Ухвала

від 10.10.2023 по справі 206/2587/22

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

10 жовтня 2023 року

м. Київ

провадження № 51-6060 ск 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2023 року відносно ОСОБА_4 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, зареєстрованого за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, раніше судимого вироком цього ж суду від 22 лютого 2013 року за ч.ч. 1, 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України до 5 років позбавлення волі,

засуджено за:

- ч. 3 ст. 296 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Цивільні позов ТОВ «СЕРВИСТОРГ», в особі директора ОСОБА_5 задоволено частково та цивільний позов ТОВ «ЯВІР-2000» - задоволено повністю.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь:

- ТОВ «СЕРВИСТОРГ» у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 39858 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 40000 грн.;

- ТОВ «ЯВІР-2000» у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 27874,80 грн.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що 20 червня 2022 року приблизно о 14 годині, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «сержант», зайшов до приміщенні магазину « Щедрий кошик » ТОВ «СЕРВИСТОРГ», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Енергетиків, буд. 8, з метою покупки алкогольних напоїв. Однак, продавець магазину ОСОБА_6 йому відмовила в продажі алкогольних напоїв, оскільки останній знаходився в магазині у військовій формі, та повідомила, що продаж алкогольних напоїв військовослужбовцям заборонено. В цей момент ОСОБА_4 почав висловлюватись в бік персоналу магазину нецензурною лайкою, погрожувати їм фізичною розправою, тим самим ображати їх людську честь та гідність. Окрім цього, ОСОБА_4 почав перекидати полиці з товаром магазину та холодильники з напоями, чим заподіяв ТОВ «СЕРВИСТОРГ» матеріальну шкоду на загальну суму 39 858 грн. Під час вищевказаних хуліганських дій персонал магазину «Щедрий кошик» викликав охорону магазину. Прибувши на місце події співробітники охоронної фірми ТОВ «ЯВІР-2005» ОСОБА_7 та ОСОБА_8 висловили вимогу до ОСОБА_4 щодо припинення його хуліганських дій, на що останній, вперто не бажаючи цього робити та зупинятись на досягнутому, відкрито виражаючи своє зневажливе ставлення до громадського порядку та впорядкованого функціонування суспільних відносин, не маючи на те будь-яких вагомих підстав, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, усвідомлюючи, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 являються громадянами, які припиняють його хуліганські дії, взявши з підлоги магазину скляні пляшки, почав кидати їх в бік останніх, які, з метою уникнення тілесних ушкоджень, зайшли за службовий автомобіль марки «Рено Дастер» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить охоронній фірмі ТОВ «ЯВІР-2000», в результаті чого одна з пляшок влучила в лобове скло вказаного автомобіля та пошкодила його. Далі ОСОБА_4 підійшов до вищевказаного автомобіля та ногою завдав декілька ударів в водійські двері вказаного автомобіля. Вказаними вище незаконними діями ОСОБА_4 заподіяв ТОВ «ЯВІР-2000» матеріальну шкоду на суму 27 874,80 грн.

Крім того, встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_4 у військовій частині НОМЕР_1 , де він проходив військову службу, для виконання бойових завдань отримав вибухові речовини, а саме: конструктивно оформлений заряд вибухової речовини, споряджений корпус ручної, осколкової, оборонної гранати Ф-1 промислового виготовлення, конструктивно оформлений заряд вибухової речовини, а саме споряджений корпус ручної, осколкової, гранати М-67 промислового виготовлення, вибухові пристрої: запал типу УЗРГМ-2 промислового виготовлення та запал типу М-213 промислового виготовлення, а також бойові припаси, а саме: 4 предмета схожі на патрони, 3 шт. з них з маркуванням «22 79» та 1 з маркуванням «270 73», які є боєприпасами - 7,62-мм проміжними патронами зразку 1943 року та придатні до стрільби, 30 предметів схожі на патрони, з маркуванням «270 70», які є боєприпасами - 7,62-мм проміжними патронами зразку 1943 року та придатні до стрільби, 20 предметів схожі на патрони, з маркуванням «3 73», які є боєприпасами - 7,62-мм проміжними патронами зразку 1943 року та придатні до стрільби. Однак, діючи всупереч п. 2 Розділу Х Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 359 від 29.06.2005, ОСОБА_4 , залишаючи військову частину, видані йому боєприпаси не здав. Натомість, він, не пізніше 19.06.2022 року (більш точної дати та часу не встановлено), поклав до салону належного йому автомобіля марки SsangYong, моделі Actyon, номерний знак НОМЕР_3 , вищевказані бойові припаси, вибухові речовини та вибухові пристрої і почав зберігати їх без передбаченого законом дозволу. Вказаними діями ОСОБА_4 фактично вчинив зберігання бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. У подальшому, у невстановлений час, але не пізніше 15 години 20 червня 2022 року ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, рухався на належному йому автомобілі марки SsangYong, моделі Actyon, номерний знак НОМЕР_3 , вулицями м. Дніпра, чим вчинив носіння бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. 20 червня 2022 року о 15 годині біля будинку № 14 по вул. Космонавта Волкова ОСОБА_4 був затриманий працівниками поліції за підозрою у вчиненні хуліганства, де в ході проведення огляду автомобіля марки SsangYong, моделі Actyon, номерний знак НОМЕР_3 , яким він керував, в період часу з 19:33 год. по 21:22 год., за адресою: м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, біля буд. № 14, слідчим СВ ВП № 4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області з салону вищевказаного автомобіля було вилучено зазначені вище вибухові речовини. При цьому, ОСОБА_4 носив та зберігав вказані бойові припаси, вибухові речовини та вибухові пристрої без передбаченого законом дозволу.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2023 рокуапеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_4 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року - задоволено частково.

Вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_4 в частині визнання винуватим за ч.1 ст.263 КК України - скасовано та призначено в цій частині новий розгляд в суді першої інстанції.

Вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_4 в частині призначеного покарання за ч.3 ст.296 КК України - змінено: ухвалено вважати ОСОБА_4 засудженим за ч.3 ст.296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. Зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_4 період з 20 червня 2022 року по 10 липня 2023 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_4 на користь ТОВ "СЕРВИСТОРГ" - скасовано, відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "СЕРВИСТОРГ" про відшкодування моральної шкоди.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

Прокурор звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2023 року та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

Свою вимогу обґрунтовує тим, що призначене ОСОБА_4 покарання за ч. 3 ст. 296 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок м`якості.

Апеляційний суд при винесенні рішення взяв до уваги протокол допиту ОСОБА_4 як підозрюваного під час досудового розслідування, відповідно до якого останній не заперечує вчинення ним кримінального правопорушення, і помилково врахував як обставину, що пом`якшує покарання - активне сприяння розкриттю злочину.

Крім того, судом не враховано, що ОСОБА_4 формально визнав вину, самовільно залишив місце несення служби, вчинив адміністративні правопорушення.

Будучи одягненим у військову форму, знищував техніку та меблі в магазині, кричав, висловлювався нецензурною лайкою на адресу продавців магазину, ганявся за ними, кидав пляшками в охоронців, погрожував фізичною розправою за допомогою боєприпасів, які намагався дістати зі свого автомобіля.

Прокурор також звертає увагу, що вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2022 року у справ № 206/2825/22 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України. І це залишилось поза увагою суду.

Мотиви Суду

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

У касаційній скарзі прокурор не оскаржує висновків суду в частині доведеності винуватості та кваліфікацію дій ОСОБА_4 .Натомість, вказує на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі останнього внаслідок м`якості у частині визнання його винуватим за ч. 3 ст. 296 КК України.

На думку колегії суддів ці доводи є безпідставними.

Положеннями статті 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно зі статті 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Загальні засади призначення покарання, визначені у ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Згідно ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Із аналізу судових рішень вбачається, що вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 296 КК України призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Не погоджуючись з даним вироком відносно його підзахисного ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_9 оскаржив його в апеляційному порядку. Апеляційну скаргу захисника задоволено частково. Зокрема, що стосується призначеного покарання за ч.3 ст.296 КК України, то в цій частині вирок змінено: пом`якшено покарання з 5 до 3 років позбавлення волі.

Своє рішення апеляційний суд обґрунтував наступним.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_4 за ч.3 ст.296 КК України, колегія суддів дійшла висновку, що при його призначенні судом першої інстанції були враховані тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином); дані про особу останнього (раніше судимий, характеризується негативно, спричинену шкоду не відшкодував), а також досудову доповідь; обставину, що обтяжує покарання, - рецидив злочинів; відсутність обставин, що пом`якшують покарання.

Судом також враховано, що ОСОБА_4 вину за ч.3 ст.296 КК України хоча і визнав, однак спричинену матеріальну шкоду не відшкодував навіть частково, при цьому позовні вимоги потерпілих визнавав частково, що не може свідчити про наявність щирого каяття.

Разом з цим, колегія суддів визнала слушними посилання захисника на те, що ОСОБА_4 активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, оскільки активне сприяння розкриттю злочину означає, що особа, яка вчинила злочин, своїми діями надає допомогу (сприяє) правоохоронним органам у розкритті злочину, у встановленні невідомих їм обставин провадження. При цьому сприяння у розкритті злочину враховується як обставина, яка пом`якшує покарання, тільки у тому випадку, коли надана винною особою інформація та інші докази мали значення для встановлення істини у справі.

ОСОБА_4 під час досудового розслідування не заперечував вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.296 КК України, оскільки зазначене знайшло своє закріплення в матеріалах кримінальної справи, а саме в протоколі допиту обвинуваченого, окрім того, в обвинувальному акті вказана обставина визнана як така, що пом`якшує покарання.

Також судом при призначенні ОСОБА_4 покарання хоча і враховано досудову доповідь, відповідно до якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, проте не взято до уваги, що відповідно до цієї ж доповіді рівень ризику небезпеки для суспільства визначений як середній, оскільки обвинувачений не становить високої загрози для суспільства (у тому числі для окремих осіб).

Окрім того, судом належним чином не було враховано особу ОСОБА_4 , а саме, що він є військовослужбовцем, проходив військову службу під час дії воєнного стану у зоні бойових дій.

Колегія суддів хоча і не встановила підстав для призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, однак, доводи захисника щодо суворості призначеного за ч.3 ст.296 КК України покарання визнала такими, що заслуговують на увагу, оскільки відповідно до матеріалів кримінального провадження він повністю визнав вину, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, згідно досудової доповіді не становить високої загрози для суспільства (у тому числі для окремих осіб), є військовослужбовцем, а тому зазначене стало підставою для пом`якшення ОСОБА_4 покарання за ч.3 ст.296 КК України з 5 до 3 років позбавлення волі.

Посилання прокурора не те, що засуджений будучи одягненим у військову форму, знищував техніку та меблі в магазині, кричав, висловлювався нецензурною лайкою на адресу продавців магазину, ганявся за ними, кидав пляшками в охоронців, погрожував фізичною розправою за допомогою боєприпасів, які намагався дістати зі свого автомобіля, не заслуговують на увагу.

Вище згадані дії є складовими об`єктивної сторони злочину передбаченого ч.3 ст.296 КК України, за який засуджено ОСОБА_4 . Такі дії були враховані при кваліфікації, і повторному врахуванню при призначенні покарання не підлягають.

Що стосується доводів прокурора про неврахування судом при призначенні покарання ОСОБА_4 вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2022 року, то вони не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Вказаним вище вироком від 29 вересня 2022 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. Відповідно до ст.72 КК України, такий вирок виконується самостійно.

Касаційна скарга прокурора не містить переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність, обґрунтованість та вмотивованість оскаржуваної ухвали, яка відповідає вимогам ст. 370, 419 КПК України.

Ураховуючи наведені у скарзі мотиви та надані копії судових рішень, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.

З цих підстав Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, яка брала участь у розгляді провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2023 року відносно ОСОБА_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3