Постанова

від 29.01.2024 по справі 914/726/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2024 р. Справа №914/726/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.

Орищин Г.В.

без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Патронат б/н від 30.10.2023 (вх.№ ЗАГС 01-05/3379/23 від 01.11.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2023 (повний текст складено 12.10.2023)

у справі № 914/726/23

за позовом: Комунального підприємства Луцькводоканал, м. Луцьк

до відповідача: Приватного підприємства Патронат, м. Львів

про стягнення 145 724,66 грн

ВСТАНОВЛЕНО

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Комунальне підприємство Луцькводоканал, м. Луцьк звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Приватного підприємства Патронат, м. Львів про стягнення 874 347,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог у даній справі позивач посилається на невиконання відповідачем умов пункту 19.3 розділу 19 укладеного між сторонами Договору № 328 про закупівлю робіт за державні кошти від 16.07.2021 щодо обов`язку сторони письмово повідомити протягом 3 (трьох) робочих днів одна одну про дату переходу на іншу систему оподаткування прибутку.

Як зазначає позивач, внаслідок неповідомлення відповідачем, що з 01.04.2022 він є платником податку 3 групи за ставкою 2.00 у відсотках до доходу, позивачем було неправильно здійснено оплату виконаних робіт на загальну суму 875 347,97 грн в тому числі ПДВ - 145 724,66 грн на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма 3-КБ).

Згідно заяви про зміну предмета позову у справі, позивач зазначив, що він не заперечує щодо обов`язку зі сплати за виконанні відповідачем роботи за Договором № 328 про закупівлю робіт за державні кошти від 16.07.2021, однак, з врахуванням вимог підрозділу 8 розділу ХХ та 492 розділу ІІ Податкового кодексу України, за мінусом податку на додану вартість.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.05.2023 прийнято до розгляду заяву позивача №975/1-03 від 03.05.2023 (вх.№ 1781/23 від 04.05.2023) про зміну предмета позову, як заяву про зменшення позовних вимог та ухвалено здійснювати подальший розгляд справи виходячи з ціни позову в розмірі 145 724,66 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.10.2023 у справі №914/726/23 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства Патронат на користь Комунального підприємства Луцькводоканал кошти у розмірі 145 724,66 грн, 2 684,00 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи встановлено факт безпідставного набуття відповідачем від позивача та утримання відповідачем грошових коштів в сумі 145 724,66 грн, що були визначені як сума ПДВ у складі ціни договору, тоді як останній був звільнений від обов`язку перерахування такої суми ПДВ до бюджету. Відповідачем доказів зворотнього не надано, факту повернення вказаної суми коштів позивачу відповідачем не доведено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ПП Патронат подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2023 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права, зокрема, принципу диспозитивності та неправильним застосуванням норм матеріального права, судом не з`ясовано усіх фактичних обставин справи та не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Скаржник стверджує, що усі роботи за договором №328 від 16.07.2021 були фактично закінчені ПП «Патронат» ще у грудні 2021 та саме тоді, у грудні 2021 року позивач отримав для підписання акт №5 приймання виконаних будівельних робіт на суму 847 347,97 грн, проте з невідомих причин не підписав такий та не провів відповідної оплати.

Також, скаржник зазначає, що у подальшому, КП «Луцькводоканал» неодноразово отримував акт №5 приймання виконаних будівельних робіт на суму 847 347,97 грн різними способами, проте лише у листопаді 2022 року підписав зі своєї сторони та здійснив оплату.

Зокрема, скаржник зазначає, що в підтвердження даних обставин суду наданий лист КП «Луцькводоканал» від 17.12.2021 №2487/1-03 «Про надання копій документів», з якого вбачається, що позивач ще 17.12.2021 з метою виконання ним своїх зобов`язань по оплаті виконаних робіт просив від ПП «Патронат» надати копії підтверджуючих документів виконаних робіт, у т.ч. актів виконаних робіт, підписаних відповідачем та субпідрядними організаціями, залученими до спеціальних робіт по договору.

Скаржник стверджує, що до матеріалів справи долучено докази скрін-шотів з електронної пошти Волкова Геннадія Вікторовича, який є директором ПП «Феніко», що здійснює для ПП «Патронат» надання послуг комплексного бухгалтерського обслуговування на підставі відповідного договору від 01.12.2014, із яких вбачається, що спірний акт приймання виконаних будівельних робіт на суму 874 347,97 грн був направлений на електронну пошту головного бухгалтера КП «Луцькводоканал» Тетяни Шнур ще 28.12.2021 у відповідь на лист №2487/1-03 від 17.12.2021.

Зокрема, скаржник вважає, що судом не взято до уваги такий доказ, як огляд вищевказаних скрін-шотів з електронної пошти Волкова Г. В. шляхом відкриття направленого електронною поштою файлу у форматі pdf. За наслідками огляду встановлено, що 28.12.2021 директором ПП «Феніко» було надіслано сформований та підписаний зі сторони ПП «Патронат» на електрону скриньку головного бухгалтера позивача акт №5 приймання виконаних робіт із довідкою про вартість виконаних робіт, які, у свою чергу, не були підписані позивачем з невідомих відповідачу причин.

Також, скаржник зазначає, що ТОВ «Світ каменю» був контрагентом відповідача та був залучений, як субпідрядник для виконання ряду робіт за договором № 328. Згідно акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021року на суму 874 347,94 грн підписаний між ПП «Патронат» та ТОВ «Світ Каменю» вбачається, що останнє виконало будівельні роботи на загальну суму 574 347, 97 грн, а решта 300 000грн - це археологічні роботи. Вартість усіх робіт які виконувало ТОВ «Світ Каменю» за договором №328 включала ПДВ, яке мало оплачуватися цим субпідрядником.

Скаржник не заперечує, що з 01.04.2022 ПП «Патронат» здійснило перехід на спрощену систему оподаткування та стало платником єдиного податку 3 групи з базою оподаткування 2%.

Проте, скаржник не погоджується з висновком суду, що ПП «Патронат» отримало від КП «Луцькводоканал» надлишкові кошти у розмірі 145 724,66грн.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» у підрозділі 8 розділу ХХ пункту 9-1.2. Податкового кодексу України передбачається, що платники податків, у яких була призупинена реєстрація платником податку на додану вартість відповідно до підпункту 9.5 пункту 9 цього підрозділу та яким з 1 серпня 2023 року автоматично відновлено права та обов`язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX цього Кодексу, за товарами, необоротними активами, придбаними/виготовленими/ввезеними на митну територію України з податком на додану вартість до початку застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, які використані (поставлені, реалізовані) в період застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, зобов`язані не пізніше 31 жовтня 2023 року нарахувати податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу.

Зокрема, скаржник вважає, що з огляду на правову природу ПДВ, яку визначив суд першої інстанції у даній справі, а саме, що це частка новоутвореної вартості, яка сплачується покупцем/замовником послуг і після зарахування її як податкове зобов`язання має бути перерахована до бюджету, останній зробив висновок, що формування позивачем свого податкового кредиту за рахунок цього ПДВ не є його прибутком або іншим майновим благом, яке становить власність.

Скаржник зазначає, що беручи до уваги тезу суду, що хоча ПДВ й включається до ціни робіт, останній не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку, це стверджує про безпідставність позовних вимог, оскільки підстави таких ґрунтувались на порушені вимог договору №328, його п.19.3, й як наслідок, саме такі порушення умов вказаного договору, на переконання позивача, призвели до неможливості сформувати КП «Луцькводоканал» податковий кредит та отримати бюджетне відшкодування.

На думку скаржника, суд першої інстанції, в порушення положень ч.1 ст.14 ГПК України, вийшов за межі підстав позову та не надав об`єктивну оцінку обставинам, які були встановлені у ході судового розгляду.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не мав достатніх та обґрунтованих у позові підстав для задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що із позову не вбачається заподіяння КП «Луцькводоканал» збитків у зв`язку із перерахуванням позивачем на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 875 347,97 грн, зважаючи на підписаний позивачем акт приймання виконаних будівельних робіт та витрат, яким підтверджено повноту та відсутність зауважень до виконаних ПП «Патронат» робіт за договором №328.

Також, скаржник зазначив, що орієнтовний розмір судових витрат, які ПП «Патронат» понесе в зв`язку із розглядом даної справи, складає 30 000,00 грн.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

КП «Луцькводоканал» подано відзив на апеляційну скаргу, у якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2023 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що рішення суду прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Позивач вважає, що відповідач в апеляційні скарзі не обґрунтував та не зазначив, у чому саме виявилось неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Також, КП «Луцькводоканал» вважає, що судом першої інстанції детально проаналізовано взаємовідносини сторін із застосуванням пояснень, доданих до матеріалів справи доказів та доказів, які надавалися сторонами додатково.

Позивач зазначає, що представник відповідача не заперечував проти факту порушення ПП «Патронат» вимог п.19.3 розділу 19 договору.

КП «Луцькводоканал» заперечує твердження ПП «Патронат», що позивач отримував ще у грудні 2021 року на підписання акт №5 приймання виконаних будівельних робіт на суму 847 347,97 грн різними способами, проте лише у листопаді 2022 року підписав зі своєї сторони та здійснив оплату.

Позивач стверджує, що доказів на підтвердження вищевказаного твердження чи доказу направлення у встановленому законом порядку акта приймання-передачі виконаних робіт (типова форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма 3-КБ) позивачу у термін, який зазначає відповідач, суду не надано.

Також, позивач зазначає, що нормами податкового законодавства передбачено обов`язок платника податку (відповідача) зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, та право покупця (позивача) для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Проте, ПП «Патронат» обов`язок щодо реєстрації податкової накладної зазначений в акті приймання передачі від 15.11.2022 на суму 145 724,66 грн не виконано, що призвело до матеріальних збитків КП «Луцькводоканал», які полягають у неможливості отримати податковий кредит на вищевказану суму.

Зокрема, позивач не погоджується з твердження скаржника в апеляційній скарзі, що суд вийшов за межі підстав позову, зазначає, що судом першої інстанції розгляд справи здійснювався виключно в межах заявленого позову з врахуванням зміни його предмету.

Позивач переконаний, що суд першої інстанції в ході розгляду справи по суті правильно дослідив та оцінив всі обставини справи, встановивши, що правова підстава для отримання від позивача сум ПДВ для відповідача не існувала і мала місце помилка відповідача щодо своїх податкових зобов`язань, оскільки вона відпала з моменту встановлення факту безпідставності сплати відповідачем суми ПДВ з огляду на те, що він перебуває на спрощеній системі оподаткування ІІІ групи зі ставкою 2%.

Також КП «Луцькводоканал» вважає, що матеріалами справи підтверджено факт безпідставного набуття відповідачем від позивача та утримання ПП «Патронат» грошових коштів в сумі 145 724,66 грн, що були визнані як сума ПДВ у складі ціни договору, тоді як останній був звільнений від обов`язку перерахування такої суми ПДВ до бюджету.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2023 справу № 914/726/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 апеляційну скаргу ПП Патронат залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобов`язано скаржника надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в сумі 4 026,00 грн та виконати вимоги ч. 6 ст. 6 ГПК України щодо реєстрації електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП Патронат б/н від 30.10.2023 (вх.№ ЗАГС 01-05/3379/23 від 01.11.2023) на рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2023 у справі №914/726/23. Апеляційну скаргу ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до приписів ч. 10 ст. 270 ГПК України вказана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції про стягнення 145 724,66 грн, тобто з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядається без повідомлення учасників справи.

Обставини справи.

Між Комунальним підприємством Луцькводоканал (замовник) та Приватним підприємством Патронат (підрядник) 16.07.2021 укладено договір №328 про закупівлю робіт за державні кошти.

За цим договором підрядник (відповідач) зобов`язується на свій ризик по завданню замовника (позивача) виконати роботи та здати в установлений договором строк закінчені роботи: Капітальний ремонт фонтану з влаштуванням комплексу рекреаційних споруд на Театральному майдані м. Луцька (коригування) код ДК 021:2015-45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи, а замовник зобов`язується прийняти виконані підрядником роботи і оплатити їх відповідно до умов даного договору.

Згідно п. 2.1. договірна ціна робіт по цьому договору становить 3 058 883,00 грн, в тому числі ПДВ: 509 813,84 грн.

Сума договору змінюється у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок та у випадках зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції (п. 2.4. договору).

Пунктом 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником робіт після підписання сторонами актів з можливістю відстрочки платежу до 180 календарних днів після підписання замовником актів приймання-передачі робіт.

Відповідно до п. 4.3. договору замовник здійснює платежі за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт (типова форма №КБ-2в) та довідок про вартість виконаних робіт (типова форма №3-КБ), підписаних уповноваженими представниками сторін в порядку, передбаченому договором

Акт виконаних робіт (типова форма №КБ-2в) готує підрядник і передає його для підписання замовнику в паперовому та електронному вигляді. Замовник протягом 10 днів перевіряє правильність і реальність акту і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт (п. 4.4. договору).

Згідно п. 4.5. договору довідку про вартість виконаних робіт (типова форма №3-КБ) готує підрядник і передає її для підписання замовнику в паперовому вигляді. Замовник протягом 10 днів перевіряє правильність довідки і підписує її, у випадку безпідставного не підписання її протягом 3-х днів вона вважається прийнятою та підписаною замовником.

Пунктом 4.6. договору встановлено, що кінцеві розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються після підписання акта прийняття об`єкту в експлуатацію, при наявності фінансування замовника.

Підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами (п. 13.4. договору).

Згідно п. 19.3. договору сторони письмово повідомляють протягом 3 робочих днів одна одну про дату переходу на іншу систему оподаткування прибутку та зміну юридичної адреси і банківських реквізитів.

Сторони уклали додаткову угоду №2 від 29.07.2022 до договору №328 від 16.07.2021, відповідно до умов якої фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету у повному обсязі (том І а.с. 14)

Відповідно до умов договору, позивач виконав роботи на суму 874 347,97 грн (в тому числі ПДВ 145 724,66 грн), що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2022 від 10.11.2022. Зауважень до змісту документу у сторін не було, що підтверджується підписами уповноважених осіб сторін на вищевказаному документі та скріпленням їх печатками.

Позивач перерахував відповідачу кошти за виконані роботи в сумі 874 347,97 грн (в тому числі ПДВ 145 724,66 грн) 15.11.2022, що підтверджується платіжним дорученням №121 від 10.11.2022 (том І а.с.17).

Згідно витягу №24550 з реєстру платників єдиного податку від 20.04.2022, Приватне підприємство Патронат (ідентифікаційний код 23967667) з 01.04.2022 здійснило перехід на спрощену систему оподаткування та стало платником єдиного податку 3 групи з базою оподаткування 2% без реєстрації ПДВ.

Позивач надіслав відповідачу лист №1690/1-03 від 25.11.2022, в якому, у зв`язку із зміною відповідачем системи оподаткування, просив відповідача повернути перераховані кошти та надати належним чином оформлені первинні документи. Вказаний лист залишений відповідачем без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на дату судового розгляду справи кошти в сумі 145 724,66 грн, перераховані йому в більшому обсязі, позивачу не повернув.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення КП «Луцькводоканал» до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до ПП «Патронат» про стягнення коштів в розмірі 145 724,66 грн, які сплачені позивачем як податок на додану вартість.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини внаслідок виконання договору підряду.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частинами 1, 2 та 3 статті 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зобов`язанням, у відповідності до ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як передбачено ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Положеннями ст. 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно зі статтею 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Згідно з ст. 11 Закону України Про ціни і ціноутворення вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 2.1. договору №328 від 16.07.2021 передбачено, що договірна ціна робіт по цьому договору становить 3 058 883,00 грн, в тому числі ПДВ: 509 813,84 грн (том І а.с.6).

Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2022 року від 10.11.2022 вартість робіт склала 874 347,97 грн (в тому числі ПДВ 145 724,66 грн) (том І а.с.15-16).

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податок на додану вартість (надалі ПДВ) - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.

Згідно зі ст. 187 ПК України датою виникнення податкового зобов`язання з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем /замовником послуг.

Як вбачається з умов договору та первинних документів, сторони погодили, що у ціну вартості робіт включено оплату ПДВ.

Проте, Законом України від 15.03.2022 Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану підрозділ 8 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України доповнено пунктом 9.

Відповідно до п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV Податкового кодексу України застосовуються з урахуванням таких особливостей:

Фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої та другої групи мають право не сплачувати єдиний податок.

При цьому такими особами декларація платника єдиного податку фізичної особи - підприємця не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього підпункту єдиний податок не сплачувався.

Платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми.

Відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, встановлюється у розмірі 2 відсотки доходу, визначеного відповідно до статті 292 цього Кодексу (пп. 9.4. пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України)

Згідно з пп. 9.8. пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими цим пунктом, суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву. При цьому до заяви не додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.

Суб`єкт господарювання вважається платником єдиного податку третьої групи з особливостями, встановленими цим пунктом: з 1 квітня 2022 року у разі подання заяви до 1 квітня 2022 року; з наступного робочого дня після подання заяви у разі подання заяви починаючи з 1 квітня 2022 року.

Зареєстровані в установленому законом порядку суб`єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву про обрання спрощеної системи оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, вважаються платниками єдиного податку третьої групи з дня їх державної реєстрації.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач скористався правом, наданим йому пп. 9.8. пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України, та перейшов з 01.04.2022 на спрощену систему оподаткування третьої групи із ставкою 2%, що підтверджується витягом №24550 з реєстру платників єдиного податку від 20.04.2022 (том І а.с.20),

Відповідно до пп. 9.5. пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість, а їх реєстрація платником податку на додану вартість є призупиненою.

Під призупиненням реєстрації платником податку на додану вартість для цілей цього пункту розуміється, що для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, призупиняються права та обов`язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX цього Кодексу (у тому числі щодо формування податкового кредиту) на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.

Операції, здійснені платником єдиного податку третьої групи, який використовує особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, вважаються такими, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Для осіб, реєстрація яких платником податку на додану вартість є призупиненою відповідно до цього пункту, обрахунок показників, визначених статтею 200-1 цього Кодексу, призупиняється на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.

Не враховуються в обрахунку показника ?НаклОтр суми податку на додану вартість за отриманими платником податку на додану вартість податковими накладними та/або розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, що складені за операціями, дата виникнення податкових зобов`язань за якими припадає (припадала) на період, протягом якого платник податку застосовував спрощену систему оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.

Отже, у ПП «Патронат» з 01.04.2022 після переходу на спрощену систему оподаткування сплату єдиного податку третьої групи із ставкою 2%, були відсутні об`єкти оподаткування податком на додану вартість та з врахуванням пунктів 9.5 підрозділу 8 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України і 49.2 розділу ІІ Кодексу у такого суб`єкта господарювання відсутній обов`язок щодо нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на додану вартість з операцій з ввезення та з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, та які здійснені в період перебування на такій спрощеній системі оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи первині документи, які підтверджують факт виконання робіт, зокрема, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2022 (із зазначенням суми ПДВ), було підписано 10.11.2022, тобто у дату, коли відповідач вже перебував на спрощеній системі оподаткування зі сплати єдиного податку третьої групи із ставкою 2%, яка звільняла його від обов`язку щодо нарахування та сплати ПДВ.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції підтверджено, що КП «Луцькводоканал» здійснено оплату за виконанні роботи у сумі 874 347,97 грн, включно з ПДВ в сумі 145 724,66 грн згідно платіжного доручення №121 (том. І а.с. 17).

В рішенні суду зазначається, що за своєю правовою природою ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем/замовником послуг. Відповідно до умов договору сторони погодили, що у ціну розрахункової одиниці вартості робіт включено оплату ПДВ. Проте, незважаючи на те, що ПДВ й включається до ціни робіт, останній не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні відповідні зобов`язання перед бюджетом, а тому, ПП «Патронат» безпідставно (помилково) включено у первині документи суми ПДВ, відповідно, безпідставно набуто майно, а саме грошові кошти у сумі 145 724,66 грн, які були передані позивачем відповідачу як сума ПДВ в складі оплати за виконані за договором роботи.

Законом України від 12.05.2022 Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану у розділі ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України абз. 1 пункту 69 підрозділу 10 викладено в новій редакцій, відповідно до якої установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Згідно з викладеним в новій редакції підпункт 69.1, зокрема абз. 5 визначає, що платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24.02.2022 до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки.

Враховуючи п.п. 9.9 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України передбачено, що після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України платники єдиного податку третьої групи, які на день припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України використовували особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, втрачають право на використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, і автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом.

Суд зазначає, що враховуючи п.п.9.9 п.9 підрозділу 8, п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, обов`язок із реєстрації в ЄРПН податкових накладних виникає у відповідача лише у тому випадку, якщо покупець придбав товари/послуги у особи, яка на час здійснення такої операції була зареєстрована платником ПДВ, а в подальшому стала платником єдиного податку за ставкою 2%.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, на момент здійснення господарської операції з виконання робіт відповідач вже перебував на спрощеній системі оподаткування - був платником єдиного податку третьої групи за ставкою 2%, а тому в силу пунктів 9.5 підрозділу 8 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України був звільнений від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Згідно правового висновку Верховного Суду, що викладений у пункті 37 постанови від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, якщо сторона зобов`язання набула кошти (суму ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, то такі кошти набуто на підставі статті 1212 ЦК України.

Згідно з ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Близьку за змістом позицію викладено у постановах Верховного Суду 14.01.2021 у справі № 922/2216/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Зважаючи на те, що відповідач скористався правом, наданим йому пп. 9.8. пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України, та перейшов з 01.04.2022 на спрощену систему оподаткування третьої групи із ставкою 2%, якою звільнено останнього від оподаткування ПДВ за виконані роботи, зазначені в довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2022 року від 10.11.2022, правова підстава для отримання від позивача сум ПДВ для відповідача не існувала і мала місце помилка відповідача щодо своїх податкових зобов`язань. Для позивача правова підстава вважається такою, що відпала з моменту встановлення факту безпідставності сплати суми ПДВ (відповідачем) з тих підстав, що відповідач перебуває на спрощеній системі оподаткування ІІІ групи зі ставкою 2 %.

Отже, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що сплата позивачем у складі ціни робіт сум ПДВ, від обов`язку перерахування яких до бюджету відповідач звільнений, свідчить про отримання відповідачем безпідставних і надлишкових коштів від позивача.

Статтею 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Враховуючи викладене, матеріалами справи підтверджено факт безпідставного набуття відповідачем від позивача та утримання відповідачем грошових коштів в сумі 145 724,66 грн, що були визначені як сума ПДВ у складі ціни договору, тоді як останній був звільнений від обов`язку перерахування такої суми ПДВ до бюджету. Відповідачем доказів зворотнього не надано, факту повернення даної суми коштів позивачу відповідачем не доведено. Вказані грошові кошти підлягають поверненню КП «Луцьводоканал», на підставі статей 1212, 1213 ЦК України, як такі що набуті без достатньої правової підстави.

Як вбачається з матеріалів справи, факт виконання робіт у листопаді 2022 року на суму 874 347,97 грн підтверджується первинними документами, а саме, довідкою про вартість виконаних робіт за листопад 2022 (типова форма №3-КБ) та платіжним дорученням №121. Вищевказана довідка підписана сторонами 10.11.2022.

Відповідачем документально обгрунтованих заперечень щодо дати підписання вищевказаних первинних документів та зазначеного періоду виконання робіт суду не надано.

Також господарським судом встановлено, що п.п. 4.4., 4.5. договору, акт виконаних робіт (типова форма №КБ-2в) та довідку про вартість виконаних робіт (типова форма №3-КБ) готує підрядник і передає їх для підписання замовнику в паперовому (довідку лише в паперовому) та електронному вигляді.

Матеріалами справи підтверджується та правомірно встановлено судом першої інстанції, що з долучених до матеріалів справи відображення екрана телефона та/або комп`ютера на паперових носіях, не вбачається доказів надсилання відповідачем саме позивачу (на його офіційну чи будь-яку іншу визначену умовами договору електронну адресу, а не на приватну електронну адресу його можливих працівників) первинних документів на підтвердження факту виконання робіт на суму 874 347,97 грн згідно договору №328 від 16.07.2021. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження того, що акт виконаних робіт та довідка про вартість виконаних робіт на суму 874 347,97 грн надсилалися позивачу у паперовому вигляді у 2021 році чи до 01.04.2022 суду першої та апеляційної інстанції не надано.

Вищенаведене спростовує твердження скаржника в апеляційній скарзі, що будівельні роботи згідно договору №328 від 16.07.2021 фактично виконані у 2021 році, а первинні документи щодо виконаних робіт надсилалися позивачу ще у грудні 2021 року.

Відповідно до статей 42, 44 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Таким чином, відповідач, переходячи з 01.04.2022 на іншу систему оподаткування, а надалі підписуючи 10.11.2022 первинні документи, у яких відображено суми ПДВ, мав розрахувати можливі ризики настання несприятливих наслідків в результаті таких дій.

Відповідно до ч.2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ч.ч.1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22 викладений висновок, що належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 911/1411/19, від 30.08.2022 у справі № 925/778/19, від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14.

Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність як змістовна характеристика та допустимість як характеристика форми є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

З врахуванням наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та матеріалів справи у їх сукупності, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.Такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 282- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства Патронат б/н від 30.10.2023 (вх.№ ЗАГС 01-05/3379/23 від 01.11.2023) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2023 у справі №914/726/23 залишити без змін.

3.Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

суддяЖелік М.Б.

суддяОрищин Г.В.