Рішення

від 28.08.2023 по справі 915/536/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 року Справа № 915/536/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027 (код ЄДРПОУ 26565573)

електронна пошта зазначена в системі Електронний суд: kancel@mkrada.gov.ua

до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )

про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки

Представники учасників справи в судове засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулась Миколаївська міська рада з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій просить суд скасувати державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо земельної ділянки площею 0, 0064 га з кадастровим номером 4810136600:07:043:0002, що зареєстроване 25.11.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 39421644.

Позивач просить суд судовий збір в сумі 2 684, 00 грн. стягнути з відповідача на користь позивача Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 19.05.2023.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2023 відкладено підготовче засідання на 16.06.2023

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2023 позовну заяву Миколаївської міської ради (вх. № 4439/23 від 10.04.2023) до відповідача ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.07.2023 продовжено розгляд справи № 915/536/23 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 24.07.2023.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.07.2023 закрито підготовче провадження у справі № 915/536/23. Розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 28.08.2023.

11.08.2023 на адресу Господарського суду Миколаївської області за допомогою системи "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (вх. № 10617/23 від 11.08.2023).

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача судом розглянуто та задоволено.

Ухвали Господарського суду Миколаївської області від 05.07.2023, від 24.07.2023 надіслані на адресу відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , повернуті на адресу суду із відміткою поштової установи "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до інформації Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради № 19.03.03.-11/2387/23 від 14.07.2023 за відомостями Реєстру територіальної громади м. Миколаєва місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до абз. 1, 3 ч. 1 ст. 4 ст. Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

В рішеннях від 28.10.1998 у справі Осман проти Сполученого королівства та від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

В рішенні від 07.07.1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідач не повідомляв суд про зміну свого місцезнаходження, ухвали суду надсилались судом за адресою, зазначеною позивачем у заяві про усунення недоліків (яка співпадає із відомостями, що містяться в Єдиному державному демографічному реєстрі).

Відповідач в силу ч. 6 ст. 120 ГПК України вважається повідомленим про розгляд справи судом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття всіх необхідних та достатніх заходів з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено, що 01.03.2003 між Миколаївською міською радою та ФОП Таран Світланою Іванівною на підставі рішення Миколаївської міської ради від 28.02.2003 № 10/26 укладено договір оренди землі № 1588, за яким передано в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 64 кв. м. для розміщення торговельного павільйону та обладнання літнього майданчика по вул. Олега Ольжича, поблизу житлового будинку № 3-г.

Рішенням Миколаївської міської ради від 18.09.2008 № 27/71 відповідачу продовжено термін оренди земельної ділянки та укладено договір оренди землі від 29.09.2009 № 6951, за яким ФОП Таран С.І. передано в оренду земельну ділянку строком на 3 роки.

На підставі рішення Миколаївської міської ради від 01.03.2012 № 15/41 між позивачем та відповідачем було укладено договір про зміни від 20.10.2012 № 250-12 до договору оренди землі від 29.09.2009 № 6951 про продовження на 5 років до 28.02.2016 строку оренди земельної ділянки.

Договір оренди не продовжувався та 28.02.2016 договір оренди припинив свою дію у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Всупереч вимогам ст. 34 ЗУ «Про оренду землі» та умовам договору оренди землі від 29.09.2009 № 6951 відповідачем не було демонтовано споруди із приведенням земельної ділянки у стан, придатний для використання та не повернуто земельну ділянку Миколаївській міській раді.

Водночас згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Брагарем Г.Й. 25.11.2020 вчинено державну реєстрацію іншого речового права (запис за номером 39421644), яким за Таран С.І. зареєстровано право оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 4810136600:07:043:0002) площею 64 кв. м. для обслуговування тимчасово розміщеного торговельного павільйону з літнім майданчиком, поблизу житлового будинку № 3-г по вул. Олега Ольжича на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.11.2020 (з відкриттям розділу), індексний номер 55394584.

Позивач зазначає, що державним реєстратором в підрозділі «зміст, характеристика іншого речового права» зазначено наступне: «дата укладання договору (після 2013)/Дата державної реєстрації (до 2013) 29.09.2009. Строк: 16р., 4 міс., 30 дні. Дата закінчення дії: 28.02.2026, з автоматичним продовженням дії договору».

Позивач зазначає, що зміст оскаржуваної державної реєстрації права оренди земельної ділянки не відповідає змісту документів (договорів оренди землі), на підставі яких проведені реєстраційні дії, що має наслідком порушення прав та інтересів Миколаївської міської ради щодо можливості володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності як її законного власника.

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. 13, 41, 143, 145 Конституції України, ст. 4, 16, 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 2, 10, 12 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, ст. 16, 317, 319 ЦК України, ст. 152 ЗК України та судовою практикою.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

28.02.2023 рішенням № 10/26 Миколаївської міської ради затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 64 кв.м., у т.ч. 30 кв.м. для встановлення споруди, 20 кв.м. для обладнання літнього майданчика та 14 кв.м. для благоустрою за рахунок земель ПП Таран С. І. та земель міста, не наданих у власність або користування, для розміщення торговельного павільйону та обладнання літнього майданчика поблизу житлового будинку 3-Г по вул. Ленінградській. Надано приватному підприємцю Таран Світлані Іванівні в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 64 кв.м., зарахувавши її до земель комерційного використання поблизу житлового будинку 3-Г по вул. Ленінградській.

21.03.2003 між Миколаївською міською радою та приватним підприємцем Таран Світланою Іванівною укладено договір оренди землі від 21.03.2003, відповідно до умов п. 1.1 якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 28.02.2003 за № 10/26 надала, а ПП Таран Світлана Іванівна прийняла в оренду земельну ділянку загальною площею 64 кв.м., в тому числі 30 кв.м. для встановлення споруди, 20 кв.м. для обладнання літнього майданчика та 14 кв.м. для благоустрою, зарахувавши її до земель комерційного використання для розміщення торговельного павільйону та обладнання літнього майданчика по вул. Ленінградській, поблизу житлового будинку № 3-Г / Корабельний район/, згідно з планом земельної ділянки, що є невід`ємною частиною земельної ділянки. Межі земельної ділянки перенесені у натуру в установленому порядку.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Договір зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 25.03.2003 № за № 1588.

Суду не подано доказів визнання недійсним або розірвання договору.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.1 договору земельна ділянка передається в оренду, без права передачі її в суборенду, строком на 5 років з дати прийняття рішення.

Відповідно до п. 2.2 договору він набирає чинності з дати його державної реєстрації.

Відповідно до п. 4.1 договору земельна ділянка передається в оренду для розміщення торговельного павільйону та обладнання літнього майданчика, поблизу житлового будинку № 3-Г по вул. Ленінградській /Корабельний район/.

Рішенням Миколаївської міської ради № 27/71 від 18.09.2008 продовжено фізичній особі-підприємцю Таран Світлані Іванівні на 3 роки оренду земельної ділянки загальною площею 64 кв.м., наданої згідно з рішенням міської ради від 28.02.2003 № 10/26 для обслуговування торговельного павільйону з літнім майданчиком, залишивши її в землях комерційного користування поблизу житлового будинку 3-Г по вул. Ленінградській.

29.09.2009 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Таран Світланою Іванівною (орендар) укладено договір оренди землі № 6951 від 29.09.2009, відповідно до умов п. 1.1 якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 18.09.2008 за № 27/71 продовжує ФОП Таран Світлані Іванівні термін оренди земельної ділянки, яка була надана рішенням міської ради від 28.02.2003 за № 10/26, для обслуговування тимчасово розміщеного торгового павільйону з літнім майданчиком по вул. Ленінградській, поблизу житлового будинку № 3-Г без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно /Корабельний район/.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Договір зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.09.2009.

Суду не подано доказів визнання недійсним або розірвання договору.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.3 договору земельна ділянка передається в оренду без будівель, споруд та інших об`єктів.

Відповідно до п. 3.1 договору договір діє протягом 3 років з 28.02.2008. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди. Підставою для поновлення договору буде відповідне рішення орендодавця.

Відповідно до п. 7.1 договору у разі закінчення терміну оренди, припинення або розірвання Договору, Орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому у порівнянні з тим, в якому він одержав її в оренду.

Відповідно до п.п. 2к" п. 9.4 договору орендар земельної ділянки зобов`язаний у разі не продовження міською радою строку оренди землі демонтувати споруди та привести земельну ділянку у стан, придатний для використання за призначенням без відшкодуванням Орендодавцем втрат Орендаря, в тому числі вартості майна.

Відповідно до п. 14.1 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Додатками до договору є: план земельної ділянки; акт про перенесення меж земельної ділянки на місцевість; план відведення земельної ділянки; акт приймання-передачі об`єкта оренди; проект відведення земельної ділянки.

На підставі акту приймання-передачі від 29.09.2009 Миколаївською міською радою (орендодавець) передано в оренду фізичній особі-підприємцю Таран С. І. (орендар) земельну ділянку площею 64 кв.м.

Рішенням Миколаївської міської ради № 15/41 від 01.03.2012 продовжено фізичній особі-підприємцю Таран Світлані Іванівні на 5 років строк оренди земельної ділянки загальною площею 64 кв.м., яка була надана рішенням міської ради від 28.02.2003 № 10/26, залишивши земельну ділянку в землях комерційного використання, для обслуговування тимчасово розміщеного торговельного павільйону з літнім майданчиком по вул. Ленінградській поблизу житлового будинку 3-Г.

02.10.2012 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Таран Світланою Іванівною (орендар) укладено договір про зміни № 250-12 до договору оренди землі від 29.09.2009 № 6951, пунктом 1 якого сторони погодили, що Миколаївська міська рада на підставі рішення від 01.03.12 за № 15/41 продовжує ФОП Таран С.І. оренду земельної ділянки для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торговельного павільйону з літнім майданчиком по вул. Ленінградській, поблизу жилого будинку № 3 /Корабельний район/, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно, у зв`язку з чим в договір внесено зміни.

Відповідно до п. 3.1 договору термін оренди продовжений на 5 років до 28.02.2016. Орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на подовження строку дії договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про подовження строку оренди. Підставою для подовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення орендодавця.

Договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Миколаїв, про що у державному реєстрі земель вчинено запис за № 481010004001275 від 02.10.2012.

Відповідно до відомостей з ДЗК (витяг з ДЗК про земельну ділянку НВ-4801844932015 від 22.12.2015) 22.12.2015 сформовано земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 4810136600:07:043:0002 та проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0, 0064 га, яка розташована по вул. Ленінградська, поблизу ж/б 3, м. Миколаїв. Категорія земель: землі житлової та громадської забудови, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, вид використання: для обслуговування тимчасово розміщеного торговельного павільйону з літнім майданчиком. Форма власності: комунальна. Орендар: Таран С.І.

Рішенням Миколаївської міської ради № 14/31 від 17.01.2017 відмовлено фізичній особі-підприємцю Таран Світлані Іванівні у продовженні строку оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4810136600:07:043:0002) загальною площею 64 кв.м. для обслуговування торговельного павільйону з літнім майданчиком поблизу житлового будинку № 3-г по вул. Олега Ольжича (вул. Ленінградській) відповідно до висновку управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 18.10.2016 № 15-5245.

Відповідно до акту обстеження земельних ділянок комісією з питань упорядкування розміщення об`єктів торгівлі та послуг на території Миколаєва № 9 від 20.08.2020 за результатами обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_3 , власник Таран С. І., встановлено, що літній майданчик та торговельний павільйон розташовані без діючих документів на право користування даною земельною ділянкою, а також без визначення місця їх розташування, у зв`язку з відсутністю паспорта прив`язки, що суперечить наказу Мінрегіону від 21.10.2011 № 244 та рішенню Миколаївської міської ради від 14.02.2013 № 25/20.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (інформаційна довідка № 325275384 від 09.03.2023) державним реєстратором Брагар Г. Й. 25.11.2020 зареєстровано право оренди земельної ділянки загальною площею 0, 0064 га з кадастровим номером 4810136600:07:043:0002. Орендодавець - територіальна громада в особі Миколаївської міської ради, орендар - Таран С. І.

Документи, подані для державної реєстрації: договір оренди землі серія та номер 6951, виданий 29.09.2009, видавник Миколаївська міська рада / Таран Світлана Іванівна; договір про зміни серія та номер 250-12, видавник Миколаївська міська рада / Таран Світлана Іванівна; додатковий правочин серія та номер б/н, видавник Миколаївська міська рада / Таран Світлана Іванівна; договір оренди землі серія та номер б/н, виданий 01.03.2003, видавник Миколаївська міська рада / Таран Світлана Іванівна.

Зміст, характеристика іншого речового права: дата укладення договору (після 2013 року) / Дата державної реєстрації (до 2013 року): 29.09.2009. Строк 16 років 4 місяці 30 днів. Дата закінчення дії 28.02.2026 з автоматичним продовженням дії договору.

Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом про скасування державної реєстрації іншого речового права (права оренди).

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до абз. 1, 4 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 169, ст. 172 ЦК України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

Відповідно до п. "а" ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 116, ч. 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 20.12.2015, яка діяла на час закінчення строку дії договору) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України (тут і далі - в редакції від 16.10.2020) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - в редакції від 16.10.2020) у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

- державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

- заявник - власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, похідних від права власності, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться з одночасною державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку, крім випадків, якщо право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Державна реєстрація зміни строку речового права, у тому числі оренди земельної ділянки, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей про зареєстровані права в Державному земельному кадастрі.

Державна реєстрація зміни строку речового права, у тому числі оренди земельної ділянки, набутого та не оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться в порядку, передбаченому для державної реєстрації права оренди, за умови відсутності відомостей про зареєстровані інші речові права, похідні від права власності, у Державному земельному кадастрі чи в Державному реєстрі прав.

При цьому строк такого речового права, у тому числі оренди, обраховується відповідно до строку дії договору оренди, що обраховується з дня його укладення.

Відповідно до п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (в редакції від 29.05.2020) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, іншими законами України та цим Порядком.

Відповідно до п. 81-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (в редакції від 29.05.2020) державна реєстрація прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 р., проводиться у порядку, передбаченому статтею 29 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а виступає лише засобом підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі визначених законом документів (постанова КГС ВС від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6).

Суть державної реєстрації прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

Ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації, а тим більше тлумачити факт державної реєстрації як підставу виникнення такого права є логічною та юридичною помилкою, намаганням підмінити поняття причини та наслідку (п. 61, 63 постанови КГС ВС від 10.06.2020 у справі 906/585/19).

Навіть якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав дотримався законодавства при внесенні запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою, це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача (п. 5.16 постанови ВП ВС від 04.12.2018 у справі № 915/1377/17).

Законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить (постанова КГС ВС від 03.03.2021 у справі № 915/161/20).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції від 22.07.2023) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

У розумінні положень статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у чинній редакції (з 16.01.2020), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (постанова КГС ВС від 03.03.2021 по справі № 915/161/20).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом 01.03.2003 між Миколаївською міською радою та ФОП Таран Світланою Іванівною на підставі рішення Миколаївської міської ради від 28.02.2003 № 10/26 укладено договір оренди землі № 1588, за яким передано в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 64 кв. м. для розміщення торговельного павільйону та обладнання літнього майданчика по вул. Олега Ольжича, поблизу житлового будинку № 3-г.

В подальшому рішеннями Миколаївської міської ради № 27/71 від 18.09.2008, № 15/41 від 01.03.2012 остання продовжувала фізичній особі-підприємцю Таран Світлані Іванівні строк оренди земельної ділянки, про що між сторонами укладено договір оренди землі № 6951 від 29.09.2009, договір про зміни № 250-12 від 02.10.2012 до договору оренди землі від 29.09.2009 № 6951.

Так, 02.10.2012 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Таран Світланою Іванівною (орендар) укладено договір про зміни № 250-12 до договору оренди землі від 29.09.2009 № 6951, пунктом 3.1 якого сторони погодили продовження строку оренди на 5 років до 28.02.2016.

Суду не подано доказів поновлення (продовження) строку оренди в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Крім того, рішенням Миколаївської міської ради № 14/31 від 17.01.2017 відмовлено фізичній особі-підприємцю Таран Світлані Іванівні у продовженні строку оренди земельної ділянки, доказів оскарження якого (рішення) суду не подано. Отже, укладений між сторонами договір оренди землі є припиненим з 28.02.2016, у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено.

Проте, після припинення договору оренди 25.11.2020 державним реєстратором Брагар Г. Й. зареєстровано право оренди земельної ділянки загальною площею 0, 0064 га з кадастровим номером 4810136600:07:043:0002. Орендодавець - територіальна громада в особі Миколаївської міської ради, орендар - Таран С. І. Строк 16 років 4 місяці 30 днів. Дата закінчення дії 28.02.2026 з автоматичним продовженням дії договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що всупереч умовам договорiв оренди землi, якi стали пiдставою для державної реєстрацiї речового права, та з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором за вiдповiдачем було зареєстровано право оренди на земельну дiлянку на підставі договорів оренди, які на дату проведення державної реєстрації вже були припинені, у зв`язку iз закiнченням строку, на який їx було укладено. Тобто, прийняте рiшення державного реєстратора про державну реєстрацiю речових прав на нерухоме майно (в даному випадку іншого речового права - права оренди земельної дiлянки) не відповідає вiдомостям, що мiстяться в документах (договорах оренди землi), на пiдставi яких проведенi вiдповiднi реєстраційні дії.

Отже, оскаржувана державна реєстрація права оренди земельної дiлянки за вiдповiдачем порушує права та iнтереси Миколаївської міської ради щодо можливостi володiння, користування та розпоряджання земельною дiлянкою комунальної власностi як власника цієї земельної ділянки.

Матеріали справи не містять жодних доказів на спростування позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір в розмірі 2 684, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо земельної ділянки площею 0, 0064 га з кадастровим номером 4810136600:07:043:0002, що зареєстроване 25.11.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 39421644.

3. Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027 (код ЄДРПОУ 26565573) через виконавчий комітет Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027 (код ЄДРПОУ 04056612) (банк отримувача ДКСУ м. Київ, код в ЄДРПОУ отримувача 04056612, рахунок № UA448201720344230028000027733):

- 2 684, 00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 09.10.2023

Суддя Е.М. Олейняш