Постанова

від 10.10.2023 по справі 200/9906/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 200/9906/20-а

касаційне провадження № К/9901/26213/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року (головуючий суддя - Бабаш Г.П.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сіваченко І.В.; судді: Компанієць І.Д., Міронова Г.М.)

у справі № 200/9906/20-а

за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»

до Головного управління ДПС у Донецькій області

про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (далі - КП «Компанія «Вода Донбасу», позивач, платник, підприємство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 13 жовтня 2020 року № Ю-967-25.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що звільнений від виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилась антитерористична операція, визнається безнадійною та підлягає списанню.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судові інстанції зазначили, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) є правомірною та не підлягає скасуванню, оскільки сформована відповідачем у період, коли позивач не був звільненим від сплати єдиного внеску.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, КП «Компанія «Вода Донбасу» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Мотивуючи касаційну скаргу, позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна скарга фактично обґрунтована доводами, аналогічними тим, що викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі.

Ухвалою від 16 вересня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою КП «Компанія «Вода Донбасу».

Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надійшов, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що КП «Компанія «Вода Донбасу» є юридичною особою, яка зареєстрована та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом: 00191678, місцезнаходження: вул. Митрополитська, 177 А, м. Маріуполь, Донецька обл., 87547.

Регіональне управління з експлуатації каналу є відокремленим підрозділом позивача, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи: 35397853, місцезнаходження ВП: вул. Університетська, 13, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122.

13 жовтня 2020 року відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-967-25, відповідно до якої станом на 30 вересня 2020 року у підприємства обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 21 502 100,17 грн.

Відповідно до розрахунку суми боргу заборгованість виникла за період з 20 березня 2019 року по 21 вересня 2020 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до абзацу третього пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

За правилами пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно із частиною восьмою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

За приписами частин одинадцятої, дванадцятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини третьої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Частиною четвертою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (частини шоста статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Аналіз вказаних норм свідчить, що платник має обов`язок своєчасно та у повному обсязі сплачувати єдиний внесок. За наявності недоїмки зі сплати єдиного внеску контролюючий орган має право зараховувати сплачений єдиний внесок у рахунок погашення недоїмки за попередні періоди.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Платник наголошує, що за приписами пункту 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» він був звільнений від виконання своїх обов`язків зі сплати єдиного внеску, у зв`язку з чим вимога податкового органу є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній до 13 лютого 2020 року) платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Разом з тим, з 13 лютого 2020 року пункт 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи».

Отже, пункт 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» був чинним до 12 лютого 2020 року включно.

При цьому, Суд звертає увагу на те, що пункт 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» звільняв платника від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених цим Законом, але не скасовував повністю обов`язків платника єдиного внеску.

З огляду на вищевикладене, на час формування спірної вимоги про сплату боргу (13 жовтня 2020 року) норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність.

Відповідно, позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.

З урахуванням наведеного, Суд погоджується з висновками судових інстанцій, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13 жовтня 2020 року № Ю-967-25 є правомірною та не підлягає скасуванню, оскільки сформована відповідачем у період, коли позивач не був звільненим від сплати єдиного внеску.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

Р. Ф. Ханова