Рішення

від 28.09.2023 по справі 910/7835/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2023Справа № 910/7835/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Атаманенко А.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Акціонерного товариства "Банк Альянс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кітвіс", про стягнення 1 422 049,00 грн,

за участю представників:

позивача: Дзюбайло О.О.;

відповідача: Цалованської-Луференко Я.Л.;

третьої особи: Козуліної А.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2023 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Банк Альянс" (далі - Банк) 1 422 049,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за гарантією від 16 вересня 2021 року № 11653-21 щодо забезпечення належного виконання умов договору від 3 грудня 2019 року № 35.1-14/5-54, з урахуванням змін і доповнень, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідністю "Кітвіс".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 травня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7835/23, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кітвіс" (далі - Товариство), вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15 червня 2023 року.

1 червня 2023 року через загальний відділ діловодства суду Підприємство подало клопотання від 26 травня 2023 року за № 35-22/1-251 про долучення до матеріалів справи № 910/7835/23 доказів направлення копій позовної заяви та доданих до неї документів на адресу третьої особи.

У підготовчому засіданні 15 червня 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 20 липня 2023 року.

19 червня 2023 року на адресу суду від Банку надійшов відзив на позовну заяву від 31 травня 2023 року вих. № 0531/23 разом із клопотанням від цієї ж дати вих. № 0531/23-1 про зупинення провадження в справі № 910/7835/23. У вищевказаному відзиві Банк, заперечуючи проти позовних вимог, зазначав, що у нього були відсутні правові підстави для сплати коштів на вимогу Підприємства з огляду на відсутність факту настання гарантійного випадку та належного представлення вимоги за банківською гарантією від 16 вересня 2021 року № 11653-21.

3 липня 2023 року на адресу суду від Підприємства надійшла відповідь на відзив від 23 червня 2023 року № 35-22/1-313 разом із запереченнями від цієї ж дати № 35-22/1-329 на вищевказане клопотання Банку про зупинення провадження у даній справі. У своїй відповіді на відзив Підприємство вказало, що спірною гарантією було забезпечено належне виконання усіх зобов`язань Товариства за договором, у тому числі щодо продовження дії банківської гарантії. Крім того, Підприємство вважає, що направлена Банку письмова вимога відповідала критеріям її належного представлення, оскільки умовами самої банківської гарантії не передбачено подання будь-яких інших документів, або виконання будь-яких інших умов, вчинення дій, окрім направлення такої вимоги відповідачу. Крім того, позивач зазначив, що оскільки умовами банківської гарантії не передбачено зменшення її суми, так само як і не було внесено сторонами змін до договору щодо зміну розміру гарантійного платежу, правових підстави для зміни суми визначеного банківською гарантією гарантійного платежу також відсутні. Відтак, на думку Підприємства, відмова Банку сплатити грошові кошти за вимогою по банківській гарантії є протиправною та необґрунтованою.

4 липня 2023 року на електронну адресу суду від Банку надійшли заперечення на відповідь на відзив від 30 червня 2023 року вих. № 0630/23, у яких останній вказував на те, що на момент подання Підприємством письмової вимоги обов`язок Товариства продовжити дію банківської гарантії ще не настав. Крім того, додатковою угодою від 31 грудня 2021 року № 4 сторони передбачили, що розмір забезпечення за гарантією визначається у процентному співвідношенні до ціни договору. Отже, сума вимоги Підприємства не відповідала ціні договору на час подання цієї вимоги.

11 липня 2023 року на адресу суду від Товариства надійшли пояснення по суті спору від 7 липня 2023 року, у яких третя особа заперечувала проти позовних вимог з огляду на те, що нею не було порушено своїх зобов`язань за договором, а відтак гарантійний випадок для виплати коштів за банківською гарантією не настав. У свою чергу, Товариство позбавлене можливості виконати свої договірні зобов`язання у повному обсязі внаслідок невчинення самим позивачем зустрічних зобов`язань за договором щодо направлення повідомлення про початок виконання робіт після їх зупинення та коригування проектної документації стадії "Робочий проект" об`єкта будівництва.

У підготовчому засіданні 20 липня 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про відмову в задоволенні клопотання Банку про зупинення провадження у справі та про продовження з власної ініціативи суду строку підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 липня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті на 7 вересня 2023 року.

6 вересня 2023 року на електронну адресу суду від представника Товариства надійшла заява від цієї ж дати про відкладення розгляду справи у зв`язку із участю його представника в іншому судовому засіданні.

7 вересня 2023 року в судовому засіданні суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 28 вересня 2023 року.

У судовому засіданні 28 вересня 2023 року представник Підприємства підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечили з підстав, зазначених своїх заявах по суті справи, просили відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведення процедури публічної закупівлі (відкриті торги UA-2019-10-03-000883-c) 3 грудня 2019 року між Підприємством та Товариством укладено договір № 35.1-14/5-54, за умовами якого останнє взяло на себе зобов`язання на свій ризик власними і залученими силами та засобами виконати в повному обсязі роботи по об`єкту "Капітальний ремонт водостічної мережі інв. № 47484 в ДП МА "Бориспіль" (будівельні роботи)" та здати їх в обумовлені договором строки, а Підприємство - прийняти та оплатити якісно виконані роботи на умовах даної угоди.

Цей правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

За умовами пунктів 3.1. - 3.3. договору його ціна становить 28 440 980,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 4 740 163,33 грн. Ціна Договору є динамічною протягом строку дії договору та може бути змінена за взаємною згодою сторін.

Додатковою угодою № 4 до договору від 31 грудня 2021 року сторони зменшили ціну договору та визначили, що остання становить 28 430 848,13 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 4 738 474,69 грн.

Відповідно до пункту 6.1. договору (у редакції додаткової угоди від 16 листопада 2021 року № 3) строк виконання робіт становить 722 календарні дні з дати отримання Товариством письмового повідомлення від Підприємства про початок виконання робіт за цим правочином.

У пункті 19.16. договору сторони погодили забезпечення його виконання банківською гарантією у розмірі 5 % від ціни договору. Банківська гарантія повинна бути безумовною, безвідкличною та випущена на термін не менше ніж термін дії договору + 20 банківських днів. У разі, якщо строк дії банківської гарантії закінчився, а зобов`язання Товариства відповідно до умов цього договору не виконані або не виконані в повному обсязі, останнє зобов`язане продовжити строк дії банківської гарантії на термін, необхідний йому для виконання зобов`язань за договором, не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії банківської гарантії. У разі непродовження банківської гарантії на строк, необхідний для виконання зобов`язань по договору, Товариство сплачує замовнику штраф у розмірі 5 % ціни договору.

За умовами пункту 18.1. договору (у редакції додаткової угоди № 5 від 17 червня 2022 року) останній набирає чинності з дати його укладання сторонами та діє до 28 лютого 2023 року.

Судом встановлено, що Товариство надало Підприємству гарантію забезпечення належного виконання умов за договором від 16 вересня 2021 року № 11653-21, згідно з якою Банк зобов`язався виплатити на користь позивача суму гарантії, розмір якої не перевищує 1 422 049,00 грн, за умови отримання письмової вимоги Підприємства про сплату за цією гарантією платежу, що не перевищує розміру гарантованої цією гарантією суми, підписаної повноважною особою позивача, та у якій буде вказано, що Товариство порушило свої зобов`язання за договором, а саме: не виконало або неналежно виконало свої зобов`язання за договором. Письмова вимога Підприємства про сплату грошових коштів за цією гарантією повинна бути передана Банку через банк позивача з письмовим підтвердженням останнього, що підпис на письмовій вимозі та документах Підприємства є дійсним та належить позивачу. Одержана письмова вимога Підприємства є виключною та достатньою умовою для Банку сплатити кошти позивачу за гарантією без подання будь-яких інших документів, або виконання будь-яких інших умов та вчинення інших дій. Ця гарантія набуває чинності з дати її надання та діє до 31 березня 2023 року (абзац 7 гарантії у редакції змін № 2 до неї), або дня виконання Банком своїх зобов`язань за цією гарантією, або дня одержання ним оригіналу цієї гарантії або (у разі видачі гарантії у письмовій формі) письмової заяви Підприємства про звільнення Банку від обов`язків за цією гарантію, у залежності від того, що настало раніше. Будь-які вимоги, повідомлення або інші документи, які пов`язані з цією гарантією та отримані Банком після припинення її дії, виконуватися останнім не будуть.

30 червня 2022 року додатковою угодою № 6 до договору Підприємство та Товариство погодили призупинити роботи за договором з 24 лютого 2022 року та поновити їх виконання з моменту отримання останнім повідомлення від Підприємства про відновлення виконання робіт за вказаним правочином. Перебіг строку виконання робіт, зазначеного в пункті 6.1. вказаного договору, також призупинено із вищевказаної дати до моменту отримання від позивача відповідного повідомлення.

Жодних претензій та зауважень Підприємства щодо невиконання чи неналежного виконання робіт Товариством з моменту укладання договору до моменту зупинення робіт матеріали справи не містять, так само як і відсутні повідомлення позивача, адресовані Товариству, про необхідність відновлення виконання робіт за договором відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 6.

На думку позивача, Товариство не виконало взятих на себе зобов`язань за договором, у зв`язку з чим Підприємство пред`явило Банку письмову вимогу від 9 березня 2023 року № 01-22-44 про сплату 1 422 049,00 грн за вказаною гарантією.

Дана вимога пред`явлена позивачем через банк бенефіціара - Aкціонерне товариство "Укрексімбанк", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа Підприємства від 15 березня 2023 року № 03-22-563.

Однак, листом від 3 квітня 2023 року № 21.2.3/849 Банк відмовив у задоволенні вищевказаної вимоги Підприємства.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною 1 статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1 статті 837 ЦК України).

З аналізу частини 1 статті 530, частини 1 статті 846 ЦК України вбачається, що підрядник зобов`язаний виконати підрядні роботи за завданням замовника у строк (термін), встановлений у договорі підряду, з урахуванням строків (термінів) виконання окремих етапів робіт, якщо такі визначено у договорі підряду.

Оскільки договір підряду має двосторонній характер, тобто певні обов`язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов`язанні кожна зі сторін одночасно є боржником та кредитором. Такі зобов`язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов`язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов`язку. Виконання зустрічних зобов`язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов`язку у порядку, встановленому в даному випадку договором підряду. Якщо ж одна із сторін зобов`язання не виконує свого обов`язку в порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов`язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 8 листопада 2022 року в справі № 910/1635/21.

Відповідно до підпунктів 2, 3 частини 1 статті 847 ЦК України підрядник зобов`язаний своєчасно попередити замовника про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи, та про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.

Частиною 1 статті 850 ЦК України визначено, що замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 4 статті 612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з частиною 2 статті 613 ЦК України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Згідно з частиною 3 статті 220 Господарського кодексу України (далі - ГК України) боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Таким чином, виконання зобов`язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. У такому випадку боржник не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення кредитором передбачених договором необхідних дій.

Судом встановлено, що додатковою угодою № 6 до договору Підприємство та Товариство погодили призупинити роботи за договором. При цьому, сторони прямо передбачили, що умовою поновлення виконання робіт за договором і, відповідно, повного їх виконання Товариством, є отримання останнім повідомлення позивача про необхідність відновлення виконання таких робіт.

Відтак, на час звернення позивача до Банку з відповідною вимогою, Товариство не могло виконувати роботи за договором у силу невиконання самим позивачем свого зустрічного зобов`язання, передбаченого пунктами 6.1., 6.1.1. договору та пунктами 1, 2 додаткової угоди № 6 до вказаного правочину.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що Товариство з об`єктивних причин, викликаних невиконанням Підприємством своїх зобов`язань за договором підряду, не мало можливості виконувати роботи до моменту отриманням від позивача відповідного повідомлення.

Відтак, порушення Товариством умов договору підряду в частині виконання останнім обумовлених робіт судом не встановлено.

Так само, у Товариства не виникло і передбаченого пунктом 19.16. договору обов`язку щодо продовження строку дії банківської гарантії, оскільки зі змісту даного пункту вбачається, що обов`язок продовжити строк дії відповідної гарантії покладено на Товариство у разі невиконання або неповного виконання ним робіт за договором.

Однак, пунктом 19.16. договору також передбачено, що строк дії гарантії повинен бути більшим на 20 банківських днів за термін дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, термін дії договору підряду, у редакції додаткової угоди № 5 до нього, встановлено до 28 лютого 2023 року, у зв`язку з чим Товариство на підставі вказаного пункту договору продовжило строк дії гарантії до 31 березня 2023 року.

Оскільки вподальшому сторони в установленому законом порядку не продовжували термін дії договору підряду, суд, керуючись положеннями пункту 19.16. договору, дійшов висновку про те, що у Товариства не виник обов`язок подальшого продовження терміну дії зазначеної гарантії.

Згідно зі статею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до частин 1, 2 статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

За положеннями частини 4 статті 200 ГК України до відносин банківської гарантії у частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, згідно зі статтею 563 ЦК України, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Таким чином, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, бенефіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед бенефіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії в разі порушення боржником свого зобов`язання. Гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 21 березня 2019 року в справі № 910/5726/18, від 4 квітня 2019 року в справі № 910/5723/18.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 639 (далі - Положення), відповідно до пункту 2 якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Частинами 2 - 4 статті 563 ЦК України передбачено, що вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Таким чином, у частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавцем чітко встановлено, що обов`язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

З цього вбачається, що основною з функцій гарантій, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром.

З огляду на викладене та положення частини 3 статті 563 ЦК України, гарант здійснює платіж по гарантії лише у випадку невиконання чи неналежного виконання принципалом основного зобов`язання (у залежності від умов гарантії).

Враховуючи приписи статтей 560, 563, 565 ЦК України, обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 червня 2021 року в справі № 910/16898/19.

Судом встановлено, що в порушення вищевказаних приписів чинного законодавства в направленій Банку вимозі про сплату за гарантією позивачем не було вказано, у чому саме полягає невиконання/неналежне виконання Товариством зобов`язання за основним договором.

При цьому, за вказаною гарантією Банк зобов`язався виплатити на користь позивача обумовлену суму забезпечення саме у разі невиконання або неналежного виконання Товариством зобов`язань за договором. Оскільки обставин невиконання принципалом договірного зобов`язання судом не встановлено, у Банку не виник обов`язок виплатити позивачу обумовлену суму коштів за вищезазначеною гарантією.

Статтею 564 ЦК України унормовано, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом із доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - у розумний строк, і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

За частинами 1 та 2 статті 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

Отже, при вирішенні спору про стягнення коштів за гарантією суди мають з`ясувати у першу чергу, чи настав гарантійний випадок (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а також мають встановити, чи відповідала пред`явлена кредитором (бенефіціаром) гаранту письмова вимога про сплату грошової суми або додані до неї документи умовам гарантії та чи була подана ця вимога та додані до неї документи у межах строку дії гарантії.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постанові від 4 березня 2021 року в справі № 910/3500/19.

Верховний Суд у вказаній вище постанові зазначив, що підставою для здійснення виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара. Аналіз наведених норм свідчить про те, що ця вимога бенефіціара має бути письмовою та має відповідати умовам, передбаченим у самій гарантії. При цьому, зобов`язання гаранта платити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають з будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром.

Відповідно до пункту 11 частини 2 Положення належне представлення - представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/ контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії/контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями/контргарантіями.

За умовами абзацу 3 та 4 гарантії Банку, письмова вимога Підприємства про сплату за гарантією повинна бути переданою через банк останнього з письмовим підтвердженням цього банку про те, що підпис на письмовій вимозі та документах позивача є дійсним та належить останньому.

Як вбачається зі спірної вимоги Підприємства, до останньої були додані копії наступних документів: статуту Підприємства, витягу від 21 липня 2021 року № 11-28/8-1172 з наказу по особовому складу від цієї ж дати та за вказаним номером, витягу з протоколу засідання наглядової ради Підприємства від 15 липня 2021 року № 31.

Разом із цим, у порушення вказаних вимог гарантії, додані до письмової вимоги документи не містять відомостей про їх засвідчення підписом уповноваженої особи позивача, а також письмового підтвердження банку Підприємства про те, що підпис бенефіціара на цих доданих документах є дійсним та належить останньому.

Окрім того, за умовами пункту 19.16. договору банківська гарантія видається у розмірі 5 % ціни договору. Тобто, сторони прямо погодили значення суми гарантії у відсотковому розмірі до ціни основного правочину.

Відповідно до пункту 3.1 договору у редакції додаткової угоди № 4 ціна договору на час звернення Підприємства з спірною вимогою до Банку становила 28 430 848,13 грн.

Відтак, сума забезпеченого банківською гарантією зобов`язання Товариства мала становити 1 421 542,41 грн, а не 1 422 049,00 грн, як зазначено у вимозі позивача.

У свою чергу, у гарантії зазначено максимально граничний її розмір, тобто сума, у межах якої повинна бути здійснена гарантійна виплата.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявності підстав для задоволення Банком пред`явленої письмової вимоги про сплату коштів за гарантією забезпечення належного виконання умов за договором від 16 вересня 2021 року № 11653-21, у зв`язку з чим позов Підприємства про стягнення з Банку спірних грошових коштів у розмірі 1 422 049,00 грн є необґрунтованим, а відтак не підлягає задоволенню.

Інші доводи, на які посилалися учасники справи під час її розгляду, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин у задоволенні позову Підприємства слід відмовити в зв`язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 10 жовтня 2023 року.

СуддяЄ.В. Павленко