Рішення

від 04.10.2023 по справі 910/9831/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.10.2023Справа № 910/9831/23

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгенсервіс» про розподіл судових витрат у справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгенсервіс»

до Приватного підприємства «Бі Про Інжинірінг»

про стягнення 463378,37 грн. Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Вихрицький Р.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгенсервіс» з вимогами до Приватного підприємства «Бі Про Інжинірінг» про стягнення 463378,37 грн, з яких 210935,45 грн основного боргу, 161588,03 грн пені, 15222,01 грн 3% річних та 75632,88 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгенсервіс» задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства «Бі Про Інжинірінг» суму основного боргу у розмірі 210935 грн 45 коп., пеню у розмірі 141661 грн 94 коп., 3% річних у розмірі 381 грн 42 коп. та судовий збір у розмірі 5294 грн 69 коп.

19.09.2023 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгенсервіс» надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 74000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 розгляд вказаної заяви призначено на 04.10.2023.

02.10.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про зменшення розміру адвокатських витрат.

У судовому засіданні 04.10.2023 представник відповідача надав усні пояснення, відповідно до яких заперечив проти задоволення поданої позивачем заяви.

Представник позивача у судове засідання 04.10.2023 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якої ухвала суду з 30.09.2023 перебуває у точці доставки/видачі (за ідентифікатором пошуку 0600048998167).

У судовому засіданні 04.10.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Розглянувши подану заяву та додані до неї документи і матеріали, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

У попередньому орієнтовному розрахунку позивачем вказано, що розмір адвокатських витрат становить 45000,00 грн.

01.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будгенсервіс» (замовник) та адвокатом Ратушинською І.О. (виконавець) укладено Договір №01/03 про надання правових послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати правові послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Договірною ціною до Договору (Додаток №1) сторони погодили наступну вартість послуг:

- правовий аналіз справи, збір доказів та розробка концепції захисту - від 5000,00 грн;

- складання і подання позовної заяви - від 10000,00 грн,

- підготовка і подача відповіді на відзив - від 3000,00 грн;

- представництво в суді - від 3000,00 грн,

- письмові заяви, клопотання з процесуальних питань - від 1000,00 грн за 1 документ;

- апеляційна скарга на рішення/ухвалу суду - від 15000,00 грн,

- заперечення до апеляційної скарги - від 10000,00 грн,

- касаційна скарга на рішення/ухвалу суду - від 25000,00 грн,

- заперечення до касаційної скарги - від 10000,00 грн.

Якщо ухвалене у судовій справі рішення буде на користь замовника, то додатково до вартості послуг, визначених у п. 1 даного додатку №1 замовник сплачує виконавцю гонорар у розмірі 10% від присудженої замовнику судом грошової суми, включаючи штрафні санкції (п. 2 Додатку №1).

Відповідно до п. 3 Додатку №3 загальна сума вартості фактично виконаних послуг визначається сторонами шляхом підписання відповідного Акту наданих послуг.

13.09.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №1, в якій сторони погодили, що гонорар адвоката за представництво в суді та за іншу правничу допомогу, пов`язану з розглядом позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгенсервіс» складає суму вартості фактично наданих адвокатом послуг та розраховується наступним чином: - правовий аналіз справи - 5000,00 грн, - збір доказів та розробка концепції захисту - 5000,00 грн, - складання та подання позову до суду - 15000,00 грн, - гонорар адвоката - 41000,00 грн.

13.09.2023 між сторонами складено Акт приймання-передачі наданих послуг на суму 71000,00 грн, в якому вказано, що замовнику були надані послуги по стягненню заборгованості за Договором підряду №АН-СП-300 від 07.12.2020 у справі №910/9831/23: - правовий аналіз справи - 5000,00грн, - збір доказів та розробка концепції захисту - 5000,00 грн, складання та подання позову до суду - 15000,00 грн, гонорар адвоката - 46000,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 Додатку №1 до Договору, якщо ухвалене у судовій справі рішення буде на користь замовника, то додатково до вартості послуг, визначених у п. 1 даного додатку №1 замовник сплачує виконавцю гонорар у розмірі 10% від присудженої замовнику судом грошової суми, включаючи штрафні санкції.

Оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 стягнуто з Приватного підприємства «Бі Про Інжинірінг» суму основного боргу у розмірі 210935 грн 45 коп., пеню у розмірі 141661 грн 94 коп., 3% річних у розмірі 381 грн 42 коп., що разом становить 352978,81 грн, то «гонорар успіху» становить 35297,88 грн.

Таким чином, поданими позивачем доказами підтверджується понесення ним витрат на правову допомогу адвоката Ратушинської І.О. у загальному розмірі 60297,88 грн.

Крім того, 16.09.2020 між адвокатом Гнидкою М.В. (адвокат) та Товариством обмеженою відповідальністю «Будгенсервіс» (клієнт) укладено Договір №16/09/2020 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу за окремим письмовими та/або усними дорученнями останнього в усіх правовідносинах, що склалися між клієнтом та будь-якими юридичними та фізичними особами, установами, організаціями, міністерствами та будь-якими судами будь-якої інстанції.

Відповідно до п. 4.4 Договору оплата гонорару адвоката здійснюється на підставі акту приймання-передачі наданих правових послуг у строк не пізніше 2 місяців з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі наданих правових послуг адвокатом та клієнтом.

Додатковою угодою №5 від 13.09.2023 до Договору сторони визначили, що вартість участі адвоката в 1 судовому засіданні Господарського суду міста Києва становить 3000,00 грн.

13.09.2023 між сторонами було складено Акт приймання-передачі наданих послуг на суму 3000,00 грн (за участь судовому засіданні 26.07.2023).

Отже, поданими позивачем доказами підтверджується понесення ним витрат на правову допомогу адвоката Гнидки М.В. у розмірі 3000,00 грн.

02.10.2023 відповідачем подано клопотання про зменшення розміру адвокатських витрат, в якому відповідач просив відмовити у стягненні з нього адвокатських витрат у сумі 74000,00 грн.

Втім, суд відхиляє твердження відповідача, викладені у клопотанні, оскільки вони не спростовують понесення позивачем адвокатських витрат.

Однак, при цьому, суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,«Гімайдуліна і інші проти України»(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.

У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За висновком суду, враховуючи складність даної справи, предмет та підстави позову у даній справі, а також беручи до уваги подану відповідачем заяву про зменшення розміру адвокатських витрат, заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума витрат на правову допомогу адвоката не є обґрунтованою, пропорційною до предмета спору, а визначений позивачем розмір адвокатських витрат не є неминучим та розумним, що є підставою не покладати у повному обсязі понесені позивачем витрати на правову допомогу адвоката на відповідача.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та беручи до уваги подану відповідачем заяву про зменшення розміру адвокатських витрат, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу адвоката у сумі 20000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгенсервіс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Бі Про Інжинірінг» (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 15/15; ідентифікаційний код: 36797275) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгенсервіс» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15; ідентифікаційний код: 39097610) витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 12.10.2023.

Суддя О.М. Спичак