Рішення

від 11.10.2023 по справі 140/13361/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року ЛуцькСправа № 140/13361/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Маневицька виправна колонія (№42) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної установи Маневицька виправна колонія (№42) про визнання протиправними дій Державної установи Маневицька виправна колонія (№42) щодо відмови в оформленні та направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо призначення пенсії ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст.12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб.

Зобов`язання Державної установи Маневицька виправна колонія (№42) оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо призначення пенсії ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст.12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб із врахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження військової служби у Державній кримінально-виконавчій службі з 10.11.2003 року по 31.12.2022 року в зоні гарантованого добровільного відселення, у пільговому обчисленні один місяць за півтора місяця служби.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно витягу з наказу начальника Державної установи Маневицька виправна колонія (№42) від 29.12.2022 №123/ОС-22, позивача звільнено зі служби згідно з пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України Національну поліцію (за власним бажанням).

Цим же наказом та витягом із наказу від 18.04.2023 №51/ОС-23 Про внесення змін до наказу Державної установи Маневицька виправна колонія (№42) від 29.12.2022 №123/ОС-22, визначено вислугу років служби позивача, яка становить: в календарному обчисленні 20 рік 00 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні 29 років 06 місяців 04 дні.

Позивач звернувся до Державної установи Маневицька виправна колонія (№42) із заявою щодо направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області пакету документів для призначення пільгової пенсії позивачу за вислугу років.

Листом від 21.04.2023 №5/1669-23/К-22 відповідач повідомив про відмову позивачу у підготовці та направлені необхідних документів для призначення пенсії, обґрунтовуючи таку відмову відсутністю у позивача права на призначення пенсії за вислугу років.

Позивач вважає, що має право на призначення пенсії за статтею 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, а тому відмову позивачу у підготовці та направлені необхідних документів для призначення пенсії вважає протиправною та просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.

10.07.2023 року від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що Державна установа Маневицька виправна колонія (№42) позов не визнає та зазначає, що календарна вислуга років позивача становить 20 років 00 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні 29 років 06 місяців 04 дні, а тому відповідно до пункту «а» абзацу 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підстави для призначення пенсії за вислугою років відсутні.

Представник позивача у відповіді на відзив позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позовній заяві та просить їх задовольнити повністю.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.

Згідно витягу з наказу начальника Державної установи Маневицька виправна колонія (№42) від 29.12.2022 року №123/ОС-22 по особовому складу ОСОБА_1 було звільнено зі служби на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України Про Національну поліцію (за власним бажанням).

Станом на день звільнення відповідно до наказу від 29.12.2022 року №123/ОС-22 вислуга років ОСОБА_1 становила: календарна 20 рік 00 місяців 09 днів.

Згідно витягу із наказу від 18.04.2023 №51/ОС-23 Про внесення змін до наказу Державної установи Маневицька виправна колонія (№42) від 29.12.2022 №123/ОС-22 вислуга років у пільговому обчисленні складає 29 років 04 місяці 2 дні.

Таким чином, станом на день звільнення позивача, визначена вислуга років служби становить: в календарному обчисленні 20 рік 00 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні 29 років 06 місяців 04 дні.

01.05.2023 року позивач звернувся із заявою до Державної установи Маневицька виправна колонія (№42) з проханням оформити та подати документи до ГУ ПФУ у Волинській області для призначення пенсії за вислугою років, однак відповідач листом від 21.04.2023 №5/1669-23/К-22 відмовив у підготовці документів, необхідних для призначення пенсії, обґрунтовуючи таку відмову відсутністю права на призначення пенсії.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст.1 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон України №2262-XII) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

В силу положень пункту а статті 12 Закону України №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" "д", "ж, з" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше

Частиною 2 статті 17 Закону України №2262-XII визначено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах вказаного Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Згідно зі статтею 17-1 Закону України №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Тобто законодавець чітко встановлює можливість призначення пенсії за вислугу років, із зарахуванням в її період вислуги років на пільгових умовах.

Так, порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, яка визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.

Відповідно до підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей (далі - Постанова №393) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 вказаної постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

З вказаної Постанови слідує, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується пільговий стаж роботи на встановлених цим Порядком посадах.

Таким чином, з аналізу викладених положень наведеного Порядку вбачається, що пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» Закону України №2262-XIІ.

Відтак, положення усіх зазначених вище нормативно-правових актів не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги та не встановлюють те, що вислугу років у пільговому обрахуванні не можна зараховувати до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії.

З огляду на викладені норми, слід вказати, що як Законом №2262-ХІІ, так і Постановою №393 не визначено та не передбачено таких понять, як пільгове обчислення вислуги років, пільгова пенсія, пільгова вислуга років або загальна вислуга років.

Суд зауважує, що статтею 12 Закону №2262-ХІІ визначені умови, коли пенсія призначається саме за вислугу років.

Стаття 17-1 Закону №2262-ХІІ також регулює питання обчислення саме вислуги років, однак за наявності у конкретної особи певних умов при проходженні служби, які обумовлюють застосування пільг при призначенні пенсії згідно Закону №2262-ХІІ.

В свою чергу, згідно з Постановою №393 пільгами є зарахування до вислуги років, яка надає право на отримання пенсії, у певній кратності тих періодів служби, які відповідають визначеним цією Постановою умовам (конкретні умови передбачають застосування певної кратності).

Поняття вислуга років, яка обчислюється у будь-якому випадку календарними роками та місяцями, застосовується як до осіб, які не мають пільгових умов на призначення пенсії за Законом № 2262-ХІІ, так і до осіб, які мають такі пільгові умови.

З матеріалів справи вбачається, що вислуга років на день звільнення позивача складає:

- календарна - 20 років 00 місяців 09 днів;

- пільгова - 29 років 06 місяців 04 дні.

Статтею 17 Закону №2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону №2262-XII встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

Отже, Законом №2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

Постановою №393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років військовослужбовцям. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.

Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Верховний Суд у своїх постановах від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17, від 10 липня 2019 року у справі №1840/3347/18, від 22 серпня 2019 року у справі №295/7220/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №360/1432/19 та від 27 березня 2020 року у справі №569/727/17, від 23 червня 2020 року у справі №750/10827/16-а, від 20 січня 2021 року у справі №620/509/19 викладав висновок про те, що задля отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.

Водночас, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Вказана позиція була також підтримана у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18.

У вищезазначеній постанові Верховний Суд сформував наступні правові висновки: «В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393».

Отже, є необґрунтованим висновок відповідача про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм права, що регулюють спірні правовідносини.

Суд вказує на те, що передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.

При цьому таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що Закон України №2262-XII, зокрема пункт "а" статті 12 визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача він складає 25 календарних років і більше. В свою чергу, положеннями статті 17-1 Закону №2262-ХІІ та Постановою №393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним вище положенням Закону №2262-ХІІ та Постанови №393.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 року у справі №750/9775/16-а.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що аналіз норм Закону №2262-XII у взаємозв`язку з нормами постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон №2262-ХІІ. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена постановою №393.

З урахуванням викладеного Верховний Суд у вказаному рішенні зазначив, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.

Суд, також звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення №5-рп/2002).

За наслідками розгляду справи №480/4241/18 Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив висновок, викладений у постанові від 14.04.2021 про те, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.

Таким чином, вислуга років з урахуванням часу служби, що підлягає зарахуванню на пільгових умовах становить більше 25 календарних років, а тому позивач має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 №135/13402 встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Згідно з пунктом 12 вказаного Порядку уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.

Отже, чинним законодавством на відповідача покладено обов`язок підготувати і направити документи для призначення пенсії, який відповідачем належним чином не виконано.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправними дій Державної установи Маневицька виправна колонія (№42) щодо відмови в оформленні та направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст.12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб.

Також, для належного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну установу Маневицька виправна колонія (№42) підготувати та направити до Головного управління ПФУ у Волинській області документи, необхідні для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до вимог п. «а» ст.12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб.

При цьому, не підлягає задоволенню вимога позивача про врахування до вислуги років для призначення пенсії часу проходження військової служби у Державній кримінально-виконавчій службі з 10.11.2003 року по 31.12.2022 року в зоні гарантованого добровільного відселення, у пільговому обчисленні один місяць за півтора місяця служби, оскільки доказів наявності спору в даній частині позовних вимог, матеріали справи не містять.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1, 2 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 07.06.2023.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 536, 80 грн.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. (ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України)

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником позивача надано суду докази, які підтверджують понесені позивачем судові витрати пов`язані з отриманням правничої допомоги адвоката на загальну суму 20 000,00 грн., а саме: договір про надання правової допомоги від 05.01.2023 року укладений між адвокатом Пилипчуком В.Ф. та позивачем ОСОБА_1 , квитанцією до прибуткового касового ордеру від 05.01.2023, детальний опис робіт (наданих послуг) від 07.06.2023, копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю.

Однак, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності, судовий розгляд даної справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 КАС України, відтак підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи Маневицька виправна колонія (№42) слід присудити витрати по сплаті судового збору у розмірі 536,80 грн. та витрати на оплату правової допомоги в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 263, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Державної установи Маневицька виправна колонія (№42) щодо відмови в оформленні та направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст.12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб.

Зобов`язати Державну установу Маневицька виправна колонія (№42) підготувати та направити до Головного управління ПФУ у Волинській області документи, необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до вимог п. «а» ст.12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державну установу Маневицька виправна колонія (№42) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Державна установа Маневицька виправна колонія (№42) (44600, смт. Маневичі, вул. Андрія Снітка, 25, код ЄДРПОУ 08562660).

Суддя Ю.Ю. Сорока