Постанова

від 23.09.2024 по справі 320/12496/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/12496/23 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління ДПС у Київській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у Київській області проведено розрахунок податку ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - комплекс нежитлових будівель, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3081,20 кв. м. за 2022 рік.

За результатами такої перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 27.02.2023 року №0067235-2408-1027 про визначення зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010300), за 2022 рік в сумі 200 278 (двісті тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 266.1.1 підпункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

База оподаткування об`єктів нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

За змістом пп. 14.1.1291 п. 14.1 ст. 14 ПК України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Відповідно до пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Крім того, нормами пп. 266.7.1 і 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Разом з цим, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року №507 затверджений і введений в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000. Даний Державний класифікатор(далі - ДК 018-2000) призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промислові», а холодильники та спеціальні склади віднесені до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1252 «Резервуари, силоси та склади».

При цьому, до будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт господарювання - фізична особа-підприємець, дата державної реєстрації - 16.02.2021 року, номер запису: 2 003 530 000000 044305. Основним видом економічної діяльності позивача (КВЕД) згідно із ЄДРПОУ є « 10.13 Виробництво м`ясних продуктів».

Зі змісту свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.01.2013 року, індексний номер 193894, ОСОБА_1 зареєстрований власником об`єкта нерухомого майна комплексу нежитлових будівель (нежитлові будівлі літ. «б», « 1Д», « 1-З», « 1Ж», « 1К-2», « 1Ф» та приміщ. 2 в нежитловій будівлі літ. «А-4») загальною площею 3081,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Складовими частинами вказаного об`єкта нерухомого майна є: нежитлове приміщення №2 літера А-4, загальною площею 2263,4 кв.м.; овочесховище літера Б, загальною площею 48,8 кв.м.; кімната комірників літера 1Д, загальною площею 6,7 кв.м.; допоміжні приміщення літена 1-З, загальною площею 121,1 кв.м.; склад літера 1Ж, загальною площею 130,8 кв.м.; господарські приміщення 1К-2, загальною площею 219,1 кв.м.; холодильник 1Ф, загальною площею 291,3 кв.м.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер довідки 316405596 від 30.11.2022 року) упродовж 2022 року вказаний об`єкт нерухомого майна перебував у приватній власності позивача. При цьому, зазначений об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:06:036:0019 площею 0,3954 га, цільове призначення якої - «землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення».

За змістом долученого позивачем до матеріалів позовної заяви копії акту готовності об`єкта до експлуатації №1630 від 22.12.2010 року, що складений за результатами проведення робіт з будівництва на замовлення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , об`єкта «Реконструкція власних приміщень колишньої їдальні під цех по виготовленню напівфабрикатів з будівництвом складу холодильників та допоміжних споруд», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , вказаний об`єкт з відміткою про віднесення такого до підкласу 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості» класу 1251 «Будівлі промисловості» ДК 018-2000 введений в експлуатацію наприкінці 2010 року. Загальна площа введеного в експлуатацію об`єкта нерухомого майна становила 3 032,4 кв.м.

Безпосередню виробничу діяльність із виготовлення м`ясних продуктів та напівфабрикатів, як зазначив позивач, він здійснює на території власного об`єкта нерухомого майна, обладнаного необхідними машинами та устаткуванням харчової промисловості.

Крім того, для обслуговування вказаного приміщення позивач відповідно до Договору №10-06/29 від 21.12.2021 року взяв в оренду у ТОВ «Білоцерківський автобусний парк» земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:06:036:0042 площею 0,0882 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Цільове призначення вказаної ділянки - « 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (вид використання - для експлуатації та обслуговування цеху по виготовленню напівфабрикатів, складу, холодильників та допоміжних споруд, приміщення 1,2 в нежитловій будівлі літера «А-4». Назва угіддя - « 011. 00 Землі під промисловою забудовою», категорія земель - «Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (900)».

Отже, як було встановлено судом першої інстанції, належний позивачу об`єкт нерухомого майна - комплекс нежитлових будівель (нежитлові будівлі літ. «б», « 1Д», « 1-З», « 1Ж», « 1К-2», « 1Ф» та приміщ. 2 в нежитловій будівлі літ. «А-4» загальною площею 3 081,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за своїм призначенням у 2022 році відносився до будівель промисловості, та використовувався позивачем (СПД) за його функціональним призначенням.

При вирішенні даного спору необхідно враховувати правову позицію Верховного Суду щодо застосування положень пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, викладену в постанові від 05.03.2020 року у справі №825/1625/17, відповідно до якої норма підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого підпунктом 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 ПК України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у підпункті 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, що належать на праві приватної власності фізичним особам, до об`єктів, які не оподатковуються в силу закону за умови використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду)».

В іншій постанові Верховного Суду від 17.02.2020 року у справі №820/3556/17 зазначено таку правову позицію: підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування. При цьому, застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику. Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва. Функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

З урахуванням наведеного, судова палата в цій справі вирішила частково відступити від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі №806/2676/17, де зазначила, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформувати новий правовий висновок, відповідно до якого визначити, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду)».

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 30.03.2020 року у справі №814/1469/18, від 22.03.2023 року у справі №580/10424/21, від 07.03.2023 року у справі №140/2387/19, від 07.03.2023 року у справі №580/3211/19, від 01.03.2023 року у справі №2340/3419/18, тощо.

Враховуючи все вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 27.02.2023 року №0067235-2408-1027, діяв всупереч вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Крім того, апеляційний суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на все вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.