Постанова

від 13.11.2007 по справі 20-12/170

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-12/170

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа №

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

                                                                                            м. Севастополь

За позовом Військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини А-4486

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя

про визнання податкового боргу військової частини А-4486 таким, що не підлягає стягненню зі спливом граничних строків давності, спонукання утриматися від стягнення податкового боргу з військової частини А-4486,

Суддя Харченко І.А.,

при секретарі Кувшинової О.Ю.,

за участю представників:

позивача Міноборони України – не з'явився;

позивача в/ч А-4486 –Рудаков Ю.М., довіреність №24 від 16.01.2007, юрисконсульт;

відповідача –Новікова І.В., довіреність №15/10-011/2006 від 25.04.2006, старший державний податковий інспектор  юридичного  відділу;

військовий прокурор –Пархоменко Д.П., посвідчення №229 від 24.11.2004,

Суть спору:  

Прокурор  звернувся в порядку статей 17, 60 Кодексу адміністративного судочинства України до господарського суду з позовної заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини А-4486 до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання податкового боргу військової частини А-4486 таким, що не підлягає стягненню зі спливом граничних строків давності, спонукання утриматися від стягнення податкового боргу з військової частини А-4486, посилаючись на те, що відповідачем податковий борг не стягнутий протягом встановленого законодавством терміну, а тому не підлягає стягненню як такий, що не був стягнутий протягом 1095 днів з дня його узгодження.

У зв'язку з наведеним прокурор просить позов задовольнити.

Ухвалою від 18.05.2007 відкрито провадження у адміністративної справі № 20-12/170, призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою від 12.06.2007 закінчено підготовче провадження і призначена адміністративна справа № 20-12/170 до судового розгляду.

Позивач Міністерство оборони України явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про дату, місце та час судового розгляду повідомлено належним чином.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення (вх. №19575 від 08.06.2007).

Згідно  статей 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні учасникам процесу роз'яснені  процесуальні права та обов'язки.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав учасників процесу,  суд,

в с т а н о в и в :

28.02.2003 військова частина А-2479 до ДПІ в м. Євпаторія здала розрахунок  суми податку з власників транспортних  засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2003 рік з зазначенням  суми, що підлягає сплати до бюджету в розмірі 17907 грн., але зазначену суму у законодавчо встановлений строк не уплатила.

Згідно наказу заступника Командуючого ВМС ЗС України в\ч А 4486 є правонаступником військовій частині А 2479 і відповідає за її фінансовими зобов'язаннями. Згідно вимогам, встановленим в статті 13 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»у випадку, якщо власник платника податків або уповноважений їм орган ухвалює рішення про реорганізацію такого платника податків, його податкова заборгованість або податковий борг переходять до правонаступника такого платника податків.

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон) податкова декларація, розрахунок (далі –податкова декларація)  - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування  та\або сплата податку, збору (податкового платежу);

Пунктом 5.1 статті 5 Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.4.1  пункту 5.4. статті  5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»податковий борг –це податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податку або узгоджене в адміністративному або судовому порядку, але не сплачене у встановлені терміни.

У зв'язку з несплатою зазначеної суми податкового зобов'язання ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя на адресу військової частини А 4486 (як правонаступника в/ч А 2479) була направлена перша податкова вимога №1/11 від 13.01.2006 про сплату декількох сум податкових зобов'язань, серед яких зобов'язання щодо сплати податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 17907 грн.

Позивач, керуючись нормами пункту 15.2.1 статті 15 Закону вважає, що зазначений борг не підлягає стягненню, як такий, що не був стягнутий протягом 1095 днів з дня його узгодження.

Відповідно до пункту 15.2.1 статті 15 Закону у разі коли податкове зобов'язання було нараховане  податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному  погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Застосування зазначеної норми Закону, до відносин, що оспорюються є неправомірним з огляду на те, що зазначена норма регулює строки нарахування та подальшої сплати податкового зобов'язання нарахованого податковим органом, а не до податкового боргу, який виник у зв'язку з несплатою платником самостійно нарахованої суми податкового зобов'язання.

Юридичним фактом, з якого необхідно рахувати строк давності у зазначеному випадку є дата винесення податкової вимоги, а саме 13.01.2006, у зв'язку з тим, що платником самостійно  нарахована їм сума, була не сплачена за його вини.

Крім того, рішенням від 16.11.2006 господарський суд м. Севастополя по справі №20-3/198-12/135 за позовом Військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини А 4486 до ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя про визнання недійсною податкової вимоги №1/11 від 13.01.2006 в частині нарахування податку на додану вартість та податку з власників транспортних засобів, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалою від 16.04.2006 Севастопольський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу військового прокурора Севастопольського гарнізону залишив без задоволення, а рішення господарського суду м. Севастополя від 16.11.2006 –без змін.

В звязку з викладеним, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 1, 5, 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 69, 70, 71, 79, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд –

П о с т а н о в и в :

У задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                                                              І.А. Харченко

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

16.11.2007.