Постанова

від 08.02.2024 по справі 916/4307/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4307/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Оазис-Юг-Сервис, ЛТД

на ухвалу Господарського суду Одеської області

від 09 жовтня 2023 року (повний текст складено 09.10.2023)

у справі №916/4307/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Оазис-Юг-Сервис, ЛТД

до відповідачів: 1) Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області;

2) ОСОБА_1 ;

3) ОСОБА_2 ;

4) ОСОБА_3 ;

5) ОСОБА_4 ;

6) ОСОБА_5 ;

7) ОСОБА_6 ;

8) ОСОБА_7 ;

9) Державного реєстратора Ювілейної сільської ради Олешівського району Херсонської області Лихенко Олександра Олександровича

про скасування рішень, визнання дій голови Антонівської селищної ради неправомірними та незаконними, застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів,-

суддя суду першої інстанції: Цісельський О.В.

дата та місце винесення ухвали: 09.10.2023, м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Оазис-Юг-Сервис, ЛТД звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідачів, відповідно до якого просить суд, зокрема:

- скасувати рішення № 760 від 05.08.2010 Антонівської селищної ради м. Херсона Херсонської області;

- скасувати реєстрацію рішення №760 від 05.08.2010 Антонівської селищної ради м.Херсона Херсонської області;

- скасувати номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 36895864 від 15.06.2020, вчиненого на підставі витягу з рішення Антонівської селищної ради м. Херсона Херсонської області № 760 від 05.08.2010 державним реєстратором Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області Лихенком О.О., яким зареєстровано припинення права ТОВ фірми Оазис-Юг-Сервис,ЛТД постійного користування земельною ділянкою площею 0,1177 га;

- скасувати номер запису 36896931 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 15.06.2020 на підставі витягу з рішення Антонівської селищної ради м. Херсона Херсонської області № 760 від 05.08.2010 державним реєстратором Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області Лихенком О.О., яким зареєстровано припинення права ТОВ фірми Оазис-Юг-Сервис,ЛТД постійного користування земельною ділянкою площею 0,1457 га;

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину договору купівлі-продажу від 17.08.2020 торгівельного павільйону загальною площею 221 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1177 га, кадастровий номер 6510165300:04:087:0001, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину договору купівлі-продажу від 23.09.2020, укладеного між Антонівською селищною радою в особі голови Семенчева Ігоря Ігоровича та ОСОБА_2 щодо продажу земельної ділянки площею 0,1177 га, кадастровий номер 6510165300:04:087:0001, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину договору купівлі-продажу від серії НМВ № 930366 від 20.10.2020, за умовами якого Антонівська селищна рада, від імені якої діє голова Семенчев Ігор Ігорович, продала за 308 738 грн. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1457 га, кадастровий номер 6510165300:04:059:0001, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину від 27.01.2021 серії НМР № 833108-833107, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 торгівельного павільйону і земельної ділянки площею 0,1457 га (кадастровий номер: 6510165300:04:059:0001), що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ;

- скасувати Рішення LVII сесії Антонівської селищної ради м. Херсона Херсонської області VII скликання № 477 від 07.02.2020, яким ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення землевпорядної документації на земельну ділянку площею 0,0470 га за адресою: АДРЕСА_3 ;

- скасувати Рішення LVIII сесії Антонівської селищної ради м. Херсона Херсонської області VII скликання № 526 від 24.07.2020, яким ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку площею 0,0470 га за кадастровим номером 6510165300:02:001:1856 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 ;

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину договору купівлі-продажу від 05.08.2020, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та ОСОБА_7 серії НОН №705443 земельної ділянки площею 0,0470 га за кадастровим номером 6510165300:02:001:1856;

- визнати дії ОСОБА_5 як голови Антонівської селищної ради неправомірними та незаконними.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.10.2023 у справі №916/4307/23 (суддя Цісельський О.В.) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Оазис-Юг-Сервис, ЛТД до Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Державного реєстратора Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області Лихенко Олександра Олександровича про скасування рішень, визнання дій голови Антонівської селищної ради неправомірними та незаконними, застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, разом з доданими до неї додатками повернуто без розгляду.

Так, суд першої інстанції встановив, що у вказаній позовній заяві позивачем об`єднані вимоги, які повинні розглядатися в порядку господарського, цивільного та адміністративного судочинства, що відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України не є допустимим.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Оазис-Юг-Сервис, ЛТД звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.10.2023 у справі №916/4307/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким справу №916/4307/23 направити для розгляду до суду першої інстанції.

Скаржник посилається на те, що зазначена ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права, недотриманням норм процесуального права.

Так, скаржник вказує, що суд дійшов помилкового висновку щодо порушення правил об`єднання вимог в позовній заяві, пославшись на те, що в одній позовній заяві об`єднані вимоги не пов`язані між собою ні підставами виникнення, ні доказами, на яких вони ґрунтуються.

Апелянт зауважує, що позовні вимоги до відповідачів пов`язані не лише доказами, а й вимогами за однотипними (однорідними) правопорушеннями, що виникли з одних і тих самих підстав та мають абсолютно ідентичні умови вчинення подальших правопорушень законодавства, що підтверджує відсутність суттєвих ускладнень при дослідженні доказів та встановленні обставин справи за всіма вимогами позовної заяви в одному провадженні.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі Оазис-Юг-Сервис, ЛТД пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Оазис-Юг-Сервис, ЛТД на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.10.2023 у справі №916/4307/23. Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

05.01.2024 від Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 не погоджується з доводами останньої, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу, відповідач-1 зазначає, що Господарським судом Одеської області правильно встановлено, що позовні вимоги підлягають розгляду за правилами різного судочинства, що підтверджується змістом позовної заяви та суб`єктивним складом учасників у справі, зокрема, вимоги щодо застосування наслідків нікчемності правочинів підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, враховуючи вимоги статті 20 ГПК України, а вимоги щодо скасування рішень суб`єкту владних повноважень та визнання його дій протиправними - в порядку адміністративного судочинства, враховуючи вимоги статті 1-9 КАС України.

Відповідач-1, зокрема, вказує, що скаржником не зазначено жодних доводів, які б спростовували необхідність розгляду заявлених позовних вимог за правилами різного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційний суд зазначає, що з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану та приймаючи до уваги навантаження суду, принцип незмінності складу суду, а також з огляду на перебування судової колегії у відпустці та положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Оазис-Юг-Сервис, ЛТД на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.10.2023 у справі №916/4307/23 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Реалізація фундаментального права на захист судом прав особи, закріпленого у національній правовій системі Конституцією України, неможлива без утвердження в Україні комплексу необхідних умов для забезпечення кожному права на "справедливий суд" як однієї з основних конвенційних засад, встановлених пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства є чітке, юридично обґрунтоване розмежування повноважень судів окремих ланок системи судоустрою, а також судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення судових справ. Важливим кроком на шляху до розгляду справи компетентним судом є правильне визначення юрисдикції конкретної справи, оскільки це традиційно вважається необхідною передумовою практичного втілення права на звернення до суду.

Захист прав, свобод та законних інтересів особи, гарантованих національною правовою системою та загальновизнаними міжнародними стандартами, є декларативним та малоефективним без формування усталеного та зрозумілого механізму реалізації такого захисту, що повинен сприяти належному здійсненню процесуального порядку діяльності судової гілки влади як системи найбільш авторитетних суб`єктів правозахисту.

У зазначеному контексті дотримання правових основ здійснення судочинства має фундаментальне значення для осіб, які беруть участь у судовому процесі, зокрема, під час розгляду справ господарської юрисдикції. Насамперед, до таких засад традиційно включають об`єктивність (неупередженість), компетентність та незалежність суду, законність та справедливість при розгляді справи. Зазначені процесуальні канони реалізуються виключно у випадку, коли розгляд справи здійснюється судом, якому держава делегувала повноваження розглянути вказану конкретну справу.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Водночас у рішенні у справі "Занд проти Австрії" ("Zand v. Austria", заява №7360/76) судом наголошено на тому, що термін "суд, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" ("Sokurenko and Strygun v. Ukraine", заяви №29458/04 та №29465/04).

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право особи на розгляд справи компетентним судом є юридично забезпеченою можливістю особи звернутися за захистом до суду, який законодавством наділений необхідною сукупністю повноважень щодо розгляду даної справи.

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому, згідно з ч. 1, 3 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

За положеннями ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 Господарського процесуального кодексу України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.

Виходячи з викладених норм, спір підвідомчий господарському суду, якщо склад його учасників відповідає нормам ст. ст. 4, 45 Господарського процесуального кодексу України, а спірне правовідношення носить господарський характер.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем визначено у якості відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є фізичними особами.

Колегія суддів зауважує, що Цивільний процесуальний кодекс України встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Тобто, за певних умов обидві сторони у цивільному процесі можуть і не бути фізичними особами, якщо тільки такий спір не належить до юрисдикції іншого суду.

Відтак, так як вищевказані відповідачі у справі не є суб`єктами господарювання (фізичною особою-підприємцем), а даний спір не підпадає під критерії господарського спору за участю фізичної особи, що охоплюється ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на зміст статей 4, 20 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подана позовна заява із вимогами до фізичних осіб в частині застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, не підлягає розгляду у господарських судах України.

Щодо вимоги позивача про визнання неправомірними та незаконними дії суб`єкта владних повноважень голови Антонівської селищної ради м. Херсона Херсонської області Семенчева І.І. колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, зазначена позовна вимога підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем у позовній заяві визначено відповідачем-1 Херсонську міську військову адміністрацію Херсонського району Херсонської області, однак жодних вимог до нього прохальна частина позовної заяви не містить. В той же час, з урахуванням суб`єктного складу сторін (позивача та відповідача-1), а також заявлені вимоги щодо скасування рішень Антонівської селищної ради м. Херсона Херсонської області та скасування відповідних записів, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем у позовній заяві об`єднано такі позовні вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства господарського, цивільного, адміністративно.

Колегія суддів не приймає до уваги посилань скаржника на те, що позовні вимоги до відповідачів пов`язані не лише доказами, а й вимогами за однотипними (однорідними) правопорушеннями, що виникли з одних і тих самих підстав та мають абсолютно ідентичні умови вчинення подальших правопорушень законодавства, що підтверджує відсутність суттєвих ускладнень при дослідженні доказів та встановленні обставин справи за всіма вимогами позовної заяви в одному провадженні, оскільки вказане твердження спростовується вищевказаними нормами чинного законодавства.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006р. ).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Тому, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують, та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору та остаточний висновок.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Оазис-Юг-Сервис, ЛТД на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.10.2023 у справі №916/4307/23 задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвалв місцевого господарського суду залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.10.2023 у справі №916/4307/23 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова відповідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяРазюк Г.П