Постанова

від 30.04.2024 по справі 912/1045/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2024 року м.Дніпро Справа № 912/1045/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.

Учасники процесу не зявились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.10.2023 (суддя Бестаченко О.Л.) у справі №912/1045/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ"

про стягнення 1 457 443, 83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування", яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" про стягнення 636 972,48 грн попередньої оплати, 390 690,99 грн пені, 123 920,14 грн інфляційних витрат, 20 496,56 грн 3% річних, 111 470,18 грн штрафу, 173 893,48 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, з покладенням на відповідача судових витрат.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2023 у справі №912/1045/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" попередню оплату за Договором купівлі-продажу № 8221 від 20.12.2021 у розмірі 636 972,48 грн, 123 920,14 грн інфляційних витрат, 20 470,38 грн 3% річних, 173 893,48 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, а також 14 328,13 грн судового збору та 16 385,00 грн витрат на правову допомогу.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 20.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 8221 (далі - Договір, а.с. 17-22), згідно з п. 1.1., 1.2. якого Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим Договором передати у власність Покупця товар в асортименті та в кількості, визначених цим Договором, а Покупець, відповідно, зобов`язався прийняти цей товар та сплатити за нього визначену цим Договором грошову суму (ціну). Найменування (асортимент), ціна, кількість, загальна вартість цього товару вказуються в специфікаціях (додатках), які додаються до договору і є його невід`ємною частиною.

На виконання умов п. 1.2. Договору між позивачем та відповідачем підписано Специфікацію від 20.12.2021 № 1 (як додаток № 1 до Договору, а.с. 23) та Специфікацію від 18.01.2022 № 1 (як додаток № 2 до Договору, а.с. 24).

На виконання умов Договору Позивачем було здійснено передплату за продукцію (40 % вартості продукції):

- 22.12.2021 за Специфікацією від 20.12.2021 № 1 розмірі 318 486,24 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 22.12.2021 № 5505 (а.с. 25);

- 25.01.2022 Специфікацією від 18.01.2022 № 2 розмірі 318 486,24 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.01.2022 № 301 (а.с. 26).

За умовами Специфікацій № 1 та № 2 до Договору термін поставки: 75-90 календарних днів з дати надходження 40% передоплати.

Оскільки попередня оплата за Специфікацією № 1 сплачена позивачем 22.12.2021, то термін поставки - до 22.03.2022. За Специфікацією № 2, попередня оплата за якою сплачена 25.01.2022, термін поставки - до 25.04.2022.

У строки, визначені умовами Договору та Специфікаціями, товар не був переданий позивачу.

Відповідач не дотримався порядку повідомлення позивача про неможливість виконання зобов`язання як протягом 5 днів з дня настання таких обставин, так і протягом 5 днів з дня перереєстрації юридичної особи на підконтрольній Україні території, отже, втратив право посилатися на форс-мажорні обставини та на відстрочення виконання зобов`язання на термін дії непереборної сили.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшшов висновку, що відповідач повинен повернути попередню оплату за Договором у зв`язку з невиконання зобов`язання, тобто позовна вимога про стягнення 636 972,48 грн підлягає задоволенню.

Господарський суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат за Специфікацією № 1 на суму боргу 318 486,24 грн за період квітень 2022 - березень 2023 та за Специфікацією № 2 за період травень 2022 - березень 2023року дійшов висновку, що розрахунок є арифметично правильним, а інфляційні втрати в розмірі 123 920,14 грн підлягають задоволенню.

Натомість, під час здійснення розрахунку 3 % річних, за висновком суду першої інстанції позивач припустився помилки в даті початку прострочення зобов`язання за Специфікацією № 2, а саме: позивач врахував день 25.04.2022, однак цей день є останнім днем виконання зобов`язання, дійшов висновку, що правильним є розрахунок:

за Специфікацією № 1 за період з 23.03.2022 до 04.05.2023 на суму боргу 318 486,24 грн розмір 3% річних становить 10 680,20 грн;

за Специфікацією № 2 за період з 26.04.2022 до 04.05.2023 на суму боргу 318 486,24 грн розмір 3% річних становить 9 790,18 грн.

Відповідно, задоволенню підлягає стягненню 3% річних на суму 20 470,38 грн.

Перевіривши розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,3% за кожен день користування, визначених у пункті 6.3. Договору, місцевий господарський суд дійшов вписновку що задоволенню підлягає 173 893,48 грн, яка є меншою ніж можлива за умовами Договору в зв`язку із чим, керуючись принципом диспозитивності господарського процесу, господарський суд вважає, що позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 173 893,48 грн, як 0,3 % за користування чужими коштами у відповідності до статті 536 Цивільного кодексу України.

Щодо заявлених до стягнення 390 690,99 грн пені та 111 470,18 грн штрафу, нарахованих на підставі п. 6.3. Договору, місцевий господарський суд дійшов висновку, до у даному випадку зобов`язання з передання товару продавцем покупцю за умовами Договору припинено неможливістю його виконання. Однак у відповідача виник обов`язок із повернення попередньої оплати, який на даний час не виконаний. Відповідно, за висновком суду першої інстанції, обґрунтованим у даній справі є стягнення з відповідача попередньої оплати, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов`язання, які нараховуються незалежно від вини боржника, а також відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 536, 693 Цивільного кодексу України. Однак суд вважає несправедливим та безпідставним стягнення пені та штрафу за прострочення постачання товару, оскільки відсутня вина відповідача за порушення зобов`язання. Тому у задоволенні позову в частині стягнення 111 470,18 грн штрафу та 390 690,99 грн пені слід відмовити.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що повномасштабне вторгнення російської федерації 24.02.2022 р. та окупація м. Нова Каховка, де знаходилися промислові потужності та була зареєстрована юридична адреса Відповідача, підпадають під визначення «військових дій, що виникли після укладення Договору» в розумінні п. 7.1 Договору купівлі-продажу № 8221 від 20.12.2021 р. І такі обставини безпосередньо вплинули і впливають на виконання зобов`язання в строк, встановлений в Договорі.

Таким чином, відповідно до положень п. 7.2 укладеного між сторонами Договору, який є ооов язковим для виконання сторонами, зобов`язання Відповідача з поставки товару Позивачу не припинилося, а тільки його виконання переноситься до моменту усунення відповідних перешкод.

Звертає увагу на те, що Позивач не направляв Відповідачу повідомлення про односторонню відмову від Договору купівлі-продажу № 8221 від 20.12.2021 р. та не заявляв позовної вимоги про розірвання договору в порядку ст. 652 ЦК України.

При цьому також сторони в Договорі купівлі-продажу № 8221 від 20.12.2021 р. не передбачили строк, протягом якого обставини непереборної сили мають продовжуватись, щоб інша сторона отримала право ініціювати одностороннє припинення договору.

Відповідно до п. 9.6 Договору купівлі-продажу розірвання Договору в односторонньому порядку не допускається.

Таким чином, Договір купівлі-продажу № 8221 від 20.12.2021 р. не припинився і продовжує діяти, строк поставки товару був відстрочений на час дії обставин непереборної сили і на момент розгляду справи не настав, зобов`язання сторін не припинилися, а отже ч. 2 ст. 693 ЦК України, яку застосував суд першої інстанції в якості підстави для стягнення попередньої оплати, не підлягає застосуванню до відносин сторін.

Сам обов`язок Відповідача повідомити Позивача про виникнення обставин непереборної сили протягом 5 днів з дня настання таких обставин не міг бути виконаний Позивачем саме внаслідок дії цих же самих обставин непереборної сили. Так, м. Нова Каховка, у якому на той момент знаходився Відповідач та всі його працівники, опинилося в окупації в перший же день війни 24.02.2022 р. Починаючи з 24.02.2022 р. послуги поштового зв`язку в м. Нова Каховка не надавалися, будь-які державні органи не працювали. Тож жодної можливості повідомити у письмовій формі Позивача про створення неможливості виконання зобов`язання у Відповідача не було.

Відповідач не відмовлявся і не відмовляється від свого зобов`язання поставити Позивачу замовлений товар, але тимчасово не може його виконати з об`єктивних причин, що знаходяться поза межами його контролю, адже здійснити поставку товару через лінію фронту на даний момент неможливо.

Разом з тим, Позивач також до цього часу не ініціював розірвання Договору купівлі- продажу з Відповідачем чи зміну умов Договору, а отже вимоги Позивача про повернення суми попередньої оплати є передчасними.

У Відповідача не було перед Позивачем грошових зобов`язань в період з 23.03.2022 до 04.05.2023 та з 26.04.2022 до 04.05.2023 відповідно, тому Відповідач не може нести відповідальності за порушення грошових зобов`язань.

На підставі п. 7.2 Договору купівлі-продажу зобов`язання Відповідача з поставки товару Позивачу не припинилися, а лише їх виконання було відстрочено до моменту припинення дії непередбачуваних обставин.

Відповідно, негрошові зобов`язання Відповідача щодо поставки товару не трансформувалися в грошові зобов язання щодо повернення попередньої оплати, а тому Позивач не мав підстав нараховувати інфляційні втрати та 3% річних за період з 23.03.2022 до 04.05.2023 за Специфікацією № 1 та з 26.04.2022 до 04.05.2023 за Специфікацією № 2.

Крім того, інфляція та 3% річних нараховані Позивачем з першого дня після закінчення передбаченого Договором строку поставки, хоча відповідно до п. 6.3 Договору Позивач мав право висунути вимогу про повернення попередньої оплати не раніше ніж через 30 днів після прострочення поставки.

Вказує, що зобов`язання Відповідача щодо поставки товару не припинилися, а лише їх виконання було відстрочено на підставі п. 7.2 Договору купівлі- продажу до моменту припинення дії непередбачуваних обставин. Отже, підстави для застосування до Відповідача такої міри відповідальності, як стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, відсутні.

Відповідач не користувався «безпідставно одержаними» чи «збереженими» чужими грошовими коштами, а повністю витратив отриману від Позивача попередню оплату на закупівлю сировини, запчастин, які були використані на виготовлення товару, що знаходиться на окупованій території в м. Нова Каховка і буде поставлений Позивачу після усунення відповідних перешкод.

Обов`язок сплати 3% від суми передоплати за кожен день відповідно до п. 6.3 Договору купівлі-продажу може виникнути у Продавця лише у разі прострочення поставки товару понад 30 днів, а п. 6.3, який встановлює цей обов`язок, міститься в розділі 6 Договору купівлі- продажу, який має назву «Відповідальність сторін».

Тобто, стягнення 3% від суми передоплати за кожен день є передбаченою сторонами Договору штрафною санкцією за порушення зобов`язання в розумінні ст. 230 Господарського кодексу України, а не є передбаченою ст. 536 Цивільного кодексу України платою за користування чужими коштами, як помилково вважав суд першої інстанції.

А отже відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 617 ЦК України така штрафна санкція не може бути застосована до Відповідача за відсутності його вини у порушенні зобов`язань.

В даній справі стягнення судом першої інстанції з Відповідача відсотків в розмірі 0,3 % від суми передоплати за день, що відповідає ставці 109,5 % річних, є непропорційним, несправедливим, невиправдано обтяжливим та непосильним тягарем для Відповідача, який у зв`язку з окупацією м. Нова Каховка втратив доступ до всіх своїх активів та фактично позбувся можливості на даний час здійснювати господарську діяльність.

До того ж, Позивачем здійснено нарахування відсотків за період з 22.12.2021 до 22.03.2022 за Специфікацією № 1 та з 25.01.2022 до 25.04.2022 за Специфікацією № 2, тобто, до моменту закінчення передбаченого Договором строку поставки, тобто, за період, коли Відповідач мав право правомірно користуватися грошовими коштами.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими та безпідставними. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, оскаржуване рішення залишити без змін.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023 року відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №912/1045/23. Доручено Господарському суду Кіровоградської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №912/1045/23.

13.11.2023 року матеріали справи №912/1045/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.10.2023 у справі №912/1045/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 30.01.2024 о 11:30 годин. Засідання відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 65, в залі засідань № 207, а в разі надходження відповідних заяв чи клопотань - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів учасників провадження у справі та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою суду від 24.01.2024 вирішено проводити судові засідання у справі №912/1045/23 в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №207) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon".

29.01.2024 представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином.

Ухвалою суду від 30.01.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 30.04.2024 на 11:30 год.

08.04.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що представник апелянта не має можливості брати участь у зазначеному судовому засіданні через участь у іншій справі, призначеної до розгляду ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.04.2024 на 30.04.2024 на 12:00.

Колегія суддів зазначає, що товариство не обмежене у праві вибору представника і у рамках свого права користується можливістю залучити будь-якого іншого представника для представництва своїх інтересів та участі у судовому засіданні.

Відповідно до статті 202 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 273 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ".

У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" про відкладення розгляду справи.

30.04.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

20.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 8221 (далі - Договір, а.с. 17-22), згідно з п. 1.1., 1.2. якого Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим Договором передати у власність Покупця товар в асортименті та в кількості, визначених цим Договором, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та сплатити за нього визначену цим Договором грошову суму (ціну). Найменування (асортимент), ціна, кількість, загальна вартість цього товару вказуються в специфікаціях (додатках), які додаються до договору і є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1.-2.6. Договору Продавець передає товар на адресу Покупця за договірними цінами, які вказуються в специфікаціях. Сума цього договору складається із загальної вартості, вказаної в специфікаціях, що додаються до договору. Валюта Договору і платежу - українська гривна. Форма розрахунків - безготівкова. Допускається інша форма розрахунків, передбачена законодавством України.

Оплата за товар здійснюється в наступному порядку:

- 40% - вартості товару (партії) - в порядку попередньої оплати;

- 30% - вартості товару (партії) - протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту повідомлення (на електронну адресу a.trigublyak@hzpto.com) про готовність товару до відвантаження;

- 30% - вартості товару (партії) - впродовж 30 днів з дати поставки товару.

Умови оплати товару, визначені в специфікації, є пріоритетними по відношенню до тексту цього Договору.

Всі розрахунки за цим Договором здійснюються в безготівковій формі і в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на відповідні банківські реквізити, зазначені Сторонами в цьому Договорі та / або додатках до нього.

Розділом 3 Договору передбачено умови поставки.

Відповідно до п. 3.1.-3.3. Договору постачання товару здійснюється на умовах FСА, склад Продавця, м. Нова Каховка або перевізником призначеним Покупцем за рахунок останнього, за правилами ІНКОТЕРМС 2010 року. Умови постачання товару, визначені в специфікації, є пріоритетними по відношенню до тексту цього Договору. Термін поставки товару (партії) вказується в кожній окремій специфікації, які є невід`ємною частиною договору.

Дострокове постачання товару допускається лише за узгодженням з Покупцем.

Датою постачання товару вважається дата, визначена в товаросупроводжувальних документах.

Розділом 4 Договору передбачено порядок прийняття товару.

Згідно п. 6.1., 6.3. Договору в разі порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, відповідно до чинного законодавства України.

За прострочення постачання або недопоставку товару, Продавець сплачує Покупцеві пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення постачання або недопоставки, а за прострочення понад тридцять днів, додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості простроченого до постачання або недопоставленого товару.

У разі попередньої оплати товару (часткової передоплати) і прострочення поставки Товару понад 30 днів - Покупець має право вимагати, а Продавець зобов`язаний здійснити повернення передоплати, включаючи відсотки за користування грошовими коштами. Сторони погодили розмір в 3% від суми передоплати за кожен день користування чужими грошовими коштами (починаючи з дати здійснення передоплати).

Розділом 7 Договору передбачено "Форс-мажорні" обставини.

Відповідно до п. 7.1.-7.3. Договору жодна із сторін не нестиме відповідальність за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань, якщо невиконання є наслідком повені, пожежі, землетрусу і інших стихійних лих або військових дій, що виникли після укладення Договору.

Якщо будь-яке з названих обставин безпосередньо вплинуло на виконання зобов`язання в строк, встановлений в Договорі, то цей термін пропорційно відстрочується на час дії відповідної обставини.

Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язання, зобов`язана негайно (проте не пізніше 5 днів з моменту їх настання і припинення) у письмовій формі повідомити іншу сторону про настання, передбачуваний термін дії і припинення вищезгаданих обставин. Факти, викладені, в повідомленні мають бути підтверджені Торговельно-промисловою палатою або іншим компетентним органом або організацією відповідної країни. Не повідомлення або невчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищезгадану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань за Договором.

У відповідності до п. 9.15 Договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022.

Договір підписано та скріплено печатками уповноважених представниками сторін.

На виконання умов п. 1.2. Договору між позивачем та відповідачем підписано Специфікацію від 20.12.2021 № 1 (як додаток № 1 до Договору, а.с. 23) та Специфікацію від 18.01.2022 № 1 (як додаток № 2 до Договору, а.с. 24).

За змістом Специфікації від 20.12.2021 № 1, товаром за Договором є:

- 5МТКН711-10У2, 110 кВт, 600/об/мин, ІМ1003, с энкодером, с вентилятором независимого охлаждения, класс изоляции Н, для работы с преобразовтелем частоты, у кількості 2 шт за ціною (без ПДВ) 234 517,00 грн, сума (без ПДВ) 469 034,00 грн;

- 5МТКН311-6У2, 11 кВт, 900 об/мин, ІМ1003, с вентилятором независимого охлаждения, класс изоляции Н, для работы с преобразователем частоты, у кількості 1 шт за ціною (без ПДВ) 44 965,00 грн, сума (без ПДВ) 44 965,00 грн;

- 5МТКН412-6У2, 30 кВт, 945 об/мин, ІМ1003, с вентилятором независимого охлаждения, класс изоляции Н, для работы с преобразователем частоты, у кількості 2 шт за ціною (без ПДВ) 74 757,00 грн, сума (без ПДВ) 149 514,00 грн. Загальна вартість товару - 796 215,60 грн (з ПДВ).

Термін поставки: 75-90 календарних днів з дати надходження 40 % передплати. Товар 2022 р. виготовлення.

За змістом Специфікації від 18.01.2022 № 2, товаром за Договором є:

- 5МТКН711-10У2, 110 кВт, 600/об/мин, ІМ1003, с энкодером, с вентилятором независимого охлаждения, класс изоляции Н, для работы с преобразовтелем частоты, у кількості 2 шт за ціною (без ПДВ) 234 517,00 грн, сума (без ПДВ) 469 034,00 грн;

- 5МТКН311-6У2, 11 кВт, 900 об/мин, ІМ1003, с вентилятором независимого охлаждения, класс изоляции Н, для работы с преобразователем частоты, у кількості 1 шт за ціною (без ПДВ) 44 965,00 грн, сума (без ПДВ) 44 965,00 грн;

- 5МТКН412-6У2, 30 кВт, 945 об/мин, ІМ1003, с вентилятором независимого охлаждения, класс изоляции Н, для работы с преобразователем частоты, у кількості 2 шт за ціною (без ПДВ) 74 757,00 грн, сума (без ПДВ) 149 514,00 грн. Загальна вартість товару - 796 215,60 грн (з ПДВ).

Термін поставки: 75-90 календарних днів з дати надходження 40 % передплати. Товар 2022 р. виготовлення.

На виконання умов Договору Позивачем було здійснено передплату за продукцію (40 % вартості продукції):

- 22.12.2021 за Специфікацією від 20.12.2021 № 1 розмірі 318 486,24 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 22.12.2021 № 5505 (а.с. 25);

- 25.01.2022 Специфікацією від 18.01.2022 № 2 розмірі 318 486,24 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.01.2022 № 301 (а.с. 26).

Позивач зазначає, що з огляду на граничний термін здійснення поставки 90 днів, Постачальник повинен був здійснити постачання Товару:

- за Специфікацією від 20.12.2021 № 1 у строк до 22.03.2022 року включно;

- за Специфікацією від 18.01.2022 № 2 у строк до 24.04.2022 року включно.

Станом на момент звернення позивача до суду, відповідач умови Договору щодо виготовлення та поставки товару належним чином не виконав, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" звернулося до суду за захистом своїх прав та інтересів щодо повернення попередньої оплати.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України ,колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанцїі в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що 20.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 8221 (далі - Договір, а.с. 17-22), підписано Специфікацію від 20.12.2021 № 1 (як додаток № 1 до Договору, а.с. 23) та Специфікацію від 18.01.2022 № 1 (як додаток № 2 до Договору, а.с. 24) і Позивачем було здійснено передплату за продукцію (40 % вартості продукції):

- 22.12.2021 за Специфікацією від 20.12.2021 № 1 розмірі 318 486,24 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 22.12.2021 № 5505 (а.с. 25);

- 25.01.2022 Специфікацією від 18.01.2022 № 2 розмірі 318 486,24 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.01.2022 № 301 (а.с. 26).

Предметом позовних вимог є в тому числі матеріально - правова вимога про повернення попередньої оплати у розмірі 636 972,48 грн у зв`язку з невиконання зобов`язання, яка в свою чергу, на думку апелянта не підлягає задоволенню через те, що строк виконання зобов`язання не порушено оскільки настали форс-мажорні обставини, що, в свою чергу є загальновідомою обставиною.

Колегія суддів зауважує, що невиконання зобов`язань через вплив форс-мажорних обставин звільняє виключно від відповідальності за порушення зобов`язань та жодним чином не звільняє від виконання самого зобов`язання. Та більше, не звільняє від необхідності, за вимогою кредитора, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, оскільки таке зобов`язання є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19).

Укладений між сторонами Договір купівлі-продажу від 20.12.2021 № 8221 за своєю правовою природою є договором поставки. До правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 599 цього Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Апелянтом не спростована правильність висновків суду першої інстанції в частині того, що « … за умовами Специфікацій № 1 та № 2 до Договору термін поставки: 75-90 календарних днів з дати надходження 40% передоплати.

Оскільки попередня оплата за Специфікацією № 1 сплачена позивачем 22.12.2021, то термін поставки - до 22.03.2022. За Специфікацією № 2, попередня оплата за якою сплачена 25.01.2022, термін поставки - до 25.04.2022.

У строки, визначені умовами Договору та Специфікаціями, товар не був переданий позивачу…»

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що відповідач повинен повернути попередню оплату за Договором у зв`язку з невиконання зобов`язання, тобто позовну вимогу про стягнення 636 972,48 грн слід задовольнити

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … товар мав бути виготовлений у м. Нова Каховка Херсонської області;

- станом на 24.02.2022 р. Відповідач мав зареєстроване місцезнаходження в м. Нова Каховка Херсонської області;

- згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно наказу № 224 від 17 серпня 2023 року), Новокаховська міська територіальна громада з 24.02.2022 і по даний час знаходиться в тимчасовій окупації.

Відповідно до п. 7.1 укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № 8221 від

20.12.2021 р. жодна із сторін не нестиме відповідальність за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань, якщо невиконання є наслідком повені, пожежі, землетрусу і інших стихійних лих або військових дій, що виникли після укладення Договору.

Пункт 7.2 Договору купівлі-продажу № 8221 від 20.12.2021 р. передбачає, що якщо будь- яке з названих обставин безпосередньо вплинуло на виконання зобов`язання в строк, встановлений в Договорі, то цей термін пропорційно відстрочується па час дії відповідної обставини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 526 ЦК України виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Повномасштабне вторгнення російської федерації 24.02.2022 р. та окупація м. Нова Каховка, де знаходилися промислові потужності та була зареєстрована юридична адреса Відповідача, підпадають під визначення «військових дій, що виникли після укладення Договору» в розумінні п. 7.1 Договору купівлі-продажу № 8221 від 20.12.2021 р. І такі обставини безпосередньо вплинули і впливають на виконання зобов`язання в строк, встановлений в Договорі.

Таким чином, відповідно до положень п. 7.2 укладеного між сторонами Договору, який є ооов язковим для виконання сторонами, зобов`язання Відповідача з поставки товару Позивачу не припинилося, а тільки його виконання переноситься до моменту усунення відповідних перешкод.

Звертаємо увагу на те, що Позивач не направляв Відповідачу повідомлення про односторонню відмову від Договору купівлі-продажу № 8221 від 20.12.2021 р. та не заявляв позовної вимоги про розірвання договору в порядку ст. 652 ЦК України.

При цьому також сторони в Договорі купівлі-продажу № 8221 від 20.12.2021 р. не передбачили строк, протягом якого обставини непереборної сили мають продовжуватись, щоб інша сторона отримала право ініціювати одностороннє припинення договору.

Відповідно до п. 9.6 Договору купівлі-продажу розірвання Договору в односторонньому порядку не допускається.

Таким чином, Договір купівлі-продажу № 8221 від 20.12.2021 р. не припинився і продовжує діяти, строк поставки товару був відстрочений на час дії обставин непереборної сили і на момент розгляду справи не настав, зобов`язання сторін не припинилися, а отже ч. 2 ст. 693 ЦК України, яку застосував суд першої інстанції в якості підстави для стягнення попередньої оплати, не підлягає застосуванню до відносин сторін.

Суд першої інстанції посилався на не дотримання Відповідачем 5-денного терміну повідомлення Позивача про неможливість виконання зобов`язання, зазначивши, що через таке неповідомлення Відповідач втратив право посилатися на форс-мажорні обставини та на відстрочення виконання зобов`язання на термін дії непереборної сили

Проте, сам обов`язок Відповідача повідомити Позивача про виникнення обставин непереборної сили протягом 5 днів з дня настання таких обставин не міг бути виконаний Позивачем саме внаслідок дії цих же самих обставин непереборної сили. Так, м. Нова Каховка, у якому на той момент знаходився Відповідач та всі його працівники, опинилося в окупації в перший же день війни 24.02.2022 р. Починаючи з 24.02.2022 р. послуги поштового зв`язку в м. Нова Каховка не надавалися, будь-які державні органи не працювали. Тож жодної можливості повідомити у письмовій формі Позивача про створення неможливості виконання зобов`язання у Відповідача не було.

Таким чином, на підставі ст. 617 ЦК України Відповідач звільняється від відповідальності за порушення свого зобов`язання щодо своєчасного повідомлення Позивача про виникнення непередбачуваних обставин.

Крім того, обставини відносно початку військових дій, введення воєнного стану, окупації м. Нова Каховка, є загальновідомими та були відомі Позивачу без необхідності окремого письмового повідомлення від Відповідача. Як і було відомо та зрозуміло для Позивача, що зазначені обставини неодмінно впливають на спроможність Відповідача своєчасно поставити товар, який виготовлявся у м. Нова Каховка, про що Позивачу було відомо зі змісту Договору.

Відповідач не відмовлявся і не відмовляється від свого зобов`язання поставити Позивачу замовлений товар, але тимчасово не може його виконати з об`єктивних причин, що знаходяться поза межами його контролю, адже здійснити поставку товару через лінію фронту на даний момент неможливо.

Разом з тим, Позивач також до цього часу не ініціював розірвання Договору купівлі- продажу з Відповідачем чи зміну умов Договору, а отже вимоги Позивача про повернення суми попередньої оплати є передчасними…».

Частина друга статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 зробила висновок, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … у Відповідача не було перед Позивачем грошових зобов`язань в період з 23.03.2022 до 04.05.2023 та з 26.04.2022 до 04.05.2023 відповідно, тому Відповідач не може нести відповідальності за порушення грошових зобов`язань.

Так, пунктом 6.3 Договору купівлі-продажу № 8221 від 20.12.2021 р. передбачено наступне: за прострочення постачання або недопоставку товару, Продавець сплачує Покупцеві пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення постачання або недопоставки, а за прострочення понад тридцять днів, додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вказаної вартості простроченого до постачання або недопоставленого товару. У разі попередньої оплати товару (часткової передоплати) і прострочення поставки Товару понад 30 днів - Покупець має право вимагати, а Продавець зобов`язаний здійснити повернення передоплати, включаючи відсотки за користування грошовими коштами.

Таким чином, укладений між сторонами договір передбачає відповідальність за прострочення постачання товару (негрошове зобов`язання) у вигляді пені та штрафу у відсотках від вартості не поставленого в строк товару.

Як вбачається з позовної заяви, в даній справі Позивач заявляв вимогу про стягнення з Відповідача пені за прострочення поставки товару за період з 23.03.2022 по 04.05.2023 за Специфікацією № 1 та з 26.04.2022 по 04.05.2023 за Специфікацією № 2 відповідно. Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні цих позовних вимог у зв`язку з відсутністю вини Відповідача у простроченні поставки.

Вимоги про стягнення передбачених договором в нарахувань (штрафу та пені) за несвоєчасне постачання товару є взаємовиключними з вимогами щодо нарахування трьох відсотків та інфляційних витрат, передбачених статтею 625 ЦК України.

В даному випадку у Відповідача перед Позивачем у відповідний період існувало та продовжує існувати негрошове (майнове) зобов`язання щодо поставки товару, а не грошове зобов`язання щодо сплати коштів, тож застосування міри відповідальності за порушення грошових зобов`язань є безпідставним. Тим більше, що, як встановив суд першої інстанції, вина Відповідача у порушенні зобов`язань відсутня.

Посилання суду першої інстанції на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 є безпідставним, адже правовідносини сторін у справі № 918/631/19 та у даній справі не є подібними. Так, на відміну від обставин справи № 918/631/19, де у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, в даній справі сторони у Договорі купівлі-продажу № 8221 від

20.12.2021 р., зокрема в п. 6.3 Договору, передбачили, що Покупець має право вимагати здійснити повернення передоплати у разі прострочення поставки Товару понад 30 днів.

Проте, Позивач в даній справі після прострочення поставки товару на понад 30 днів не звертався до Відповідача з вимогою про здійснення повернення попередньої оплати, а навпаки, як вбачається з позовної заяви, вимагав сплатити пеню за несвоєчасну поставку товару за період з 23.03.2022 до 04.05.2023 за Специфікацією № 1 та з 26.04.2022 до 04.05.2023 за Специфікацією №2.

Крім того, як зазначалося вище, на підставі п. 7.2 Договору купівлі-продажу зобов`язання Відповідача з поставки товару Позивачу не припинилися, а лише їх виконання було відстрочено до моменту припинення дії непередбачуваних обставин.

Відповідно, негрошові зобов`язання Відповідача щодо поставки товару не трансформувалися в грошові зобов язання щодо повернення попередньої оплати, а тому Позивач не мав підстав нараховувати інфляційні втрати та 3% річних за період з 23.03.2022 до 04.05.2023 за Специфікацією № 1 та з 26.04.2022 до 04.05.2023 за Специфікацією № 2.

Крім того, інфляція та 3% річних нараховані Позивачем з першого дня після закінчення передбаченого Договором строку поставки, хоча відповідно до п. 6.3 Договору Позивач мав право висунути вимогу про повернення попередньої оплати не раніше ніж через 30 днів після прострочення поставки…».

Оскільки апелянтом не оспорюється правильність арифметичних розрахунків суду першої інстанції в частині того, що розрахунок інфляційних втрат за Специфікацією № 1 на суму боргу 318 486,24 грн за період квітень 2022 - березень 2023 та за Специфікацією № 2 за період травень 2022 - березень 2023року є арифметично правильним, а при розрахунку 3 % річних позивач припустився помилки в даті початку прострочення зобов`язання за Специфікацією № 2, а саме: позивач врахував день 25.04.2022, однак цей день є останнім днем виконання зобов`язання, колегія суддів доходить висновку про правильність висновку суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 123 920,14 грн та 3% річних на суму 20 470,38 грн, відповідно.

Проценти річних, про які йдеться у ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених ст. 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у ст. 536 Цивільного кодексу України - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми. Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (ст. 536 Цивільного кодексу України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 по справі № 908/24/18, від 18.12.2018 по справі № 908/639/18.

Апелянтом не спростовано відповідність фактичним обставинам справи того, що у Договорі сторони передбачили, що у разі попередньої оплати товару (часткової передоплати) і прострочення поставки Товару понад 30 днів - Покупець має право вимагати, а Продавець зобов`язаний здійснити повернення передоплати, включаючи відсотки за користування грошовими коштами. Сторони погодили розмір в 3% від суми передоплати за кожен день користування чужими грошовими коштами (починаючи з дати здійснення передоплати). (п. 6.3. Договору), тобто 3 % (1095 % річних) від суми передоплати за кожен день користування чужими грошовими коштами (починаючи з дати здійснення передоплати).

Виходячи із свободи визначення умов договору відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони мають право викласти умови договору, зокрема і щодо способу обчислення процентів за користування грошовими коштами (за один день чи за календарний рік), на власний розсуд у спосіб, який є найбільш зрозумілим та прийнятним саме для них.

Положення, закріплені у статті 536 Цивільного кодексу України, є диспозитивними, а тому не можуть обмежувати сторін у визначенні способу проведення розрахунку процентів залежно від їх волевиявлення (за один день чи за календарний рік), оскільки будь-який з таких способів розрахунку, враховуючи сталу та загальновідому кількість днів у календарному році, дозволяє визначити шляхом простої арифметичної дії розмір процентів за один рік (чи навпаки за один день), за наявності такої потреби при тлумаченні змісту правочину.

Враховуючи те, що кількість днів у календарному році є сталою та загальновідомою, визначений у такий погоджений сторонами спосіб (за кожен день прострочення) розмір цих процентів завжди може бути перетворений у річні проценти методом математичного розрахунку.

Визначення сторонами у спірному пункті 6.3. Договору обчислення процентів за користування грошовими коштами у спосіб за один календарний день, а не за календарний рік, не змінює правову природу таких процентів.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … По-перше, як зазначалося вище, зобов`язання Відповідача щодо поставки товару не припинилися, а лише їх виконання було відстрочено на підставі п. 7.2 Договору купівлі- продажу до моменту припинення дії непередбачуваних обставин. Отже, підстави для застосування до Відповідача такої міри відповідальності, як стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, відсутні.

Як зазначив суд першої інстанції, проценти, зазначені у ст. 536 Цивільного кодексу України - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми.

Однак, Відповідач не користувався «безпідставно одержаними» чи «збереженими» чужими грошовими коштами, а повністю витратив отриману від Позивача попередню оплату на закупівлю сировини, запчастин, які були використані на виготовлення товару, що знаходиться на окупованій території в м. Нова Каховка і буде поставлений Позивачу після усунення відповідних перешкод.

По-друге, суд першої інстанції встановив, що у невиконанні зобов`язання з постачання товару відсутня вина Відповідача, та у зв`язку з цим відмовив у задоволенні позову в частині стягнення штрафу та пені.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За таких умов до Відповідача не можуть бути застосовані міри відповідальності за порушення зобов`язання, які передбачені п. 6.3 укладеного між сторонами Договору.

Обов`язок сплати 3% від суми передоплати за кожен день відповідно до п. 6.3 Договору купівлі-продажу може виникнути у Продавця лише у разі прострочення поставки товару понад 30 днів, а п. 6.3, який встановлює цей обов`язок, міститься в розділі 6 Договору купівлі- продажу, який має назву «Відповідальність сторін».

Тобто, стягнення 3% від суми передоплати за кожен день є передбаченою сторонами Договору штрафною санкцією за порушення зобов`язання в розумінні ст. 230 Господарського кодексу України, а не є передбаченою ст. 536 Цивільного кодексу України платою за користування чужими коштами, як помилково вважав суд першої інстанції.

А отже відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 617 ЦК України така штрафна санкція не може бути застосована до Відповідача за відсутності його вини у порушенні зобов`язань.

Суд першої інстанції, повністю задовольняючи позовні вимоги в цій частині, також не врахував правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/418/18. про можливість зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, які були нараховані за ставкою на рівні 40 % та 96 % річних з підстав її явної невідповідності принципу справедливості. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею З ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

В даній справі стягнення судом першої інстанції з Відповідача відсотків в розмірі 0,3 % від суми передоплати за день, що відповідає ставці 109,5 % річних, є непропорційним, несправедливим, невиправдано обтяжливим та непосильним тягарем для Відповідача, який у зв`язку з окупацією м. Нова Каховка втратив доступ до всіх своїх активів та фактично позбувся можливості на даний час здійснювати господарську діяльність.

До того ж, Позивачем здійснено нарахування відсотків за період з 22.12.2021 до 22.03.2022 за Специфікацією № 1 та з 25.01.2022 до 25.04.2022 за Специфікацією № 2, тобто, до моменту закінчення передбаченого Договором строку поставки, тобто, за період, коли Відповідач мав право правомірно користуватися грошовими коштами…».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.10.2023 у справі №912/1045/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

Відповідно до підпунктів "б" ,"в" пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, з резолютивної частини із зазначенням:

б) нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення;

в) розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції;

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 21493,28 грн. покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ".

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.10.2023 у справі №912/1045/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.10.2023 у справі №912/1045/23 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 21493,28 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.06.2024.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус