Ухвала

від 11.10.2023 по справі 904/4647/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

11.10.2023м. Дніпро№ 904/4647/22

Суддя Бажанова Ю.А., розглянувши клопотання: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсировинаімпорт", м. Дніпро

про відстрочення виконання судового рішення

у справі:

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсировинаімпорт", м. Дніпро

про стягнення 6 435 000,00 грн., -

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Єпрем`ян Л.В., ордер серія АЕ №1217143 від 11.10.2023, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсировинаімпорт" на свою користь 6 435 000,00 грн попередньої оплати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсировинаімпорт" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 6 435 000,00 грн попередньої оплати, 96 525,00 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.23 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсировинаімпорт" про відстрочення виконання рішення у справі №904/4647/22 та призначити її до розгляду в засіданні на 11.10.23.

26.09.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсировинаімпорт" надійшла заява в якій просить суд провести судове засідання по справі №9044647/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

26.09.2023 від представника Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" надійшла заява в якій просить суд провести судове засідання по справі №9044647/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.23 у задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсировинаімпорт" та Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

02.10.2023 від Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до господарського суду надійшли заперечення на про відстрочення виконання рішення в якій просить суду відмовити в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення.

У судовому засіданні 11.10.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсировинаімпорт" підтримав заяву та просив задовольнити її у повному обсязі.

У судове засідання, яке відбулося 11.10.2023, представник Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" не з`явились, про день, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши подане клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсировинаімпорт" про відстрочення виконання рішення у справі №904/4647/22, наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з наступних підстав.

Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Так, статтею 239 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частин першої та другої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно з частиною 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

У своїй заяві про відстрочення виконання рішення суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Промсировинаімпорт" посилається на те, що позивачем та відповідачем спільно при укладанні договору відповідно до умов додатку №1 до договору виробником товару був визначений ТОВ "ДЗБО". На виконання умов договору кошти, що отримані від позивача, відповідач перерахував виробнику в межах укладеного між відповідачем та виробником договору купівлі-продажу №17/01/22 від 17.01.2022., що підтверджується платіжними дорученнями № 658 від 24.01.2022 та № 674 від 10.02.2022 задля подальшого придбання трубної заготовки для виробництва труб та муфт для труб НКТ. Між відповідачем та виробником було укладено угоду від 13.03.2023 про врегулювання заборгованості за договором №17/01/22 від 17.01.2022, за умовами якої ТОВ "ДЗБО" зобов`язався у строк до 29.02.2024 повернути попередню оплату, отриману ним від ТОВ "Промсировинаімпорт".

Отже, відповідач просити суд відстрочити виконання рішення суду на строк до виконання покладених на ТОВ "ДЗБО" грошових зобов`язань з повернення на користь ТОВ "Промсировинаімпорт" коштів із внесення останнім попередньої оплати, а саме - до 01.03.2024.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В зв`язку з тим, що відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Господарський суд погоджується з твердженням позивача, що єдиний доказ, який надано відповідачем на підтвердження своєї заяви є угода від 13.03.2023 між ТОВ "ДЗБО" та відповідачем, яка не є документом, що підтверджує фінансовий стан підприємства та не стосується предмета спору у даній справі.

Крім того, господарський суд звертає увагу, що за рішенням суду у цій справі з відповідача на користь позивача стягнуто 6 435 000,00 грн попередньої оплати та 96 525,00 грн судового збору, а за умовами угоди від 13.03.2023 відповідач має отримати кошти в сумі 6 135 000,00 грн., в той час відповідач просить надати відстрочку виконання рішення суду в цілому, при цьому заява не містить обґрунтування щодо підстав для відстрочки рішення суду у розмірі 396 525,00 грн. (6 435 000,00 грн. + 96 525,00 грн. - 6 135 000,00 грн.).

Враховуючи викладене господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсировинаімпорт" про відстрочення виконання рішення суду Господарського суду від 07.03.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсировинаімпорт" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 6 435 000,00 грн попередньої оплати, 96 525,00 грн судового збору до 01.03.2024.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 232-235, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсировинаімпорт" про відстрочення виконання рішення суду Господарського суду від 07.03.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсировинаімпорт" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 6 435 000,00 грн попередньої оплати, 96 525,00 грн судового збору до 01.03.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення 11.10.2023 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.А. Бажанова