Ухвала

від 10.10.2023 по справі 686/18425/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/18425/23

Провадження № 1-кс/686/8590/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року м. Хмельницький

Слідча суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Хмельницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Хмельницького, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, адвоката, раніше не судимого,

у кримінальномупровадженні№62022240010000195,

ВСТАНОВИЛА:

09.10.2023 року слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Хмельницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду із клопотанням, погодженим із прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.3 ст. 332, ч.3 ст. 190 КК України, посилаючись на те, що існують передбачені ст.177КПК Україниризик и: переховування від органів досудового розслідування та/або суду ; незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали заявлене клопотання з підстав, заявлених у клопотанні, просили застосувати запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту.

Підозрюваний у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив. Пояснив, що повідомлена йому підозра є необґрунтованою. Так зазначив, що ОСОБА_6 дійсно звертався до нього із питанням щодо сприяння у виїзді за кордон, потребу в якому мотивував необхідністю повернення із Італії тіла померлої бабусі. За вказані послуги ОСОБА_5 отримав 1500 Євро, про що написав для ОСОБА_7 , яка надавала кошти, розписку. Однак, у ході опрацювання та збирання документів для ОСОБА_6 , з`ясувалося, що насправді у ОСОБА_6 бабуся за кордоном не помирала, а той просто мав намір покинути територію України в умовах воєнного стану. Дізнавшись про це, ОСОБА_5 розлютився, між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відбувся конфлікт, який майже переріс у бійку, однак співслужбовці, зокрема ОСОБА_8 , їх розборонили. Про виготовлення довідок для перетину ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в умовах воєнного стану кордону України йому нічного не відомо, він особисто ці документи не виготовляв та жодним чином не сприяв їх виготовленню. Кошти у сумі 1500 Євро повернув на вимогу ОСОБА_6 у ніч, коли ніс службу у ДФТГ та перебував на посту. При цьому невідомий, який прибув до посту та отримував грошові кошти від ОСОБА_6 , у зв`язку із поверненням позики передав йому розписку, попередньо надану ОСОБА_7 . Заперечує факт отримання ОСОБА_10 з його ініціативи неподалік пункту перетину державного кордону «Лужанка» розписки про одержання коштів від ОСОБА_7 .

Також вважає необґрунтованою підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України у зв`язку із тим, що стверджує, що правовідносини, які виникли між ним та родиною ОСОБА_11 , мають цивільно-правовий характер, а гроші у сумі 20000 дол. США виступали як гонорар за виконану роботу. Указує, що між ним та ОСОБА_12 укладався договір про надання правової допомоги, примірник якої є у клієнта, а у нього не зберігся, оскільки у той час уже був введений воєнний стан і він ніс службу ДФТГ, офісу не мав. Також стверджує, що ним направлялося клопотання про помилування ОСОБА_13 , засудженого до покарання у виді позбавлення волі на 8 років, однак воно було повернуто у зв`язку із невідповідністю його вимогам закону (клопотання підписала матір ОСОБА_13 , хоча підписантом значився її син та клопотання не було подано у встановленому порядку через установу виконання покарань). У зв`язку із тим, що ОСОБА_13 у подальшому змінив свою позицію та відмовився клопотати про помилування, ОСОБА_5 зрозумів, що не зможе виконати роботу, за яку були сплачені кошти, а тому повернув 5,5 тис. дол. СШАФреюкам ще тоді, коли не був обізнаний про існування кримінального провадження відносно нього, а загалом повернув 9000 дол. США та має намір повернути усі кошти в подальшому. Стверджує про відсутність наміру заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11 , оскільки це була оплата за виконану ним як адвокатом роботу та на підтвердження мети повернення грошових коштів написав розписку ОСОБА_11 . Вважає єдиною своєю помилкою, що не склав досьє відносно клієнта та не зберіг укладений договір про надання правової допомоги із Фреюками.

Допитаний як свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснив, що у лютому-березні 2022 був першим заступником командира ДФТГ, а ОСОБА_5 виконував функції охорони ППД. ОСОБА_5 звертався до нього за допомогою у виготовленні довідки для виїзду за кордон, пояснюючи, що у людини, якій така потрібна, за кордоном померла бабуся і потрібна допомога у доставленні тіла в Україну. ОСОБА_14 вирішив допомогти і звернувся в ОВА, де йому повідомили про необхідність надання документів, підтверджуючих смерть бабусі. ОСОБА_14 сказав про це ОСОБА_5 , а той повідомив ОСОБА_15 . Тоді ОСОБА_16 сказав, що бабуся жива і йому просто потрібно покинути територію України. У зв`язку із цим, між ОСОБА_17 та ОСОБА_5 виник конфлікт, у ході якого ОСОБА_5 мав намір вдарити ОСОБА_16 , однак він цьому завадив.

Заслухавши думку учасників процесу, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Першим слідчим відділом (з дислокацією у м.Хмельницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькомуздійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.08.2022 за №62022240010000195 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 190 КК України.

06.10.2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбаченихч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 190 КК України, а саме про те, що «11 березня 2022 року у вечірній час доби, перебуваючи по місцю свого проживання квартирі АДРЕСА_2 адвокат ОСОБА_5 діючи в умовах воєнного стану, під час розмови з ОСОБА_7 пообіцяв посприяти у виїзді за межі території України її знайомому ОСОБА_6 шляхом надання йому офіційних документів. Як повідомив ОСОБА_5 , для перетину в умовах воєнного стану кордону України, ОСОБА_6 необхідно мати довідку (лист) про те, що він виїжджає за кордон ніби-то для ввезення гуманітарної допомоги для Збройних Сил України і, за виготовлення такої довідки йому потрібно надати частину коштів у сумі 1500 Євро.

Враховуючи ситуацію, що склалась ОСОБА_7 погодилась на вказану пропозицію ОСОБА_5 та передала йому кошти у сумі 1500 Євро, що за курсом НБУ становило 49756,05 гривень.

Після одержання коштів ОСОБА_5 повторно запевнив ОСОБА_7 у сприянні виїзду ОСОБА_6 за кордон України та на підтвердження своїх намірів написав і надав ОСОБА_7 розписку про зобов`язання повернення їй коштів в сумі 1 500 Євро у разі виникнення якихось непередбачуваних обставин.

Наступного дня ОСОБА_5 під час телефонної розмови з ОСОБА_6 повідомив останньому, щоб той зателефонував їхньому спільному знайомому співробітнику поліції ОСОБА_18 , який у подальшому буде займатись питанням виготовлення довідки, необхідної йому для перетину державного кордону України.

Під час телефонної розмови з ОСОБА_19 останній проявив свою обізнаність про суть та предмет розмови та запевнив ОСОБА_6 , що має можливість виготовити для нього довідку, необхідну для перетину в умовах воєнного стану державного кордону України, ніби-то для ввезення гуманітарної допомоги для Збройних Сил України, про яку говорив ОСОБА_5 .

Разом з цим, у телефонній розмові ОСОБА_6 попросив ОСОБА_20 посприяти у виготовленні аналогічної довідки ще для свого товариша - ОСОБА_21 , на що ОСОБА_22 погодився.

Тоді за допомогою месенджера ОСОБА_6 передав ОСОБА_10 свої анкетні дані та дані паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також анкетні дані та дані паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_23 .

У свою чергу ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_6 про необхідність особистої зустрічі 13.03.2022 у вечірній час доби неподалік кафе-бару «Троянда», що по вул.Козацькій, 42/3 у м. Хмельницькому.

13.03.2022 у вечірній час доби, під час зустрічі неподалік кафе-бару «Троянда», що по вул.Козацькій, 42/3 у м. Хмельницькому, ОСОБА_10 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , продемонстрував ОСОБА_6 довідку, видану на ім`я останнього, необхідну для перетину в умовах воєнного стану державного кордону України, ніби-то для ввезення гуманітарної допомоги для Збройних Сил України та повідомив, що аналогічна довідка для ОСОБА_23 буде виготовлена пізніше та наголосив, що вказані довідки є офіційними документами, які дозволяють перетнути державний кордон України.

При цьому ОСОБА_10 повідомив, що за виготовлення двох вказаних довідок ОСОБА_6 повинен буде надати йому кошти у сумі 8000 Євро, з яких 4000 Євро, за виготовлену на його ім`я довідку, він повинен надати йому зразу на місці. На вказану пропозицію ОСОБА_6 погодився та передав ОСОБА_10 кошти у сумі 4000 Євро, що за курсом НБУ становило 132 628,80 гривень.

14.03.2022 в обідню пору доби, ОСОБА_10 діючи за попередньою змовою з адвокатом ОСОБА_5 та з корисливих мотивів, знаходячись неподалік пункту перетину державного кордону України «Лужанка» Берегівського району Закарпатської області, поряд із АЗС «ОККО», що по вул. Дружби Народів, 106 у с.Астей, Берегівського району Закарпатської області передав ОСОБА_6 дві довідки (листи), видані ІНФОРМАЦІЯ_2 , адресовані Голові ДПС України, із проханням надання можливості ОСОБА_24 та ОСОБА_25 перетину державного кордону Україниніби-то для ввезення гуманітарної допомоги для Збройних Сил України.

При цьому, ОСОБА_10 діючи за попередньою змовою з адвокатом ОСОБА_5 та з корисливих мотивів, повідомив про необхідність передачі йому останньої частини грошових коштів в сумі 4000 євро, що за курсом НБУ становило 132 628,80 гривень на що ОСОБА_6 погодився та передав ОСОБА_10 зазначену суму коштів.

Разом з цим ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 та достовірно знаючи про наявність у ОСОБА_7 розписки останнього про одержання ним коштів у сумі 1 500 Євро, попросив ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передати йому вказану розписку із виплатою їм вказаної у ній суми коштів у зв`язку з виконанням ним та ОСОБА_5 своїх обіцянок.

На вказане прохання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 погодились і передали ОСОБА_10 вказану розписку, а останній повернув їм кошти у сумі 1500 Євро.

Отримавши від ОСОБА_10 дві довідки (листи), видані Теофіпольським РВК, адресовані Голові ДПС України, ОСОБА_6 та ОСОБА_23 намагались перетнути державний кордон України у пункті пропуску «Лужанка» Берегівського району Закарпатської області.

За таких фактичних обставин ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - сприянні незаконному переправленні осіб через державний кордон України шляхом наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів.

Поряд з цим, вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.03.2022 року у справі №677/1914/21 ОСОБА_13 визнано винуватим у вчиненнікримінальногоправопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 286 КК України та призначено покарання у видіпозбавленняволістроком на 8 років з позбавленням права керуватитранспортнимизасобамистроком на 3 роки.

У другій декаді березня 2022 року, ОСОБА_10 достовірно знаючи про факт засудження ОСОБА_13 та перебуваючи з батьками ОСОБА_13 у дружніх відносинах, запропонував ОСОБА_26 послуги знайомого йому адвоката, який сприяє у вирішенні питання помилування її сина, на що ОСОБА_12 погодилась зустрітись з вказаним адвокатом.

05.04.2022 в обідній час, біля будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_10 познайомив ОСОБА_12 та ОСОБА_27 з адвокатом ОСОБА_5 .

Під час розмови ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , скориставшись уразливим станом ОСОБА_12 та ОСОБА_27 , умисно, діючи з корисливих мотивів вирішили заволодіти коштами останніх, запевнивши їх у наявності юридичної можливості вирішення питання помилування їхнього сина, а також у забезпеченні адвокатом ОСОБА_5 прийняття такого рішення у найкоротші строки за умови надання їм коштів у розмірі 20000 доларів США.

ОСОБА_12 та ОСОБА_27 довіряючи ОСОБА_10 та його знайомому адвокату ОСОБА_5 , не знаючи дійсних намірів останніх та не будучи обізнаними з юридичною процедурою вирішення питання про помилування, погодились на вказану пропозицію.

Тоді ОСОБА_5 вказав на необхідність невідкладної передачі йому частини коштів у розмірі 5000 доларів США для початку вирішення питання помилування їхнього сина.

Цього ж дня, орієнтовно біля 15 години поряд з будинком АДРЕСА_3 , у автомобілі ОСОБА_10 , у присутності останнього та ОСОБА_27 , потерпіла ОСОБА_12 передала ОСОБА_5 кошти у сумі 5000 доларів США, що за курсом НБУ становило 146 274,50 гривень за вирішення питання помилування їхнього сина.

При цьому, між адвокатом ОСОБА_5 з одного боку та ОСОБА_12 чи ОСОБА_27 з іншого, жодні договори про надання правничої допомоги, ордери, довіреності на підтвердження повноважень адвоката не укладались, розміри гонорару останнього не обумовлювались та не визначались.

26.04.2022 ОСОБА_10 діючи за попередньою змовою з адвокатом ОСОБА_5 та продовжуючи злочинний умисел, направлений на заволодіння майном ОСОБА_27 та ОСОБА_12 , у телефонній розмові повідомив останній про необхідність передачі адвокату ОСОБА_5 коштів у сумі 15000 доларів США за вирішення питання щодо помилування їх сина ОСОБА_13 , а також коштів у сумі 100 доларів США у якості відшкодування витрат адвоката на поїздку у м.Київ. Місцем передачі вказаних коштів ОСОБА_10 було зазначено АЗС «ОККО» у с. Війтівці, Хмельницького району Хмельницької області о 05 годині ранку наступного дня.

27.04.2022 орієнтовно о 05 годині 30 хвилин ОСОБА_12 разом із своїм чоловіком ОСОБА_27 , знаходячись на АЗС «ОККО» у с.Війтівці, Хмельницького району Хмельницької області, перебуваючи у салоні автомобіля ОСОБА_5 підписала надані їй ОСОБА_10 два примірника письмового клопотання про помилування її сина, адресоване Президенту України, один примірник якого залишила в себе.

Після цього за вказівкою ОСОБА_5 потерпіла ОСОБА_12 передала ОСОБА_10 кошти у сумі 11 000 доларів США, що за курсом НБУ становило 321 803,90 гривень, а також 136000 грн. за вирішення питання щодо помилування її сина ОСОБА_13 та 3 400 гривень у якості відшкодування витрат адвоката на поїздку у м.Київ.

Цього ж дня, орієнтовно о 23 годині ОСОБА_10 , доводячи спільний злочинний умисел до кінця, у месенджері «Viber» повідомив ОСОБА_12 про те, що документи про помилування її сина вони з адвокатом ОСОБА_5 подали та орієнтовно через 3 або 4 дні вони будуть підписані.

Внаслідок вказаних протиправних дій, адвокат ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 заволоділи грошовими коштами ОСОБА_12 та ОСОБА_27 на загальну суму 607478,4 гривень, що завдало значної шкоди потерпілому та вчинене у великих розмірах, які використали на власний розсуд.

За таких фактичних обставин ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, яке завдало значної шкоди потерпілому та вчинене у великих розмірах».

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення ОСОБА_6 від 01.08.2022; копією запиту голові ДПС України; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 03.08.2022; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_6 від 11.07.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 15.09.2022; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_7 від 17.08.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_28 від 10.10.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_23 від 11.08.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_29 від 11.08.2023; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 від 17.10.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_27 від 17.10.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_30 від 17.10.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_31 від 18.10.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 10.11.2022; повідомленням Департаменту з питань громадянства, помилування, державних нагород № 19/21-11/34 від 11.11.2022; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,є джерелом права.

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).

Слідчий суддя вважає, що на даному етапі досудового розслідування наявні в матеріалах кримінального провадження докази є вагомими та такими, що об`єктивно зв`язують підозрюваного з інкримінованими йому злочинами.

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Не вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_5 на цій стадії кримінального провадження, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, оцінивши матеріали клопотання, показання допитаного як свідка ОСОБА_14 , слідча суддя приходить до висновку, що на даному етапі досудового розслідування пред`явлена ОСОБА_5 підозра є обґрунтованою, а доводи підозрюваного про зворотнє, які ґрунтуються на його поясненнях та показаннях допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_14 , станом на момент розгляду клопотання не є достатніми для висновку про необґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.3 ст. 190 КК України та потребують подальшої перевірки та наступної оцінки у ході досудового розслідування.

Разом із тим, слідчий суддя зауважує, що оцінка доказів на предмет їх належності, достатності для підтвердження винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення не входить до повноважень слідчого судді, у тому числі у межах поданого клопотання про застосування запобіжного заходу.

На час розгляду цього клопотання повідомлена ОСОБА_5 підозра повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N 182).

Наявні в матеріалах провадження докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра» тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення небезпідставної можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому чинний кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З наданих матеріалів убачається, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна та у вчиненні нетяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, за який передбачено покарання у видіштрафу від чотирьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років..

Разом з тим, вказаний у клопотанні слідчого ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки ні слідчим, ні прокурором не наведено обставин, які б дали беззаперечні підстави суду вважати, що ОСОБА_5 має намір ухилятися від слідства, адже лише тяжкість можливого покарання при можливому визнанні підозрюваного винним не може свідчити про існування вказаного ризику відповідно до вимог закону.

У своїй практиці ЄСПЛ наголошує, що посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці імовірності того, що особа переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя (W v. Switzerland, 14379/88, 26 січня 1993 року). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Beccievv.Moldova (Бекчиєв проти Молдови) §58).

Разом з тим, оцінюючи ризик переховування від органів досудового розслідування слідчим суддю враховується, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, раніше не судимий, є адвокатом, утримує неповнолітню дитину.

На розгляд клопотання підозрюваний з`явився за першою вимогою самостійно та спроб переховування від органів досудового розслідування не вчиняв.

За таких обставин, уважаю, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на даному етапі досудового розслідування вказаного кримінального провадження не є доведеним.

Слідство знаходиться на початковій стадії, усі свідки у кримінальному провадженні не допитані, в тому числі й ті, на яких указує ОСОБА_5 в судовому засіданні, а тому існує ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків у кримінальному провадженні.

При цьому слідчою суддею враховується встановлена КПК процедура отримання показань від осіб, які є свідками, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримують шляхом слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засідання (ч. 1,2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в поряду, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому прокурору або посилатися на них (ч. 4 ст.95 КПК України).

Отже ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збирання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту отримання показань судом від свідків.

На даному етапі кримінального провадження також існує ризик знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на сьогодні не віднайдено печатку, яка використовувалася при виготовленні довідок, необхідних для перетину ОСОБА_9 та ОСОБА_32 державного кордону України в умовах воєнного стану. Також слідством не здобута розписка, написана ОСОБА_5 , яка посвідчувала отримання ним у позику грошових коштів в сумі 1 500 Євро у ОСОБА_7 , а можливо й інших речей, у зв`язку із озвученими підозрюваним у судовому засіданні поясненнями про наявність договору про надання правової допомоги, укладеного між ним та ОСОБА_12 .

Окрім того, оскільки ОСОБА_5 є діючим адвокатом, то може використовувати зв`язки серед посадовців державних органів влади та правоохоронних структур з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Аналізуючи особу підозрюваного, слідча суддя враховує, що ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце проживання, розлучений, утримує неповнолітню дитину.

Однак вищезгадані обставини, які встановлені в ході судового розгляду, не є такими, які б давали можливість обрати більш м`який запобіжний захід.

Враховуючи наведені ризики, усі визначені ст.178 КПК України обставини, приходжу до висновку, що забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків зможе запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, з покладенням на нього відповідних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Саме такий запобіжний захід буде достатнім для виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Строк особистого зобов`язання слід визначити в межах строків досудового розслідування, а саме по 05 грудня 2023 року.

Керуючись ст.ст.177, 178, 181, 194, 196 КПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком по 05 грудня 2023 року включно запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Зобов`язати підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду та покласти на нього, строком по 05 грудня 2023 року, наступні обов`язки:

-не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурору або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування із заявниками/свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_23 , ОСОБА_33 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_27 , ОСОБА_30 , ОСОБА_34 , іншими свідками, а також підозрюваним ОСОБА_10 у кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну у разі наявності.

Ухвала, в частині покладення на підозрюваного обов`язків діє по 05 грудня 2023 року.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідча суддя