Рішення

від 19.09.2023 по справі 484/2045/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року Справа № 484/2045/21

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П., секретар судового засідання Степанова І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фінвест груп", код 42323667 (49033, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 208Б, офіс 9), яку пред`явлено до відповідача ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Сюіта 2006", код 33915151 (65068, м. Одеса, вул. Армійська, 18, офіс 417), про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

За участю представника позивача адвоката Скороход А.

Рух справи.

31.05.2021 року позов було подано до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.

26.10.2022 року рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 27.10.2022 року позов задоволено.

21.02.2023 року постановою Миколаївського апеляційного суду рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.10.2022 року скасовано, провадження у справі закрито.

02.03.2023 року ухвалою Миколаївського апеляційного суду справу передано за юрисдикційною підсудністю до господарського суду Миколаївської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України.

09.03.2023 року справа №484/2045/21 надійшла до Господарського суду Миколаївської області.

09.03.2023 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим у справі призначено суддю Алексєєва А.П.

17.03.2023 року ухвалою господарського суду Миколаївської області справу прийнято до провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 20.04.2023 року. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, приватне підприємство "Сюіта 2006" (код ЄДРПОУ 33915151).

21.06.2023 року у підготовчому засіданні суд протокольно постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті у судовому засіданні на 03.08.2023 року.

19.09.2023 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заяви по суті.

Позивач обґрунтував позов тим, що на підставі договорів №5 та №1093, укладених 14.08.2020 року із ПАТ "Комерційний банк "Інвестбанк" позивач набув право вимоги за кредитним договором №75/10 та іпотечним договором №827, по яким боржником та іпотекодавцем є приватне підприємство "Сюіта 2006". Розмір простроченої заборгованості за кредитним договором №75/10 становить 5097231,81 грн., з яких по тілу кредиту - 4905900 грн., а по відсотках за користування кредитом - 191331,81 грн. Наявність боргу за кредитним договором встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 18.12.2018 року по справі №916/2231/18. Вказаним рішенням з приватного підприємства "Сюіта 2006" на користь банку було частково стягнуто заборгованість. У забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №75/10 приватним підприємством "Сюіта 2006" було передано в іпотеку за іпотечним договором №827 ізольовану однокімнатну квартиру під АДРЕСА_2 . На момент укладення договору іпотеки №827 вартість предмета іпотеки оцінено у 417808 грн. Згідно отриманої інформації з Реєстру позивач дізнався, що право власності на квартиру зареєстроване за відповідачкою - ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу. На дату укладення іпотечного договору №827 предмет іпотеки (квартира) належав приватному підприємству "Сюіта 2006" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно. У той же час ч. 1 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі переходу права власності (права господарського віддання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі у порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. У зв`язку із порушенням приватним підприємством "Сюіта 2006" умов кредитного договору №75/10 в частині повернення кредитних коштів та сплати нарахованих відсотків позивач направив боржнику - приватному підприємству "Сюіта 2006" та іпотекодавцю - ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення та виконання умов кредитного договору. З огляду на те, що вимогу виконано не було, позивач звернувся із позовом до суду з проханням звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу в сумі 5097231,81 грн.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався.

Заяви і клопотання.

20.03.2023 року представник позивача надав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

20.04.2023 року представник відповідача надав заяву про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 20.04.2023 року.

20.04.2023 року представник позивача надав заяву про проведення підготовчого засідання без участі позивача.

11.05.2023 року представник позивача надав заяву про участь у справі в режимі відеоконференції.

19.06.2023 року представник відповідача надав заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності у справі.

У заяві представник зазначив, що строк виконання основного зобов`язання, тобто повернення кредитних коштів, за кредитним договором вичерпався 25.09.2016 року (згідно договору від 23.09.2013 року про внесення змін до кредитного договору 75/10) і кредитор в силу приписів ст. 253, 256, 257 ЦК України вправі був звернутися за судовим захистом протягом 3 років до 26.09.2019 року. На момент подання позову про звернення стягнення на іпотечне майно (червень 2021 року), строк позовної давності щодо стягнення кредитної заборгованості фактично сплив, оскільки позивач звернувся з позовом більш ніж через 4 роки після виникнення такого права. Згідно ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Відповідно до ч. 1 ст. 266 ЦК України (застосування позовної давності до додаткових вимог) із спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно). Частиною 5 ст. 3 Закону України Про іпотеку передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Отже, позов про звернення стягнення на іпотечне майно є похідним і напряму залежить від виконання основного зобов`язання, в даному випадку стягнення кредитної заборгованості. Кредитор, тобто Банк, міг пред`явити позов до іпотекодавця протягом 3 років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання, тобто на вимогу про стягнення предмету іпотеки розповсюджується 3-річна позовна давність з дня невиконання боржником зобов`язання, яке забезпечувалося договором іпотеки, а саме до 26.09.2019 року. Представник відповідача послався на висновок Верховного Суду у справі №201/15310/16, у якому зазначено: "слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов`язанням та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки піддається впливу позовної давності. На неї поширюються загальна позовна давність тривалістю у 3 роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правла щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо). У статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується. Тлумачення статті 264 ЦК України дає підстави для висновку, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями іпотекодавця, внаслідок яких він визнає існування саме іпотеки. Тому, переривання перебігу позовної давності за основним зобов`язанням не перериває перебігу позовної давності за іншим обов`язком, у тому числі забезпечувальним. Отже, вчиненням позичальником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу за основним зобов`язанням, не переривається позовна давність за вимогою про звернення стягнення па предмет іпотеки, оскільки вимога про стягнення боргу за основним зобов`язанням і вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є різними вимогами (основною та додатковою), застосування до додаткових вимог наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою законом не передбачено". Таким чином, суд розмежував вимогу про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки та вважає їх не взаємопов`язаними, в зв`язку з чим, подача позову про стягнення боргу не перериває строки давності на подачу позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки (і навпаки). Представник відповідача вважає, що відсутні підстави для задоволення позову враховуючи очевидний пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки позов пред`явлений за межами позовної давності.

20.06.2023 року представник позивача надав заяву про відкладення підготовчого засідання.

06.07.2023 року представник позивача надав заперечення на заяву відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

26.07.2023 року представник позивача надав клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

13.09.2023 року представник відповідача надав заяву про відкладення розгляду справи.

18.09.2023 року представник позивача надав письмові пояснення, в яких посилаючись на рішення господарського суду Одеської області від 18.12.2018 року (справа №916/2231/18) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2021 року (справа №916/1507/21), зазначив, що позивачем було надано суду належні, допустимі, достовірні та вірогідні докази, які в сукупності підтверджують існування заборгованості ПП Сюіта 2006 перед ТОВ Факторингова компанія Фінвест Груп.

19.09.2023 року представник відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи.

19.09.2023 року представник відповідача надав клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як вказано у ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами із урахуванням позицій сторін, які викладені у заявах по суті, судом встановлено наступне.

14.08.2020 року позивач, як новий кредитор, відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону) уклав договір про відступлення прав вимоги №5 (надалі - договір №5) з публічним акціонерним товариством Комерційний банк Інвестбанк (надалі - Банк), від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Комерційний банк Інвестбанк.

Відповідно до п. 1 договору №5 Банк відступив новому кредитору належні Банку, а новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку №1 до цього договору, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або договорами та/або контрактами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору.

Згідно п. 2 договору №5 новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи, зокрема право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку №1 до цього договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених ст. 625 ЦК України (індекс інфляції, 3% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, право вимагати застосування наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство боржників, виконавчих проваджень щодо боржників, в тому числі щодо майна боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору, права вимоги за мировими угодами із боржниками, договорами з арбітражними керуючими боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів боржників тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку №1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів. Сторони підтверджують, що після набуття новим кредитором прав вимоги, новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4 договору №5 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 3614877,39 грн., без ПДВ. Ціна договору сплачується новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до п. 14 цього договору, на підставі протоколу, який сформований за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор (протокол аукціону №UA-EA-2020-07-02-000005b).

Відповідно до п. 5 договору №5 новий кредитор підтверджує, що в момент укладення цього договору отримав від Банку усі наявні в Банку документи, що підтверджують право вимоги до боржників.

Платіжним дорученням №284 від 11.08.2020 року позивач оплатив Банку пул активів придбаних на аукціоні згідно протоколу аукціону №UA-EA-2020-07-02-000005b у розмірі 5000000,00 грн.

Додатком № 1 до договору є Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, у п. 16 якого значиться кредитний договір №75/10 від 21.12.2010 року, боржником за яким є приватне підприємство Сюіта 2006, код 33915151, загальна сума боргу становить 5097231,81 грн., в тому числі за основним зобов`язанням 4905900,00 грн., за нарахованими відсотками 191331,81 грн. Також у зазначеному реєстрі вказано, що приватне підприємство Сюіта 2006 є іпотекодавцем згідно договору б/н від 25.10.2012 року.

14.08.2020 року між Банком та позивачем (новий іпотекодержатель) був укладений договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та договорами застави, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1093.

Згідно пп. 1.1.14 п. 1.1 договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та договорами застави первісний іпотекодержатель передав та відступив новому іпотекодержателю всю сукупність прав, належних первісному іпотекодержателю, включаючи, але не обмежуючись, право звернення стягнення на предмети застави та/або іпотеки та отримання задоволення своїх вимог за рахунок вартості предметів застави та /або іпотеки за іпотечним договором, укладеним між первісним іпотекодержателем та приватним підприємством Сюіта 2006 (код 33915151) в забезпечення зобов`язань приватного підприємства Сюіта 2006, посвідченим 25.10.2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. за реєстровим № 827.

За умовами іпотечного договору від 25.10.2012 року, укладеного між Банком та приватним підприємством Сюіта 2006 (іпотекодавець) в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №75/10, приватним підприємством Сюіта 2006 було надано в іпотеку ізольовану однокімнатну квартиру №43 в будинку №23-б, по вул. Трудової Слави (вул. Вузовська) у м. Первомайськ, Миколаївська область. Згідно іпотечного договору зазначена квартира належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (бланк серії САВ №682177), виданого виконавчим комітетом Первомайської міської ради Миколаївської області 11.07.2012 року, право власності зареєстроване у реєстрі прав власності на нерухоме майно Первомайським міжміським бюро технічної інвентаризації 11.07.2012 року у книзі 1д, номер запису 633, реєстраційний номер 37106360 (п.6 договору).

Пунктом 1 іпотечного договору передбачено, що в разі невиконання боржником своїх зобов`язань, забезпечених іпотекою, іпотекодержатель має право одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Відповідно до п. 2 іпотечного договору за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань за кредитним договором №75/10 від 21.12.2010 року, зі змінами та доповненнями до нього, зокрема щодо: вчасного та у повному обсязі повернення кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії в сумі 1983226,48 грн. або безпосередньо в доларах США, в еквіваленті за курсом НБУ до суми кредиту (частини кредиту) на дату надання кредиту з подальшою конвертацією в гривню та будь-якого збільшення цієї суми у термін до 26.09.2013 року; сплати відсотків за користування кредитом, пені та штрафів; відшкодування збитків, іншої заборгованості за кредитним договором №75/10, а також відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 11 іпотечного договору квартира оцінена у розмірі 417808,00 грн., згідно з висновками про вартість об`єкта оцінки від 19.10.2012 року, що були виконані суб`єктом оціночної діяльності ПП Дельта-Консалтінг.

Відповідно до п. 17.8.1, п. 17.8.2. іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема у випадку, якщо в момент настання термінів виконання іпотекодавцем якого-небудь із зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані; порушення іпотекодавцем якого-небудь із зобов`язань, передбачених умовами кредитного договору; порушення іпотекодавцем якого-небудь із зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 24 іпотечного договору іпотекодавець несе відповідальність перед іпотекодержателем в межах вартості предмета іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 17.8.1, 17.8.2 цього договору, відповідно до розділу V Закону України Про іпотеку на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса (п. 25 іпотечного договору).

Згідно п. 29 іпотечного договору термін дії договору до повного виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором та всім додатковим угодам до нього за цим договором.

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.11.2020 року №232804002 позивач довідався, що квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 39,60 кв.м., житловою 17,20 кв.м., належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21.10.2014 року приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В.А. В інформації наявний запис про вид обтяження - заборона на нерухоме майно; підставою для внесення запису є іпотечний договір № 827 виданий 25.10.2012 року.

Позивач зазначає, що в порушення умов кредитного договору №75/10 станом на 01.07.2018 року у приватного підприємства Сюіта 2006 існувала прострочена заборгованість в загальному розмірі 4993014.47 грн., з яких за тілом кредиту (основне зобов`язання) - 4905900,00 грн., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 87114,47 грн. Ця обставина встановлена рішенням господарського суду Одеської області від 18.12.2018 року у справі №916/2231/18, яким на користь Банку борг було стягнуто частково на суму 118000 грн.

Так, господарським судом Одеської області було встановлено, що 21.12.2010 року між Банком та приватним підприємством Сюіта 2006 (позичальник) був укладений кредитний договір №75/10. Згідно договору про внесення змін від 23.09.2013 року до кредитного договору строк повернення кредиту погоджений сторонами до 25.09.2016 року. Банк свої зобов`язання за договором виконав своєчасно та видав кредитні кошти на загальну суму 21114221,49 грн. Позичальником повернуті кредитні кошти лише у розмірі 16208321,49 грн., при цьому, останнє погашення проcтроченої заборгованості за кредитом було здійснено 27.12.2016 року у розмірі 2050,00 грн., а за процентами нарахованими за користування кредитом 22.09.2016 року у розмірі 5579,89 грн. Станом на 01.07.2018 року у позичальника існує прострочена заборгованість в загальному розмірі 4993014,47 грн., з яких за тілом кредиту (основне зобов`язання) - 4905900,00 грн., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 87114,47 грн. В зв`язку із тим, що Банк перебуває в ліквідаційній процедурі у останнього недостатньо коштів для сплати судового збору у повному обсязі, на підставі чого позивач (Банк) просить суд стягнути лише частину заборгованості з 4993014,47 грн. у розмірі 118000 грн., а саме 109770,22 грн. з загальної заборгованості за тілом кредиту та 8229,78 грн. заборгованості за відсотками, які нараховані за період з 21.09.2016 року по 20.11.2016 року. Рішення суду набрало законної сили 16.01.2019 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, господарським судом Миколаївської обалсті на підставі рішення господарського суду Одеської області встановлено, що загальна сума заборгованості становить 4993014,47 грн., з яких за тілом кредиту (основне зобов`язання) - 4905900,00 грн., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 87114,47 грн.

При цьому, позивачем не підтверджено письмовими доказами, що заборгованість за відсотками становить саме 191331,81 грн. Розрахунок зазначеного боргу по відсоткам з огляду на рух кредитних коштів по відповідному рахунку матеріали справи не містять.

29.12.2020 року позивач на адресу ОСОБА_1 направив поштовим відправленням 4906904262009 із описом вкладення вимогу №94/15/12/20 від 29.12.2020 року про усунення порушення щодо виконання умов кредитного договору № 75/10 разом із попередженням іпотекодавця про те, що у разі невиконання вимоги про усунення порушення у встановлений строк, позивач буде змушений вжити заходів для погашення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Направлення вказаної вимоги приватному підприємству Сіюта 2006 підтверджується поштовим відправленням 4906904262041 із описом вкладення.

Згідно п.1 ч,1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного І кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною ч. 4 ст. 193 ГК України передбачено, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов`язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється:

- виконанням, проведеним належним чином;

- зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання;

- у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі;

- за згодою сторін;

- через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 2 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст. 23 Закону України Про іпотеку визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України Про іпотеку особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 набула статус іпотекодавця за іпотечним договором, посвідченим 25.10.2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. за реєстровим № 827, замість приватного підприємства Сюіта 2006.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 с. 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Оскільки позичальник приватне підприємство "Сюіта 2006" не виконав належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, які забезпечені іпотекою, тому, відповідно до положень ст.12 Закону України "Про іпотеку" у позивача виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки, в зв`язку з чим вимоги позивача підлягають задоволенню. А оскільки відповідачка, придбавши квартиру, що перебувала в іпотеці, набула статус іпотекодавця, то саме вона має обов`язок за порушеним зобов`язанням приватним підприємством "Сюіта 2006", яке забезпечується шляхом звернення стягнення на іпотечне майно.

Щодо застосування строку позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 294 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Одеської області у справі №916/2231/18, яке набрало законної сили 16.01.2019 року, було стягнуто з приватного підприємства "Сюіта 2006" борг як частину заборгованості за кредитним договором №75/10 від 21.12.2010 року.

Таким чином, перебіг строку позовної давності було перервано. Отже, позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Правова позиція Верховного Суду від 18.08.2021 року у справі № 201/15310/16, на яку посилається представник відповідачки не може бути застосована у даній справі, оскільки висновки, яких суд дійшов під час розгляду справи були прийняті за результатом розгляду інших правовідносин, відмінних від тих що розглядаються. Так, у зазначеному рішенні були досліджені питання щодо початку та перебігу строку позовної давності при позасудовому способі захисту порушеного права, яке було реалізовано шляхом звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису на договорах іпотеки. Виконавчий напис перебував на примусовому виконанні та в подальшому судовим рішенням був визнаний таким, що не підлягає виконанню, що слугувало підставою для закриття виконавчого провадження. За результатом дослідження цих правовідносин були зроблені висновки, що звернення стягнення на предмет іпотеки (позасудовий спосіб задоволення вимог кредитора) не вказане у ст. 264 ЦК України в якості окремої підстави переривання перебігу позовної давності, а отже не може вважатися діями, що свідчать про визнання боржником свого боргу чи прирівнюватись до пред`явлення позову. Звернення стягнення є реалізацією іпотекодержателя свого права, передбаченого договором іпотеки, та підставою для припинення цього права. Тобто, підстав встановлених ст. 264 ЦК України для переривання перебігу позовної давності, у досліджених у справі № 201/15310/16 правовідносинах судом встановлено не було.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25 жовтня 2012 року, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А., зареєстрованого в реєстрі за № 827, а саме: на нерухоме майно ізольовану однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 39,60 кв.м., житловою площею 17,20 кв.м., яка належить ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), на праві приватної власності, в рахунок погашення заборгованості приватного підприємства «Сюіта 2006» ( код 33915151, м. Одеса, 65068, вул. Армійська, 18, офіс 417) перед товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фінвест груп" (код 42323667, м. Дніпро, 49033, пр. Богдана Хмельницького, 208-Б, офіс 9) за кредитним договором № 75/10 від 21.12.2010 року, що складається з: суми простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 4905900,00 грн., суми заборгованості по відсоткам у розмірі 87114,47 грн., всього заборгованості 4993014,47 грн. шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.

3. Стягнути з ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фінвест груп" (код 42323667, м. Дніпро, 49033, пр. Богдана Хмельницького, 208-Б, офіс 9) сплачену суму судового збору за подання позову в розмірі 2270 грн.

4. В частині звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25 жовтня 2012 року, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А., зареєстрованого в реєстрі за № 827, а саме: на нерухоме майно ізольовану однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 39,60 кв.м., житловою площею 17,20 кв.м., яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, в рахунок погашення заборгованості приватного підприємства «Сюіта 2006» ( код 33915151, м. Одеса, 65068, вул. Армійська, 18, офіс 417) перед товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фінвест груп" (код 42323667, м. Дніпро, 49033, пр. Богдана Хмельницького, 208-Б, офіс 9) за кредитним договором № 75/10 від 21.12.2010 року, що складається із суми заборгованості по відсоткам у розмірі 104217,34 грн. - відмовити.

5. Стягнути з ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Державного бюджету України (р/р UA588999980313121206083014478, отримувач Миколаїв ГУК/тг м. Миколаїв/37992030, Банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.) судовий збір у розмірі 3997 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 12 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 12.10.2023 року.

Суддя А.П. Алексєєв