Ухвала

від 09.10.2023 по справі 916/4307/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"09" жовтня 2023 р. м. Одеса № 916/4307/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

дослідивши матеріали позовної заяви (вх.№4866/23 від 03.10.2023)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Оазис-Юг-Сервис», ЛТД (73035, м. Херсон, шосе В.Чорновола, № 19)

до відповідачів: 1) Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області (73000, м. Херсон, пр. Ушакова, № 37);

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

3) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 );

4) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 );

5) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 );

6) ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 );

7) ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 );

8) ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 );

9) Державного реєстратора Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області Лихенко Олександра Олександровича (75126, Херсонська обл., Херсонський р-н, с. Ювілейне, вул. Соборна, № 17)

про скасування рішень, визнання дій голови Антонівської селищної ради неправомірними та незаконними, застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів,

ВСТАНОВИВ:

03.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю Фірми «Оазис-Юг-Сервис», ЛТД подало до Господарського суду Одеської області позовну заяву до відповідачів, відповідно до якої просить суд, зокрема:

- скасувати рішення № 760 від 05.08.2010 Антонівської селищної ради м. Херсона Херсонської області;

- скасувати реєстрацію рішення №760 від 05.08.2010 Антонівської селищної ради м. Херсона Херсонської області;

- скасувати номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 36895864 від 15.06.2020 вчинений на підставі витягу з рішення Антонівської селищної ради м. Херсона Херсонської області № 760 від 05.08.2010 державним реєстратором Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області Лихенком О.О., яким зареєстровано припинення права ТОВ фірми «Оазис-Юг-Сервис»,ЛТД постійного користування земельною ділянкою площею 0,1177 га;

- скасувати номер запису 36896931 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 15.06.2020 на підставі витягу з рішення Антонівської селищної ради м. Херсона Херсонської області № 760 від 05.08.2010 державним реєстратором Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області Лихенком О.О., яким зареєстровано припинення права ТОВ фірми «Оазис-Юг-Сервис»,ЛТД постійного користування земельною ділянкою площею 0,1457 га;

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину договору купівлі продажу від 17.08.2020 торгівельного павільйону загальною площею 221 кв.м за адресою: АДРЕСА_8 , що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1177 га, кадастровий номер 6510165300:04:087:0001, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину договір купівлі продажу від 23.09.2020, укладений між Антонівською селищною радою в особі голови Семенчева Ігоря Ігоровича та ОСОБА_2 щодо продажу земельної ділянки площею 0,1177 га, кадастровий номер 6510165300:04:087:0001, за адресою: АДРЕСА_8 ;

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину договору купівлі продажу від серії НМВ № 930366 від 20.10.2020 Антонівська селищна рада, від імені якої діє голова Семенчев Ігор Ігорович, продала за 308 738 грн. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1457 га. кадастровий номер 6510165300:04:059:0001, що розташована за адресою: АДРЕСА_9 ;

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину від 27.01.2021 серії НМР № 833108-833107 укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 торгівельного павільйону і земельної ділянки площею 0,1457 га (кадастровий номер: 6510165300:04:059:0001), що розташовані за адресою: АДРЕСА_9 ;

- скасувати Рішення LVII сесії Антонівської селищної ради м. Херсона Херсонської області VII скликання № 477 від 07.02.2020, яким ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення землевпорядної документації на земельну ділянку площею 0,0470 га за адресою: АДРЕСА_10 ;

- скасувати Рішення LVIII сесії Антонівської селищної ради м. Херсона Херсонської області VII скликання № 526 від 24.07.2020, яким ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку площею 0,0470 га за кадастровим номером 6510165300:02:001:1856 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_10 ;

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину договору купівлі продажу від 05.08.2020 між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та ОСОБА_7 серії НОН №705443 земельної ділянкт. площею 0,0470 га за кадастровим номером 6510165300:02:001:1856;

- визнати дії ОСОБА_5 як голови Антонівської селищної ради неправомірними та не законними.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з огляду на наступне.

Суд зазначає, що судовий захист прав суб`єктів господарювання передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб`єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства і окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).

Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.

Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. (стаття 125 Конституції України).

Відповідно до статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцевий суд є судом першої інстанції і здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції. Місцеві адміністративні суди розглядають справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи). Юрисдикція місцевих судів щодо окремих категорій справ, а також порядок їх розгляду визначаються законом.

Конституційний Суд України у рішенні №2-рп/2007 від 12.06.2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).

При цьому, як слідує зі змісту рішення Конституційного Суду України №9-зп від 25.12.1997, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому, згідно з ч. 1, 3 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 Господарського процесуального кодексу України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.

Виходячи з викладених норм, спір підвідомчий господарському суду, якщо склад його учасників відповідає нормам ст. ст. 4, 45 Господарського процесуального кодексу України, а спірне правовідношення носить господарський характер.

У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 905/2043/18 вказано, що під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов`язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №914/2191/16, від 23.10.2019 у справі №902/434/19, від 30.10.2019 у справі №922/1359/19.

Суд, надавши правову кваліфікацію правовій природі спірних правовідносин, дослідивши зміст правовідносин сторін, зазначає, що фактично позовні вимоги позивача до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про застосування наслідків недійсності укладених між ними правочинів, які на думку позивача є нікчемними, не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Суд зазначає, що Цивільний процесуальний кодекс України встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Тобто, за певних умов обидві сторони у цивільному процесі можуть і не бути фізичними особами, якщо тільки такий спір не належить до юрисдикції іншого суду.

Таким чином, оскільки вищевказані відповідачі у справі не є суб`єктами господарювання (фізичною особою-підприємцем), а даний спір не підпадає під критерії господарського спору за участю фізичної особи, що охоплюється ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на зміст статей 4, 20 Господарського процесуального кодексу України, подана позовна заява із вимогами до фізичних осіб в частині застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, не підлягає розгляду у господарських судах України.

При цьому, суд зазначає, що позивачем у позовній заяві визначено відповідачем - 1 Херсонську міську військову адміністрацію Херсонського району Херсонської області, проте жодних вимог до нього прохальна частина позовної заяви не містить. В той же час, з урахуванням суб`єктного складу сторін (позивача та відповідача - 1), а також заявлені вимоги щодо скасування рішень Антонівської селищної ради м. Херсона Херсонської області та скасування відповідних записів, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Водночас, вимога позивача про визнання неправомірними та незаконними дії суб`єкта владних повноважень голови Антонівської селищної ради м. Херсона Херсонської області Семенчева І.І., на переконання суду, може бути віднесені до юрисдикції адміністративних судів з огляду на норми п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, якими встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, судом встановлено, що в даній позовній заяві позивачем об`єднані позовні вимоги, які повинні розглядатися в порядку господарського, цивільного та адміністративного судочинства.

Статтею 21 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Крім того, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Отже, порушенням правила об`єднання вимог, є об`єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Згідно з ч.4 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 2 ч. 5. ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу). Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.

Приймаючи до уваги порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми «Оазис-Юг-Сервис», ЛТД правил об`єднання позовних вимог, на підставі п.2 ч. 5 ст. 174 ГПК України вказану позовну заяву слід повернути позивачу.

Відповідно до ч.8 ст.174 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Керуючись п.п. 2 ч. 5 ст. 174, ст.ст. 4, 20, 21, 173, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Оазис-Юг-Сервис», ЛТД (вх. № 4866/23 від 03.10.2023) до Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Державного реєстратора Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області Лихенко Олександра Олександровича про скасування рішень, визнання дій голови Антонівської селищної ради неправомірними та незаконними, застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, разом з доданими до неї додатками повернути без розгляду.

Ухвала набрала законної сили 09.10.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.В. Цісельський