Постанова

від 18.09.2023 по справі 911/3683/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2023 р. Справа№ 911/3683/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Алданової С.О.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Кондратенко К.В. (в залі суду);

Храпаль М.В. (в залі суду);

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Мрія"

на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2022, повний текст рішення складено 19.01.2023

у справі № 911/3683/21 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна"

до Фермерського господарства "Мрія"

про витребування майна на суму 480 567,30 грн.,-

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" до Фермерського господарства "Мрія" про витребування майна на суму 480 567,30 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.11.2022 у справі № 911/3683/21 позовні вимоги задоволено в повному обсязі; витребувано з незаконного володіння Фермерського господарства "Мрія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" майно:

-Лежаки пластикові білого кольору виробництва Італії 300 шт.;

-Човен білого кольору "Карапуз" - 1 шт.;

-Дитячий майданчик, комплект 1 шт.;

-Комплектну трансформаторну підстанцію та ВРП № 3028 (чорного кольору) 1 шт.;

-Поверхні від надувних батутів 2 комплекти;

-Машину пральну Whirlpool AWE6377 1 шт.

Стягнуто з Фермерського господарства "Мрія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" 7 208,51 грн витрат по сплаті судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області від 23.11.2022 у справі № 911/3683/21, Фермерське господарство "Мрія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на подачу апеляційної скарги; скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2022 у справі № 911/3683/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, господарський суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків, що вказане в акті від 16.11.20154 майно належить позивачу, а позивачем не пропущено строк звернення до суду з позовом, оскільки підстава перебування спірного майна на відповідальному зберіганні відповідача відпала з моменту винесення постанови державного виконавця від 28.01.2020 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

Скаржник вказує на те, що майно, що перебувало на земельних ділянках відповідача було розміщене там поза межами договору доручення № 21/03-1Д від 21.03.2011, господарськими судами у справі № 911/5484/14 було встановлено відсутність будь-яких договірних відносин між позивачем та відповідачем, а земельні ділянки відповідача були визнані такими, які самовільно зайняті.

Скаржник звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідач "всупереч існуючим домовленостям щодо пролонгації такого договору (доручення № 21/03-1Д) звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до ТОВ "Норвік Україна" про усунення перешкод у здійсненні права користування земельними ділянками". Однак, звернення відповідача до суду за захистом свої прав було викликано тим, що договір доручення № 21/03-1Д від 21.03.2011 було укладено строком до 31.12.2013 і станом на момент звернення до господарського суду в грудні 2014р. земельні ділянки були огороджені залізобетонним парканом та мали двоє металевих воріт для входу/виходу, представники відповідача до земельних ділянок не допускалися, тож позивач всупереч існуючим домовленостям захопив земельні ділянки відповідача, вводячи в оману представників сільської ради отримував недійсні документи на користування ними, оскаржував права відповідача на них. Тож майно, зазначене в акті від 16.11.2015 було розміщено на земельних ділянках відповідача без будь-яких документів та ідентифікації приналежності саме позивачу.

Також скаржник звертає увагу на те, що надані позивачем видаткові накладні, акт прийому-передачі, оборотно-сальдова відомість, договір, датуються 2014-2015 роками. Також позивачем був наданих договір підряду на капітальне будівництво № 01/07/09 від 01.07.2009, однак, договір доручення № 21/03-1Д був укладений 21.03.2021, тому позивач у 2009 також на мав жодних підстав для розміщення свого майна на земельних ділянках відповідача.

Скаржник вказує на те, що вищевказані документи та акт від 16.11.2015 не мають індивідуально визначених ознак майна, які б могли вказувати на його приналежність саме позивачу.

Скаржник зазначає, що позивач у справі № 911/5484/14, подаючи скаргу на дії державного виконавця у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, вказував, що майно, вказане в акті від 16.11.2015 нібито належало ФОП Савін О.В., ТОВ "Маляниця", ПП "Сембі", а не позивачу, відповідна обставина була відображена у ухвалі Господарського суду Київської області від 20.01.2017, де суд вказав, що приналежність майна третім особам, розташованого на земельних ділянках відповідач, не було зміною способу виконання рішення.

Також скаржник вказує на те, що в межах судових засідань справи № 911/3683/21 представник відповідача неодноразово вказував на заяву позивача від 23.11.2015 адресовану Державній виконавчій службі Києво-Святошинського району РУЮ Київської області, в якій вказано, що єдиним майном, розташованим за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Горенка, вул. Радгоспна - є конструкції залізобетонного паркану в кількості 155 секцій, водночас господарський суд першої інстанції у справі № 911/3683/21 також не надав оцінку таким обставинам.

На думку скаржника, хибним є твердження про те, що на майно, передане відповідачу на підставі акту від 16.11.2015, був накладений арешт, який припинив свою дію 28.10.2020 на підставі постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, оскільки, відповідно до інформації про виконавче провадження № НОМЕР_1 арешти в межах виконання рішення суду не накладались, акт від 16.11.2015 не є актом опису майна та накладення на нього арешту, оскільки не містив відповідні вказівки про відповідні обмеження у праві користування таким майном його власника.

Так, позивачу було відомо про складення акту від 16.11.2015, а 26.11.2015 до Господарського суду Київської області була подана скарга на дії щодо його складання, тому, згідно із ст. 257 ЦК України 27.11.2018 був останнім днем подачі позову про витребування у відповідача майна, зазначеного в акті від 16.11.2015.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, вказує на те, що акт державного виконавця відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Чижика А.П. від 16.11.2015 було видано в рамках виконавчого провадження, відкритого в порядку примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2015 у господарській справі № 911/5484/14 за позовом Фермерського господарства "Мрія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" про усунення перешкод у здійсненні права користування земельними ділянками.

Із акту від 16.11.2015 чітко вбачається, що вилучене та передане на зберігання Храпаль Маріанні Вікторівні майно належить саме Товариству з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна", від майна якого державний виконавець примусово звільнів земельні ділянки, виконуючи рішення суду, що відповідно, вказує на безпідставність доводів відповідача.

Позивач зазначає про те, що майно позивача було розміщене на земельній ділянці відповідача саме на договірних засадах, в порядку виконання умов договору доручення від 21.03.2011, що спростовує доводи відповідача стосовно того, що він жодних договорів з позивачем про передачу зазначеного в позовній заяві майна не укладав та дозволу на розміщення будь-якого майна не надавав.

Позивач вказує на те, що постановою державного виконавця від 28.01.2020 виконавче провадження № НОМЕР_1 було закінчено, а відтак, передане на зберігання Храпаль Маріанні Вікторівні майно із цього часу підлягає поверненню його власнику - позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна", тобто, правові підстави збереження у відповідача спірного майна відпали лише 28.01.2020. Таким чином, у період з 16.11.2015 по 28.01.2020 спірне майно позивача у встановленому законом порядку перебувало на зберіганні у відповідача на підставі акту державного виконавця, відтак жодних порушених прав позивача щодо володіння спірним майном в той час ще не існувало.

Узагальнені доводи письмової промови у дебатах

21.08.2023 позивачем до Північного апеляційного господарського суду подано письмовий виклад промови у дебатах, в якій позивач вказує на те, що рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2015 у справі № 911/5484/14 не передбачало передачу стягувачу майна, визначеного в акті державного виконавця, а виконавче провадження № НОМЕР_1, якою було припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Цю постанову було прийнято у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду. При цьому, рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2015 у справі № 911/5484/14 не передбачало передачу стягувачу майна, визначеного в акті державного виконавця, а виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання зазначеного рішення суду є закінченим з підстав його фактичного виконання, з огляду на що, майно, що було передано на відповідальне зберігання представнику стягувача Фермерського господарства "Мрія" Храпаль Маріанні Вікторівні та яке не було предметом спору та предметом виконання рішення суду, підлягає поверненню його власнику Товариству з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна".

Відповідачем не надано жодного документу, який би підтверджував належність спірного майна не позивачу, натомість належність спірного майна позивачу також підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи, а саме: оборотно-сальдовими відомостями по рахунку, накладними та видатковими накладними.

На думку позивача, посилання відповідача, що за цим договором все майно придбане на підставі договору доручення від 21.03.2011 є власністю відповідача, не відповідає дійсності, так як під час виконання рішення суду виконавець передав це майно на зберігання відповідача, що вказує на те, що це майно не належить останньому, крім того, в договорі доручення не прописано процедуру передачі створеного чи купленого майна на його виконання позивачем відповідачу, жодного документу, акту про таку передачу немає.

Таким чином, оскільки виконавче провадження завершено і з майна знято арешт, підстава для перебування майна на відповідальному зберігання відповідача відпала, а тому у відповідача перебуває майно, яке йому не належить і яке має бути повернуто позивачу.

Щодо позовної давності позивач зазначає про те, що період з 16.11.2015 по 28.01.2020 спірне майно позивача у встановленому законом порядку перебувало на зберіганні у відповідача на підставі згаданого вище за тестом акту державного виконавця від 16.11.2015, відтак жодних порушених прав позивача щодо володіння спірним майном в той час ще не існувало, таким чином, позовна давність за вимогами ТОВ "Норвік Україна", заявлених в рамках цієї справи, на час звернення позивача до суду ще не сплинула.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/3683/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Фермерського господарства "Мрія" на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2022 у справі № 911/3683/21 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду; витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/3683/21.

09.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/3683/21.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023, у зв`язку з тим, що рішенням Вищої ради правосуддя від 28.02.2023 суддю Північного апеляційного господарського суду Пашкіну С.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), звільнено у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023, для розгляду справи № 911/3683/21визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Алданова С.О., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 911/3683/21 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Мрія" на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2022 у справі № 911/3683/21 залишено без руху; запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати судового збору у розмірі 10 812,70 грн.;

12.05.2023 скаржником подано до Північного апеляційного господарського суду клопотання про доручення до матеріалів справи доказів сплати судових витрат, до якого додано відповідні докази, а саме:

- квитанція № Р24А1186983467D0663 від 11.05.2023, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 10 812,70 грн.

Також у апеляційній скарзі скаржник зазначає, що повний текст рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2022 у справі № 911/3683/21 був отриманий представником ФГ "Мрія" 26.01.2023 нарочно.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 поновлено ФК "Мрія" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2022 у справі № 911/3683/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Мрія" на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2022 у справі № 911/3683/21. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Мрія" на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2022 у справі № 911/3683/21 до розгляду у судовому засіданні 26.06.2023.

На підставі ст.ст. 202, 216 ГПК України, у судовому засіданні 26.06.2023 оголошено перерву до 22.08.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. який є суддею-доповідачем, на лікарняному, розгляд справи призначений на 22.08.2023 об 11 год. 30 хв. не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 призначено розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства "Мрія" на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2022 у справі № 911/3683/21 на 18.09.2023.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, тимчасову непрацездатність судді Гаврилюка О.М., з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 911/3683/21 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників справи та позиції учасників справи

Представник позивача у судове засідання 18.09.2023 не з`явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.09.2023 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2022 у справі № 911/3683/21 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" подано позов до Фермерського господарства "Мрія" про витребування майна на суму 480 567,30 грн, який обґрунтовано тим, що Господарським судом Київської області розглядалась справа № 911/5484/14 за позовом Фермерського господарства "Мрія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" про усунення перешкод у здійсненні права користування земельними ділянками.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.03.2015 у справі № 911/5484/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2015, задоволено позовні вимоги Фермерського господарства "Мрія" у повному обсязі:

- зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" усунути перешкоди в користуванні Фермерському господарству "Мрія" земельними ділянками шляхом звільнення самостійно зайнятих земельних ділянок загальною площею 10,335 га, а саме: частини земельної ділянки з кадастровим номером 3222482400:03:008:5007 площею 2,933 га та земельних ділянок з кадастровими номерами 3222482401:03:008:0075 (площею 0,9211 га), 3222482401:03:008:0076 (площею 4,3659 га), 3222482401:03:008:0077 (площею 2,115 га), що розташовані в адміністративних межах Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" привести земельні ділянки загальною площею 10,335 га, а саме, частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222482400:03:008:5007 площею 2,933 га, та земельні ділянки з кадастровими номерами 3222482401:03:008:0075 (площею 0,9211 га), 3222482401:03:008:0076 (площею 4,3659 га), 3222482401:03:008:0077 (площею 2,115 га), що розташовані в адміністративних межах Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, у відповідний придатний для використання стан за цільовим призначенням, звільнивши від належного йому майна, в тому числі споруд та будівель шляхом їх знесення за власний кошт.

23.06.2015 Господарським судом Київської області Фермерському господарству "Мрія" видано судові накази № 911/5484/14 на виконання вищезазначеного рішення суду.

У подальшому, зазначені судові накази від 23.06.2015 № 911/5484/14 пред`явлено Фермерським господарством "Мрія", як стягувачем, до виконання до Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції в Київській області.

В порядку примусового виконання вищезазначеного судового наказу державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Чижиком А.П. було складено Акт державного виконавця від 16.11.2015, в якому зазначено, що "16.11.2015 року за адресою с. Гореничі в примусовому порядку було виконано вищевказані виконавчі документи, а саме звільнено частини земельних ділянок, визначених виконавчими документами від належного боржникові майна шляхом знесення будівель і споруд, які знаходились на вказаних земельних ділянках.

Майно, яке знаходилось на вказаних земельних ділянках, а саме: шезлонги білого кольору - 300 штук, човен білого кольору - 1 штука, дитячий майданчик, трансформаторна підстанція, поверхні від батута - 2 штуки, машина пральна whirlpool - 1 штука, металева споруда, контейнер синього кольору - 1 штука, на відповідальне зберігання прийняв представник стягувача, який відповідальний за втрату, підміну чи відсутність переданого на зберігання майна".

Уповноваженим за відповідальне зберігання майна було визначено представника стягувача Храпаль Маріанну Вікторівну, яка підписала вищезазначений Акт та прийняла визначене майно на зберігання.

В подальшому, 28.01.2020 Головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тарасенком Вадимом Олексійовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, якою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Цю постанову прийнято у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду. Вказане підтверджується роздруківкою із сайту "Автоматизована система виконавчого провадження" та копіями Акту державного виконавця від 16.11.2015 та постанови головного державного виконавця від 28.01.2020, оригінали яких знаходиться у матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Позивач зауважує, що рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2015 у справі № 911/5484/14 не передбачало передачі стягувачу рухомого майна, наведеного в Акті державного виконавця, а виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання зазначеного рішення суду є закінченим з підстав його фактичного виконання, з огляду на що, майно, яке передано на відповідальне зберігання представнику стягувача Фермерського господарства "Мрія" Храпаль Маріанні Вікторівні та яке не було предметом спору та предметом виконання рішення суду, підлягає поверненню його власнику Товариству з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна".

Належність спірного майна, що було передано державним виконавцем на відповідальне зберігання відповідачу, саме позивачу підтверджується як Актом державного виконавця від 16.11.2015, так і бухгалтерськими документами, копії яких додано до позовної заяви.

Також позивач зазначає, що 10.11.2021 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" направляв на адресу відповідача, а також на адресу Храпаль Маріанни Вікторівни вимоги про добровільне повернення майна, переданого на відповідальне зберігання. У цих вимогах позивач просив відповідача та його представника протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання такої вимоги повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" майно, визначене у Акті державного виконавця відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Чижик А.П. від 16.11.2015, а саме: шезлонги білого кольору - 300 штук; човен білого кольору - 1 штука; дитячий майданчик; трансформаторну підстанцію; поверхні від батута - 2 штуки; машину пральну whirlpool - 1 штука (найменування зазначено як в Акті державного виконавця).

Однак, вказані вимоги позивача не виконані відповідачем у добровільному порядку, майно позивачу не повернуто, з огляду на що Товариство з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" звернулось до суду з даним позовом, в якому просить витребувати з незаконного володіння відповідача належне позивачу майно: шезлонги білого кольору - 300 штук; човен білого кольору - 1 штука; дитячий майданчик; трансформаторну підстанцію; поверхні від батута - 2 штуки; машину пральну whirlpool - 1 штука, як такого, що перебуває у відповідача без достатньої правової підстави.

При цьому, позивач зазначає, що підстава для збереження спірного майна позивача у відповідача відпала з прийняттям 28.01.2020 головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тарасенком Вадимом Олексійовичем постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, якою було припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Натомість відповідач позовні вимоги заперечував, зазначив, що відсуджена за рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2015 у справі № 911/5484/14 земельна ділянка належать позивачу з 1993р. і використовувалась ним під організацію та ведення селянського (фермерського) господарства. Відповідач зазначає про незаконність дій позивача ТОВ "Норвік Україна" щодо захоплення його земельної ділянки.

Оскільки позивачем - ТОВ "Норвік Україна" добровільно не виконано рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2015 у справі № 911/5484/14 щодо звільнення земельних ділянок та приведення їх у відповідний, придатний для використання за цільовим призначенням стан, звільнивши від належного йому майна, в тому числі споруд та будівель шляхом їх знесення за власний кошт, виконання рішення суду відбувалось в примусовому порядку ВДВС Києво-Святошинського РУЮ Київської області.

З Акту державного виконавця від 16.11.2015, встановлено, що за адресою: с.Горенка в примусовому порядку було виконане рішення щодо примусового звільнення частини земельної ділянки від належного боржникові майна шляхом знесення будівель та споруд, які знаходились на земельних ділянках. При цьому, в Акті державного виконавця не зазначено, що майно, яке знаходилось на вищевказаних земельних ділянках, а саме: шезлонги білого кольору б/у 300 шт., човен білого кольору б/у 1 шт., дитячий майданчик б/у, трансформаторна підстанція тощо, належить ТОВ "Норвік Україна".

Також відповідач зауважує, що з позовної заяви та доданих до неї документів не можливо ідентифікувати, що майно, яке описано в Акті державного виконавця від 16.11.2015 співпадає з копіями наданих позивачем видаткових накладних, оскільки таке майно не містить жодних індивідуальних ознак. Крім того, відповідач зазначає, що не приймав від ТОВ "Норвік Україна" спірного майна і не надавав дозволу на його розміщення на своїх земельних ділянках. Оскільки, лежаки та столи не є індивідуально визначеними речами, не можливо їх чітко ідентифікувати. Крім того, відповідач зазначає, що на спірне майно претендували й інші особи.

Також відповідач заявляв про застосування строків давності, які мали обраховуватись з моменту складення Акту від 16.11.2015 і спливли в кінці 2018р., оскільки позивачу було відомо про складення Акту та передачу майна на зберігання відповідачу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновками господарського суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду Київської області від 05.03.2015 у справі № 911/5484/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2015, задоволено позовні вимоги Фермерського господарства "Мрія" у повному обсязі:

- зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" усунути перешкоди в користуванні Фермерському господарству "Мрія" земельними ділянками шляхом звільнення самостійно зайнятих земельних ділянок загальною площею 10,335 га, а саме: частини земельної ділянки з кадастровим номером 3222482400:03:008:5007 площею 2,933 га та земельних ділянок з кадастровими номерами 3222482401:03:008:0075 (площею 0,9211 га), 3222482401:03:008:0076 (площею 4,3659 га), 3222482401:03:008:0077 (площею 2,115 га), що розташовані в адміністративних межах Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" привести земельні ділянки загальною площею 10,335 га, а саме, частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222482400:03:008:5007 площею 2,933 га, та земельні ділянки з кадастровими номерами 3222482401:03:008:0075 (площею 0,9211 га), 3222482401:03:008:0076 (площею 4,3659 га), 3222482401:03:008:0077 (площею 2,115 га), що розташовані в адміністративних межах Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, у відповідний придатний для використання стан за цільовим призначенням, звільнивши від належного йому майна, в тому числі споруд та будівель шляхом їх знесення за власний кошт.

Згідно із актом державного виконавця відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Чижика А.П. від 16.11.2015, оскільки спірне майно передано на відповідальне зберігання під час примусового виконання рішення суду у справі № 911/5484/14, то спірне майно не належить відповідачу і є майном, від якого позивачем мала бути звільнена земельна ділянка, а належність спірного майна позивачу також підтверджується доданими до позовної заяви документами: оборотно-сальдовими відомостями по рахунку, накладними та видатковими накладними.

Як зазначає позивач, ним знайдено в архіві й інші документи, що підтверджують належність спірного майна саме йому, а саме: ще одну оборотно-сальдову відомість по рахунку, акти прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, договір поставки № П/П-14 від 03.02.2014 з додатком, договір підряду на капітальне будівництво № 01/07/09 від 01.07.2009, довідку про вартість виконаних підрядних робіт та акт приймання виконаних робіт, Акт передачі матеріалів та обладнання.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що з наведених документів вбачається, що на земельних ділянках знаходилось майно саме позивача, від якого державний виконавець примусово звільняв їх, спірне майно було придбано або створено саме позивачем, за його рахунок, і відноситься за бухгалтерськими документами до основних фондів позивача та було переміщено до с. Горенки Києво-Святошинського району Київської області по вул. Радгоспній під час виконання рішення суду виконавцем було вилучено і передано на відповідальне зберігання представнику відповідача. Доказів повернення спірного майна позивачу відповідач до свого відзиву не додає.

Враховуючи те, що 21.03.2011 між Фермерським господарством "Мрія" (довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" (повірений) було укладено Договір доручення № 21/03-1Д, відповідно до якого позивач доручив, а відповідач зобов`язався вчинити комплекс необхідних правочинів для облаштування на належній позивачу земельній ділянці зони зеленого відпочинку, а саме: пляжу із повним комплексом зручностей та комунікацій, у зв`язку із чим, доводи відповідача про неможливість ідентифікувати передане відповідачу майно та про відсутність будь-яких договірних відносин між сторонами, є безпідставними.

Так, відповідно до п. 2.2 договору доручення в редакції додаткової угоди № 2 від 30.12.2011 договір укладено строком до 31.12.2013.

Таким чином, майно позивача було розміщене на земельній ділянці відповідача саме на договірних засадах, в порядку виконання умов договору доручення від 21.03.2011, що також спростовує доводи відповідача стосовно того, що він жодних договорів з позивачем про передачу зазначеного в позовній заяві майна не укладав та дозволу на розміщення будь-якого майна не надавав.

В подальшому, після закінчення дії вищезазначеного договору доручення, відповідач всупереч існуючим домовленостям щодо пролонгації такого договору, звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" про усунення перешкод у здійсненні права користування земельними ділянками, за результатами розгляду якої, і було ухвалено рішення від 05.03.2015 у господарській справі № 911/5484/14.

У порядку виконання зазначеного рішення суду державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Чижик А.П. звільнено частини земельних ділянок, визначених виконавчими документами, від належного боржникові майна шляхом знесення будівель і споруд, які знаходились на вказаних земельних ділянках. Рухоме майно, що знаходилось на вказаних земельних ділянках та яке є предметом даного спору, було передано на зберігання уповноваженій за відповідальне зберігання майна особі, якою було визначено представника стягувача (відповідача у цій справі) Храпаль Маріанну Вікторівну, яка була присутня під час здійснення виконавчих дій, підписала Акт державного виконавця та прийняла визначене майно на зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, чинній на час накладення арешту на спірне майно було передбачено, що майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону (особливо цінне майно), передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов`язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.

Згідно із ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця від 28.01.2020 виконавче провадження № НОМЕР_1 закінчено, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, отже, майно звільнилось від обмежень, пов`язаних з примусовим виконанням рішення, лише після винесення постанови від 28.01.2020 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна, що було підставою для його передачі на відповідальне зберігання, свідчить про те, що підстава для перебування майна на відповідальному зберіганні відповідача є усунутою.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або ; зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Як визначено ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав докази придбання ним у період з 2012 по 2014 роки (переважно у 2014 році) майна, яке співпадає з переліком спірного майна, що передавалось відповідачу на відповідальне зберігання в межах виконавчого провадження про звільнення земельної ділянки відповідача від належного позивачу майна, у зв`язку із чим, твердження скаржника про те, що майно не має індивідуальних ознак і його не можливо ідентифікувати, оцінюється колегією суддів апеляційного господарського суду критично, оскільки враховуючи обставини здійснення виконавчого провадження про звільнення земельної ділянки відповідача саме від належного позивачу майна, докази, з достатньою вірогідністю свідчать про те, що відповідачу (його представнику) в межах виконавчого провадження передано на відповідальне зберігання майно позивача, від якого необхідно було звільнити земельну ділянку.

Колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує на тому, що факт передачі відповідачу (його представнику) на відповідальне зберігання спірного майна у зв`язку зі здійсненням заходів виконавчого провадження щодо звільнення земельної ділянки від майна позивача, підтверджується матеріалами справи і не піддається сумніву, що свідчить про те, що на відповідальному зберіганні відповідача перебуває майно, яке йому не належить і отримано на відповідальне зберігання під час звільнення його земельної ділянки від належного позивачу майна, що не спростовано відповідачем у справі.

Як вже зазначалось, оскільки, виконавче провадження завершено і з майна знято арешт, підстави для перебування майна на відповідальному зберіганні відповідача усунуті, а відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про врахування останнім відмінностей між ст. 387 ЦК України, яка застосовується у разі незаконного заволодіння майном, та ст. 1212 ЦК України, яка застосовується у випадках, які не пов`язані з протиправними діями.

Отже, як вже зазначалось, із встановлених в ході розгляду спору у справі Господарського суду Київської області № 911/5484/14 обставин, за наслідком розгляду якого суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з 2011 року між Фермерським господарством "Мрія" (довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" (повірений) існували правовідносини, пов`язані з облаштуванням Товариством з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" на належній Фермерському господарству "Мрія" земельній ділянці зони зеленого відпочинку, а саме: пляжу із повним комплексом зручностей та комунікацій. І саме відповідні обставини передували та обґрунтовували факти зайняття саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" земельних ділянок Фермерського господарства "Мрія", що опосередковано свідчить про високу ймовірність розміщення позивачем на земельних ділянках майна, яке відповідає характеру взаємовідносин сторін - створення зони зеленого відпочинку, що також спростовує твердження відповідача про відсутність будь-яких взаємовідносин з позивачем.

Щодо застосування строків позовної давності, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, позовна заява у справі № 910/3683/21 подана до Господарського суду Київської області - 14.12.2021.

Як вбачається із матеріалів справи, під час виконавчого провадження були відсутні підстави для витребування майна від відповідача, натомість підстава перебування спірного майна на відповідальному зберіганні відповідача була усунутою з моменту винесення постанови державного виконавця від 28.01.2020 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про подання позовної заяви в межах строку позовної давності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на те, що факт передачі відповідачу (його представнику) на відповідальне зберігання спірного майна у зв`язку зі здійсненням заходів виконавчого провадження щодо звільнення земельної ділянки від майна позивача, підтверджується матеріалами справи і не піддається сумніву, що свідчить про те, що на відповідальному зберіганні відповідача перебуває майно, яке йому не належить і отримано на відповідальне зберігання під час звільнення його земельної ділянки від належного позивачу майна, що не спростовано відповідачем у справі, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2022 у справі № 911/3683/21 відсутні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Твердження скаржника, що майно вказане в акті від 16.11.2015 не належить позивачу, спростовується наявними у матеріалах справи документами, а позивач, звертаючись із позовною заявою, просив витребувати з незаконного володіння відповідача саме майно, передане за вказаним актом.

Твердження скаржника про те, що позивач у справі № 911/5484/14, подаючи скаргу на дії державного виконавця у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, вказував, що майно, вказане в акті від 16.11.2015 нібито належало ФОП Савін О.В., ТОВ "Маляниця", ПП "Сембі", оцінюється колегією суддів критично, оскільки зазначене не підтверджено жодними доказами.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" ("Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32).

Однак, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2022 у справі № 911/3683/21, відсутні.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Фермерського господарства "Мрія" на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2022 у справі № 911/3683/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2022 у справі № 911/3683/21 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Фермерського господарства "Мрія" на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2022 у справі № 911/3683/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2022 у справі № 911/3683/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 911/3683/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 10.10.2023.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді С.О. Алданова

Б.О. Ткаченко