Постанова

від 09.10.2023 по справі 291/71/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №291/71/23 Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В.

Категорія 23 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Кузьменко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №291/71/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок», Приватного підприємства «Ружинський край» про розірвання договору оренди землі та витребування земельних ділянок

за апеляційноюскаргою Приватного підприємства «Ружинський край»

на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 31 травня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Митюк О.В.

в с т а н о в и в:

У січні 2023 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що є власником двох земельних ділянок, які розташовані на території Білилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дані земельні ділянки перебували у користуванні Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» (далі ПСП «Агрофірма «Світанок») на підставі договору оренди землі, укладеного між позивачем та вказаним підприємством. Проте ПСП «Агрофірма «Світанок» не використовує зазначені вище земельні ділянки, а права та обов`язки орендаря за укладеним з позивачем договором оренди землі на підставі статуту підприємства,рішення власника та розподільчого балансу від 22.03.2018 року передало Приватному підприємству «Ружинський край» (далі ПП «Ружинський край»), за яким було зареєстровано право оренди на належні позивачу земельні ділянки.

Разом з тим, позивач не укладав жодних договорів з ПП «Ружинський край», згоди на укладення договору суборенди на вказані в договорі оренди належних йому земельних ділянок та на передачу права оренди земельних ділянок у заставу чи до статутного фонду не надавав.

Позивач вважає, що фактично орендар сам в односторонньому порядку усунувся від виконання умов договору оренди землі в повному обсязі, припинивши господарську діяльність з безпосереднього цільового використання орендованих земельних ділянок, чим порушив вимоги законодавства.

З врахуваннямвищевикладеного просиврозірвати договіроренди землівід 16.09.2015року,який укладенийміж позивачемта ПСП«Агрофірма «Світанок»,на підставіякого зареєстрованоправо орендиза ПП«Ружинський край».Також просиввитребувати уПП «Ружинський край» на користь ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 1825284000:12:000:0051, площею 2,1149 га, земельну ділянку кадастровий номер 1825284000:05:000:0408, площею 0,2643, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с/рада Білилівська.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 31травня 2023рокупозов задоволено повністю та вирішено питання розподілу судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі, ПП «Ружинський край», посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ПП «Ружинський край» створено 22 березня 2018 року шляхом виділу з ПСП «Агрофірма «Світанок» у відповідності до рішення власника ПСП «Агрофірма «Світанок» № 22/03/18 від 22.03.2018 року та рішення власника ПП «Ружинський край» №1 від 22.03.2018 року. Державна реєстрація новоствореного приватного підприємства була проведена 23 березня 2018 року. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.05.2018 року №23600696, вбачається, що ПП «Ружинський край» є правонаступником ПСП «Агрофірма «Світанок». Так, як ПП «Ружинський край» є правонаступником ПСП «Агрофірма «Світанок», якому у відповідності до розподільчого балансу перейшли права та обов`язки за спірними правочинами, то ПП «Ружинський край» правомірно використовує земельні ділянки у відповідності до договорів оренди землі.

Вищевказане узгоджується з висновками щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду у справах: №902/981/17 від 20 червня 2018 року; №138/2297/17 від 19 вересня 2018 року; №138/1849/17-ц від 12 вересня 2018 року.

Враховуючи, що до правовідносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України.

Спірні земельні ділянки обробляються у відповідності до цільового призначення, сплачується орендна плата. Позивачем не вказано та не підтверджено належними та допустимими доказами наявність факту порушення умов договору оренди землі як і відповідності критерію істотності цього порушення.

Крім того, позивачем не вказано обставини, які б свідчили про реальність шкоди, завданої йому як орендодавцеві, за якої він позбавлений можливості отримувати очікуване при укладенні договору.

Отже, ураховуючи викладене, відсутні обставини, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем як стороною договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки, використання земельної ділянки за цільовим призначенням) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, тобто не вбачається істотного порушення умов договору.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Позов заявлений до двох відповідачів, до яких позивачем заявлено дві різні позовні вимоги.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Наявність між сторонами зобов`язальних правовідносин виключає можливості пред`явлення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки передання майна в користування особі, яка зобов`язалася повернути це майно після закінчення строку, на який воно передано, але не виконує цього обов`язку, базується на умовах укладеного між сторонами договору та регулюється відповідно розділу III книги 5 ЦК України. Майно, передане власником іншій особі у володіння або користування за договором між ними, не може вважатися таким, що вибуло із володіння власника не з його волі. Таким чином позовна вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння протирічить тим обставинам, які викладені в самому позові.

Так, як ПП «Ружинський край» є правонаступником ПСП «Агрофірма «Світанок», якому у відповідності до розподільчого балансу перейшли права та обов`язки за спірними правочинами, то ПП «Ружинський край» правомірно використовує земельні ділянки у відповідності до договорів оренди землі.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПП «Ружинський край», рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства.

В судовому засіданні представник ПП «Ружинський край» доводи апеляційної скарги підтримала з підстав викладених в ній, просила її задовольнити.

Представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник ПСП «Агрофірма «Світанок» в судове засідання не з`явився, з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

З урахуванням положень ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що орендар ПСП «Агрофірма «Світанок» не використовує спірні земельні ділянки для здійснення своєї господарської діяльності, передало права та обов`язки за договором оренди іншій особі без згоди позивача-орендодавця, а тому є підстави для розірвання договору оренди на підставі ст.24, 25 Закону України «Про оренду землі». Також суд задовольнив вимогу про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, оскільки вони безпідставно на даний час перебувають у користуванні відповідача і дана вимога є похідною від первісної.

Такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи встановлено, що позивач є власником земельних ділянок загальною площею 2,3792 га (2,1149 га та 0,2643 га), які розташовані на території Білилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та мають кадастрові номера 1825284000:12:000:0051 та 1825284000:05:000:0408 (а.с.17-18).

16 вересня 2015 року між позивачем та ПСП «Агрофірма «Світанок» укладено договір оренди землі, за умовами якого зазначені земельні ділянки були передані останньому (а.с.19-20).

Пунктом 26 договору визначено право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. У п.27 визначені обов`язки орендаря: приступати до використання земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди у встановленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Відповідно до п.34 договору оренди землі, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номери інформаційних довідок 319263805 та 319262917) сформованих станом на 29.12.2022 року, вбачається, що на підставі договору оренди землі від 16.09.2015 року державним реєстратором, в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, по відношенню до спірного нерухомого майна 05.08.2016 року проведено державну реєстрацію іншого речового права (номер запису про інше речове право 15855450, номер запису про інше речове право 15856440) (а.с.25-28).

Відповідно до детальної інформації про юридичну особу орендарем земельних ділянок, які є власністю позивача, є ПП «Ружинський край» (код ЄДРПОУ 42016935), а право оренди за ним зареєстровано, у тому числі на підставі договору оренди землі від 16.09.2015 року, за яким орендодавцем є позивач, а орендарем - ПСП «Агрофірма «Світанок».

ПП «Ружинський край» утворене шляхом виділу з ПСП «Агрофірма «Світанок» та є правонаступником останнього, про що 23 березня 2018 року внесено запис до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно додатку №5 до розподільчого балансу між ПСП «Агрофірма «Світанок» та ПП «Ружинський край» від 22 березня 2018 року ПСП «Агрофірма «Світанок» передало право оренди вищевказаних належних позивачеві земельних ділянок ПП «Ружинський край», яке фактично і використовує належні позивачу земельні ділянки.

Відповідно до договору оренди землі та розподільчого балансуна спірне нерухоме майно,державний реєстратор в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, провів державну реєстрацію іншого речового права та зареєстрував право оренди за ПП «Ружинський край».

Відповідно до частин першої та другої статті 773 ЦК Українинаймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 774 ЦК Українипередання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України «Про оренду землі», положення якої кореспондуються з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК Українита іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на земліз дотриманням умов договору оренди землі (стаття 25 Закону України «Про оренду землі»), а орендодавець, відповідно до частини першої статті 24 цього Закону, має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.

Тлумачення наведених положень зазначеного Законудає підстави для висновку, що залучення орендарем третіх осіб до обробітки землі та оплати орендної плати орендодавцю з припиненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки, крім передачі земельної ділянки у суборенду у випадках, передбачених договором оренди землі, виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем.

Виняток із зазначеного правила передбачено частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі», за змістом якої не є підставою для зміни умов або припинення договору оренди землі, якщо інше не передбачено самим договором, перехід права оренди земельної ділянки до іншої особи у зв`язку з реорганізацією юридичної особи-орендаря.

У пункті 34 спірного договору оренди землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 ЦК Україниюридична особа припиняється у результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», тобто запису про припинення юридичної особи.

Частина друга статті 107 ЦК Українивстановлює, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Отже, реорганізація у силу закону передбачає перехід прав і обов`язків реорганізованої особи до правонаступників.

Таким чином, реорганізація юридичної особи в будь-який спосіб не призводить до припинення зобов`язання та не є підставою для розірвання договору.

Характерною ознакою процедур припинення юридичної особи у результаті реорганізації є неможливість подальшої участі особи, яка припиняється,у зобов`язанні, але реорганізація не припиняє дію цих зобов`язань, в тому числі договорів, які були укладені цією стороною.

Водночас, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс (частина перша, друга статті 109 ЦК України).

Виділ не є різновидом припинення або реорганізації юридичної особи, це один із способів створення юридичної особи. Основною відмінністю виділу є те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється певним майном існуючої юридичної особи. При цьому, попередня юридична особа не припиняється.

Наслідком виділу є перехід за розподільчим балансом до нової юридичної особи, що утворилася унаслідок виділу, частини майна, прав та обов`язків юридичної особи, з якої був здійснений виділ, і яка не припиняється, а продовжує функціонувати за зменшеного обсягу активів та пасивів, тобто має місце часткове правонаступництво.

Відповідно до частини третьої статті 109 ЦК України, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Виділ, який є переходом за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (стаття 109 ЦК України), не визнається законодавцем видом реорганізації.

На противагу реорганізації (коли припиняється юридична особа - сторона договору, а замість неї стороною договору в силу закону стає її правонаступник) у випадку виділу законом не передбачено збереження дії договору та переходу прав і обов`язків за договором до особи, яка створюється в результаті виділу. Такий підхід пояснюється тим, що особа - сторона договору, з якої виділено нову особу (осіб), продовжує існувати і не припиняється як юридична особа.

Норми Цивільного кодексу України, що регулюють процедуру виділу, не передбачають правонаступництва, проте перехід прав та обов`язків до новостворюваної особи (осіб) визначається розподільчим балансом, що є актом юридичної особи, з якої виділяється нова особа.

Такий самий принцип закладений у частині четвертій статті 32 Закону України «Про оренду землі».

Аналізуючи зміст правовідносин, що складаються на підставі договору оренди землі, права та обов`язки сторін цього договору, слід дійти висновку, що після виконання орендодавцем обов`язку передати орендарю земельну ділянку на стороні орендодавця відбувається концентрація прав вимоги, а на стороні орендаря концентруються зобов`язання виконати ці вимоги.

По суті орендар без згоди орендодавця передав право оренди землі іншому орендарю, який створений шляхом виділу з орендаря, який є стороною договору оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про оренду землі»орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Таким чином, належне орендарю на підставі договору оренди право користування земельною ділянкою не може бути ним відчужено, у тому числі передане при виділі на підставі розподільчого балансу особі, яка виділяється.

Вирішуючи спір, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що припинення ПСП «Агрофірма «Світанок» здійснення господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованих у позивача земельних ділянок та передача права оренди на них за розподільчим балансом іншій юридичній особібез згоди ОСОБА_1 як орендодавця, свідчить про невиконання орендарем обов`язків, передбачених статтею 25 Закону України «Про оренду землі» та умов договору оренди землі, що є підставою для його дострокового розірвання.

Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 291/1009/18.

При цьому, посилання в апеляційній скарзі на правові позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 червня 2018 року у справі №902/981/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 138/2297/17, від 12 вересня 2018 року у справі № 138/1849/17-ц не можуть бути враховані, оскільки регулюють інші правовідносини ніж ті, які виникли між сторонами у даній справі.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК Українивласник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 378 ЦК України).

З урахуванням тих обставин, що належні на праві власності позивачу земельні ділянки фактично перебувають без законних підстав у ПП «Ружинський Край», суд першої інстанції, з метою захисту та відновлення порушених прав та інтересів позивача, дійшов обґрунтованого висновку про витребування спірних земельних ділянок на користь ОСОБА_1 .

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апелянтом не надано.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ружинський край» залишити без задоволення, а рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 31 травня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 жовтня 2023 року.

Головуючий Судді