Постанова

від 19.09.2023 по справі 932/12689/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6988/23 Справа № 932/12689/20 Головуючий упершій інстанції: Цитульський В.І. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро цивільнусправу заапеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 нарішення Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровська від11травня 2023року посправі запозовом ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Сейфлайф»,третя особа-Акціонерне товариство«Полікомбанк»,про скасуваннядержавної реєстрації,зобов`язання вчинитидії,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що позивач набула право власності на приміщення АДРЕСА_1 , разом із яким набула право користування приміщеннями загального користування, зокрема приміщеннями IV-3 (умивальник), IV-4 (туалет). Проте на даний час право власності на такі допоміжні приміщення зареєстровані за відповідачем. Окрім цього, такі приміщення відгороджені, що унеможливлює для позивача користування ними. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просила скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейфлайф» на приміщення IV-3, IV-4 у будинку АДРЕСА_2 ; визнати вказані приміщення місцями загального користування; зобов`язати ТОВ «Сейфлайф» усунути перешкоди в користуванні позивачу вказаними приміщеннями, шляхом демонтажу цегляної перегородки, якою заблоковано сполучення між коридором та приміщеннями IV-3 (умивальник), IV-4 (туалет), протягом одного місяця з дня набрання рішенням у справі законної сили (а.с. 222-225 т.1).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що на підставі договору купівлі-продажу від 04.06.1999, укладеного між ВАТ Проектний інститут Дніпропроектстальконструкція (продавець) та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (покупці), посвідченого товарною біржою Катеринославська за №008/0142-Н, покупці придбали наступне нерухоме майно: у виробничому корпусі А-6, загальною площею 2981,6 кв.м., на ІІІ поверсі приміщення №8-1, загальною площею 43,3 кв.м.; у загальномукористуванні, зокрема, на ІІІ поверсі: прим. №IV-1, №ІV-2, №ІV-3,№ІV-4, загальною площею 188,6 кв.м., яке знаходиться по АДРЕСА_2 (а.с. 13 т.1).

22 вересня 2017 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М. за реєстровим №980, відповідно до якого ОСОБА_3 продає ОСОБА_1 наступне нерухоме майно: 1/3 частку нерухомого майна у виробничому корпусі А-6, загальною площею 2981,6 кв.м., на ІІІ поверсі приміщення №8-1, загальною площею 43,3 кв.м.; у загальному користуванні, зокрема, на ІІІ поверсі: прим. №IV-1, №ІV-2, №ІV-3, №ІV-4, загальною площею 188,6 кв.м., що знаходиться за адресою по АДРЕСА_2 (а.с.14т.1).

Право власності ОСОБА_1 на приміщення №8-1, загальною площею 43,3 кв.м., на ІІІ поверсі у виробничому корпусі А-6, загальною площею 2981,6 кв.м., за адресою по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1360685712101) зареєстроване 22.09.2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою №231547687 від 08.11.2020 (а.с. 19-20 т.1).

В зазначенихвище договорахкупівлі-продажу,а такожв Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майновказано,що в загальному користуванні перебувають приміщення №IV-3 та №IV-4.

Позивачкою представлено копію частини поверхового плану, без вказівки на дату складання та орган, що його склав, де відображено приміщення вбиральні під номерами IV-3, IV-4 (а.с. 15-16 т.1).

Крім того, в апеляційній скарзі позивачка, на підтвердження свого права на спірні приміщення, посилається на укладення 04.06.1999 року нею та ОСОБА_3 договору про розподіл часток у праві власності, однак ні місцевому, ні апеляційному судам копія такого договору не надана, клопотання про витребування вказаного договору судом позивачкою не заявлено, що підтверджується матеріалами справи.

Встановлено, що спірні приміщення №IV-3, №IV-4 на ІІІ поверсі у виробничому корпусі А-6 за адресою по АДРЕСА_2 увійшли до об`єкту нерухомості за реєстраційним номером 1020196612101, а саме нежитлові приміщення №9, 23, IV, що підтверджується, зокрема, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.09.2018 (а.с. 17-18 т.1). Право власності на даний об`єкт нерухомості було набуто:

ВАТ «Проектний інститут «Дніпропроектстальконструкція»;

ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу, виданого товарною біржею Лідер 15.10.1999 року за номером 551-11, зареєстрованим Дніпропетровським МБТІ 19.01.2000 року за номером 10НФ-512-37 (а.с. 193 т.1);

ОСОБА_5 , на підставі договорів купівлі-продажу від 04.12.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко В.Г. за №5762 та від 18.02.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуба Ю.А. за №624 (а.с. 173, 189, 191, 193 т.1);

ТОВ «Лізингова компанія-Гарант», на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 24.03.2006, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко В.Г. за №737 (а.с. 173, 189 т.1);

ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя №1181 від 10.05.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. (а.с. 21 т.1);

ТОВ «Сейфлайф»(відповідачем),на підставідоговору купівлі-продажувід 05.08.2021,укладеного зарезультатами електроннихторгів,проведених ДП«Сетам», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. за №2395 (а.с. 81-82, 132-137 т.1).

Зокрема, згідно копії договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 24.03.2006, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко В.Г. за №737, ТОВ «Лізингова компанія-Гарант» придбало нежитлові приміщення у виробничому корпусі літ. А-6, літ. А-6: на ІІІ поверсі приміщення №9, поз. 1-5, загальною площею 150,9 кв.м. та №23, поз. 1-18, загальною площею 231,7 кв.м., приміщення IV, поз. 3-10, площею 33,8 кв.м., за адресою по АДРЕСА_2 (а.с. 173 т.1).

Спірні приміщення №ІV-3, №ІV-4 на ІІІ поверсі по АДРЕСА_2 також увійшли до предмету договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого 10 травня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за №1181, на підставі якого право власності на ці приміщення 12.08.2016 було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», що також підтверджується довідкою від 27.09.2018 №139441659 (а.с. 17-18, 21 т.1).

Відповідно дотехнічного паспарту,виготовленого КПДніпропетровське МБТІДОР станомна 16.07.2009,копію якогопредставлено відповідачем,станом на16.07.2009спірні приміщеннявідгороджені відприміщення позивачкипід номером8-1та реконструйовані,внаслідок чогоутворилися приміщенняза номерамиIV-4 IV-10 (а.с. 147-156 т.1).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Вказані конституційні права знайшли своє відображення і деталізацію у ЦК України та відповідних законах.

Так, у частині першій статті 317 ЦК України вказано, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а у частинах першій та другій статті 319 цього Кодексу вказано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Крім того, у частині шостій зазначеної статті прямо передбачено, що держава не втручається у здійснення власником права власності.

У частині першій статті 321 ЦК України також зазначено про непорушність права власності та те, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Пунктом 1 частини 1статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як встановлено судом та не заперечується позивачкою, спірні нежитлові приміщення ІV-3 та ІV-4 на ІІІ поверсі по АДРЕСА_2 були реконструйовані, внаслідок чого утворилися приміщення під номерами IV-4 IV-10.

У статті 204 ЦК України закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивачкою, зокрема, заявлена позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Сейфлайф» на приміщення IV-3, IV-4 у будинку АДРЕСА_2 .

Однак, вказана вище реєстрація проведена на підставі правочину, який не оспорюється позивачкою та є правомірним, відповідно до положень статті 204 ЦК України. Дійсність попередніх угод, первинного правочину щодо передачі спірних приміщень у власність певної особи позивачкою також не оспорюється. Позивачкою не доведено наявність підстав для скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Сейфлайф» на спірні приміщення.

Позовна вимога про визнання приміщень IV-3, IV-4 у будинку АДРЕСА_2 місцями загального користування - є неефективним способом захисту, оскільки не призводить до відновлення (захисту) прав, законних інтересів позивачки. Правовий статус, технічне призначення вказаних приміщень IV-3, IV-4, існування (відсутність) цих приміщень після реконструкції, можливість їх відновлення є предметом доказування.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вищевказаних позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейфлайф», а також позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні спірними приміщеннями, яка є похідною та передчасною.

Апелянтка посилається на непогодження з протокольною ухвалою місцевого суду від 28.02.2023 року про відмову у призначенні судової будівельно-технічної експертизи для встановлення функціонального призначення спірних приміщень, наявності технічної можливості демонтажу перегородки, яка була встановлена під час реконструкції, тощо.

Враховуючи, що спірні приміщення перебувають у власності відповідача, реконструйовані; встановивши, що позивачкою не оспорюється дійсність правоустановчого документу, на підставі якого спірні приміщення передані у власність певної особи, - колегія дійшла висновку про правомірність ухвали місцевого суду щодо відмови у задоволення клопотання про призначенні вищевказаної судової будівельно-технічної експертизи, оскільки вимога про усунення позивачці перешкод у користування спірними приміщеннями є похідною від питання права власності на вказані приміщення, а позовна вимога щодо оспорювання правоустановчого документу в частині спірних приміщень не заявлена, що виключає можливість задоволення похідної позовної вимоги, яка є передчасною.

Колегія наголошує,що клопотання про призначення відповідної судової експертизи судом апеляційної інстанції - позивачкою не заявлене, що підтверджується письмовими матеріалами справи, зокрема, змістом апеляційної скарги, протоколом та звукозаписом судового засідання апеляційного суду.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Позивачка, за наявності підстав, не позбавлена можливості, на захист своїх прав та законних інтересів, звернутись до суду з іншим позовом, за іншого обґрунтування, до належного кола відповідачів.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районногосуду м.Дніпропетровська від11травня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова