Постанова

від 11.10.2023 по справі 185/2951/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5590/23 Справа № 185/2951/22 Провадження № 22-ц/803/7834/23 Суддя у 1-й інстанції - Врона А. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Халаджи О.В.

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

секретар Драгомерецька А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в у місті Дніпро апеляційну скаргу Богданівської сільської ради на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2023 року та апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на додаткове рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про припинення права власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на земельну ділянку (суддя першої інстанції Врона А.О.)

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про припинення права власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на земельну ділянку, в якому із урахуванням збільшених позовних вимоги просив припинити право власності на земельну ділянку, що розташована у Павлоградському районі Дніпропетровської області, загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 1223581300:07:001:0584, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1937242412101; витребувати від Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, що розташована у Павлоградському районі Дніпропетровської області, загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 1223581300:07:001:0584; скасувати в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис №43006393 від 14.07.2021 про державну реєстрацію права власності за Богданівською сільською радою Павлоградського району Дніпропетровської області на підставі рішення Виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, яким було проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1223581300:07:001:0584, державний реєстратор - реєстратор Виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Пахомова Оксана Вікторівна; визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, що розташована у Павлоградському районі Дніпропетровської області, загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 1223581300:07:001:0584, у Державному земельному кадастрі, виключивши відомості щодо кадастрового номеру 1223581300:07:001:0584 з Державного земельного кадастру про права власності та речові права на земельну ділянку; визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, що розташована у Павлоградському районі Дніпропетровської області, загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 1223581300:07:001:0584.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про припинення права власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на земельну ділянку задоволено частково.

Припинено право власності Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на земельну ділянку, що розташована у Павлоградському районі Дніпропетровської області, загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 1223581300:07:001:0584.

Скасовано державну реєстрацію права власності щодо земельної ділянки, що розташована у Павлоградському районі Дніпропетровської області, загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 1223581300:07:001:0584, за Богданівською сільською радою Павлоградського району Дніпропетровської області, яка здійснена державним реєстратором - реєстратор Виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Пахомова Оксана Вікторівна 14.07.2021 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 59303928 від 16.07.2021 року.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 1223581300:07:001:0584, що розташована на території Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2023 року доповнено рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2023 року, ухвалене у цивільній справі № 185/2951/22 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про припинення права власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на земельну ділянку.

Стягнуто з Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2977 грн. 20 коп.

В задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі ЄУ № 185/2951/22 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про припинення права власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на земельну ділянку відмовлено в повному обсязі.

Із вказаним рішенням суду від 28 березня 2023 року не погодився представник Богданівської сільської ради Косоног Е.В. та подав апеляційну скаргу, вважає. що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповного, не об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки. Не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтвання доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, спірна земельна ділянка належить на праві комунальої власності Богданівській сільській раді, позивач у відповідності до вимог ст. 125 Земельного кодексу України не набув права власності сласності на спірну ділянку, оскільки не зареєстрував це право відповідно до вимог Закону.

Наголошує на тому, що позивач у заяві про збільшення позовних вимог просить виключити відомості щодо кадастрового номеру 1210100000:04:186:0298 з Державного земельного кадастру про права власності таречові права на земельну ділянку, що не було предметом первісного заявленого позову, позивачем фактично змінено предмет позову.

Вказує, що вимога про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку могла бути заявлена шляхом зміни предмету позову, а не у формі подання заяви про збільшення позовних вимог.

Судом першої інстанції не було досліджено наявні в матеріалах справи докази наданих позивачем та ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

ОСОБА_3 просив рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

На вказану апеляційну скаргу від представника позивача надійшов відзив, в якому вона вказує, що позивач звернувся до суду саме із віндикаційним позовом, тобто витребування майна із чужого незаконного володіння, захистити право власності на нерухоме майно можливо лише шляхом припинення права власності відповідача-2 та скасування державної реєстрації такого права, що й вирішив суд першої інстанції також вирішив кому належить таке право, а саме позивачу. Відповідачі під час розгляду справи по суті у своїх заявах по суті не вказували взагалі на причини прийняття рішення, на підставі якого набуто право власності Богданівською сільською радою, не надавалися будь-які докази. В апеляційній скарзі скаржник вже згадав, що так він вирішив, аналізуючи норми закону при цьому наводить багато аргументів, що судом не було досліджено.

ОСОБА_2 просила рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2023 року залишити без змін.

На додаткове рішення суду від 01 червня 2023 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу та зазначила, що при ухваленні рішення 28 березня 2023 року суд взагалі не здійснив розподілу судових витрат, що не було пов`язано із діями представника позивача, такий розподіл здійснено на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2023 року, а тому суд вперше розглядав це питання саме 01.06.2023. Дана норма не вказує на наявність додаткових умов подання ще одної заяви до закінчення судових дебатів, яких не було. Представник позивача надала докази того, що умови надання доказів суду понесених витрат на професійну правничу допомогу не могли бути надані протягом 20 днів після прийняття рішення у разі виконання вимог ст. 246 ЦПК України, оскільки представник позивача, яка надавала правничу допомогу знаходилася поза межами України з 13.01.2023 до 14.05.2023, що унеможливлювало особисту зустріч адвоката з клієнтом для виконання умов договору щодо оплати такої допомоги та підписання документів, що підтверджують її обсяг та, відповідно, можливість надання таких доказів суду.

ОСОБА_2 просила додаткове рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 черня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу на суму 29500 грн.

У судовому засіданні представник Богданівської сільської ради Косоног Є.В. доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечувала та просила залишити в силі рішення суду першої інстанції. Додаткове рішення скасувати та ухвалити нове про стягнення судових витрат на правову допомогу.

Згідно із ч. 2 ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Богданівської сільської ради не підлягає задоволенню, а скарга представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із клопотанням про надання йому дозволу на розроблення (проекту) документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовано площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Богданівської сільської (селищної) ради, Павлоградського району, Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації (а.с.22).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 15.09.2020 №4-9731/15-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Богданівської сільської ради (Богданівської сільської об`єднаної територіальної громади) Павлоградського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2, 0000 га, із цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства (а.с.24).

На замовлення позивача, ОСОБА_1 , договір №16/09/03 від 16.09.2020 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Геозем Дніпро» виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (а.с.23,25-31).

15 грудня 2020 року (згідно штампа реєстрації вхідної кореспонденції за №301036-085278-216-13-2020) ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою від 14.12.2020 року про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації. До заяви додав проект землеустрою.

Згідно з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1215942102021 до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку та присвоєно кадастровий номер 1223581300:07:001:0584 земельній ділянці площею 2,0 га на території Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а.с.31).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.05.2021 №4-3481/15-21-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами 2,0000 га (кадастровий номер 1223581300:07:001:0584) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області. В наказі вказано, що право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1223581300:07:001:0584) виникає з моменту державної реєстрації цього права.

25 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Богданівської сільської об`єднаної територіальної громади із заявою про передачу у власність земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 1223581300:07:001:0584 розташовану на території Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області. Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, та номеру №4-3481/15-21-СГ від 21.05.2021 виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (а.с.68).

Рішенням Позачергової п`ятнадцятої сесії восьмого скликання Богданівської сільської ради від 15 вересня 2021 року №503-15/VIII відмовлено ОСОБА_1 в передачі у власність земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства (01.03) кадастровий номер 1223581300:07:001:0584, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності в зв`язку з тим, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений ТОВ «ГЕОЗЕМДНІПРО» (16.09.2020) не погоджувався з Богданівською об`єднаною територіальною громадою шляхом прийняття відповідного рішення (Розпорядження КМУ від 31.01.2018 року №60-р) та Наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-3481/15-21-СГ від 21.05.2021 року підлягає скасуванню на підставі пункту 4 Постанови КМУ від 16.11.2020 року №1113 (а.с. 66).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.02.2023 року, право власності на земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 1223581300:07:001:0584 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59303928 від 16.07.2021, ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, комунальної власності, зареєстровано 14.07.2021 року за Богданівською сільською радою, код ЄДРПОУ: 04338865.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що підставою набуття права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, є наказ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.05.2021 року № 4-3481/15-21-СГ та відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача про стягнення судових витрат, що дана заява подана з пропуском строку.

Апеляційний суд частково погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Згідно із частиною третьою статті 22 ЗК України, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Статтею 122 ЗК України визначено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Так, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до пунктів 1, 2, підпункту 31 пункту 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Основними завданнями Держгеокадастру є, крім іншого, розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

За частиною першою статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113, який був чинний на час винесення наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.05.2021 року, та підпунктом 3 пункту 1 наказу Держгеокадастру від 17 листопада 2020 року № 485 визначено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, передаються у комунальну власність у разі, коли до 15 грудня 2020 року документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Матеріалами справи встановлено, що 15 грудня 2020 року виготовлена на замовлення ОСОБА_1 документація із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність позивача була подана на затвердження в установленому законом порядку до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

З матеріалів справи вбачається, шо згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській обаласті № 4-3481/15-21-СГ від 21.05.2021 року було затверджено проект землеустрю наданим ОСОБА_5 щодо відведення земельної ділянки у власність та надано ОСОБА_5 у власність земельну діялнку площею 2,0000 ґа, в тому числі землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами 2,0000 ґа ( кадастровий номер 1223581300:07:001:0584) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 23.02.2023 року та листа Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 23.02.2023 року, спірна земельна ділянка не була передана відповідачу, Богданівській сільській раді Павлоградського району Дніпропетровської області, в порядку ст.117 ЗК України на підставі наказу «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», акт прийому-передачі земельної ділянки, кадастровий номер 1223581300:07:001:0584, не складався, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірна земельна ділянка не належала до земель державної власності, які підлягали передачі у комунальну власність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113, оскільки, на момент передачі спірна земельна ділянка належала позивачу на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

В матерілах справи наявний лист Богданівської сільської ради №2-14/951 від 23.09.2021 року до Павлоградської окружної прокуратури, в якому сільська рада наголшує на тому,що наказ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-3481/15-21-СГ від 21.05.2021 року прийнятий управлінням всупереч положенням Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 60-р від 31.01.2018 року, без погодження Богданівською сільською радою проекту землеустроб щодо відведення земельної ділянки, а тому він підлягає скасуванню.

Апеляційний суд наголошує на тому, що а ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, а ні в апеляційній інстанції відповідачем не надано доказів того, що вказаний наказ скасовано або оскаржується прокуратурою чи самим відповідачем, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що позивач не набув право на спірну земельну ділянку.

Доводи апеляційної скарги, що позивач не набув право власності у відповідності до вимог ст 125 Земельного кодексу України безпідставні, оскільки відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Державна реєстрація прав сама по собі не є підставою для набуття права власності, але має підтверджувальний характер та визнає юридичний факт набуття особою прав щодо нерухомого майна, з яким пов`язується момент виникнення правомочностей власника, тобто в даному випадку позивач державною реєстрацією підтвердив би своє право на земельну діялнку, яке йому було надано наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, а тому суд вважає, що у позивача були всі підстави для припинення права власності відповідача на земельну ділянку.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, статей 4, 5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, що встановлений законом або договором.

За правилами статей 12, 13, 49 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Визначення підстав та предмета позову належить до виключної компетенції позивача.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками суду та переоцінки доказів.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який на думку апелянта свідчить про наявність правових підстав для відмови у задоволені позову. Проте такі аргументи належним чином перевірені судом першої інстанції та спростовані під час розгляду справи з урахуванням установлених конкретних обставин.

Отже, колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись з висновками суду першої інстанції вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням встановлених фактичних обставин, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для усунення перешкод позивачу користуванні його земельною ділянкою.

Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.

Щодо апеляційної скарги представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на додаткове рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області 01 червня 2023 року слід зазначити наступне:

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій-третій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У статті 246 ЦПК України зазначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. Увипадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні позовної заяви представником позивача у позові було складено розрахунок витрат на професійну допомогу на суму 14000 грн та додано до нього: договір про надання правової ( правничої) допомоги № 1/08-2021 від 16 серпня 2021 року, протокол узгодження вартості та обсягу правової допомоги (правничої) допомоги № 1, ордер серія АЕ № 1125823 на надання правничої допомоги (т.1 а.с.40-44).

У п. 2 вказаного протоколу вказано, що розмір гонорару у визначеній справі є фіксованим та становить: 1500 грн. подання адвокатського запиту, 7000 грн. складання та подання позову, 1500 грн підготовка та подання відповіді на відзив, 500 грн подання до суду заяв/клопотання процесуального характеру за кожне., 2000 грн участь у судових засіданнях (за необхідності) за кожне засідання, не враховуючи витрати на прибуття до приміщення суду.

Тобто з наведеного вбачається, що між позивачем та адвокатом було узгоджено фіксований гонорар, про яким адвокатом було вказано у позові, проте суд першої інстанції не звернув уваги на дані обставини, та безпідставно відмовив у задоволенні заява про стягнення правничої допомогу у повному обсязі.

Апеляційний суд вважає, що вказавши розрахунок витрат на професійну допомогу, адвокат таким чином заявила клопотання про стягнення цієї суми, якщо в подальшому вона не буде збільшена.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що заява про стягнення правничої допомоги підлягає частковому задоволенню і стягненню з відповідача на користь позивача 14000 гривень правничої допомоги.

Стосовно наданих витрат, які бути додані представником позивача до заяви про стягнення судових витрат, апеляційний суд підтримує позицію суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_2 звернулась про стягнення судових витрат через два місяця після ухвалення рішення,

У постановах Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19, від 01 вересня 2022 року у справі № 759/13013/14-ц зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зауважила, що приписи частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Отже, за змістом вказаної норми ЦПК України цей строк є процесуальним.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

У заяві про ухвалення додаткового рішення, яка надійшла від ОСОБА_2 31 травня 2023 року, тобто поза межами строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України, питання про поновлення строку для звернення із такою заявою не порушує, а тому заява підлягає частковому задоволенню.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що додаткове рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2023 року підлягає скасуванню у частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу із частковим задоволенням вимог цієї заяви і стягнення з Богданівської сільської ради на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 14000 грн.

Керуючись статтями141, 367, 374, 375, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення Павлоградськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 28березня 2023року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 задовольнити частково.

Додаткове рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровсьокї області від 01 червня 2023 року в частині відмови задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу скасувати.

Заяву ОСОБА_2 про стягнення судових витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути зБогданівської сільськоїради Павлоградськогорайону Дніпропетровськоїобласті на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 14000 гривень.

В іншій частині додаткове рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О. В. Халаджи

О.Д.Канурна

Т.В. Космачевська\

Повний текст судового рішення складено 11 жовтня 2023 року.

Суддя - доповідач О. В. Халаджи