Рішення

від 02.10.2023 по справі 914/726/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2023 Справа № 914/726/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Комунального підприємства «Луцькводоканал», м. Луцьк

до відповідача: Приватного підприємства «Патронат», м. Львів

про стягнення 145 724,66 грн

за участю представників:

від позивача: Пасічник Н.О. - адвокат, Мисюк Г.І. - представник;

від відповідача: Рабінович М.П. - адвокат

вільний слухач: Волков Г.В.

Обставини розгляду справи.

01.03.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Луцькводоканал», м. Луцьк до Приватного підприємства «Патронат», м. Львів про стягнення 874 347,97 грн.

Ухвалою від 02.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.03.2023.

23.03.2023 через канцелярію суду від Приватного підприємства «Патронат» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №1336/23 від 23.03.2023).

Ухвалою від 27.03.2023 суд відклав підготовче засідання на 10.04.2023.

29.03.2023 через канцелярію суду від Комунального підприємства «Луцькводоканал» надійшла відповідь на відзив (вх. №7935/23 від 29.03.2023).

05.04.2023 через канцелярію суду від Приватного підприємства «Патронат» надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх. №8547/23 від 05.04.2023).

Ухвалою від 10.04.2023 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відклав на 08.05.2023.

04.05.2023 через канцелярію суду від Комунального підприємства «Луцькводоканал» надійшла заява про зміну предмету позову (вх. №1781/23 від 04.05.2023), у якій позивач просив суд стягнути з відповідача 145 724,66 грн.

04.05.2023 через канцелярію суду від Приватного підприємства «Патронат» надійшло заперечення на заяву про зміну предмету позову (вх. №11120/23 від 05.04.2023).

Ухвалою від 08.05.2023 суд прийняв до розгляду заяву про зміну предмету позову як заяву про зменшення розміру позовних вимог, відклав підготовче засідання на 25.05.2023.

В підготовчому засіданні 25.05.2023 було оголошено перерву до 22.06.2023.

19.06.2023 через канцелярію суду від Приватного підприємства «Патронат» надійшли письмові пояснення (вх. №15238/23 від 19.06.2023).

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Мазовіти Андрія Богдановича, підготовче засідання, призначене на 22.06.2023, не відбулось.

Ухвалою суду від 04.07.2023 підготовче засідання призначено на 10.07.2023.

10.07.2023 через канцелярію суду від Комунального підприємства «Луцькводоканал» надійшли додаткові пояснення (вх. №16983/23 від 10.07.2023).

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд ухвалою від 10.07.2023 визнав поважними причини пропуску відповідачем процесуального строку для подання доказів, поновив відповідачу пропущений процесуальний строк для подання доказів та прийняв докази, що долучені відповідачем до письмових пояснень (вх. №15238/23 від 19.06.2023), закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.08.2023.

Ухвалою від 28.08.2023 суд відклав розгляд справи на 14.09.2023.

В судовому засіданні 14.09.2023 було оголошено перерву до 02.10.2023.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.07.2021 між позивачем та відповідачем було укладено договір №328 про закупівлю робіт за державні кошти. Відповідач відповідно до умов даного договору виконав роботи на суму 874 347,97 грн, в тому числі ПДВ 145 724,66 грн, що підтверджується підписаними 10.11.2022 сторонами актом виконаних робіт та довідкою про вартість виконаних робіт. 15.11.2022 позивач сплатив відповідачу за виконані роботи 874 347,97 грн, в тому числі ПДВ 145 724,66 грн. Надалі позивачу стало відомо, що відповідач з 01.04.2022 здійснив перехід на спрощену систему оподаткування та став платником єдиного податку 3 групи з базою оподаткування 2%. Отже, на момент підписання акту та довідки про вартість робіт відповідач вже не був платником ПДВ та не мав права зазначати вартість робіт з урахування ПДВ та брати на себе обов`язок виписати та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, і, як наслідок, вартість робіт мала складати 728 623,31 грн. У зв`язку з цим, позивач просив стягнути з відповідача кошти в розмірі 145 724,66 грн, які сплачені позивачем як податок на додану вартість.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. В своїх запереченнях зазначив, що із поданого позову не вбачається заподіяння позивачу збитків у зв`язку із перерахуванням останнім грошових коштів у сумі 875 347,97 грн на підставі підписаних позивачем первинних документів, якими підтверджено повноту та відсутність зауважень до виконаних відповідачем робіт за договором. Також умова договору про необхідність повідомлення про зміну системи оподаткування не є та не могла бути господарським зобов`язанням, а тому не здійснення такого повідомлення або невчасне здійснення не створює підстав для повернення коштів, сплачених за виконані роботи. З огляду на підписані акти і довідки, відсутність зауважень щодо обсягів та якості виконаних робіт, усі роботи відповідачем були виконані у відповідності до умов договору та проектно-кошторисної документації. Таким чином, відповідач виконав свої зобов`язання належним чином та не заподіяв позивачу жодних збитків.

Крім того, як ствердив відповідач, доводи позивача про те, що йому стало відомо про зміну відповідачем системи оподаткування лише 25.11.2022, не відповідають дійсності та не підтверджуються належними і допустимими доказами. Водночас, відповідачем акт приймання виконаних будівельних робіт на суму 874 347,97 грн був наданий позивачу у серпні 2022 року, що підтверджується відповідною перепискою. Проте, відповідач вказаний акт не підписував, чим заподіяв відповідачу збитки, оскільки неправомірно користувався коштами, які належало сплатити відповідачу. На підтвердження того, що роботи відповідачем були завершені у 2021 році, відповідачем було долучено лист позивача від 17.12.2021 та акт №1 за жовтень 2021 року, укладений між відповідачем та субпідрядником. Також відповідач додатково зазначив, що спірний акт виконаних робіт був надісланий на електронну пошту головного бухгалтера позивача ще 28.12.2021.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

16.07.2021 між Комунальним підприємством «Луцькводоканал» (замовник) та Приватним підприємством «Патронат» (підрядник) було укладено договір №328 про закупівлю робіт за державні кошти.

За цим договором підрядник (відповідач) зобов`язується на свій ризик по завданню замовника (позивача) виконати роботи та здати в установлений договором строк закінчені роботи: Капітальний ремонт фонтану з влаштуванням комплексу рекреаційних споруд на Театральному майдані м. Луцька (коригування) код ДК 021:2015-45450000-6 - Інші завершальні будівельні роботи, а замовник зобов`язується прийняти виконані підрядником роботи і оплатити їх відповідно до умов даного договору.

Договірна ціна робіт по цьому договору становить 3 058 883,00 грн, в тому числі ПДВ: 509 813,84 грн (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.4. договору сума договору змінюється у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок та у випадках зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції

Згідно п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником робіт після підписання сторонами актів з можливістю відстрочки платежу до 180 календарних днів після підписання замовником актів приймання-передачі робіт.

Замовник здійснює платежі за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт (типова форма №КБ-2в) та довідок про вартість виконаних робіт (типова форма №3-КБ), підписаних уповноваженими представниками сторін в порядку, передбаченому договором (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 4.4. договору акт виконаних робіт (типова форма №КБ-2в) готує підрядник і передає його для підписання замовнику в паперовому та електронному вигляді. Замовник протягом 10 днів перевіряє правильність і реальність акту і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт.

Згідно п. 4.5. договору довідку про вартість виконаних робіт (типова форма №3-КБ) готує підрядник і передає її для підписання замовнику в паперовому вигляді. Замовник протягом 10 днів перевіряє правильність довідки і підписує її, у випадку безпідставного не підписання її протягом 3-х днів вона вважається прийнятою та підписаною замовником.

Пунктом 4.6. договору встановлено, що кінцеві розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються після підписання акту прийняття об`єкту в експлуатацію, при наявності фінансування замовника.

Підписання акту приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами (п. 13.4. договору).

Згідно п. 19.3. договору сторони письмово повідомляють протягом 3 робочих днів одна одну про дату переходу на іншу систему оподаткування прибутку та зміну юридичної адреси і банківських реквізитів.

29.07.2022 сторони уклали додаткову угоду до договору, відповідно до умов якої фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету у повному обсязі.

Відповідно до умов договору, позивач виконав роботи на суму 874 347,97 грн (в тому числі ПДВ 145 724,66 грн), що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2022 від 10.11.2022. Зауважень до змісту документу у сторін не було, що підтверджується підписами уповноважених осіб сторін на вищевказаному документі та скріпленням їх печатками.

15.11.2022 позивач перерахував відповідачу кошти за виконані роботи в сумі 874 347,97 грн (в тому числі ПДВ 145 724,66 грн), що підтверджується платіжним дорученням №121 від 10.11.2022.

Згідно витягу №24550 з реєстру платників єдиного податку від 20.04.2022, Приватне підприємство «Патронат» (ідентифікаційний код 23967667) з 01.04.2022 здійснило перехід на спрощену систему оподаткування та стало платником єдиного податку 3 групи з базою оподаткування 2% без реєстрації ПДВ.

За вих. №1690/1-03 від 25.11.2022 позивач надіслав відповідачу лист, в якому, у зв`язку із зміною відповідачем системи оподаткування, просив відповідача повернути перераховані кошти та надати належним чином оформлені первинні документи. Вказаний лист залишений відповідачем без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на дату судового розгляду справи кошти в сумі 145 724,66 грн, перераховані йому в більшому обсязі, позивачу не повернув.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору підряду, згідно якого в силу вимог ст. 834 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до положень статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що договірна ціна робіт по цьому договору становить 3 058 883,00 грн, в тому числі ПДВ: 509 813,84 грн.

Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2022 від 10.11.2022 вартість робіт склала 874 347,97 грн (в тому числі ПДВ 145 724,66 грн).

Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податок на додану вартість (надалі - ПДВ) - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Порядок обчислення та сплати ПДВ регламентується розділом V ПК України.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.

В силу ст. 187 ПК України датою виникнення податкового зобов`язання з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем /замовником послуг.

Тобто, виходячи з умов договору та первинних документів, сторони погодили, що у ціну вартості робіт включено оплату ПДВ.

Водночас, Законом України від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» підрозділ 8 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України доповнено пунктом 9.

Так, п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV Податкового кодексу України застосовуються з урахуванням таких особливостей:

Фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої та другої групи мають право не сплачувати єдиний податок.

При цьому такими особами декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього підпункту єдиний податок не сплачувався.

Платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми.

Відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, встановлюється у розмірі 2 відсотки доходу, визначеного відповідно до статті 292 цього Кодексу (пп. 9.4. пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України)

Відповідно до пп. 9.8. пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими цим пунктом, суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву. При цьому до заяви не додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.

Суб`єкт господарювання вважається платником єдиного податку третьої групи з особливостями, встановленими цим пунктом:

з 1 квітня 2022 року - у разі подання заяви до 1 квітня 2022 року;

з наступного робочого дня після подання заяви - у разі подання заяви починаючи з 1 квітня 2022 року.

Зареєстровані в установленому законом порядку суб`єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву про обрання спрощеної системи оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, вважаються платниками єдиного податку третьої групи з дня їх державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач скористався правом, наданим йому пп. 9.8. пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України, та перейшов з 01.04.2022 на спрощену систему оподаткування третьої групи із ставкою 2%, що підтверджується витягом №24550 з реєстру платників єдиного податку від 20.04.2022.

Відповідно до пп. 9.5. пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість, а їх реєстрація платником податку на додану вартість є призупиненою.

Під призупиненням реєстрації платником податку на додану вартість для цілей цього пункту розуміється, що для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, призупиняються права та обов`язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX цього Кодексу (у тому числі щодо формування податкового кредиту) на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.

Операції, здійснені платником єдиного податку третьої групи, який використовує особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, вважаються такими, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Для осіб, реєстрація яких платником податку на додану вартість є призупиненою відповідно до цього пункту, обрахунок показників, визначених статтею 200-1 цього Кодексу, призупиняється на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.

Не враховуються в обрахунку показника ?НаклОтр суми податку на додану вартість за отриманими платником податку на додану вартість податковими накладними та/або розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, що складені за операціями, дата виникнення податкових зобов`язань за якими припадає (припадала) на період, протягом якого платник податку застосовував спрощену систему оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.

Таким чином, у відповідача, з 01.04.2022 після переходу на спрощену систему оподаткування - сплату єдиного податку третьої групи із ставкою 2%, були відсутні об`єкти оподаткування податком на додану вартість та з врахуванням пунктів 9.5 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України і 49.2 розділу ІІ Кодексу у такого суб`єкта господарювання відсутній обов`язок щодо нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на додану вартість з операцій з ввезення та з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, та які здійснені в період перебування на такій спрощеній системі оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, первині документи, які підтверджують факт виконання робіт, зокрема, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2022 (із зазначенням суми ПДВ), було підписано 10.11.2022, тобто у дату, коли відповідач вже перебував на спрощеній системі оподаткування зі сплати єдиного податку третьої групи із ставкою 2%, яка звільняла його від обов`язку щодо нарахування та сплати ПДВ.

Надалі позивачем було оплачено вартість робіт у сумі 874 347,97 грн, включно з ПДВ в сумі 145 724,66 грн.

Суд відзначає, що за своєю правовою природою ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем/замовником послуг. Відповідно до умов договору сторони погодили, що у ціну розрахункової одиниці вартості робіт включено оплату ПДВ. Проте, незважаючи на те, що ПДВ й включається до ціни робіт, останній не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20.

А тому, оскільки у відповідача були відсутні відповідні зобов`язання перед бюджетом, останнім безпідставно (помилково) включено у первині документи суми ПДВ, відповідно, безпідставно набуто майно, а саме грошові кошти у сумі 145 724,66 грн, які були передані позивачем відповідачу як сума ПДВ в складі оплати за виконані за договором роботи.

Законом України від 12.05.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» у розділі ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України абз. 1 пункту 69 підрозділу 10 викладено в новій редакцій, відповідно до якої установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Також викладено в новій редакції підпункт 69.1, зокрема абз. 5 визначає, що платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24.02.2022 до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки.

Підпунктом 9.9 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України передбачено, що після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України платники єдиного податку третьої групи, які на день припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України використовували особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, втрачають право на використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, і автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом.

Враховуючи п.п. 9.9 пункту 9 підрозділу 8, пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, суд відзначає, що обов`язок із реєстрації в ЄРПН податкових накладних виникає у відповідача лише у тому випадку, якщо покупець придбав товари/послуги у особи, яка на час здійснення такої операції була зареєстрована платником ПДВ, а в подальшому стала платником єдиного податку за ставкою 2%.

В той же час, як було встановлено вище, на момент здійснення господарської операції з виконання робіт відповідач вже перебував на спрощеній системі оподаткування - був платником єдиного податку третьої групи за ставкою 2%, а тому в силу пунктів 9.5 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України був звільнений від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Близьку за змістом позицію викладено у постановах Верховного Суду 14.01.2021 у справі № 922/2216/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Суд, оцінивши зазначені вище обставини, встановив, що правова підстава для отримання від позивача сум ПДВ для відповідача не існувала і мала місце помилка відповідача щодо своїх податкових зобов`язань. Для позивача правова підстава вважається такою, що відпала з моменту встановлення факту безпідставності сплати суми ПДВ (відповідачем) з тих підстав, що відповідач перебуває на спрощеній системі оподаткування ІІІ групи зі ставкою 2 %.

Отже, сплата позивачем у складі ціни робіт сум ПДВ, від обов`язку перерахування яких до бюджету відповідач звільнений, свідчить про отримання відповідачем безпідставних і надлишкових коштів від позивача.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт безпідставного набуття відповідачем від позивача та утримання відповідачем грошових коштів в сумі 145 724,66 грн, що були визначені як сума ПДВ у складі ціни договору, тоді як останній був звільнений від обов`язку перерахування такої суми ПДВ до бюджету. Відповідачем доказів зворотнього не надано, факту повернення вказаної суми коштів позивачу відповідачем не доведено.

Статтею 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача з огляду на наступне.

Зокрема, відповідач стверджував, що роботи згідно договору були виконані у 2021 році, а первинні документи щодо виконаних робіт надсилалися позивачу ще у грудні 2021 року.

Як встановлено судом, п.п. 4.4., 4.5. договору встановлено, що акт виконаних робіт (типова форма №КБ-2в) та довідку про вартість виконаних робіт (типова форма №3-КБ) готує підрядник і передає їх для підписання замовнику в паперовому (довідку лише в паперовому) та електронному вигляді.

Відповідачем, на якого вищевказаними умовами договору покладено обов`язок з виготовлення первинних документів, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що акт виконаних робіт та довідка про вартість виконаних робіт на суму 874 347,97 грн надсилалися позивачу у паперовому вигляді у 2021 році чи до 01.04.2022.

Відповідачем долучено до матеріалів справи лише відображення екрана телефона та/або комп`ютера на паперових носіях, які, як ствердив відповідач, є доказами надсилання вищевказаних первинних документів позивачу.

Однак, із вказаних паперових носіїв не вбачається, що відповідачем надсилалися саме позивачу (на його офіційну чи будь-яку іншу визначену умовами договору електронну адресу, а не на приватну електронну адресу його можливих працівників) саме первинні документи на підтвердження саме факту виконання робіт на суму 874 347,97 грн згідно договору №328 від 16.07.2021.

Водночас, в матеріалах справи є первинні документи, які підтверджуються факт виконання робіт у листопаді 2022 року у сумі 874 347,97 грн, які підписані сторонами 10.11.2022.

Відповідач жодних зауважень позивачу щодо дати підписання вищевказаних первинних документів та зазначеного періоду виконання робіт не висловлював.

Судом не беруться до уваги показання свідка у зв`язку з тим, що в силу положень ч.2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Свідчення ОСОБА_1 про те, що роботи були виконані ще до переходу відповідача на іншу ставку оподаткування, судом до уваги не беруться, оскільки повідомлена свідком обставина підлягала відображенню у первинних документах сторін, якими є акт та довідка, що підписані сторонами 10.11.2022.

Водночас, відповідно до статей 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Таким чином, відповідач, переходячи з 01.04.2022 на іншу систему оподаткування, а надалі підписуючи 10.11.2022 первинні документи, у яких відображено суми ПДВ, мав розрахувати можливі ризики настання несприятливих наслідків в результаті таких дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 145 724,66 грн у порядку повернення безпідставно набутого майна.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, що його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Беручи до уваги те, що позивачем подано заяву про зміну предмету позову, яка прийнята судом до розгляду як заява про зменшення позовних вимог, судовий збір підлягатиме поверненню позивачеві за ухвалою суду у випадку подання відповідного клопотання.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Патронат», м. Львів, вул. Пасічна, буд. 129 (ідентифікаційний код 23967667) на користь Комунального підприємства «Луцькводоканал», м. Луцьк, вул. Дубнівська, буд. 26 (ідентифікаційний код 03339489) безпідставно збережені кошти у розмірі 145 724,66 грн, 2 684,00 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 02.10.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 12.10.2023.

Суддя Мазовіта А.Б.