Постанова

від 10.10.2023 по справі 766/13003/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер справи: 766/13003/21

Номер провадження: 22-ц/819/208/23

Головуючий у першій інстанції Рядча Т.І.

Доповідач Пузанова Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Пузанової Л.В.,

суддів Воронцової Л.П.

Кутурланової О.В.,

секретар Доброва К.О.;

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Близнюкова Юрія Володимировича, Державного підприємства «СЕТАМ», Акціонерного товариства «Український капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнадраінвест» про захист прав споживачів, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним акту про проведення електронних торгів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє ОСОБА_3 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 січня 2022 року,

встановив:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якої діяв адвокат Пастушенко Богдан Юрійович, звернулася до суду з позовом до приватного виконавця Близнюкова Юрія Володимировича, Державного підприємства «Сетам», треті особи: Акціонерне товариство «Банк «Український капітал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатнадраінвест», про захист прав споживача, визнання недійсними протоколу проведення електронних торгів та акту про проведення електронних торгів, застосування наслідків недійсності правочину.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 28 вересня 2018 року вона визнана переможцем електронних торгів, які були проведені Державним підприємством «Сетам» за дорученням приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. в рамках виконавчого провадження №56653023 при примусовому стягненні заборгованості з ТОВ «Карпатнадраінвест» на користь ПАТ «Банк «Український капітал». За результатами наведених електронних торгів підприємством складено протокол, згідно із яким нею придбано автомобіль марки Mersedes Benz, модель GLS 350 D 4 МАТІС , тип легковий універсал В, номер кузова НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Ціна продажу становила 1805081грн.

09 жовтня 2018 року приватним виконавцем Близнюковим Ю.В. складено акт про реалізацію предмета застави, а нею сплачено за придбання автомобіля з електронних торгів грошові кошти на загальну суму 1805081грн, які було розподілено відповідно до закону наступним чином: на рахунки ДП «Сетам» було перераховано 90254,05грн в якості винагороди та на рахунок приватного виконавця 1714826,95грн як оплату за лот згідно із протоколом № 359797 від 28.09.2018року.

Посилаючись на те, що вона не може реалізувати своє право власника та зареєструвати придбаний транспортний засіб на своє ім`я і використовувати автомобіль за призначенням, оскільки отримала відмову компетентних органів з цього приводу із посиланням на ухвалу судді Солом`янського районного суду м.Києва від 15.07.2016року у кримінальній справі №760/675/16-к про накладення арешту на майно ТОВ «Карпатнадраінвест», зокрема на придбаний нею транспортний засіб, з тих підстав, що він може підлягати спеціальній конфіскації та це, на її думку, виключало можливість його реалізації в рахунок виконання зобов`язань товариства перед банком, а також на те, що інформація про арешт була замовчана приватним виконавцем під час передачі автомобіля для реалізації з електронних торгів, як і не було зазначено в описі лота таких характеристик автомобіля, як об`єм двигуна та комплектація, що є порушенням вимог законодавства, позивачка просила суд визнати недійсними електронні торги, оформлені протоколом №359797 від 28.09.2018року, проведені ДП «Сетам» щодо реалізації лота №301026, та акт про проведені електронні торги від 09.10.2018року, складений приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. в рамках виконавчого провадження №56653023; застосувати наслідки недійсності правочину шляхом: стягнення на її користь з приватного виконавця Близнюкова Ю.В. грошових коштів, отриманих як оплату за лот : у розмірі 1714826,95грн; стягнення з ДП «Сетам» на її користь грошових коштів, отриманих як винагороду організатора торгів в розмірі 90254,05грн; зобов`язання приватного виконавця Близнюкова Ю.В. в передбаченому законом порядку прийняти від неї автомобіль марки Mersedes Benz, модель GLS 350 D 4 МАТІС, тип легковий універсал В, номер кузова НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Просила також стягнути на її користь інфляційні втрати та три відсотки річних на підставі статті 625 ЦК України: з приватного виконавця Близнюкова Ю.В. в розмірі 352197,57грн (інфляційні втрати) і 138689,56грн (три відсотки річних), а з ДП «Сетам» стягнути 18536,71грн в рахунок відшкодування інфляційних втрат та 7292,03грн (три відсотки річних) за період прострочення грошового зобов`язання, який складає 984дні (на дату складання позову).

Ухвалою від 04 жовтня 2021 року суд за заявою представника позивачки залучив до участі в справі Акціонерне товариство «Український капітал» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатнадраінвест» в якості співвідповідачів.

Рішенням від 10 січня 2022року Херсонський міський суд Херсонської області постановив: визнати недійсними електронні торги, оформлені протоколом №359797 від 28.09.2018 р., проведені ДП «СЕТАМ» щодо реалізації лота №301026.

Визнати недійсним акт про проведені електронні торги від 09.10.2018 р., виданий приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Юрієм Володимировичем в рамках виконавчого провадження №56653023.

Застосувати наслідки визнання правочину недійсним, а саме:

-стягнути з приватного виконавця Близнюкова Юрія Володимировича на користь ОСОБА_1 грошові кошти отримані як оплату за лот №301026 згідно протоколу №359797 від 28.09.2018 р. у розмірі 1 714 826,95 грн.(один мільйон сімсот чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять шість гривень, 95 копійок);

-стягнути з Державного підприємства «СЕТАМ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти отримані як винагорода Організатора торгів в розмірі 90 254,05 грн. (дев`яносто тисяч двісті п`ятдесят чотири гривні, 05 копійок);

-зобов`язати приватного виконавця Близнюкова Юрія Володимировича в передбаченому законом порядку прийняти від ОСОБА_1 автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 MATIC, тип легковий універсал В, номер НОМЕР_3 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

В іншій частині позову відмовити.

В апеляційній скарзі приватний виконавець Близнюков Юрій Володимирович просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заявлених ОСОБА_4 позовних вимог.

Доводи скарги обґрунтовані, зокрема тим, що при вирішенні спору, що виник між сторонами, суд не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати від 25.05.2021 року, справа №923/971/19,та від 23.10.2019року,справа№922/3537/17, згідно із якими кримінальний арешт може бути підставою для визнання недійсними електронних торгів чи визнання незаконними дій виконавця тільки у випадку, якщо він має вищий пріоритет за арешт, накладений виконавцем чи іпотекою, зареєстрованою в інтересах іпотекодержателя. Пріоритет в свою чергу залежить від часу внесення таких обтяжень в Державний реєстр речових прав на нерухоме (аналогічно-рухоме) майно.

На думку скаржника, суд не зважив, що ним не допущено жодних порушень Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016року №2831/5, у спірних правовідносинах, а відомості про арешт спірного транспортного засобу, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 15.07.2016 року у кримінальній справі, не внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, тому не були йому відомі, у зв`язку з чим інформація про кримінальний арешт не могла бути доведеною до відома організатора електронних торгів чи до відома учасників цих торгів, в той час як ,відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, реалізований з електронних торгів автомобіль є обтяженим на підставі договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н.В. 24.05.2016року за реєстровим номером 701, і має вищий пріоритет, ніж арешт на підставі судового рішення, ухваленого 15.07.2016року у кримінальній справі №760/675/16-к, яке в свою чергу- не може бути підставою для визнання недійсними електронних торгів чи визнання незаконними дій виконавця.

Щодо відсутності в описі лота відомостей про об`єм двигуна та комплектацію транспортного засобу, то скаржник зазначає, що в пункті 7 заявки на примусову реалізацію було вказано, що об`єм двигуна не встановлений (що відбулося через відсутність свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу), а комплектація є повною. Вважає, що наведена інформація була відома позивачці та вона, крім того, мала можливість ознайомитися з транспортним засобом у зберігача з метою встановлення особливостей автомобіля, які мали значення при прийняття нею рішення щодо участі у електронних торгах.

Скаржник вказує також на те, що суд неправильно застосував до спірних правовідносин позовну давність, вважаючи її загальною та тривалістю у три роки, в той час, як позивачка, зважаючи на викладені нею підстави позову та посилання на положення Закону України «Про захист прав споживачів», обґрунтувала позовні вимоги ненаданням інформації про недоліки продукції (зокрема, обтяження у вигляді арешту транспортного засобу, накладеного судовим рішенням у кримінальній справі, що спричинило неможливість використання придбаної продукції за призначенням), тому застосуванню підлягала частина перша статті 681 ЦК України, якою до вимог у зв`язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 ЦК України. Вважає, що позивачка звернулася до суду після спливу позовної давності, оскільки дізналася про обтяження транспортного засобу з відповіді ТСЦ №6541 РСЦ в Херсонській області МВС України від 31.10.2018року, тобто через понад два роки та сім місяців.

Порушеною скаржник вважає і юрисдикцію справи, посилаючись на те, що за приписами частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду.

Скаржник, крім наведеного вище, просить стягнути з позивачки витрати, понесені ним на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи у розмірі 150000грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки-адвокат Пастушенко Б.Ю. викладені в ній доводи не визнав, просить за результатом апеляційного розгляду справи постановити рішення, яким відмовити приватному виконавцю Близнюкову Ю.В. у задоволенні поданої його представником адвокатом Костирею Г.А. апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У разі задоволення апеляційної скарги по суті спору, при розподілі судових витрат між сторонами вирішити питання про зменшення заявлених скаржником судових витрат, а саме: відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_2 про стягнення із ОСОБА_1 судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 150000грн, у зв`язку з їх необґрунтованістю, недоведеністю та неспівмірністю.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивачки адвоката Пастушенка Б.Ю. та представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Костирі Г.А., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог мотивовано тим, що позивачка, яка придбала автомобіль з прилюдних електронних торгів, мала право на захист «законних очікувань» щодо проведення його державної реєстрації, оформлення та видачі реєстраційних документів на автомобіль, реалізувати яке за наявності арешту на автомобіль у кримінальному провадженні, не пов`язаного із виконавчим провадженням, в рамках якого відбулась реалізація автомобіля, неможливо і яке підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання прилюдних торгів та акту про їх проведення недійсними. Суд вважав, що спірний автомобіль не міг бути виставленим на електронні торги, оскільки ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15.07.2016року в рамках кримінального провадження на нього було накладено арешт.

З врахуванням викладених обставин та положень статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», суд вказав, що до правовідносин, які склалися в рамках цієї цивільної справи, положення статті 681 ЦК України, відповідно до якої строк позовної давності щодо вимог у зв`язку з недоліком товару складає один рік, застосуванню не підлягають.

В процесі розгляду справи суд встановив, що 28.09.2018року Державним підприємством «СЕТАМ» за дорученням приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича були проведені електронні торги з продажу лоту №301026, в рамках якого було виставлено на прилюдні торги автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 MATIC, тип легковий універсалВ, номер кузову НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Автомобіль було реалізовано в рамках виконавчого провадження №56653023 при примусовому виконанні виконавчого напису №2030, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. 15.06.2018року про звернення стягнення на цей транспортний засіб, що належав на праві власності ТОВ «Карпатнадраінвест» та на підставі договору застави, посвідченого нотаріально 24.05.2016року, був переданий у заставу ПАТ «Банк «Український капітал». За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного рухомого майна, підлягали задоволенню вимоги ПАТ «Банк «Український капітал» у розмірі 1794981,56грн, які складаються з простроченої заборгованості зі сплати кредиту в сумі 377776грн; строкової заборгованості зі сплати кредиту в сумі 1086114грн; простроченої заборгованості зі сплати процентів в сумі 288574,74грн; строкової заборгованості зі сплати процентів в сумі 17844, 75грн та нарахованих штрафних санкцій (пені за несвоєчасну сплату процентів) в сумі 24672,07грн. Строк (період), за який проводилося стягнення, зазначено з 30.11.2016 року по 13.07.2017року (а. с. 19-20, 25-26).

Відповідно до протоколу про проведення електронних торгів, сформованого 28.09.2018 року за №359797 та підписаного позивачкою як переможцем електронних торгів і представником ДП «Сетам» як організатора торгів, ОСОБА_1 було придбано автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 MATIC, тип легковий універсалВ, номер кузова НОМЕР_1 , рік випуску 2016. Ціна продажу становила 1805 081 грн.

Згідно із банківськими меморіальними ордерами, позивачкою за придбання лоту з електронних торгів було сплачено грошові кошти на загальну суму 1805 081грн, які було розподілено наступним чином: на рахунки ДП «СЕТАМ» було перераховано 90 254,05 грн в якості винагороди, та на рахунок приватного виконавця Близнюкова Ю.В. було перераховано 1714 826,95 грн як оплату за лот №301026 згідно із протоколом №359797 від 28.09.2018 року (а. с. 28-33).

Придбаний з електронних торгів транспортний засіб передано позивачці, про що 09.10.2018 року був складений відповідний акт (а. с.27).

Наведені обставини сторони визнають та не спростовують.

В жовтні 2018 року позивачка звернулася до Територіального сервісного центру №6541 Регіонального сервісного центру в Херсонській області МВС України з метою державної реєстрації права власності на придбаний з електронних торгів автомобіль, в результаті розгляду якого 31.10.2018 року їй було повідомлено, що станом на 24.10.2018 на автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 MATIC, номер кузова НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 , накладено арешт Солом`янським судом м. Києва від 04.08.2016, за №1-кс/760/962516 (Ц1-760/675/16-к).Дані відомості містяться в Єдиному державному реєстрі МВС (НАІС), тому в державній реєстрації права власності на автомобіль позивачці було відмовлено(а.с.34).

До матеріалів справи долучена копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 15.07.2016 року в рамках кримінального провадження №52015000000000002, якою накладено арешт, зокрема на автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель GLS 350 D 4 MATIC, тип легковий універсалВ, номер кузова НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на той час належав ТОВ «Карпатнадраінвест». Кримінальне провадження №52015000000000002 перебуває на розгляді Вищого антикорупційного суду, вирок у цій справі не ухвалювався.Підставою для арешту зазначено пункт 2 частини другої статті 170 КПК України (арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України), (а. с. 37-39).

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 11.12.2020 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, а ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 29.01.2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 11.12.2020року з тих підстав, що апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

З огляду на зміст ухвали ВАКС від 11.12.2020 року, у задоволенні клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні відмовлено з тих підстав, що будь-яких доказів того, що оспорюваний арешт було накладено необґрунтовано або у його застосуванні відпала потреба, суду не надано та останнім таких обставин встановлено не було (а. с. 40-48).

07.06.2021року ОСОБА_1 звернулася до Офісу генерального прокурора із заявою щодо вирішення питання ініціювання Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою зняття кримінального арешту зі спірного автомобіля. Листом від 23.06.2021 року Офіс генерального прокурора повідомив заявницю що підстав для реагування за результатами розгляду заяви не вбачається (а. с.56-57).

Також судом встановлено, що спірний автомобіль перебуває в розшуку відповідно до постанови старшого державного виконавця МВДВС по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Харків) Шумейко К.В. від 10.04.2020 року, винесеної в рамках виконавчого провадження №59909486 щодо примусового стягнення боргу з ТОВ «Карпатнадраінвест» (боржник) на користь АТ «Укргазвидобування» (стягувач), а також в рамках даного виконавчого провадження постановою від 10.04.2020 року накладено арешт на все майно ТОВ «Карпатнадраінвест».

Встановлені судом обставини свідчать про те, що існують перешкоди для реалізації ОСОБА_1 правомочностей власника щодо реєстрації спірного автомобіля на неї як на нового власника та як наслідок- для користування транспортним засобом за його призначенням.

При цьому позивачка вважає, що ці перешкоди виникли в результаті недотримання правил обтяження рухомого майна, застосованого судом у кримінальному провадженні, при реалізації транспортного засобу з електронних торгів та порушила питання щодо наявності підстав для визнання недійними електронних торгів з реалізації арештованого майна для відновлення її прав як переможця торгів.

Відносини, що виникли між сторонами під час звернення стягнення на майно боржника, регулюються Порядком реалізації арештованого майна (далі-Порядок), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016року №2831/5, у редакції, що була чинною на час їх виникнення.

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів.

З аналізу частини першої статті650, частини першої статті655та частини четвертої статті656 ЦК Україниможна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Водночас з аналізу статей655,658 ЦК України, пунктів 4, 5 розділу X Порядку вбачається, що набуття майна за результатами електронних торгів є договором купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є організатор електронних торгів, який укладає договір, та державна виконавча служба або приватний виконавець, які виконують договір у частині передання права власності на майно покупцю. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Організатор електронних торгів пропонує майно для продажу шляхом розміщення інформаційного повідомлення про електронні торги, в якому визначається це майно (пункти 5-10 розділу ІІІ Порядку). Тим самим організатор визначає одну з умов майбутнього договору купівлі-продажу - майно, яке продається організатором. Отже до початку торгів як продавцю, так і потенційним покупцям (учасникам торгів) відомі всі умови майбутнього договору купівлі-продажу, окрім ціни та особи покупця.

Учасники електронних торгів висувають свої цінові пропозиції (оферти) щодо укладення договору купівлі-продажу за запропонованими ними цінами шляхом їх подання через вебсайт електронних торгів. Прийняття пропозиції (акцепт) учасника, який запропонував найвищу ціну, здійснюється автоматично засобами системи реалізації майна (пункт 2 розділу V, пункт 1 розділу VIII Порядку).

За наслідками торгів визначаються і покупна ціна (яка запропонована переможцем), і особа покупця (яким є переможець торгів). Отже, моментом укладення договору купівлі-продажу є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту його пропозиції (частина другастатті 638 ЦК України). Протокол електронних торгів підписується організатором (пункт 2 розділу VIII Порядку) і є доказом укладення договору купівлі-продажу продавцем та переможцем торгів за ціною, визначеною у протоколі. Подальше оформлення та підписання договору купівлі-продажу як окремого документа Порядком не передбачене.

Укладений на електронних торгах договір купівлі-продажу підлягає виконанню у порядку, визначеному розділом X Порядку. Покупець (переможець електронних торгів) протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно відповідно до пункту 1 розділу X Порядку. Дата, до якої переможець електронних торгів повинен повністю сплатити ціну лота, зазначається також у протоколі (абзац дев`ятий пункту 1 розділу VIII Порядку). Правовою підставою сплати покупцем (переможцем торгів) коштів як покупної ціни за придбане майно є договір купівлі-продажу, укладений на торгах.

Після виконання покупцем (переможцем електронних торгів) свого обов`язку за договором купівлі-продажу, тобто після повного розрахунку за придбане майно, виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований; приватний виконавець самостійно затверджує акт про проведені електронні торги шляхом його підписання та скріплення печаткою приватного виконавця (пункт 4 розділу X Порядку).

Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.

У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.

У разі придбання рухомого майна акт про проведені електронні торги є підставою для отримання майна у зберігача. Зазначений акт підтверджує виникнення права власності у особи, що придбала рухоме майно (пункти 8, 9 Порядку).

Отже, у спірних правовідносинах відбулося укладення договору купівлі-продажу спірного транспортного засобу; позивачка виконала свій обов`язок за договором купівлі-продажу, здійснивши розрахунок за придбаний автомобіль, який був їй переданий організатором торгів, та отримала акт про проведені електронні торги, що підтверджує виникнення у неї права власності на вказане рухоме майно.

Частиною першоюстатті 215ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини третьоїстатті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.

Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.

Зазначені висновки відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема у постанові Великої Палати від 23.10.2019року у справі №922/3537/17, постанові Верховного Суду від 24.09.2020року тощо, які відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуютьсяЗаконом України «Про виконавче провадження».

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Закон України «Про виконавче провадження»визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей203,215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016року № 2831/5, який діяв на час проведення оспорюваних електронних торгів.

Згідно з Порядком електронні торги - це продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу. Серед іншого заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити дані про вид майна (зазначається відповідно до категорій, які використовуються на Веб-сайті); найменування майна,включаючи назвумоделі,модифікації таінші складовінайменування,які зазначаютьсязгідно зреєстраційною,технічною таіншою документацієюабо наявнимипозначками насамому майні; відомості про майно, яке передається на реалізацію, його склад, характеристики, опис, включно з інформацією про явні дефекти, відсутні елементи, обмежену функціональність (додатково зазначається інформація, визначенапунктами 6 10 розділу ІІІцього Порядку); місцезнаходженнямайна (длянерухомого майна точнапоштова адреса,для рухомого адресазберігача); відомостіпро зберігачамайна (найменування,фактична таюридична адреси,телефон,електронна адреса); відомостіпро чинніобтяження майна,зареєстровані вДержавному реєстріобтяжень рухомогомайна таДержавному реєстріречових правна нерухомемайно (зурахуванням відомостейЄдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктівнерухомого майната Державногореєстру іпотек); вартість майна, що передається на реалізацію, визначена рішенням суду або відповідно достатті 57Закону України «Про виконавче провадження».

В разі якщо заявку на реалізацію арештованого майна подав приватний виконавець, він підписує її самостійно із дотриманням умов, вказаних у цьому пункт і.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

ДП «СЕТАМ» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем). Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження чинним законодавством не передбачений.

Виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди у справах про оспорення дійсності торгів, є наявність порушень порядку їх проведення, що могли вплинути на результат торгів, а також повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 24.09.2020року, справа №372/3161/18.

Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсним необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивачкою доведено сукупність цих обставин.

Порушення норм закону при проведенні електронних торгів у спірних правовідносинах за висновками суду першої інстанції полягає у незазначенні виконавцем в заявці на реалізацію арештованого майна про будь-які додаткові обтяження транспортного засобу, в тому числі накладені в рамках кримінального провадження, а також у відсутності в заявці інформації про об`єм двигуна та комплектацію автомобіля.

При цьому суд не навів у рішенні мотивів відхилення заперечень відповідача-приватного виконавця Близнюкова Ю.В. з цього приводу, який стверджував про виконання ним вимог закону у наведеній частині та надав у підтвердження своїх заперечень письмові докази-документи, які були направлені ним на адресу організатора торгів, як цього вимагає Порядок реалізації арештованого майна, які свідчать про те, що реалізація спірного транспортного засобу відбулася при примусовому виконанні виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. від 15.06.2018року про звернення стягнення на предмет застави на підставі договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н.В. 24.05.2016року за реєстровим номером 701. При цьому наведений виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, в установленому законом порядку не визнавався.

Із витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, наданого 28.07.2018року щодо усіх типів обтяження, вбачається, що в ньому зроблені записи про приватне обтяження спірного автомобіля- на підставі наведеного вище договору застави, обтяжувачем у якому є ПАТ «Банк «Український капітал», а боржником ТОВ «Карпатнадраінвест», у який (запис) 15.06.2018року приватним нотаріусом Войтовським В.С. внесено зміни та зареєстровано звернення стягнення на предмет застави на підставі вимоги «Банк «Український капітал» за кредитним договором від 24.05.2016року, та публічне обтяження арешт рухомого майна (спірного автомобіля) на підставі постанови приватного виконавця Близнюкова Ю.В. від 21.06.2018року в рамках зведеного виконавчого провадження, обтяжувачем у якому є приватний виконавець, а боржником ТОВ «Карпатнадраінвест».

Інших записів про обтяження вказаного транспортного засобу, в тому числі на підставі ухвали Солом`янського районного суду м.Києва від 15.07.2016року, Державний реєстр обтяжень рухомого майна не містить і такі судом першої інстанції під час розгляду цієї справи не встановлені (а. с. 107-110).

Не встановлені судом і обставини, які б надавали приватному виконавцю право чи свідчили про його обов`язок зупинити вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса або ж повернути виконавчий документ стягувачу (статті 34, 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Разом з тим, за приписами Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012року №489/20802, в редакції, що діяла на час проведення електронних торгів, на виконавців не покладено обов`язок встановлювати факти обтяжень майна боржників за допомогою усіх можливих джерел, а Порядком реалізації арештованого майна визначено, що виконавець має обов`язок зазначити в заявці на реалізацію майна з електронних торгів відомості про чинні обтяження, в даному випадку рухомого майна, зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та надати у підтвердження цих відомостей копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна, що відповідачем-приватним виконавцем Близнюковим Ю.В. виконано.

Виконані нимі вимогизакону щодозазначення взаявці нареалізацію арештованогомайна данихпро найменуваннятранспортного засобута відомостейпро нього,в томучислі ітих відомостей,про якійдеться впункті 6розділу ІІІПорядку,згідно ізяким,якщо продажупідлягає транспортнийзасіб,в інформаціїпро майнододатково зазначаються: марка; модель; рік випуску ;об`ємдвигуна; видпального; пробіг; комплектація; колір; типкузова; трансмісія; наявнідефекти; додаткові відомості.

Позивачка вказує на те, що у наданих приватним виконавцем відомостях про транспортний засіб була відсутня інформація про об`єм двигуна та про його комплектацію.

Дійсно, у заявці приватного виконавця Близнюкова Ю.В. вказано, що об`єм двигуна автомобіля, що виставляється на електронних торгах, не встановлено, проте щодо його комплектації зазначено, що вона повна (а. с. 110).

Отже, приватний виконавець навів усі відомі йому відомості про спірний транспортний засіб, що не позбавляло учасників торгів, в тому числі і позивачку, можливості уточнити інформацію про технічні характеристики автомобіля та при необхідності оглянути його за вказаним у заявці місцезнаходженням майна, звернувшись до зберігача, адреса якого та контактний номер телефону теж наведені у заявці. Проте позивачка з відповідними заявами до відповідачів не зверталася, а заявивши про порушення її прав при укладенні оспореного нею договору купівлі-продажу, не навела аргументів як про те, яким чином відсутність чи недостатність зазначеної інформації вплинула на прийняття нею рішення про придбання автомобіля, так і на прийняття компетентним органом рішення про державну реєстрацію спірного транспортного засобу на її ім`я.

Що ж стосується реалізації з прилюдних торгів автомобіля, на який ухвалою Солом`янського районного суду м.Києва від 15.07.2016року у кримінальному провадженні накладено арешт та заборонено власнику, яким було ТОВ «Карпатнадраінвест», розпоряджатися вказаним майном, у тому числі здійснювати його відчуження у будь-який спосіб, вчиняти з ним будь-які правочини, знищувати, псувати, пошкоджувати, змінювати цільове призначення, а також приховувати зазначене майно, то колегія суддів враховує таке.

Станом на 28 вересня 2018 року та на 09 жовтня 2018року відомості про обтяження реалізованого з прилюдних торгів автомобіля, зареєстровані в установленому законом порядку, були відсутні, зокрема в Державний реєстр речових прав на рухоме майно інформацію про державну реєстрацію обтяжень не внесено, тому за відсутності такої інформації не було підстав для зупинення електронних торгів, адже відповідно до пункту 2 розділу XI Порядку реалізації арештованого майна підставою для зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом є: рішення суду щодо зупинення реалізації арештованого майна; зупинення вчинення виконавчих дій у випадках, визначенихЗаконом України «Про виконавче провадження»; відкладення проведення виконавчих дій; наявність технічних підстав, що унеможливлюють роботу Системи, виключно на період відновлення її працездатності.

Таким чином, ухвала Солом`янського районного суду м. Києвавід 15 липня 2016 року у справі № 760/675/16-к про накладення арешту на транспортний засіб не була підставою для зупинення електронних торгів з реалізації цього рухомого майна.

Разом з тим, судове рішення є обов`язковим до виконання; обов`язковість судового рішення належить до основних засад судочинства (пункт 9 частини другої статті 129, частина першастатті 129-1 Конституції України), тому ухвала суду про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, зокрема про заборону відчуження рухомого майна, встановлює обтяження такого майна незалежно від того, зареєстроване це обтяження в Державному реєстрі речових прав на рухоме майно чи ні.

Водночас правовийрежим регулюванняобтяжень рухомогомайна,встановлених зметою забезпеченнявиконання зобов`язань,а такожправовий режимвиникнення,оприлюднення тареалізації іншихправ юридичнихі фізичнихосіб стосовнорухомого майнавизначає ЗаконУкраїни «Прозабезпечення вимогкредиторів тареєстрацію обтяжень»,відповідно дочастин першоїта другоїстатті 3якого передбачено,що обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна.

Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов`язки, встановлені законом та/або договором.

Статтею 10 наведеного Закону передбачено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зістаттею 388Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.

За приписамистатті 14Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.

Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Публічне обтяження, до якого згідно зі статтею 4 Закону віднесено обтяження рухомого майна, яке виникло відповідно до закону або рішення суду, підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п`яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обов`язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган (особу) або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу.

Пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації. Зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом III цього Закону (стаття 39 Закону).

Отже, враховуючи, що обтяження спірного транспортного засобу, яке виникло на підставі ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 15.07.2016 року, не було зареєстровано, воно не має пріоритету над обтяженням цього транспортного засобу, реєстрація якого відбулася 24.05.2016року на підставі договору застави рухомого майна, тому висновок суду першої інстанції про те, що придбаний позивачкою автомобіль не міг бути виставлений на електронні торги в рамках зведеного виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на це рухоме майно, не відповідає закону та є неправильним.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при наявності підстав для застосування спеціальної конфіскації реалізованого та придбаного позивачкою з електронних торгів транспортного засобу у кримінальному провадженні, права держави не будуть порушеними, оскільки частиною другою статті 96-2 КК України передбачено, що у разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені участині першійцієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених участині першійцієї статті, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.

З огляду на наведені вище встановлені судом першої інстанції обставини справи та норми матеріального права, які регулюють відносини, що виникли між сторонами при проведенні електронних торгів, суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції про наявність порушень закону, які вплинули на результати торгів, а звідси про наявність правових підстав для визнання електронних торгів недійсними помилковими, а ухвалене судом рішення про задоволення позовних вимог таким, що підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 не позбавлена можливості здійснити захист своїх прав щодо реєстрації придбаного з електронних торгів автомобіля, звернувшись до суду з позовом, який відповідатиме визначеним законом, зокрема статтею 16 ЦК України, способам захисту цивільних прав та інтересів з врахуванням обставин, які підтверджують факт порушення, невизнання або оспорювання цього права.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних не оскаржено та в силу статті 367 ЦПК України його законність та обґрунтованість в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Оскільки у задоволенні позову судом апеляційної інстанції відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог, колегія суддів не вважає за необхідне наводити мотиви прийняття або відхилення доводів апеляційної скарги та відзиву на неї в частині застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Доводи апеляційної скарги щодо юрисдикції справи колегія суддів вважає такими, що не гуртуються на законі, оскільки ця справа виникла з цивільних правовідносин щодо захисту прав власності на рухоме майно, та не є справою з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, тому відповідно до положень статті 19 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За приписами частин першої та другої статті 141 ЦПК України, яка регулює питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1)у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові- на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову- на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в результаті перегляду рішення в апеляційному порядку апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, понесені відповідачем судові витрати за встановленим законом правилом покладаються на позивачку.

Судові витрати відповідача ОСОБА_2 у цій справі складаються із сплаченого ним при поданні апеляційної скарги судового збору в сумі 18387грн (виписка про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України) та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 150000грн (платіжне доручення №15 від 27 січня 2022року).

Відповідно до наданих скаржником доказів, професійну правничу допомогу у цій справі йому, на підставі укладеного 24.01.2022року договору про надання правничої допомоги, надавав адвокат Костиря Г.А., який здійснює адвокатську діяльність згідно із свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №3712, виданим на підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури 22.12.2010року.

За умовами наведеного договору адвокат Костиря Г.А. зобов`язався провести комплекс робіт (послуг), а саме: правовий аналіз наданих ОСОБА_2 документів (позовної заяви та доданих до неї документів, поданих до Херсонського міського суду Херсонської області у справі №766/13003/21, а також документів на спростування доводів, зазначених у цьому позові); правовий аналіз рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10.01.2022року у справі №766/13003/21; здійснити правовий аналіз наданих документів і в разі необхідності готувати проекти документів, необхідність в яких виникає в ході виконання цього договору (пункти 1.1.-1.3. договору).

Сторони передбачили, що протягом трьох днів з моменту підписання цього договору ОСОБА_2 в якості передплати сплачує на користь адвоката (виконавця) основну винагороду, яка складає 150000грн (пункт 3.1.2).

27 січня 2022року адвокат Костиря Г.А. і приватний виконавець Близнюков Ю.В. склали та підписали акт виконаних робіт №1 до договору про надання правничої допомоги № б/н від 24.01.2022року, яким визначили, що ОСОБА_2 прийняв від адвоката Костирі Г.А. виконану роботу вартістю 150000грн, на виконання якої адвокатом витрачено 21 годину та яка складається із: 1)правового аналізу документів, а саме: позовної заяви, поданої до суду першої інстанції, доданих до неї документів, а також документів на спростування доводів, зазначених в позові, справа №766/13003,21; 2)правового аналізу рішення суду першої інстанції від 10.01.2022року у цій справі; 3)на підставі наданих клієнтом документів, підготовки та направлення до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на ухвалене судом першої інстанції 10.01.2022року рішення.

Згідно із платіжним дорученням №15 від 27 січня 2022року ОСОБА_2 сплатив на рахунок ФОП ОСОБА_3 150000грн із зазначенням призначення платежу: оплата згідно з актом №1 від 27.01.2022року та договором про надання правничої допомоги адвокатом б/н від 24.01.2022.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 заявив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 150000грн із позивачки.

Відповідно до частин першої - шостоїстатті 137 ЦК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу,суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи договір про надання правової допомоги від 24 січня 2022року, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Костирею Г.А., акт виконаних робіт №1 до цього договору, платіжне доручення №15 від 27 січня 2022року на суму 150 000 грн, не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З опису робіт (наданих послуг) вбачається, що вказані послуги надавалися ОСОБА_2 адвокатом та полягають у тому, що адвокат здійснив правовий аналіз наданих клієнтом документів, ухваленого судом першої інстанції рішення, підготував та направив до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, колегія суддів погоджується із доводами представника позивачки-адвоката Пастушенка Б.Ю., викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, щодо неспівмірності витрат відповідача на професійну правничу допомогу та вважає, що зазначені ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 150000 грн не є належним чином обґрунтованими з точки зору їх неминучості, що суперечить принципу розподілу судових витрат та виходить за межі розумної необхідності та фінансової можливості іншої сторони нести такі витрати

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (правовий аналіз документів та змісту судового рішення, складання апеляційної скарги), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, та стягнути з позивачки на користь відповідача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягненню з позивачки на користь відповідача ОСОБА_2 підлягають також понесені ним витрати на сплату судового збору при поданні апеляційної скарги у розмірі 18387грн. Загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню з позивачки на користь скаржника становить 28387грн (10000+18387).

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Костиря Геннадій Анатолійович, задовольнити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 січня 2022 року в частині задоволення позову скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця Близнюкова Юрія Володимировича, Державного підприємства «Сетам», Акціонерного товариства «Банк «Український капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнадраінвест» про визнання недійсними електронних торгів, акту про проведені електронні торги та застосування наслідків недійсності правочину відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 та взята на облік як внутрішньо переміщена особа, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_2 , який перебуває в АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , понесені ним судові витрати в розмірі 28387грн (двадцять вісім тисяч триста вісімдесят сім гривень).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.В.Пузанова

Судді Л.П.Воронцова

О.В.Кутурланова

Повний текст постанови складено 11 жовтня 2023 року

Суддя Л.В.Пузанова