 435 від 18.12.2020, № 041/36-4 від 04.01.2021.

Доводи ДП "НАЕК "Енергоатом" про відсутність обов`язку покупця нести відповідальність за неналежне виконання господарських зобов`язань за відсутності його вини колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє з огляду на таке.

Так, відповідач вказував, що порушення зобов`язання відбулось не з його вини, а у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, внаслідок чого 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, що триває на даний час.

Згідно зі ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Натомість, як було встановлено судом, поставка товару відбувалась з листопада 2020 по січень 2021, тобто, за 1 рік до введення у лютому 2022 року воєнного стану, що спричинила військова агресія російської федерації проти України, тому зазначені відповідачем доводи не є підставою для звільнення ДП "НАЕК "Енергоатом" від відповідальності (сплати інфляційних втрат та 3 % річних) за неналежне виконання зобов`язання.

Щодо посилань відповідача на перебування ринку електричної енергії у кризовому стані та порушення контрагентом відповідача (ДП "Гарантований покупець") зобов`язань перед ДП "НАЕК "Енергоатом", то суд їх приймає до уваги, проте, зазначає, що виходячи з положень ст. 526, 617 ЦК України, ст. 218 ГК України, належне виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем не може ставитися у залежність від законодавчих змін або виконання зобов`язань іншими контрагентами відповідача, і такої відкладальної умови в оплаті товару договір поставки не містить.

При цьому неналежне виконання ДП "НАЕК "Енергоатом" своїх зобов`язань вплинуло також на інтереси ТОВ "Роялті Форм", що полягало у справедливому сподіванні позивача на належне виконання відповідачем договору та своєчасне отримання коштів.

Отже зазначені доводи також є необґрунтованими та не свідчать про відсутність обов`язку покупця нести відповідальність за неналежне виконання господарських зобов`язань.

При цьому суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, оскільки матеріалами справи підтверджено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивач правомірно просив застосувати нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення матеріальних втрат, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в сумі 84 718,35 грн та 3 % річних у сумі 26 337,55 грн, тобто у меншій сумі, ніж просив позивач, оскільки при розрахунку матеріальних втрат позивачем було враховано день фактичної оплати поставленого товару, що є неправомірним.

Отже позовні вимоги ТОВ "Роялті Форм" підлягали частковому задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення трьох процентів річних, суд апеляційної інстанції зазначає, що ці компенсаційні нарахування не є штрафними санкціями, передбаченими статтею 230 Господарського кодексу України, а тому на них не поширюються положення часини 1 статті 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Посилання відповідача на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року № 902/417/18 - не підлягають застосуванню в контексті вирішення даного спору, оскільки у цій постанові досліджувалося питання зменшення відсотків річних, як визначені у більшому розмірі (40 %), ніж передбачені у статті 625 Цивільного кодексу України. Також, у вказаній постанові Верховний Суд не вказував на можливість суду самостійно та/або за клопотанням сторони зменшувати саме інфляційні нарахування.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання позивача про зменшення розміру трьох процентів річних є необґрунтованим, а відтак не підлягає задоволенню, у зв`язку з чим відхиляється судом апеляційної інстанції. Крім того, з аналогічних правомірних доводів судом першої інстанції обгрунтовано було відхилено відповідне клопотання і під час розгляду справи в суді першої інстанції, і доводи скаржника в цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції необгрунтовано було відхилено клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення на один рік - судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду підставою для відстрочення, розстрочення виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, в основу судового акту про надання відстрочення виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, відповідач просить відстрочити виконання рішення у цій справі на один рік з дня його ухвалення, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований строк та не надає жодних доказів на підтвердження того, що після спливу цього строку рішення суду буде ним виконано.

Крім того, не є безумовною підставою для надання відстрочки у виконанні судового рішення введення 24.02.2022 в Україні воєнного стану, оскільки ДП "НАЕК "Енергоатом" не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між введенням в Україні воєнного стану та неможливістю своєчасного виконання своїх договірних зобов`язань.

Крім того, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання скаржника на обставини невиконання зобов`язань його контрагентами та відсутність коштів - судом апеляційної інстанції також відхиляються.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Отже, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції, що надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів на тривалий період без дотримання балансу інтересів сторін порушує основи судового рішення, яке ухвалюється іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при вирішенні питання про відстрочення виконання судового рішення необхідно враховувати не тільки фінансовий стан відповідача, а й позивача, а тому з урахуванням балансу інтересів сторін, оскільки довготривале невиконання рішення суду порушуватиме право позивача на справедливий судовий розгляд, відсутні правові підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій справі. Доводи скаржника в цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Усі інші посилання, обгрунтування, доводи враховані судом апеляційної інстанції, проте не такими, що спростовують висновки суду апеляційної інстанції та суду першої інстанції, з урахуванням меж апеляційного оскарження.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням меж апеляційного оскарження, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі, з урахуванням меж апеляційного оскарження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, з урахуванням меж апеляційного оскарження, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, рішення в оскаржуваній частині ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 10.10.2023 у справі № 910/11336/23 в частині відмови у зменшенні 3 % річних та в частині відмови у відстрочці виконання рішення на 1 рік, за наведених скаржником доводів та обґрунтувань апеляційної скарги.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 у справі №910/11336/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 у справі №910/11336/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/11336/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Т.П. Козир

Г.П. Коробенко