Рішення

від 02.10.2023 по справі 912/1045/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 рокуСправа № 912/1045/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Бестаченко О.Л., за участю секретаря судового засідання Пастухової А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1045/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ"

про стягнення 1 457 443,83 грн,

представники:

від позивача - Лебедєв Д.В., ордер від 22.05.23 серія АХ № 1131844;

від відповідача - Доброва С.К., ордер від 10.07.23 серія ВЕ № 1092730.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування", яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" про стягнення 636 972,48 грн попередньої оплати, 390 690,99 грн пені, 123 920,14 грн інфляційних витрат, 20 496,56 грн 3% річних, 111 470,18 грн штрафу, 173 893,48 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу від 20.12.2021 № 8221 в частині своєчасної передачі товару.

Ухвалою від 21.06.2023 господарський суд позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" про стягнення 1 457 443,83 грн залишив без руху.

28.06.2023 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 29.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/1045/23 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.08.2023 на 12:00 год, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

14.07.2023 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що невиконання зобов`язань за договором виникло з причин форс-мажорних обставин, а саме: військової агресії рф, в результаті чого м. Нова Каховка (де знаходилися промислові потужності та була зареєстрована юридична адреса відповідача на момент оголошення воєнного стану) знаходиться в окупації. Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" не відмовляється від виконання своїх зобов`язань перед позивачем за договором, але не може їх виконати з об`єктивних причин, що знаходяться поза межами його контролю. Крім того відповідач вважає, що строк виконання зобов`язань за договором на момент розгляду цієї справи не настав (з врахуванням умов п. 7.2. Договору), а тому наявні підстави для відмови у задоволенні позову повністю.

02.08.2023 суд відкрив підготовче засідання.

Протокольною ухвалою від 02.08.2023 на підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 18.08.2023 на 11:00 год.

18.08.2023 суд продовжив підготовче засідання.

Ухвалою від 18.08.2023 господарський суд продовжив строк підготовчого провадження у справі № 912/1045/23 на тридцять днів; закрив підготовче провадження у справі № 912/1045/23; справу № 912/1045/23 призначив до судового розгляду по суті на 04.09.2023 на 12:00 год.

04.09.2023 господарський суд відкрив судове засідання.

Протокольною ухвалою від 04.09.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 18.09.2023 на 14:30 год.

18.09.2023 господарський суд продовжив розгляд справи.

Протокольною ухвалою від 18.09.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 02.10.2023 на 16:00 год.

02.10.2023 господарський суд продовжив розгляд справи. У судовому засіданні брали участь представники, які підтримали позиції сторін, викладені в заявах по суті справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

20.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 8221 (далі - Договір, а.с. 17-22), згідно з п. 1.1., 1.2. якого Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим Договором передати у власність Покупця товар в асортименті та в кількості, визначених цим Договором, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та сплатити за нього визначену цим Договором грошову суму (ціну). Найменування (асортимент), ціна, кількість, загальна вартість цього товару вказуються в специфікаціях (додатках), які додаються до договору і є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1.-2.6. Договору Продавець передає товар на адресу Покупця за договірними цінами, які вказуються в специфікаціях. Сума цього договору складається із загальної вартості, вказаної в специфікаціях, що додаються до договору. Валюта Договору і платежу - українська гривна. Форма розрахунків - безготівкова. Допускається інша форма розрахунків, передбачена законодавством України.

Оплата за товар здійснюється в наступному порядку:

- 40% - вартості товару (партії) - в порядку попередньої оплати;

- 30% - вартості товару (партії) - протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту повідомлення (на електронну адресу a.trigublyak@hzpto.com) про готовність товару до відвантаження;

- 30% - вартості товару (партії) - впродовж 30 днів з дати поставки товару.

Умови оплати товару, визначені в специфікації, є пріоритетними по відношенню до тексту цього Договору.

Всі розрахунки за цим Договором здійснюються в безготівковій формі і в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на відповідні банківські реквізити, зазначені Сторонами в цьому Договорі та / або додатках до нього.

Розділом 3 Договору передбачено умови поставки.

Відповідно до п. 3.1.-3.3. Договору постачання товару здійснюється на умовах FСА, склад Продавця, м. Нова Каховка або перевізником призначеним Покупцем за рахунок останнього, за правилами ІНКОТЕРМС 2010 року. Умови постачання товару, визначені в специфікації, є пріоритетними по відношенню до тексту цього Договору. Термін поставки товару (партії) вказується в кожній окремій специфікації, які є невід`ємною частиною договору.

Дострокове постачання товару допускається лише за узгодженням з Покупцем.

Датою постачання товару вважається дата, визначена в товаросупроводжувальних документах.

Розділом 4 Договору передбачено порядок прийняття товару.

Згідно п. 6.1., 6.3. Договору в разі порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, відповідно до чинного законодавства України.

За прострочення постачання або недопоставку товару, Продавець сплачує Покупцеві пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення постачання або недопоставки, а за прострочення понад тридцять днів, додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості простроченого до постачання або недопоставленого товару.

У разі попередньої оплати товару (часткової передоплати) і прострочення поставки Товару понад 30 днів - Покупець має право вимагати, а Продавець зобов`язаний здійснити повернення передоплати, включаючи відсотки за користування грошовими коштами. Сторони погодили розмір в 3% від суми передоплати за кожен день користування чужими грошовими коштами (починаючи з дати здійснення передоплати).

Розділом 7 Договору передбачено "Форс-мажорні" обставини.

Відповідно до п. 7.1.-7.3. Договору жодна із сторін не нестиме відповідальність за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань, якщо невиконання є наслідком повені, пожежі, землетрусу і інших стихійних лих або військових дій, що виникли після укладення Договору.

Якщо будь-яке з названих обставин безпосередньо вплинуло на виконання зобов`язання в строк, встановлений в Договорі, то цей термін пропорційно відстрочується на час дії відповідної обставини.

Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язання, зобов`язана негайно (проте не пізніше 5 днів з моменту їх настання і припинення) у письмовій формі повідомити іншу сторону про настання, передбачуваний термін дії і припинення вищезгаданих обставин. Факти, викладені, в повідомленні мають бути підтверджені Торговельно-промисловою палатою або іншим компетентним органом або організацією відповідної країни. Не повідомлення або невчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищезгадану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань за Договором.

У відповідності до п. 9.15 Договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022.

Договір підписано та скріплено печатками уповноважених представниками сторін.

На виконання умов п. 1.2. Договору між позивачем та відповідачем підписано Специфікацію від 20.12.2021 № 1 (як додаток № 1 до Договору, а.с. 23) та Специфікацію від 18.01.2022 № 1 (як додаток № 2 до Договору, а.с. 24).

За змістом Специфікації від 20.12.2021 № 1, товаром за Договором є:

- 5МТКН711-10У2, 110 кВт, 600/об/мин, ІМ1003, с энкодером, с вентилятором независимого охлаждения, класс изоляции Н, для работы с преобразовтелем частоты, у кількості 2 шт за ціною (без ПДВ) 234 517,00 грн, сума (без ПДВ) 469 034,00 грн;

- 5МТКН311-6У2, 11 кВт, 900 об/мин, ІМ1003, с вентилятором независимого охлаждения, класс изоляции Н, для работы с преобразователем частоты, у кількості 1 шт за ціною (без ПДВ) 44 965,00 грн, сума (без ПДВ) 44 965,00 грн;

- 5МТКН412-6У2, 30 кВт, 945 об/мин, ІМ1003, с вентилятором независимого охлаждения, класс изоляции Н, для работы с преобразователем частоты, у кількості 2 шт за ціною (без ПДВ) 74 757,00 грн, сума (без ПДВ) 149 514,00 грн. Загальна вартість товару - 796 215,60 грн (з ПДВ).

Термін поставки: 75-90 календарних днів з дати надходження 40 % передплати. Товар 2022 р. виготовлення.

За змістом Специфікації від 18.01.2022 № 2, товаром за Договором є:

- 5МТКН711-10У2, 110 кВт, 600/об/мин, ІМ1003, с энкодером, с вентилятором независимого охлаждения, класс изоляции Н, для работы с преобразовтелем частоты, у кількості 2 шт за ціною (без ПДВ) 234 517,00 грн, сума (без ПДВ) 469 034,00 грн;

- 5МТКН311-6У2, 11 кВт, 900 об/мин, ІМ1003, с вентилятором независимого охлаждения, класс изоляции Н, для работы с преобразователем частоты, у кількості 1 шт за ціною (без ПДВ) 44 965,00 грн, сума (без ПДВ) 44 965,00 грн;

- 5МТКН412-6У2, 30 кВт, 945 об/мин, ІМ1003, с вентилятором независимого охлаждения, класс изоляции Н, для работы с преобразователем частоты, у кількості 2 шт за ціною (без ПДВ) 74 757,00 грн, сума (без ПДВ) 149 514,00 грн. Загальна вартість товару - 796 215,60 грн (з ПДВ).

Термін поставки: 75-90 календарних днів з дати надходження 40 % передплати. Товар 2022 р. виготовлення.

На виконання умов Договору Позивачем було здійснено передплату за продукцію (40 % вартості продукції):

- 22.12.2021 за Специфікацією від 20.12.2021 № 1 розмірі 318 486,24 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 22.12.2021 № 5505 (а.с. 25);

- 25.01.2022 Специфікацією від 18.01.2022 № 2 розмірі 318 486,24 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.01.2022 № 301 (а.с. 26).

Позивач зазначає, що з огляду на граничний термін здійснення поставки 90 днів, Постачальник повинен був здійснити постачання Товару:

- за Специфікацією від 20.12.2021 № 1 у строк до 22.03.2022 року включно;

- за Специфікацією від 18.01.2022 № 2 у строк до 24.04.2022 року включно.

Станом на момент звернення позивача до суду, відповідач умови Договору щодо виготовлення та поставки товару належним чином не виконав, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" звернулося до суду за захистом своїх прав та інтересів щодо повернення попередньої оплати.

Вирішуючи даний спір, суд керується наступним.

Укладений між сторонами Договір купівлі-продажу від 20.12.2021 № 8221 за своєю правовою природою є договорами поставки. До правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 599 цього Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

За умовами Специфікацій № 1 та № 2 до Договору термін поставки: 75-90 календарних днів з дати надходження 40% передоплати.

Оскільки попередня оплата за Специфікацією № 1 сплачена позивачем 22.12.2021, то термін поставки - до 22.03.2022. За Специфікацією № 2, попередня оплата за якою сплачена 25.01.2022, термін поставки - до 25.04.2022.

У строки, визначені умовами Договору та Специфікаціями, товар не був переданий позивачу.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У даній справі позивач вимагає від відповідача повернення попередньої оплати. Відповідач вважає, що ним строк виконання зобов`язання не порушено, вказує на форс-мажорні обставини, які є загальновідомою обставиною.

Так, указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента Україна та триває дотепер.

Загальним офіційним листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 підтверджено, що обставини з 24 лютого 2022 року (військова агресія Російської Федерації проти України) до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких (-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких (-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Частина 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачає, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, захоплення підприємств.

Цей перелік не є вичерпним, отже сторона договору, яка не може його виконати, вправі доводити існування відповідних обставин у загальному порядку.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видання відповідних сертифікатів.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно з ч. 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Сторонами у п. 7.1. - 7.3. Договору встановлено наступне: жодна із сторін не нестиме відповідальність за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань, якщо невиконання є наслідком повені, пожежі, землетрусу і інших стихійних лих або військових дій, що виникли після укладення Договору. Якщо будь-яке з названих обставин безпосередньо вплинуло на виконання зобов`язання в строк, встановлений в Договорі, то цей термін пропорційно відстрочується на час дії відповідної обставини. Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язання, зобов`язана негайно (проте не пізніше 5 днів з моменту їх настання і припинення) у письмовій формі повідомити іншу сторону про настання, передбачуваний термін дії і припинення вищезгаданих обставин. Факти, викладені, в повідомленні мають бути підтверджені Торговельно-промисловою палатою або іншим компетентним органом або організацією відповідної країни. Не повідомлення або невчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищезгадану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань за Договором.

Відповідач не дотримався порядку повідомлення позивача про неможливість виконання зобов`язання як протягом 5 днів з дня настання таких обставин, так і протягом 5 днів з дня перереєстрації юридичної особи на підконтрольній Україні території, отже, втратив право посилатися на форс-мажорні обставини та на відстрочення виконання зобов`язання на термін дії непереборної сили.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що відповідач повинен повернути попередню оплату за Договором у зв`язку з невиконання зобов`язання, тобто позовну вимогу про стягнення 636 972,48 грн слід задовольнити.

Також позивач просить стягнути з відповідача 123 920,14 грн інфляційних втрат та 20 496,56 грн 3% річних.

Частина друга статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 зробила висновок, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат за Специфікацією № 1 на суму боргу 318 486,24 грн за період квітень 2022 - березень 2023 у розмірі 67 766,98 грн та за Специфікацією № 2 на суму боргу 318 486,24 грн за період травень 2022 - березень 2023 у розмірі 56 153,16 грн, загальна сума інфляційних втрат 123 920,14 грн. Розрахунок є арифметично правильним, інфляційні втрати мають бути стягнуті з відповідача.

Під час здійснення розрахунку 3 % річних позивач припустився помилки в даті початку прострочення зобов`язання за Специфікацією № 2, а саме: позивач врахував день 25.04.2022, однак цей день є останнім днем виконання зобов`язання. Правильним є розрахунок:

за Специфікацією № 1 за період з 23.03.2022 до 04.05.2023 на суму боргу 318 486,24 грн розмір 3% річних становить 10 680,20 грн;

за Специфікацією № 2 за період з 26.04.2022 до 04.05.2023 на суму боргу 318 486,24 грн розмір 3% річних становить 9 790,18 грн;

всього - 20 470,38 грн.

Отже, позовна вимога про стягнення 3% річних має бути задоволена частково на суму 20 470,38 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,3% за кожен день користування.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Проценти річних, про які йдеться у ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених ст. 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у ст. 536 Цивільного кодексу України - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми. Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (ст. 536 Цивільного кодексу України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 по справі № 908/24/18, від 18.12.2018 по справі № 908/639/18.

У Договорі сторони передбачили, що у разі попередньої оплати товару (часткової передоплати) і прострочення поставки Товару понад 30 днів - Покупець має право вимагати, а Продавець зобов`язаний здійснити повернення передоплати, включаючи відсотки за користування грошовими коштами. Сторони погодили розмір в 3% від суми передоплати за кожен день користування чужими грошовими коштами (починаючи з дати здійснення передоплати). (п. 6.3. Договору)

Виходячи із свободи визначення умов договору відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони мають право викласти умови договору, зокрема і щодо способу обчислення процентів за користування грошовими коштами (за один день чи за календарний рік), на власний розсуд у спосіб, який є найбільш зрозумілим та прийнятним саме для них.

Положення, закріплені у статті 536 Цивільного кодексу України, є диспозитивними, а тому не можуть обмежувати сторін у визначенні способу проведення розрахунку процентів залежно від їх волевиявлення (за один день чи за календарний рік), оскільки будь-який з таких способів розрахунку, враховуючи сталу та загальновідому кількість днів у календарному році, дозволяє визначити шляхом простої арифметичної дії розмір процентів за один рік (чи навпаки за один день), за наявності такої потреби при тлумаченні змісту правочину.

Враховуючи те, що кількість днів у календарному році є сталою та загальновідомою, визначений у такий погоджений сторонами спосіб (за кожен день прострочення) розмір цих процентів завжди може бути перетворений у річні проценти методом математичного розрахунку.

Отже, визначення сторонами у спірному пункті 6.3. Договору обчислення процентів за користування грошовими коштами у спосіб за один календарний день, а не за календарний рік, не змінює правову природу таких процентів.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18.

Сторони у Договорі погодили розмір в 3 % (1095 % річних) від суми передоплати за кожен день користування чужими грошовими коштами (починаючи з дати здійснення передоплати), що відповідає нормам ст. 536, ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу Україні, а також вказаному вище висновку Верховного Суду. Відповідач, підписуючи Договір, погодився з такими умовами.

Однак розраховуючи розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами позивач використав ставку у розмірі 0,3 %, а саме:

за Специфікацією № 1 за період з 22.12.2021 до 22.03.2022 на суму боргу 318 486,24 грн х 0,3% / 100% х 91 день = 86 946,74 грн;

за Специфікацією № 2 за період з 25.01.2022 до 25.04.2022 на суму боргу 318 486,24 грн х 0,3% / 100% х 91 день = 86 946,74 грн;

разом 173 893,48 грн.

Оскільки сума нарахування є меншою, ніж можлива за умовами Договору, керуючись принципом диспозитивності господарського процесу, господарський суд вважає, що позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 173 893,48 грн, як 0,3 % за користування чужими коштами у відповідності до статті 536 Цивільного кодексу України.

Також позивач просить стягнути з відповідача 390 690,99 грн пені та 111 470,18 грн штрафу.

Згідно п. 6.3. Договору за прострочення постачання або недопоставку товару, Продавець сплачує Покупцеві пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення постачання або недопоставки, а за прострочення понад тридцять днів, додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості простроченого до постачання або недопоставленого товару.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У частині 1 ст. 230 Господарського кодексу України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку. Крім процесуальних аспектів, які охоплюються поняттям справедливого судівництва, важливим є і результат розгляду. Відтак до змісту поняття справедливого суду входить і законність, чесність та обґрунтованість правозастосовного вердикту, що має виноситися судом.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним.

За твердженням відповідача, з перших днів повномасштабного вторгнення м. Нова Каховка, де знаходилися промислові потужності та була зареєстрована юридична адреса відповідача на момент оголошення воєнного стану, опинилося в окупації. В безпосередній близькості до м. Нова Каховка проводилися бойові дії, а саме місто систематично зазнавало артилерійських обстрілів, в результаті чого транспортування вантажів та готової продукції стало неможливим.

Представник відповідача у судових засіданнях підтвердила, що виробничі потужності, на яких мав бути виготовлений товар, працівники підприємства, а також сировина для виготовлення товару, придбана за рахунок стягуваної попередньої оплати, знаходяться на тимчасово окупованій території України. Лише у вересні 2022 року товариство перереєструвало місцезнаходження юридичної особи на підконтрольній Україні території. Також представник зазначила, що документи бухгалтерського обліку та фінансова звітність залишились у м. Нова Каховка.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підриємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності відповідача є виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів.

За умовами Договору, що підтверджено також представниками сторін, відповідач є виробником товару, що був предметом купівлі-продажу. У Специфікаціях № 1 та № 2 встановлено вимогу до товару - 2022 р виготовлення.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що постачання товару здійснюється на умовах FСА, склад Продавця, м. Нова Каховка або перевізником призначеним Покупцем за рахунок останнього, за правилами ІНКОТЕРМС 2010 року.

Вказаним підтверджується, що товар мав бути виготовлений у м. Нова Каховка.

Як встановлено вище, термін поставки товару за Специфікацією № 1 - до 22.03.2022, за Специфікацією № 2 - до 25.04.2022.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно наказу № 224 від 17 серпня 2023 року), Новокаховська міська територіальна громада з 24.02.2022 знаходиться в тимчасовій окупації.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Згідно з ч. 2, 3, 6 ст. 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Під час режиму тимчасової окупації платіжний режим діє з урахуванням того, що система електронних платежів Національного банку України та внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти України, не застосовуються на тимчасово окупованій території.

На тимчасово окуповану територію поширюються норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" з урахуванням того, що електронні платіжні засоби, емітовані на тимчасово окупованій території, у тому числі мобільні платіжні інструменти, не можуть використовуватися на іншій території України з метою ініціювання переказу коштів.

Переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється.

За нормами ч. 2 ст. 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Станом на 24.02.2022 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачала, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

20.03.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України", яким п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" викладено в такій редакції: "3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;".

У редакції Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" станом на 07.05.2022 п. 1 ч. 1 ст. 3 встановлює, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях.

На день розгляду справи п. 1, 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачає, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;

3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Враховуючи викладене вище, господарський суд вважає, що відповідач не міг виконати зобов`язання з постачання товару і у цьому відсутня його вина.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 205 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

У разі неможливості виконання зобов`язання повністю або частково зобов`язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов`язану сторону від відповідальності за невиконання зобов`язання відповідно до вимог закону.

Зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 Цивільного кодексу України).

У даному випадку зобов`язання з передання товару продавцем покупцю за умовами Договору припинено неможливістю його виконання. Однак у відповідача виник обов`язок із повернення попередньої оплати, який на даний час не виконаний.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, господарський суд вважає, що обґрунтованим у даній справі є стягнення з відповідача попередньої оплати, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов`язання, які нараховуються незалежно від вини боржника, а також відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 536, 693 Цивільного кодексу України, оскільки факт перерахування коштів підтверджено матеріалами справи та не оспорюється відповідачем, таким чином відповідач мав змогу користуватися чужими грошовими коштами.

Однак суд вважає несправедливим та безпідставним стягнення пені та штрафу за прострочення постачання товару, оскільки відсутня вина відповідача за порушення зобов`язання. Тому у задоволенні позову в частині стягнення 111 470,18 грн штрафу та 390 690,99 грн пені слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, беручи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані докази в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування".

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивач заявляє про понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Положеннями ст. 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В матеріалах справи містяться докази на підтвердження того, що 01.05.2023 між адвокатом Лебедєвим Дмитром Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги, за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу та послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а саме: представництво та захист інтересів Клієнта у справі про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу №8221 від 20.12.2021 року, а Клієнт зобов`язується належним чином сплачувати за правничу (правову) допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання (а.с. 28-34).

Адвокат на підставі звернення Клієнта приймає на себе зобов`язання з надання правничої допомоги, здійснення представницьких повноважень, захисту прав і законних інтересів Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором (п. 2.1. Договору про надання правничої (правової) допомоги).

У розділі 4 Договору про надання правничої (правової) допомоги визначено умови щодо ціни договору та порядку оплати.

Так, згідно п. 4.1.-4.6. Договору про надання правничої (правової) допомоги сторони погодили, що розмір гонорару за послуги/роботи Адвоката за даним Договором становить: 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гон. 00 коп., які клієнт сплачує одним платежем. За вчинення інших дій за договором сторони обумовлюють вартість послуг та порядок їх сплати в Додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною цього договору. Розмір гонорару, вказаного у п. 4.1., не включає фактичні витрати, пов`язані з виконанням доручень Клієнта (відрядження, добові, транспортні витрати, поштові витрати, судові збори, витрати на фахівців тощо). Адвокат розпочинає виконання робіт та/або надання послуг за даним договором тільки після внесення Клієнтом заздалегідь обумовленої з Адвокатом суми авансу за надання правничої допомоги у заздалегідь погоджений між Сторонами строк. У разі порушення строків сплати авансу більш як на 5 (п`ять) днів, цей договір автоматично втрачає силу. За результатами надання правничої допомоги, на вимогу Клієнта, може бути складений акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатом правничої допомоги, витрачений час та і її вартість. Акт надсилається Адвокатом поштовою кореспонденцією, електронним листом на електронну поштову скриньку Клієнта, або іншим, заздалегідь узгодженим із Клієнтом, способом. Акт про надання правничої допомоги вважається підписаним, а надані за ним послуги та виконані роботи такими, що є належної якості і прийняті без застережень, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання Клієнтом, останній не надав Адвокату письмові аргументовані заперечення на акт. Сторони домовилися, що якщо поштове повідомлення про надсилання акту про надання правничої допомоги повернеться Адвокату, то незалежно від причини такого повернення (відсутність Клієнта за його місцезнаходженням, Клієнт відмовився від отримання листа тощо), Клієнт вважається таким, що отримав акт про надання правничої допомоги за цим договором належним чином.

Відповідно п. 8.1. Договору про надання правничої (правової) допомоги даний Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до кінця відповідного календарного року, в якому він був укладений, або до винесення рішення по справі судом відповідної інстанції чи в разі виконання завдань, визначених у п. 1.1. Договору, в залежності від того, яка з наведених обставин настане раніше, якщо інше не узгоджено додатковою угодою.

Договір підписано та кріплено печаткою клієнта.

В матеріалах справи міститься товарний чек № 1 від 01.05.2023, яким підтверджено оплату за послуги відповідно до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.05.2023 від ТОВ "ХЗПТУ" (ЄДРПОУ 19364229) у розмірі 25 000,00 грн.

Позивач наголошує, що сума гонорару є зафіксована в договорі та не потребує деталізації послуги, які надані адвокатом на виконання договору.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача складені та підписані наступні документи: позовна заява з додатками, заява про усунення недоліків, клопотання про проведення судового засідання по справі в режимі відеоконференції, зава про внесення даних РНОКПП до додаткових відомостей про учасника справи та ознайомлення з матеріалами справи.

Суд також враховує участь представника позивача, адвоката Лебедєва Д.В. у чотирьох засіданнях суду в режимі відеоконференції (02.08.2023, 18.08.2023, 18.09.2023, 02.10.2023).

Крім того в матеріалах справи міститься ордер серії АХ № 1131844 від 22.05.2023 та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2060 від 21.12.2016 року Лебедєва Д.В.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що сторони Договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.05.2023 дійшли згоди встановити фіксований розмір гонорару адвоката - 25 000,00 грн.

Поряд з цим у п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 висловлено правову позицію, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки, зокрема, викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України" (п. 80), від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (п. 34-36), від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Господарський суд враховує, що клопотання відповідача в порядку ч. 5 ст. 126 ГПК України щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не надходило.

В той час у ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

При цьому на предмет відповідності критеріям зазначеним в ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7 та 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, оцінивши поведінку/дії/бездіяльність обох сторін, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн є пропорційними до предмета спору.

Разом з цим за змістом п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково (65,54 %), витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача у сумі 16 385,00 грн.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" (27000, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, смт Добровеличківка, вул. Центральна, буд. 84, код ЄДРПОУ 39581767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (61019, м. Харків, пр. Ново-Баварський, 118, код ЄДРПОУ 19364229) попередню оплату за Договором купівлі-продажу № 8221 від 20.12.2021 у розмірі 636 972,48 грн, 123 920,14 грн інфляційних витрат, 20 470,38 грн 3% річних, 173 893,48 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, а також 14 328,13 грн судового збору та 16 385,00 грн витрат на правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати через систему "Електронний суд": представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування", адвокату Лебедєву Д.В., Товариству з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" та представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ", адвокату Добровій С.К.

Повне рішення складено 12.10.2023.

Суддя О.Л. Бестаченко