Рішення

від 10.10.2023 по справі 320/12496/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2023 року № 320/12496/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області, відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010300), форми «Ф» від 27.02.2023 року № 0067235-2408-1027 на суму 200 278 (двісті тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому на праві приватної власності належить комплекс нежитлових будівель загальною площею 3081,20 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці з цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Крім того, для обслуговування вказаного приміщення позивач відповідно до Договору № 10-06/29 від 21.12.2021 року взяв в оренду земельну ділянку площею 0,0882 га, яка також розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення вказаної ділянки - « 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (вид використання - для експлуатації та обслуговування цеху по виготовленню напівфабрикатів, складу, холодильників та допоміжних споруд, приміщення 1,2 в нежитловій будівлі літера «А-4». Назва угіддя - « 011.00 Землі під промисловою забудовою», категорія земель - «Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (900)».

За посиланням позивача, всі перераховані вище будівлі складають цілісний майновий комплекс підприємства харчової промисловості і використовуються ним у власній підприємницькій діяльності за цільовим призначенням.

За наведених обставин позивач вважає, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для проведення спірних нарахувань податку, оскільки об`єкти нежитлової нерухомості віднесені до будівель промисловості та в силу цього не є об`єктом оподаткування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачам десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Таким чином, застосування пп. є) п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Головним управлінням ДПС у Київській області проведено розрахунок податку ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - комплекс нежитлових будівель, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3081,20 кв. м. за 2022 рік.

За результатами такої перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 27.02.2023 року № 0067235-2408-1027 про визначення зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010300), за 2022 рік в сумі 200 278 (двісті тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної, позивач оскаржив його у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент їх виникнення, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким викладено у новій редакції статтю 266 ПК України, введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно із пп. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За змістом пп. 14.1.1291 п. 14.1 ст. 14 ПК України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Відповідно до пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Крім того, нормами пп. 266.7.1 і 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

У контексті з наведеною нормою ПК України суд враховує те, що Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджений і введений в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000. Даний Державний класифікатор(далі - ДК 018-2000) призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промислові», а холодильники та спеціальні склади віднесені до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1252 «Резервуари, силоси та склади».

При цьому, до будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Відповідно до виписки з ЄДРЮОФОПтаГФ ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єктом господарювання фізична особа-підприємець, дата державної реєстрації - 16.02.2021 року, номер запису: 2 003 530 000000 044305. Основним видом економічної діяльності позивача (КВЕД) згідно із ЄДРПОУ є «10.13 Виробництво м`ясних продуктів».

Зі змісту свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.01.2013 року, індексний номер 193894, ОСОБА_1 зареєстрований власником об`єкта нерухомого майна комплексу нежитлових будівель (нежитлові будівлі літ. «б», « 1Д», « 1-З», « 1Ж», « 1К-2», « 1Ф» та приміщ. 2 в нежитловій будівлі літ. «А-4») загальною площею 3081,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Складовими частинами вказаного об`єкта нерухомого майна є: нежитлове приміщення №2 літера А-4, загальною площею 2263,4 кв.м.; овочесховище літера Б, загальною площею 48,8 кв.м.; кімната комірників літера 1Д, загальною площею 6,7 кв.м.; допоміжні приміщення літена 1-З, загальною площею 121,1 кв.м.; склад літера 1Ж, загальною площею 130,8 кв.м.; господарські приміщення 1К-2, загальною площею 219,1 кв.м.; холодильник 1Ф, загальною площею 291,3 кв.м.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер довідки 316405596 від 30.11.2022) упродовж 2022 року вказаний об`єкт нерухомого майна перебував у приватній власності позивача. При цьому, зазначений об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:06:036:0019 площею 0,3954 га, цільове призначення якої - «землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення».

За змістом долученого позивачем до матеріалів позовної заяви копії акту готовності об`єкта до експлуатації № 1630 від 22.12.2010, що складений за результатами проведення робіт з будівництва на замовлення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , об`єкта «Реконструкція власних приміщень колишньої їдальні під цех по виготовленню напівфабрикатів з будівництвом складу холодильників та допоміжних споруд», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , вказаний об`єкт з відміткою про віднесення такого до підкласу 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості» класу 1251 «Будівлі промисловості» ДК 018-2000 введений в експлуатацію наприкінці 2010 року. Загальна площа введеного в експлуатацію об`єкта нерухомого майна становила 3 032,4 кв.м.

Як зазначив позивач в позовній заяві, безпосередню виробничу діяльність із виготовлення м`ясних продуктів та напівфабрикатів він здійснює на території власного об`єкта нерухомого майна, обладнаного необхідними машинами та устаткуванням харчової промисловості.

Крім того, для обслуговування вказаного приміщення позивач відповідно до Договору № 10-06/29 від 21.12.2021 року взяв в оренду у ТОВ «Білоцерківський автобусний парк» земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:06:036:0042 площею 0,0882 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Цільове призначення вказаної ділянки - « 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (вид використання - для експлуатації та обслуговування цеху по виготовленню напівфабрикатів, складу, холодильників та допоміжних споруд, приміщення 1,2 в нежитловій будівлі літера «А-4». Назва угіддя - « 011. 00 Землі під промисловою забудовою», категорія земель - «Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (900)».

Дослідивши та проаналізувавши зміст поданих сторонами документів суд встановив, а відповідач у свою чергу не спростував жодними належними доказами те, що належний позивачу об`єкт нерухомого майна - комплекс нежитлових будівель (нежитлові будівлі літ. «б», « 1Д», « 1-З», « 1Ж», « 1К-2», « 1Ф» та приміщ. 2 в нежитловій будівлі літ. «А-4» загальною площею 3 081,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за своїм призначенням у 2022 році відносився до будівель промисловості, та використовувався позивачем (СПД) за його функціональним призначенням.

При вирішенні даного спору суд враховує правову позицію Верховного Суду щодо застосування положень пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, викладену у постанові від 05.03.2020 у справі № 825/1625/17, відповідно до якої норма підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого підпунктом 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 ПК України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у підпункті 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, що належать на праві приватної власності фізичним особам, до об`єктів, які не оподатковуються в силу закону за умови використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду)».

В іншій постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 зазначено таку правову позицію: підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування. При цьому, застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику. Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва. Функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду…

З урахуванням наведеного судова палата в цій справі вирішила частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 справа № 806/2676/17, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформувати новий правовий висновок, відповідно до якого визначити, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду)».

Також при вирішенні даного спору суд враховує правову позицію Верховного Суду з аналогічних питань викладену в постановах від 30.03.2020 року у справі № 814/1469/18, від 22.03.2023 року у справі № 580/10424/21, від 07.03.2023 року у справі № 140/2387/19, від 07.03.2023 року у справі № 580/3211/19, від 01.03.2023 року у справі № 2340/3419/18 та багатьох інших.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2022 у справі № 320/3225/20.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведені вище правові позиції Верховного Суду щодо застосування положень пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України та виходячи з обсягу встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 27.02.2023 року № 0067235-2408-1027 діяв всупереч вимог Податкового кодексу України.

Отже суд вбачає правові підстави для задоволення позову та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2023 року № 0067235-2408-1027.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2002,78 грн згідно з квитанцією від 13.04.2023 № 1АВ9-Н9Е6-17Т3-КС1Н.

Оскільки позов підлягає задоволенню, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 14, 73- 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України у Київській області від 27.02.2023 року № 0067235-2408-1027.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 2002,78 грн (дві тисячі дві гривні 78 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.