Рішення

від 10.10.2023 по справі 420/18047/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/18047/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом виконувача обов`язків керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області до Управління освіти, культури, сім`ї Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 17 липня 2023 року надійшла позовна заява виконувача обов`язків керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області до Управління освіти, культури, сім`ї Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Управління освіти, культури, сім`ї Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області щодо ненарахування та невиплати випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності Дачненської сільської територіальної громади Одеського району Одеської області, які мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбаченої ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»;

2. Зобов`язати Управління освіти, культури, сім`ї Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області, нарахувати та виплатити випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності Дачненської сільської територіальної громади Одеського району Одеської області, а саме:, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 одноразову грошову допомогу у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбачену ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» з розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» Законом України «Про Державний бюджет України на 2022рік».

Позовні вимоги Біляївська окружна прокуратури обґрунтовує тим, що Біляївською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» витребувано та опрацьовано інформацію щодо стану додержання вимог законодавства з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування на території Дачненської сільської територіальної громади Одеського району Одеської області. За результатами вивчення встановлено порушення в діяльності Управління освіти, культури, сім`ї Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області вимог ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» в частині ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності на території Дачненської сільської територіальної громади Одеського району Одеської області, які мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Зі змісту інформації начальника Управління освіти, культури сім`ї Дачненської сільської ради №147-01-13 від 12.05.2023 вбачається, що одноразова грошова допомога вищевказаним дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування випускникам загальноосвітніх навчальних закладів Дачненської територіальної громади у 2021 та 2022 роках не виплачувалася, оскільки ці діти, а саме, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на момент закінчення закладів освіти даного Управління не досягли 18-ти річного віку. Вікові категорії учнів закладів освіти Дачненської територіального громади з 6-ти до 17 років. Закладів освіти, в яких діти знаходяться на повному державному забезпеченні (школи-інтернати) на території даної громади відсутні. Управління освіти, культури, сім`ї Дачненської сільської ради передбачена та здійснюється одноразова виплата дітям-сиротам та дітям позбавленим батьківського піклування по досягненні 18-річного віку та здійснюється на підставі подання служби у справах дітей Дачненської сільської ради. Водночас, статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 №2342-IV встановлено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття. Статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, надає таким особам право на отримання передбачених законодавством пільг. Відповідно до ст.4 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою та встановлюються на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку. Таким чином, одноразова грошова допомога є соціальною гарантією державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Відтак, обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні, у межах визначених законом, повноважень, умов для комфортного та безпечного життя дитини, отримання освіти, соціального захисту, всебічного розвитку тощо, зокрема, й шляхом надання одноразової грошової допомоги. З огляду на вищезазначене, вважаємо, що подання вказаного позову має на меті захист «інтересів держави». Доводи Управління освіти, культури, сім`ї Дачненської сільської ради про те, що діти не перебували на повному державному утриманні та не навчались у закладах для дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування суперечать закріпленим на законодавчому рівні соціально-правовим гарантіям для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і не можуть бути підставою для відмови у виплаті передбаченої законом грошової допомоги. Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є випускниками навчальних закладів, в зв`язку з чим мають право на отримання передбаченої частиною 7 статті 8 Закону «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» одноразової грошової допомоги, виплату якої здійснює відповідач, як установа, яка наділена бюджетними повноваженнями щодо розпорядження відповідними коштами.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Ухвалою судді від 24.07.2023 позовну заяву було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

07.08.2023 суддя ухвалив прийняти до розгляду позовну заяву виконувача обов`язків керівника Біляївської окружної прокуратури; відкрити провадження у адміністративній справі; розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

02.10.2023 суд ухвалив витребувати від управління освіти, культури, сім`ї Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області інформацію та її документальне підтвердження щодо розпорядника бюджетних коштів на забезпечення діяльності Дачненський ліцей №1 Дачненської сільської ради та Єгорівський ліцей Дачненської сільської ради. Витребувати від Дачненський ліцей №1 Дачненської сільської ради копію статуту. Витребувати від Єгорівський ліцей Дачненської сільської ради копію статуту.

09.10.2023 до суду (вх.№343654/23) від Біляївської окружної прокуратури надійшли витребувані судом документи.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.

На лист Біляївської обласної прокуратури від 23.03.2023 №56-989ВИХ-23 (а.с.21), Дачненська сільська рада Одеського району Одеської області надала відповідь від 31.03.2023 №02-25/438 (а.с.22) відповідно до якої зазначено, у т.ч. перелік осіб, які у 2021 2022 роках закінчили навчальні заклади, а саме:

Дачненський ліцей №1: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

Єгорівський ліцей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3

Біляївська окружна прокуратура скерувала на адресу Управління освіти, культури, сім`ї Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області лист від 11.05.2023 №56-1495ВИХ-23 (а.с.25) у якому просила надати інформацію щодо підстав невиплати випускникам загальноосвітніх навчальних закладів (9-тих та 11-тих класів) з числа дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування одноразової грошової допомоги у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбаченої ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

На лист від 11.05.2023 №56-1495ВИХ-23 Управління освіти, культури, сім`ї Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області надало відповідь від 12.05.2023 №147-01-13 (а.с.26) у якій зазначило, що з числа дітей зазначеної категорії випускників на момент закінчення закладів освіти даного управління не досягли 18-річного віку. Вікові категорії учнів закладів освіти Дачненської ТГ з 6-ти до 17 років. Закладів освіти, в яких діти знаходяться на повному державному забезпеченні (школи-інтернати) на території даної громади відсутні. Управлінням освіти, культури, сім`ї Дачненської сільської ради передбачена та здійснюється одноразова виплата дітям сирітам та позбавленим батьківського піклування по досягненні 18 річного віку на підставі подання служби у справах дітей Дачненської сільської ради.

Біляївська окружна прокуратура скерувала на адресу служби у справах дітей Дачненської сільської ради лист від 09.06.2023 №56-179ВИХ-23 (а.с.38) у якому просила надати документи, щодо статусу дітей згідно з переліком, на який отримала відповідь від 13.06.2023 №90 (а.с.39) у якій повідомлено, що на первинному обліку перебуває ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 зняті з обліку у зв`язку з досягненням повноліття.

Також до листа від 13.06.2023 №90 додані документи щодо статусу дітей сиріт та позбавлених батьківського піклування (а.с.40-54).

Матеріали справи містять витяги з наказів про відрахування з навчальних закладів осіб: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з їх закінченням (а.с.56-58).

Також, матеріали справи містять інформацію, що фінансове забезпечення Дачненський ліцей №1 Дачненської сільської ради та Єгорівський ліцей Дачненської сільської ради здійснюється Управлінням освіти, культури, сім`ї Дачненської сільської ради.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з такого.

Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.

Відповідно до ч. 7 ст. 160 КАС України, у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із частинами третьою, четвертою, п`ятою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Разом з тим, перевірка права прокурора на звернення до адміністративного суду передує розгляду питання щодо правомірності дій (бездіяльності) відповідача, що оскаржуються (розгляду справи по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз частин третьої, четвертої статті 53 КАС України у взаємозв`язку з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в адміністративних судах стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування у позовній заяві підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу. При цьому, відсутність у позовній заяві належного обґрунтування прокурором підстав для звернення до суду вказує на її невідповідність вимогам ч. 7 ст. 160 КАС України.

При цьому з огляду на наведені норми виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3).

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 №826/13768/16, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

У межах цієї справи, прокурор звернувся до Одеського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області до Управління освіти, культури, сім`ї Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області.

Таким чином, оскільки прокурором визначено орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а саме Службу у справах дітей Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області, вказаний суб`єкт владних повноважень набув статус позивача у межах даної справи, а дана адміністративна справа по суті представляє собою спір двох виконавчих органів Дачненської сільської ради, які є різними суб`єктами владних повноважень в силу положень КАС України.

За загальним правилом, суб`єкти владних повноважень у некомпетенційних спорах мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України) та з метою реалізації покладених на них повноважень.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17 та від 4 грудня 2019 року у справі № 826/6228/17, дійшла висновку, що, за загальним правилом, якщо право державного органу на звернення з відповідним позовом прямо не передбачено законодавством, один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої. Винятком є компетенційний спір.

Зокрема, у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за змістом вищезазначених статей КАС України до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкту владних повноважень надано такому суб`єкту законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі №915/478/18 сформульовано правову позицію, згідно якої поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Держава в особі відповідних органів може брати участь в судових процесах, в тому числі в якості позивача, за правилами цивільного, господарського або адміністративного судочинства, виходячи, в першу чергу, із суті правовідносин та з урахуванням, зокрема, суб`єктного складу сторін та інших чинників, які можуть впливати на визначення юрисдикції судів.

Стосовно права на звернення до суду з позовом до органу місцевого самоврядування, Суд враховує, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен із таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним і не перебуває у підпорядкуванні жодного органу.

Зокрема, відповідно до статті 5 Конституції України Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 7 Основного Закону також передбачено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Частина перша статті 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до частини третьої цієї ж статті місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 71 цього ж Закону органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені повноваження щодо здійснення контролю за правомірністю дій та рішень органів місцевого самоврядування. У такій категорії справ прокурор повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

У постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформулював висновки про те, що положення статті 53 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з метою захисту інтересів держави в особі територіальної громади необхідно розуміти так:

- прокурор, звертаючись до суду з метою захисту інтересів держави, що охоплюють собою й інтереси певної територіальної громади, фактично діє в інтересах держави; оскільки відсутні чіткі критерії визначення поняття інтереси держави, яке є оціночним, суди під час розгляду кожної конкретної справи повинні встановлювати наявність/відсутність інтересів держави та необхідність їх захисту у судовому порядку;

- прокурор має право самостійно звертатися до адміністративного суду із позовом у разі відсутності органу, який має повноваження на звернення до суду з таким самим позовом; передбачене законами загальне повноваження державного органу на звернення до суду або можливість бути позивачем чи відповідачем у справі, не свідчить про право такого органу на звернення з адміністративним позовом в конкретних правовідносинах, оскільки Законом має бути прямо визначено, у яких випадках та який орган може/повинен звернутися до суду;

- у разі, якщо адміністративні суди доходять висновку про відсутність у прокурора права на звернення з позовом до суду в інтересах держави з підстави наявності органу, що має повноваження на звернення з таким позовом до суду, суди повинні чітко вказати, до компетенції якого саме органу належить повноваження на звернення до суду та яким Законом це право передбачено.

Згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» визначено, що безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.

Аналогічні за змістом положення містяться у постанові Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», якою затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини (далі - Порядок № 866).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 866, безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад (далі - служби у справах дітей).

Отже, з наведеного слідує висновок, що держава здійснює захист прав дітей, у тому числі через діяльність служб у справах дітей, які безпосередньо забезпечують реалізацію на території відповідних рад державної політики з питань захисту прав дітей. При цьому передбачено, що безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, покладається на служби у справах дітей, зокрема, виконавчих органів міських, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 зазначено, що прокурор має право звернутися відповідно до порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», із позовом в інтересах держави, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави.

Водночас, прокурором не враховано, що звернення до суду в інтересах Держави в особі Служби у справах дітей Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області, як виконавчого органу місцевого самоврядування, який в силу вимог ч. 5 ст. 53 КАС України набуває статус позивача, до іншого виконавчого органу місцевого самоврядування фактично не допускається в силу вимог КАС України, які чітко визначають обставини, за яких в адміністративному суді можливий розгляд та вирішення спору між двома суб`єктами владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно частин першої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор вправі представляти інтереси громадянина або держави в суді, представництво яких полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Таким чином, прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Аналогічні висновки викладено зокрема у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2021 року у справі № 260/1831/20.

В даному випадку, у межах цієї справи, прокурор звернувся не в інтересах невизначеного кола мешканців територіальної громади, або певної категорії мешканців територіальної громади, а в інтересах трьох осіб певної категорії, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що не можна вважати зверненням до суду з вимогами в інтересах держави, тому прокурор є неналежним позивачем у цій справі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.11.2021 у справі №140/4953/20, у постанові Верховного Суду від 07.08.2023 у справі №120/2940/23, постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі №400/3700/22.

Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 КК України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Однак, у контексті вказаних висновків Верховного Суду, прокурором не надано жодних доказів неналежного виконання своїх повноважень державним органом як і доказів звернення прокурора для вжиття таких заходів, оскільки у своєму зверненні прокурор не вимагав та не спонукав орган до вчинення будь-яких дій, а лише просив надати інформацію, зокрема, чи вживались та/або будуть вживатись відповідні заходи. При цьому, прокурором не надано доказів, що у відношенні відповідальних осіб такого суб`єкта владних повноважень проводяться службові розслідування, наявні відкриті кримінальні провадження, вироки суду, докази накладення дисциплінарних стягнень чи будь-які інші докази притягнення певних осіб до відповідальності за невиконання чи неналежне виконання їх службових обов`язків.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності.

Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

До того ж, з установлених судовим розглядом справи обставин і наявних у ній матеріалів не вбачається того, що прокурор дотримався встановленого законом порядку звернення до суду й виконав передбачений абзацом третім частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок попередньо, до звернення до суду, повідомити про це вказаних у позові, у тому числі неповнолітніх осіб, їх законних представників.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Беручи до уваги усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що у даній справі прокурор, зазначаючи у своєму позові про необхідність захисту інтересів держави, не навів належних обґрунтувань стосовно того, у чому саме полягає порушення або загроза порушення таких інтересів і які саме інтереси держави, сумісні з вказаними у даному рішенні критеріями, підлягають судовому захисту.

Відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України суд враховує наведені вище висновки, зроблені за подібних правовідносин, при вирішенні даної справи.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини щодо не доведеності прокурором наявності підстав для звернення до суду в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Одеської міської ради, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову прокурора слід відмовити.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову виконувача обов`язків керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області до управління освіти, культури, сім`ї Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач виконувач обов`язків керівника Біляївської окружної прокуратури (67600, Одеська область, м. Біляївка, вул. Костіна, 17, та код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області (67625, Одеська область, Одеський район, с. Дачне, вул. Шахтарська, 8-А, код ЄДРПОУ 44000193);

Відповідач - Управління освіти, культури, сім`ї Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області (67625, Одеська область, Одеський район, с. Дачне, вул. Шахтарська, 8-А, код ЄДРПОУ 43922448);

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ),

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА

.