Рішення

від 11.10.2023 по справі 160/22364/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року Справа № 160/22364/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРУКЛАНД» до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «БРУКЛАНД» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 01.08.2023року № 0204920709 про застосування пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 876826,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управління ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «БРУКЛАНД» з питань дотримання вимог валютного законодавства України за період з 12.09.2022 року по 23.06.2023 року при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 12.09.2022 року №126875.

За результатами вказаної перевірки було складено акт №2512/04-36-07-09/40383893 від 07.07.2023 року.

У відповідності з вказаним актом, на думку контролюючого органу, ТОВ «БРУКЛАНД» порушено ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Також, позивач вказує, що 04.08.2023 року через поштове відправлення ТОВ «БРУКЛАНД» отримало від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення від 01.08.2023 року №0204920709 про застосування пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 876826,46грн.

Позивач зазначає, що не погоджується із висновками, викладеними в акті, вважає що контролюючим органом при проведенні перевірки невірно застосовано норми валютного законодавства, допущена помилка в методології розрахунків, в результаті чого сума простроченої заборгованості, визначена контролюючим органом для обрахування пені, не відповідає визначенню «дебіторська заборгованість» і є по своїй суті довільно трактованою, безпідставно нарахована пеня під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України, невірно визначені періоди порушення граничних строків розрахунків, внаслідок чого не вірно розрахована кількість днів прострочення, не враховано існування форс-мажорних обставин та не встановлена суб`єктивна сторона вчинення порушення.

Як наслідок, викладені в акті перевірки факти є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 01.08.2023 року №0204920709 про застосування пені за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 876826,46грн. таким, що суперечить діючому законодавству України та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 08.09.2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Заперечуючи проти позову, відповідачем надано до суду письмовий відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що перевіркою виконання ТОВ «БРУКЛАНД» умов зовнішньоекономічного контракту від 12.09.2022 року №126875, укладеного з нерезидентом OMAG Maschinenbau GmbH (Німеччина) за період з 12.09.2022року по 23.06.2023 року, встановлено порушення ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 року №2473-VIII, в частині несвоєчасного повернення нерезидентом передоплати, за що згідно з ч. 5 ст. 13 Закону від 21.06.2018 року №2473-VIII нараховується пеня за порушення розрахунку в сфері ЗЕД.

Відповідач вважає, що висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «БРУКЛАНД» з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічного контракту є правомірним та такими, що відповідають чинному законодавству.

Відповідач просить у задоволені позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 27.06.2023 року №4013, виданого Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, Островерхим Олександром Сергійовичем, головним державним інспектором відділу перевірок фінансових операцій управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідно до пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, пп. 69.2 п. 69 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України (зі змінами і доповненнями), у зв`язку з отриманням податкової інформації від Національного банку України від 19.04.2023 року №25-0008/77/ДСК про порушення ТОВ «БРУКЛАНД» валютного законодавства, на підставі наказу від 27.06.2023 року №3070-п проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «КЕРАМПЛЮС» з питань дотримання вимог валютного законодавства України за період з 12.09.2022 року по 23.06.2023 року при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 12.09.2022 року №126875.

За результатами перевірки складено акт №2512/04-36-07-09/40383893 від 07.07.2023року.

Перевіркою встановлено порушення платником податків ч. 3 ст. 13 Закону від 21.06.2018 року №2473-VIII, за що на підставі ч. 5 ст. 13 Закону від 21.06.2018 року №2473-VIII нараховується пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

На підставі акту перевірки, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.08.2023 року №0204920709 про застосування штрафних санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 876826,46 грн.

Вважаючи вказане вище податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, що проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно із пп.14.1.265 п.14.1 ст.14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп. 14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про валюту і валютні операції» №2473, Положенням про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №5 (далі - Положення) та Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7 (далі - Інструкція).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» №2473-VIII від 21.06.2018 р. (далі - Закон №2473-VIII) Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунку за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Згідно з положенням ч. 3 ст. 13 Закону України №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Відповідно до п. 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019 року, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про національний банк України" з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи. Правління Національного банку України прийнято Постанову від 24.02.2022 року №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану (надалі - Постанова НБУ №18).

Пунктом 14-2 Постанови №18 встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України № 2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України №2473-VIII у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «БРУКЛАНД» (покупець) та OMAG Maschinenbau GmbH (Німеччина) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 12.09.2022 року №126875, відповідно до пункту 1.1 якого продавець продає, а покупець купує на умовах FCA, Емден Німеччина, відповідно до умов Інкотермс-2020, обладнання технологічна лінія на базі бетоноформувальної машини Omag Tronic 140/120 для виробництва різноманітних видів дрібноштучних будівельних матеріалів із бетону.

Відповідно до п. 2.1 контракту загальна сума контракту становить 700000,00 євро.

Строк поставки обладнання до 10.03.2023 року. Строк поставки обладнання може бути змінений продавцем за умови попередження покупця не менш ніж за один місяць (пункт 3.3 контракту).

Пунктом 5.1 контракту, сторони домовились, що передоплата від загальної суми контракту буде розділена на 3 авансових платежі:

- авансовий платіж №1 в розмірі 50% від загальної суми контракту, який становить 350000,00 євро до 23.09.2022 року;

- авансовий платіж №2 в розмірі 45% від загальної суми контракту, який становить 315000,00 євро до 30.09.2022 року;

- авансовий платіж №3 в розмірі 5% від загальної суми контракту, який становить 35000,00 євро до 31.10.2022 року.

Пунктом 10.1 контракту передбачено, що до початку виробничого процесу покупець має право анулювати контракт повністю або частково. У разі анулювання контракту, покупець зобов`язується сплатити штрафні санкції продавцю в розмірі 3% від суми контракту.

Як вбачається з позовної заяви та не заперечується відповідачем, позивачем на виконання своїх договірних зобов`язань було сплачено продавцю за контрактом №126875 від 12.09.2022 року 665000,00 євро, в тому числі 21.09.2022 року перераховано 350000,00євро; 26.09.2022 року перераховано 315000,00 євро.

Судом також встановлено, що позивач звернувся до OMAG Maschinenbau GmbH з листом №15 від 03.03.2023 року, відповідно до якого позивач просить анулювати контракт №126875 від 12.09.2022 року, відповідно до п. 10.1 «Штрафні санкції» та повернути авансовий внесок за вирахуванням штрафних санкцій у розмірі 645050,00 євро.

20.03.2023 року OMAG Maschinenbau GmbH повернув позивачу авансові внески у розмірі 645050,00 євро з вирахуванням штрафних санкцій у розмірі 3% від ціни контракту, тобто 19950,00 євро.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані кошти у розмірі 645050,00 євро були зараховані на рахунок позивача 30.03.2023 року, що підтверджується випискою з особистого рахунку ТОВ «БРУКЛАНД» у АТ «УКРГАЗБАНК».

Проаналізувавши вищевикладені обставини, суд вважає за необхідне зазначити, що ТОВ «БРУКЛАНД» не припустилось порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 12.09.2022 року №126875, а порушення таких строків було допущено у зв`язку з подіями, які жодним чином не залежали від позивача та не могли бути передбачені позивачем, оскільки позивач у строк, передбачений, пунктом 14-2 Постанови №18 звернувся до OMAG Maschinenbau GmbH з листом про анулювання контракту, тобто 03.03.2023 року.

В свою чергу, як встановлено судом та не заперечується сторонами, OMAG Maschinenbau GmbH 20.03.2023 року повернув позивачу авансові внески у розмірі 645050,00 євро з вирахуванням штрафних санкцій у розмірі 3% від ціни контракту, тобто 19950,00 євро.

Проте, вказані кошти у розмірі 645 050,00 євро були зараховані на рахунок позивача 30.03.2023 року, що підтверджується випискою з особистого рахунку ТОВ «БРУКЛАНД» у АТ «УКРГАЗБАНК».

Тобто, порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 12.09.2022 року №126875 виникли у зв`язку з тим, що нерезидентом та банком нерезидента перераховано кошти із затримкою, тобто з вини третіх осіб, що підтверджується вищенаведеним, при цьому, нормами ПК України встановлені умови притягнення платника податків до відповідальності.

Згідно із п.109.1 ст.109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 112 ПК України, встановлені загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно із п. 112.1 ст.112 ПК України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 112.2 ст.112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Пунктом 112.7 статті 112 ПК України, визначено, якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

З огляду на викладене, події, які відбулись з вини третіх осіб та які призвели до порушення граничних строків проведення розрахунків, на переконання суду, виключають юридичну відповідальність ТОВ «БРУКЛАНД» за ст.112 ПК України.

Такий підхід відповідає принципу індивідуальної податкової відповідальності, який неодноразово наголошувався Верховним Судом та Європейським судом з прав людини. Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово підтвердив у рішеннях по справах «Булвес АД проти Болгарії», «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», «Сєрков проти України», «Інтерсплав проти України» та ін.

Також, суд звертає увагу на те, що згідно з п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за порушення, визначені в абзацах другому дев`ятому цього пункту.

Протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 року № 466-IX, в редакції від 01.01.2021 р., підпункт 14.1.162 ПК України викладено в наступній редакції: « 14.1.162. пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

Відповідно до норм п. п. 54.3.3. п. 54.3. статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення,у сфері зовнішньоекономічної діяльності; є контролюючий орган.

З наведеного слідує, що ПК України визначено, що пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень, а Закон України «Про валюту і валютні операції», зокрема стаття 13, містить лише встановлення такого виду відповідальності, як пеня за порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог ПК України, з 01.01.2021 року є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України, та, відповідно, нарахування пені у період з 01.01.2021 року суперечить положенням абз. 11 п. 52-1 підрозділу «Перехідні положення» ПК України.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку, що податковий орган неправомірно нарахував позивачу пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем було неправомірно нараховано ТОВ «БРУКЛАНД» пеню у сумі 876826,46 грн.

У зв`язку з чим, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 01.08.2023 року № 0204920709 про застосування пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 876826,46 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами ст. 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 13152,40 грн., що документально підтверджується квитанцією №180 від 28.08.2023 року, яка містяться в матеріалах справи.

Отже, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду, підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БРУКЛАНД» до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 01.08.2023року № 0204920709 про застосування пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 876826,46 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРУКЛАНД» (код ЄДРПОУ 40383893, адреса: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Терьошкіна, 9) судові витрати, що складаються із суми судового збору у розмірі 13152,40 грн. (тринадцять тисяч сто п`ятдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 11.10.2023 року.

Суддя І.О. Лозицька